Постанова

від 22.04.2009 по справі 11/481

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2009 року 16:30 № 11/481

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства Київміськголовпостач

до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права

власності на об`єкти нерухомого майна

про зобов`язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство Київміськголовпостач (далі позивач, ВАТ Київміськголовпостач ) звернулось з позовом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (далі БТІ, відповідач) про зобов`язання зареєструвати право власності на об`єкт нерухомості -житлове приміщення з переплануванням згідно проекту, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтерська, 9, кв. 3, визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у нездійсненні реєстрації права власності за ВАТ Київміськголовпостач`протиправною та визнання лист відповідача від 22.08.2008 р. № 28074 щодо відмови здійснити реєстрацію протиправним. Позовні вимоги викладені з урахуванням доповнень до адміністративного позову, поданих позивачем 11.03.2009 року.

Ухвалою суду від 10.12.2008 р. відкрито провадження у справі, призначене попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 11.03.2009 року закінчене підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з рішенням Третейського суду при Асоціації Гапоненко Роман і партнери`від 23.05.2008 р. у справі № 2 за позивачем визнано право власності на об`єкт нерухомості -житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 9, кв. 3. Позивачем дане рішення було пред`явлене для здійснення реєстрації права власності на зазначене майно з посиланням на п. 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється реєстрація, проте позивачу було відмовлено до надання виконавчого документу компетентним державним судом згідно з ст. 55 Закону України Про третейські суди . Позивач вважає таку відмову незаконною, оскільки Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень`та Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно не передбачають подання такого виконавчого документу, а обов`язок відповідача здійснити дії по реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна виникає на підставі норм Цивільного кодексу України і вищезазначених нормативно-правових актів.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, у яких зазначав про необґрунтованість позовних вимог та неможливість здійснення реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за відсутності виконавчого документу, виданого компетентним судом, а також акту прийняття в експлуатацію зазначеної квартири після перепланування.

Крім того, в судовому засіданні 22.04.2009 р. представник відповідача звернув увагу на останні зміни до Закону України Про третейські суди , внесені згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів`від 05.03.2009 р., який набрав чинності 31.03.2009 р.

Так, згідно з доповненнями, внесеними до статті 6 Закону України Про третейські суди`третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, а також справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб`єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому прикінцевими положеннями Закону України від 05.03.2009 р. встановлено, що не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.

Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням постійно діючого Третейського Суду при Асоціації Гапоненко Роман і партнери`від 23.05.2008 р. у справі № 2 за позовом ПП Тесміл-4 до ВАТ Київміськголовпостач`про визнання права власності, а також за зустрічним позовом ВАТ Київміськголовпостач`про розірвання договору доручення та визнання права власності, визнано за ВАТ Київміськголовпостач`право приватної власності на об`єкт нерухомості -житлове приміщення, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з переплануванням згідно проекту.

Відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та п. 5 Прикінцевих положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень`державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Представник відповідача звернувся до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна із заявою про реєстрацію права власності на переплановану квартиру АДРЕСА_2 .

Листом БТІ від 22.08.2008 р. № 28074 позивачу було відмовлено у здійсненні реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна без дозвільної документації та без виконавчого документу компетентного суду для органів державної влади та місцевого самоврядування, які не є учасниками третейської угоди.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень`від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі Закон № 1952).

Відповідно до ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обмежень`підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно,

обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об`єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

У ч. 4 ст. 18 Закону визначено, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

При цьому документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно даних реєстрових книг БТІ станом на 02.03.2009 р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ВАТ Київміськголовпостач`на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому Якименко В.О. -приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16.04.2007 р. № 125п. (довідка від 22.04.2009 р. № 16360 знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином у рішенні третейського суду вирішено питання права власності на цей же об`єкт нерухомого майна, але з урахуванням його перепланування.

У відповідності до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. № 6/5) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти. Всупереч вимогам статті 19 Закону України № 1952 позивачем не був поданий акт прийому нерухомого майна до експлуатації.

Згідно матеріалів технічної інвентаризації на квартиру АДРЕСА_1 дозвільна документація на перепланування квартири до БТІ не подана, а також вказана квартира не прийнята в експлуатацію у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 р. Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів .

Статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень`наведені підстави за яких може бути відмовлено у державній реєстрації. Серед таких підстав зокрема є те, що подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у нездійсненні реєстрації права власності за ВАТ Київміськголовпостач`та визнання протиправним лист відповідача від 22.08.2008 р. № 28074 щодо відмови здійснити реєстрацію, не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивач не подав відповідачу всіх документів, передбачених чинним законодавством для реєстрації права власності на нерухоме майно, а також заявлене право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна вже зареєстроване за ВАТ Київміськголовпостач .

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого документу на виконання рішення третейського суду, проте у прийнятті такої заяви судом було відмовлено ухвалою суду від 19.09.2008 р. № 05-6-32/892. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 р. залишено без змін ухвалу господарського суду міста Києва.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2009 р. касаційну скаргу ВАТ Київміськголовпостач`залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду від 28.10.2008 р. без змін.

Як вбачається зі змісту постанови ВГСУ від 28.01.2009 р., колегія суддів встановила, що третейський суд не спонукав будь-яких осіб до активних дій, а лише встановив наявність виникнення права власності на відповідне нерухоме майно, а відтак наказ на виконання такого рішення не видається.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання за собою права власності не передбачає за рішенням суду вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами. Тому висновок щодо відсутності правових підстав для видачі виконавчого документу саме на виконання рішення третейського суду про визнання права власності і був зроблений судами апеляційної і касаційної інстанції.

Водночас статтею 55 Закону України Про третейські суди`передбачено, що виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

У якості правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на об`єкт нерухомості -житлове приміщення, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, будинок № 9, кв. 3, позивачем було подане рішення Третейського Суду, яким фактично вирішено справу у спорі щодо нерухомого майна.

З урахуванням змін до Закону України Про третейські суди , внесених згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів`від 05.03.2009 р., який набрав чинності 31.03.2009 р., третейському суду не підвідомчі справи у спорах щодо нерухомого майна.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів`не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.

Таким чином, рішення Третейського Суду при Асоціації Гапоненко Роман і партнери`від 23.05.2008 р. у справі про визнання права власності за ВАТ Київміськголовпостач`на об`єкт нерухомості -житлове приміщення, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, будинок № 9, кв. 3 з переплануванням згідно проекту не підлягає виконанню у примусовому порядку.

З урахуванням викладеного, вимоги про зобов`язання Київського міського бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності за ВАТ „Київміськоголовпостач" на об`єкт нерухомості -житлове приміщення, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, будинок № 9, кв. 3 з переплануванням згідно проекту також не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем повністю доказано правомірність його відмови позивачеві у здійсненні реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Відкрите акціонерне товариство "Київміськголовпостач".

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -25.05.2009.