Ухвала

від 08.10.2020 по справі 914/1844/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1844/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Красюк Н. І. (адвоката),відповідача - Кузь І. І. (самопредставництво, в режимі відеоконференції у приміщенні Західного апеляційного господарського суду), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 (колегія суддів: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.) і рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 (суддя Цікало А. І.), у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Львівської міської ради

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської міської ради про визнання додаткової угоди № 3 до Договору оренди землі від 15.06.2011, зареєстрованого у Львівській міській раді 15.06.2011 за № С-2056, у відділі Держземагенства у м. Львові 07.12.2012 за № 461010004001124, укладеною.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з необхідністю приведення умов Договору оренди землі від 15.06.2011 у відповідність до вимог чинного законодавства, позивач листом від 11.10.2018 № 01/01/12/01/0319-434 звертався до відповідача з проханням внести зміни до зазначеного Договору шляхом укладення додаткової угоди № 3, проект якої був надісланий відповідачу. Однак, у зв`язку з невирішенням цього питання тривалий час, ПАТ "Укрнафта" звернулося до суду із цим позовом з посиланням на статті 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 288, 289 Податкового кодексу України та Типовий договір оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 (із змінами та доповненнями).

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі № 914/1844/19, позовні вимоги ПАТ "Укрнафта" до Львівської міської ради задоволено у повному обсязі. Визнано укладеною додаткову угоду № 3 до Договору оренди землі від 15.06.2011, зареєстрованого у Львівській міській раді 15.06.2011 за № С-2056, у відділі Держземагенства у м. Львові 07.12.2012 за № 461010004001124, у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова" та від 25.05.2017 № 1995 "Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові" та згідно із статями 288, 289 Податкового кодексу України, статтями 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки землі, вимоги ПАТ "Укрнафта" щодо внесення змін до Договору оренди землі від 15.06.2011 у редакції додаткової угоди № 3, є обґрунтованими. При цьому, за висновком апеляційного господарського суду, позивачем було здійснено усі необхідні дії, спрямовані на внесення змін до Договору оренди землі від 15.06.2011, з метою приведення умов Договору у відповідність до вимог чинного законодавства і рішень Львівської міської ради. Проте Львівською міською радою не вчинено дій, спрямованих на виконання своїх рішень.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 і рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі № 914/1844/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулась Львівська міська рада із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 і рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі № 914/1844/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Львівська міська рада зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, пункту 1 часини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування". На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, в оскаржуваних судових рішеннях застосували частину 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 922/53/19.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 і рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі № 914/1844/19.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.09.2020 № 29.3-02/2423 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 914/1844/19 у зв`язку із відпусткою судді Чумака Ю. Я.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.09.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 15.06.2011 між Львівською міською радою (Орендодавець) та ПАТ "Укрнафта" (Орендар) укладено Договір оренди землі. Згідно з пунктом 1 зазначеного Договору, Орендодавець на підставі ухвал Львівської міської ради від 07.06.2007 № 899 "Про затвердження положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові", від 18.06.2009 № 2712 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" (зі змінами), від 16.12.2010 № 37 "Про порядок застосування відкорегованої нормативної грошової оцінки земель м. Львова", від 31.03.2011 № 369 "Про деякі питання нарахування та сплати за землекористування у зв`язку із введенням в дію у 2011 році грошової оцінки земель Львова" та від 30.09.2010 № 3982 "Про користування ВАТ "Укрнафта" земельною ділянкою на вул. Стрийській, 200", надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Стрийська, 200 для обслуговування автозаправної станції.

4.3. Згідно з пунктом 2 цього Договору, в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер - 4610136800:08:005:0043, загальною площею 0,2384 га, у тому числі під забудовою - 0,0393 га, під твердим покриттям - 0,1801 га, інше - 0,0190 га.

4.4. Договір оренди землі зареєстровано у Львівській міській раді 15.06.2011 за № С-2056 та у відділі Держземагентства у м. Львові 07.12.2012 за № 461010004001124.

4.5. Пунктом 8 Договору оренди землі від 15.06.2011 визначено, що такий Договір укладено на п`ять років до 30.09.2015. При цьому зазначено, що після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

4.6. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2017 у справі № 914/308/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017, визнано Договір оренди землі від 15.06.2011, зареєстрований у Львівській міській раді 15.06.2011 за № С-2056 та у відділі Держземагентства у м. Львові 07.12.2012 за № 461010004001124, поновленим, а додаткову угоду № 2 до нього - укладеною. А саме, Договір оренди землі від 15.06.2011 поновлений на новий строк - на п`ять років на тих самих умовах. При цьому речове право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.06.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 159258624101, номер запису про інше речове право 26930987, строк дії оренди - до 13.06.2022.

4.7. Господарськими судами зазначено, що згідно з пунктом 5 Договору оренди землі від 15.06.2011, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 985 626,24 грн. Відповідно до пункту 9 Договору оренди землі, орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 298 562,62 грн в рік, що становить 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

4.8. Пунктом 13 Договору оренди землі від 15.06.2011 визначено, що розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України "Про оренду землі" та згідно з цим Договором у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

4.9. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що Ухвалою Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова" затверджено нову нормативно грошову оцінку земель м. Львова, яка вступила в дію з 01.01.2017.

4.10. Пунктами 4 та 5 зазначеної ухвали зобов`язано орендарів земельних ділянок отримати у встановленому порядку витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, затверджену цією ухвалою, а також внести зміни до Договорів оренди землі у частині розрахунку орендної плати за землю.

4.11. Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.01.2018 № 103/0/199-18, виданого відділом у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 30.06.2016 за № 631, нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 0,2384 га на вул. Стрийська, 200 у м. Львові станом на 01.01.2018 становить 1 051 391,68 грн.

4.12. Ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017 № 1995 "Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові" визначено, що орендна плата за земельні ділянки для обслуговування АЗС встановлюється в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до умов Договору оренди землі (з урахуванням щорічних коефіцієнтів індексації НГО) становить 566 434,08 грн. (пункт 5 з урахуванням пункту 10 Договору оренди землі).

4.13. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що згідно з пунктом 9 Договору оренди землі, орендна плата сплачується позивачем у розмірі 566 434,81 грн на рік або 47 202,90 грн на місяць, що становить майже 54% від нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

4.14. Враховуючи викладене, 11.10.2018 позивач листом № 11/01/12/01/0319-434 звернувся до відповідача з проханням внести відповідні зміни до Договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди № 3 та надав Львівській міській раді проект додаткової угоди № 3 до Договору оренди землі від 15.06.2011. При цьому 14.11.2018 лист аналогічного змісту № 01/01/12/01/03/19-529 позивач повторно надіслав відповідачу.

4.15. 12.11.2018 Департамент містобудування Львівської міської ради листом № 4-2403-1961 звернувся до відповідача з проханням зазначити, чи є підстави для внесення змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 3 (в редакції, наданій ПАТ "Укрнафта", в частині коду цільового призначення земельної ділянки, нормативної грошової оцінки землі та річного розміру орендної плати за землю (відповідно до ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 та від 25.05.2017 № 1995).

4.16. Листом від 20.11.2018 №01/01/12/01/03/19-546 позивач надав директору юридичного департаменту Львівської міської ради обґрунтовані роз`яснення стосовно зазначеного запиту. Далі, протягом грудня 2018 року - січня 2019 року між сторонами тривала переписка.

4.17. 09.01.2019 юридичний департамент Львівської міської ради листом від 09.01.2019 № 2901-22 повідомив позивача, що з метою розгляду звернення та опрацювання додаткової угоди до Договору оренди землі юридичним департаментом скеровано запит до Держгеокадастру щодо отримання інформації про правовий статус земельної ділянки на вул. Стрийській, 200, кадастровий номер 4610136800:08:005:0043.

4.18. Позивач листом від 22.01.2019 № 01/01/12/01/03/19-43 звертав увагу відповідача на недопустимість безпідставного зволікання з боку Львівської міської ради стосовно внесення необхідних, передбачених вимогами законодавства, змін до Договору оренди землі. Позивач просив внести відповідні зміни до Договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди і наголосив на відсутності законних підстав для прийняття відповідачем з цього приводу окремого рішення.

4.19. Управління земельних ресурсів Львівської міської ради 22.02.2019 надіслало позивачу лист № 2403-711, в якому повідомило про те, що ПАТ "Укрнафта" необхідно звернутися до відповідача з клопотанням про продовження Договору оренди земельної ділянки від 15.06.2011 № С-2056 і надати додаткові документи, перелічені в цьому листі.

4.20. 15.03.2019 позивач отримав від Управління земельних ресурсів Львівської міської ради чергового листа № 2403-1029, яким управління наголосило на необхідності надання позивачем відповідної ухвали Львівської міської ради для внесення змін до Договору оренди землі.

4.21. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що викладені обставини свідчать про те, що на виконання ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова" та від 25.05.2017 № 1995 "Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю м. Львові" позивач вчиняв дії з метою внесення змін до Договору оренди землі щодо орендної плати за землю відповідно до нормативної грошової оцінки землі, однак відповідач ухилився від внесення таких змін, що і стало підставою для звернення із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували частину 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 922/53/19.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.5. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.7. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.8. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.

5.9. При цьому згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.10. Верховний Суд вивчивши та проаналізувавши судове рішення, висновки щодо застосування норми права в якому, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень, установив, що висновки щодо застосування норми права у справі, на яку посилається скаржник, та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.11. Щодо постанови Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 922/53/19.

Верховний Суд установив, що у зазначеній постанові викладено висновок про те, що при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; судової практики; процедурних вимог. За загальним правилом, суд не може втручатися у дискреційні повноваження сторони Договору оренди щодо вирішення питання про встановлення розміру орендної плати у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено обґрунтованості та правильності розрахунку розміру орендної плати. Натомість суд вийшов за межі позовних вимог та встановив розмір орендної плати у розмірі іншому, ніж той, за яким звертався позивач.

Проте, за установленими обставинами у цій справі, господарські суди ухвалюючи оскаржувані судові рішення не втручалися у дискреційні повноваження Львівської міської ради, а дослідивши підстави на яких заявлявся позов та перевіривши обґрунтованість і правильність розрахунку розміру орендної плати, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Господарські суди установивши, що відповідач ухилявся від внесення змін до Договору оренди землі, на підставі своїх же ухвал від 30.06.2016 № 631, від 26.01.2018 № 103/0/199-18, відновили порушене право позивача. Крім того, у справі № 922/53/19 суд вийшов за межі позовних вимог та встановив розмір орендної плати у розмірі іншому, ніж той, за яким звертався позивач. Натомість у цій справі, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи укладеною додаткову угоду № 3 до Договору оренди землі від 15.06.2011, визнав її укладеною саме у редакції наданій позивачем, а тому не вийшов за межі позовних вимог. Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у цих справах, що вказує про неподібність правовідносин.

5.12. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

5.13. Під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не підтвердилися доводи скаржника про застосування господарськими судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у справі, на яку посилається скаржник. Висновки у справі, на яку посилається скаржник, зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справ, що свідчить про неподібність правовідносин у цій справі.

5.14. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 і рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі № 914/1844/19, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтею 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 і рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі № 914/1844/19, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв