Рішення

від 19.10.2020 по справі 904/1225/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020р. Справа № 904/1225/20

За позовом: Керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

До: Селянського (фермерського ) господарства Лелеки , с. Рудка

Про: стягнення 32 311, 64 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ДСУ з безпеки на транспорті (позивач) звернулося з позовом до С(Ф)Г Лелеки ( відповідач ) про стягнення 32 311, 64 грн. - плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Ухвалою від 10.03.20р. було відкрите провадження у справі №904/1225/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 12.03.20р. провадження у справі № 904/1225/20 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 926/16/19.

27.07.20р. до канцелярії суду від Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, зобґрунтоване посиланням на усунення обставин, які викликали зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.08.20р. провадження у справі №904/1225/20 було поновлено та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановленим ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

С(Ф)Г Лелеки (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи наступне : прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення з цим позовом до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень (позивача), який може і бажає захищати інтереси держави; станом на цей час відсутня офіційно затверджена методика, на підставі якої провадиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів транспортного засобу. Також заперечував щодо розміру нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, зазначаючи, що ці нарахування були здійсненні з фіксуванням невірних даних вагових показників транспортного засобу.

Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області у відповіді на відзив зазначає наступне: станом на 05.08.19р. ( дату проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача) була відсутня необхідність використання методики співробітниками позивача під час здійснення габаритно-вагового контролю (оскільки відповідно до постанови КМУ №671 від 30.09.17р.(яка набрала чинності 08.09.17р.) було виключено пункт 19 Порядку №879. Також зазначає, що правову позицію щодо відсутності потреби в використанні відповідної методики виклав Верховний Суд в постанові від 02.08.18р. по справі №820/1420/17 . Окрім того, вказує , що позивачем було правомірно на підставі належних даних здійснено нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом та наявні законні підстави на представництво позивача у цій справі, внаслідок його бездіяльності.

С(Ф)Г Лелеки (відповідач) своїм правом на подання до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався , про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином , на адресу , зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.03.20р., а.с.49 (про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення представнику відповідача 27.08.20р. копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, а.с.116).

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом , не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Новомосковською місцевою прокуратурою під час вивчення матеріалів управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області встановлено, що 05.08.19р. при проведенні рейдової перевірки у пункті а/д Н31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки - Решетилівка 29+725 км. державними інспекторами Управління було проведено зважування автомобіля (тягача) марки МАЗ 551608-236 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів належать на праві власності Любчичу Л.Д., який, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - підприємств та громадських формувань, є засновником С(Ф)Г Лелеки . Окрім того, відповідно до товарно - транспортної накладної від 05.08.19р. №2 автомобільним перевізником вантажу (січка пшениці) визначено С(Ф)Г Лелеки (відповідач), вантажовідправником також є С(Ф)Г Лелеки ; вантажоодержувачем є фірма Восток 3 Згідно із зазначеною ТТН вантаж (січка пшениці) прийнято водієм ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки МАЗ 551608-236 з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Під час перевірки автомобіля виявлено перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень навантаження на осі, а саме: 1) 7,195 т. (передня ось) - нормативно допустиме 11,0 т., 2) 12.49 т., 3) 12,510 тонн (здвоєна ось 25 т.) - нормативно допустиме 6 т., повна маса транспортного засобу склала 32,195 т. при нормативно допустимій 40,0 т. Вказане підтверджується талоном про зважування транспортного засобу №779 від 05.08.19р.

За результатами перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області 05.08.19р. складено акт за №0015896 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку №029099 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі вказаних документів управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області 05.08.19р. здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0015896, відповідно до якого: загальна маса автомобілю МАЗ 551608-236, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає нормативно допустиме навантаження на здвоєну вісь складає 16,0 т., але фактично навантаження на задню вісь склало 25 т.; що є перевищенням параметрів нормативу на 9 т. або на 56,25%.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м(для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів -25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За приписами п. 30-1 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.07р. Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування , плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П=(Рзм+Рнв+Рг) х В, де:

П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду;

В- відстань перевезення, кілометрів.

Отже, згідно з вказаною формою плата за проїзд має становити 1 139, 25 євро.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України , ставки єдиного збору, в тому числі за проїзд автомобільних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у євро.

Станом на 05.08.19р. сума 1 139,25 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, становить 32 311, 64 грн.

Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджено Постановою КМУ № 1567 від 08.11.06р., визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту , вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Частиною 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими органами Національної поліції.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879, передбачено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Крім того, пунктом 15 Порядку № 879 визначено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Пунктом 28 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Законом України Про автомобільний транспорт визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Зокрема, у розумінні ст. і зазначеного Закону автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до вимог ч.1, ч. 2 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`явити особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Зазначеним Законом, а також п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом основним документом на перевезення вантажів в Україні є товарно-транспортна накладна.

Таким чином, Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області при здійсненні розрахунку відстані взято до уваги відомості товарно-транспортної накладної № 2 та розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, у тому числі, які перевізник С(Ф)Г Лелеки мав намір проїхати.

За приписами ч. 4 ст. 48 зазначеного Закону : у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше 7 відсотків .

Але ж пеевізник - С(Ф)Г Лелеки до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів не звертався, тому такий дозвіл не надавався. Крім того, перевізником перезавантаження транспортного засобу з метою приведення у відповідність вагових параметрів, не здійснювалося.

Листом від 06.08.19р. за №36410/22/24-19 перевізнику - суб`єкту господарювання С(Ф)Г Лелеки направлено копію розрахунку та повідомлено про необхідність сплати протягом 30 календарних днів коштів за проїзд великоваговим транспортним засобом з перевищенням нормативних параметрів без відповідного дозволу, про що повідомити Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Згідно з п. 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовується в установленому порядку до Державного бюджету. Незважаючи на те, що відповідно до м. 31-1 Порядку №879, перевізник зобов`язаний протягом 30 днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Однак станом на цей час вищезазначені грошові кошти відповідачем сплачені не були. У зв`язку з чим (згідного наданого прокурором розрахунку) за відповідачем рахується заборгованість перед державним бюджетом в розмірі 32 311, 64 грн.

В той же час, судом встановлено, що на Укртрансбезпеку покладено повноваження з питань звернення до суду з позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, Управління не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Укртрансбезпеки. Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті (позивач) є органом, уповноваженим державною здійснити відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Проте, позивач своєчасно не звернувся до суду з позовом про стягнення з С(Ф)Г Лелеки плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи; що призвело до порушення інтересів держави, яке полягає у ненадходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, що ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та проведення ремонту автомобільних доріг. У зв`язку з чим, прокурор звернувся з цим позовом до суду, за захистом інтересів держави.

На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів сплати заборгованості перед не надав.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що відповідач не скористався правом на оскарження в порядку адміністративного провадження розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту, складеного Укртрансбезпекою. Доказів оскарження акту проведення перевірки, на підставі якого нараховану плату та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту матеріали справи не місять. А тому заперечення відповідача в цій частині суд оцінює критично. Також, суд критично оцінює заперечення відповідача стосовно відсутності права прокурора на представництва позивача цій справі (оскільки вищезазначені твердження відповідача спростовуються правовою позицією Верховного Суду у складі Великої Палати Верховного Суду , викладеної у своїй постанові від 26.06.20р. у справі №912/2385/18 ) та прокурором надані належні докази на підтвердження підстав для здійснення представництва позивача у цій справі.

За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених прокурором вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Селянського (фермерського) господарства Лелеки (51031, с. Рудка Царичанського району Дніпропетровської області, вул. Шевченка, буд. 11А; код ЄДРПОУ 31217196) на користь Державного бюджету України (п/р UA118999980000031216216004079 в ГУ ДКСУ у Дніпровському районі, код ЄДРПОУ 37976087 (призначення платежу: 22160100) : 32 311, 64 грн. - плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з відповідача - Селянського (фермерського) господарства Лелеки (51031, с. Рудка Царичанського району Дніпропетровської області, вул. Шевченка, буд. 11А; код ЄДРПОУ 31217196) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38; код ЄДРПОУ 02909938): 2 102, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 19.10.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв