Рішення

від 12.10.2020 по справі 902/762/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2020 р. Cправа № 902/762/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Яремчука Ю.О., при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В., за участю представників сторін: позивача: Гресько О.П.; відповідача: не з`явився, розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" (вул. Пирогівський шлях, 34-В, м. Київ, 03083)

до: Громадської організації "Варта допомоги" (вул. Гоголя, 1, кв. 27, м. Вінниця, Вінницька обл., 21000)

про стягнення 575 000,, 00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" до Громадської організації "Варта допомоги" про стягнення 575 000, 00 грн.

03.08.2020 року відбувся автоматизований розподіл справи № 902/762/20 без застосування спеціалізації з урахуванням підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 16.1 Порядку автоматизованого розподіл судових справ в Господарському суді Вінницької області, за результатами якого справу передано на розгляд судді Тісецькому С. С.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/762/20 в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 п. 16.1. Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області від 05.09.2016 року зі змінами, у випадках, коли розподілені іншому судді судові справи, не розглянуті по суті, а обставини, які зумовили відсутність на роботі суддів, які спеціалізуються на розгляді даної категорії справ або неможливість їх розподілу між суддями, які спеціалізуються на розгляді такої категорії справ, що було підставою для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації, відпали, такі нерозглянуті судові справи, на підставі відповідної заяви судді, передаються за розпорядженням керівника апарату суду (чи особи, яка виконує його обов`язки) на повторний автоматизований розподіл з врахуванням спеціалізації суддів, які розглядають дану категорію справи.

Станом на 17.08.2020 року судді, які спеціалізуються на розгляді справ позовного провадження перебували на роботі, в зв`язку з чим суддею Тісецьким С. С. подано заяву про здійснення повторного автоматизованого розподілу на підставі ч. 2 п.16.1 Порядку.

17.08.2020 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/762/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" до Громадської організації "Варта допомоги" про стягнення 575 000 грн. з урахуванням спеціалізації суддів.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 р. справу № 902/762/20 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 19.08.2020 р. прийнято до провадження справу № 902/762/20, розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче судове засідання на 15 вересня 2020 року, зобов`язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 05.08.2020 р.

За результатами проведеного судового засідання 15.09.2020 року суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, як наслідок, судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 17.09.2020 року повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 12 жовтня 2020 року.

На визначену судом дату з"явився представник позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не подав. При цьому суд належним чином повідомляв відповідача про дату, час та місце судового засідання - ухвалою суду від 17.09.2020 року. Проте копія ухвали від 17.09.2020 року, яка була направлена судом на адресу відповідача, повернулася до суду із відміткою: "За закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Пунктами 4, 5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 р., якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того суд наголошує, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 17.09.2020 р., у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (параграф 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

При цьому, ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.3 ч.1 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару № АВ/1704 від 25.03.2020 року в частині поставки обумовленого договором товару, що призвело до звернення з позовом до суду.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів, в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

25.03.2020 року між позивачем (в Договорі - "Покупець") та відповідачем (в Договорі - "Постачальник") укладено договір поставки товару № АВ/1704.

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов"язався передати у власність Покупця трьохшарові захисні маски N203 (надалі - "Товар"), а Покупець зобов"язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Загальна кількість Товару становить 1 мільйон штук. Загальна сума Договору - 11,5 млн. грн. (п.1.2., 1.4. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору поставка Товару, за згодою сторін, здійснюється на умовах FСА (Інконермс 2010) - склад Продавця, якщо інше не передбачено письмовою домовленістю сторін. Строк поставки Товару становить 7 робочих днів з дати оплати рахунку, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Адреса поставки: м. Київ, Пирогівський шлях, 34.

В п.3.1., п. 3.2 Договору сторони передбачили, що оплата Товару за цим Договором здійснюється в безготівковому порядку. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на наступних умовах:

- 50% - протягом 5 банківських днів із моменту отримання рахунку - фактури;

- 50% - потягом 5 банківських днів із моменту отримання відповідної партії Товару.

Даний Договір набирає чинності із моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, але у будь - якому разі до остаточного розрахунку за поставлений Товар.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між учасниками справи урегульовані нормами Господарського кодексу України (далі ГК України) та Цивільного кодексу України (ЦК України). Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Питання попередньої оплати товару урегульоване у статті 693 ЦК України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 26.03.2020 року відповідачем виставлено позивачу рахунок № 12 на загальну суму 1 150 000, 00 грн. (а.с. 12).

На виконання п. 3.2. Договору позивачем, платіжним дорученням № 907 від 26.03.2020р. перераховано на рахунок відповідача передоплату в розмірі 575 000,00 грн. (а.с. 13).

Сторони у п. 2.1. Договору узгодили порядок здійснення поставки, зазначивши, що строк поставки Товару становить 7 робочих днів з дати оплати рахунку, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем позивачу обумовленого Договором товару.

Пунктом 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Скориставшись своїм правом, позивач в листі № 119 від 09.04.2020 року просив відповідача вважати даний лист вимогою позивача про розірвання договору поставки товару № АВ/1704 від 25.03.2020 року та протягом 1 робочого дня із моменту отримання даного листа, повернути суму попередньої оплати у розмірі 575 000,00 грн.

Також в листі № 266 від 14.07.2020 року позивач просив відповідача вважати даний лист вимогою - повідомленням позивача про розірвання договору поставки товару № АВ/1704 від 25.03.2020 року та протягом 7 календарних днів із моменту отримання даного листа, повернути позивачу на рахунок суму попередньої оплати у розмірі 575 000,00 грн.

Доказів поставки товару на спірну суму або повернення вказаних коштів відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, тому позовні вимоги про стягнення 575 000, 00 грн. суми попередньої оплати є обґрунтованими та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Законодавцем у ст.ст. 76-79 ГПК України визначено, що докази за своїми юридичними властивостями мають бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Необхідно зауважити, що одним із важливих принципів господарського процесу є принцип змагальності, який вказує на те, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13 - 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 77 - 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації "Варта допомоги" (вул. Гоголя, 1, кв. 27, м. Вінниця, Вінницька обл., 21000, код ЄДРПОУ 35996782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт - Офіс Україна" (вул. Пирогівський шлях, 34-В, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ 38105049) грошові кошти в сумі 575 000, 00 грн. та 8625,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 19 жовтня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Пирогівський шлях, 34-В, м. Київ, 03083)

3 - відповідачу (вул. Гоголя, 1, кв. 27, м. Вінниця, Вінницька обл., 21000)