Постанова

від 16.10.2020 по справі 160/5528/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 160/5528/19

адміністративне провадження № К/9901/20934/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства Лінде Газ Україна до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису в частині, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (суд у складі судді Дєєва М.В.), постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Сафронової С.В., суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У червні 2019 року Приватне акціонерне товариство Лінде Газ Україна (далі - позивач, ПАТ Лінде Газ Україна) звернулось до суду із позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Управління, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування припису в частині.

2. Також позивачем було подано клопотання про відшкодування, у разі задоволення позовних вимог, витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн.

3. Після прийняття 11 жовтня 2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення про задоволення позовних вимог, позивач подав заяву щодо документального підтвердження заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. 10 липня 2015 року ПАТ Лінде Газ Україна уклало з Адвокатським об`єднанням Лоуатек угоду про надання юридичних послуг (далі - Угода).

5. Згідно із додатком від 08 січня 2019 року до Угоди предметом даного договору є надання Адвокатським об`єднанням рекомендацій, представлення інтересів, надання юридичних послуг зі стягнення заборгованості з контрагентів-боржників. Підставою для виконання послуг є письмово оформлене сторонами замовлення-доручення, яким сторони визначають обсяг юридичних послуг, а також умови та терміни виконання таких послуг об`єднанням.

6. 14 червня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису №3/5.4-07 від 30 січня 2019 року в частині пунктів: 2, 35, 36, 37, 38, 42, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 57, 58, 59, 63. В позові було вказано про бажання позивача, у разі задоволення позовних вимог, стягнути витрати на правову допомогу з відповідача.

7. 04 вересня 2019 року від позивача надійшли пояснення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в яких він просив, у разі задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн.

8. 11 жовтня 2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Під час судового засідання представником позивача зазначено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані додатково.

9. 16 жовтня 2019 року від позивача надійшла заява щодо документального підтвердження заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. До заяви додано копії наступних документів:

- витяг з Додатку до угоди про надання юридичних послуг від 10 липня 2015 року;

- статут Адвокатського об`єднання Лоуатек ;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо Адвокатського об`єднання Лоуатек ;

- замовлення-доручення №12-04-2019 від 12 квітня 2019 року;

- рахунок-фактура №34 від 11 червня 2019 року;

- виписка по банківському рахунку АО Лоуатек від 13 серпня 2019 року;

- акт надання послуг №34 від 11 червня 2019 року;

- платіжне доручення від 12 червня 2019 року на суму 15000,00 грн.;

- виписка по банківському рахунку АО Лоуатек від 15 жовтня 2019 року.

10. Відповідно до замовлення-доручення №12-04-2019 від 12 квітня 2019 року та акту надання послуг №34 від 11 червня 2019 року до угоди про надання юридичних послуг від 10 липня 2015 року адвокатом на користь клієнта надано певний обсяг юридичних послуг у даній справі, вартість яких сумарно складає 15000,00 грн.

11. Відповідно до копії платіжного доручення від 12 червня 2019 року позивач, виконав своє зобов`язання за договором та сплатив суму гонорару у розмірі 15 000,00 грн.

12. Під час розгляду питання щодо розподілу судових витрат у суді першої інстанції відповідачем були подані заперечення, відповідно до яких вказано, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час. Також, зазначено, що відповідач є бюджетною неприбутковою організацією фінансування, якої здійснюється з Державного бюджету і стягнення вказаних коштів призведе до зменшення відповідних видатків на забезпечення діяльності відповідача.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, заяву ПАТ Лінде Газ Україна про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено.

13.1. Стягнуто на користь ПАТ Лінде Газ Україна судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Дніпропетровській області.

14. Задовольняючи заяву позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, враховуючи доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)

15. Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2020 року відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення не передаючи справи на новий розгляд.

16. В касаційній скарзі зазначено, що позивачем до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу надано копії документів, з яких не можна зробити висновок про обсяг наданих адвокатом послуг.

17. На думку представника Управління, судами попередніх інстанцій не враховано вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави .

18. У свою чергу, представник відповідача у касаційній скарзі вказав на відсутність доказу у справі на підтвердження розумності гонорару, враховуючи витрачений адвокатом позивача час. Вказав на порушення представником позивача частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), оскільки до закінчення судових дебатів у справі позивач докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, не надавав, із відповідною письмовою заявою не звертався.

19. Також у скарзі наголошено, що ГУ Держпраці у Дніпропетровській області є бюджетною організацією, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету, і стягнення з відповідача визначених позивачем витрат призведе до зменшення відповідних видатків на забезпечення діяльності органу.

20. У касаційній скарзі відповідачем здійснено посилання на постанову Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17 (провадження №К/9901/39873/18).

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

21. Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

22. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року N 5076-VI Про адвокатуру і адвокатську діяльність (далі - Закон N 5076-VI).

23. Згідно зі статтею 30 Закону N 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

24. Частиною першою, пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України передбачено, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

25. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

26. Частинами другою-п`ятою статті 252 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

27. Згідно зі статтею134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

28. Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон N 460-IX).

30. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

31. Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діє на момент розгляду справи судом касаційної інстанції.

33. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

34. Предметом розгляду у цій справі є заява позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, які були понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції.

35. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшли висновку, що позивачем доведено реальність та підтверджено фактичність розміру понесених витрат на правничу допомогу.

36. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

37. Положеннями статей 134 та 139 КАС України визначено право сторони на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

38. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

39. Також і чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

40. Як вже зазначалось, статтею 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає, зокрема, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У свою чергу, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

41. Приймаючи оскаржувані рішення, судами попередніх інстанцій було взято до уваги, те, що разом з заявою представником позивача надано копії наступних документів: - витяг з Додатку до угоди про надання юридичних послуг від 10.07.2015 року; - статут Адвокатського об`єднання Лоуатек ; - виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо Адвокатського об`єднання Лоуатек ; - замовлення-доручення №12-04-2019 від 12 квітня 2019 року; - рахунок-фактура №34 від 11 червня 2019 року; - виписка по банківському рахунку АО Лоуатек від 13 серпня 2019 року; - акт надання послуг №34 від 11 червня 2019 року; - платіжне доручення від 12 червня 2019 року на суму 15000,00 грн.; - виписка по банківському рахунку АО Лоуатек від 15 жовтня 2019 року.

42. Дана обставина спростовує доводи відповідача щодо не подання позивачем документів, які свідчать про обсяг наданих адвокатом послуг.

43. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії платіжного доручення від 12 червня 2019 року позивач, виконав своє зобов`язання за договором та сплатив суму гонорару у розмірі 15 000,00 грн

44. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції.

45. Колегія суддів Верховного Суду наголошує на необґрунтованості доводів відповідача, викладених в касаційній скарзі, стосовно неналежного розгляду судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

46. Згідно з вимогами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме а сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру таких витрат.

47. У свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав доказів та не зазначив обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

48. Посилання відповідача у касаційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави як підставу для обґрунтування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд визнає неприйнятними, оскільки частина третя статті 135 КАС України передбачає, що Кабінетом Міністрів України встановлюється граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду. Витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду не є тотожними поняттями, отже дія норм зазначеної постанови Кабінету Міністрів України не застосовується при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

49. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19.

50. Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі.

51. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні, тому касаційна скарга Управління, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області задоволенню не підлягає.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

53. Питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу не є самостійною позовною вимогою в розумінні КАС України та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із відповідною заявою, тобто не є об`єктом справляння судового збору.

54. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18.

55. Враховуючи, що в касаційному порядку оскаржується додаткове судове рішення, прийняте з приводу вирішення питання про судові витрати, судовий збір за подання такої касаційної скарги не справляється.

56. З огляду на вказане та на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №160/5528/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов