Рішення

від 15.09.2020 по справі 907/595/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

15.09.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/595/19

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой-ЛТД", м. Ужгород

про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 51-17/06-08 від 09.10.2017 року (об`єкт оренди: будівля учбового комбінату площею 563,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 4 та перебуває на балансі Відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"); стягнення 245 460 грн. 11 коп. заборгованості з орендної плати до державного бюджету та 43 980 грн. 41 коп. пені,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - не з`явився

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой-ЛТД", м. Ужгород про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 51-17/06-08 від 09.10.2017 року (об`єкт оренди: будівля учбового комбінату площею 563,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 4 та перебуває на балансі Відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"); стягнення 245 460 грн. 11 коп. заборгованості з орендної плати до державного бюджету та 43 980 грн. 41 коп. пені.

Позовні вимоги у даній справі позивач обґрунтовує покликанням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 51-17/06-08 від 09.10.2017 року по сплаті орендних платежів за період з 01.02.2019 року по 01.08.2019 року року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 245 460 грн. 11 коп. Крім того, за порушення строків оплати, відповідачу нараховано пеню в розмірі 43 980 грн. 41 коп. за період з 15.10.2018 року по 15.08.2019 року (п. 3 . 7. договору). Оскільки, відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань не виконав, зокрема, не перерахував орендної плати протягом 3 місяців підряд, позивач просить суд розірвати договір оренди.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом неодноразово відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал долучені до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем .

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

09.10.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів (орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой" (орендарем, відповідачем у справі) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належать до державної власності № 51-17/06-08, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: будівлю учбового комбінату площею 563,0 кв.м. (далі - Майно) (реєстровий № 00100227.20.АААДКВ802), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 4 та перебуває на балансі Відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", код ЄДРПОУ 20851817 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.05.2017 року та становить за незалежною оцінкою 3 219 797 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою: розміщення офісних приміщень (п.п. 1.1. та 1.2. Договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. та 2.3. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати державної реєстрації права оренди за цим Договором та підписання акту приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.

Розділом 3 Договору, сторони визначили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2017 року - 49 118 грн. 68 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з врахуванням чинного законодавства. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.п. 3.1., 3.3. та 3.6. Договору).

Пунктом 5.3. Договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.

За умовами п. п. 10.1. та 10.2. Договору строк дії оренди з 09.10.2017 року по 08.10.2066 року. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Факт передачі нежитлового приміщення в оренду за Договором підтверджується підписаним сторонами спору Актом приймання-передавання майна від 09.10.2017 року.

Матеріалами справи встановлено, що в порушення умов Договору, станом на 01.02.2019 року відповідачем допущено заборгованість з орендної плати за договором в сумі 119 198 грн. 16 коп. за період з 01.11.2018 року по 31.01.2019 року, що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Закарпатської області із заявою від 28.02.2019 року № 10-11-00633 про видачу судового наказу на зазначену суму заборгованості. Судовий наказ у справі № 907/94/19 видано 01.03.2019 року.

Подальше невиконання відповідачем умов Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належать до державної власності № 51-17/06-08 від 09.10.2017 року в частині сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 245 460 грн. 11 коп. за період з 01.02.2019 року по 01.08.2019 року , стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу з орендної плати та розірвання договору оренди в примусовому порядку.

В ході судового розгляду спору відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 46 ГПК України, а також статті 165 ГПК України щодо подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 2, 18, 19, 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов`язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено істотні умови договору оренди: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Враховуючи доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми орендної плати в розмірі 245 460 грн. 11 коп. за період з 01.02.2019 року по 01.08.2019 року, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Позивач також звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 43 980 грн. 41 коп. за період з 15.10.2018 року по 15.08.2019 року.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань по сплаті орендної плати нарахована пеня в розмірі 43 980 грн. 41 коп.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що пеня в розмірі 43 980 грн. 41 коп. нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 245 460 грн. 11 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.02.2019 року по 01.08.2019 року та 43 980 грн. 41 коп. пені, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач просить суд розірвати договір оренди враховуючи порушення відповідачем істотних умов договору.

Відповідно до п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього кодексу.

При цьому, повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Із змісту статті 782 Цивільного кодексу України випливає, що однією з підстав для дострокового розірвання договору є невнесення плати протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому, на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.

Із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що договір оренди комунального майна може бути за рішенням суду достроково розірваний у випадку істотного порушення умов договору другою стороною.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд.

Норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Згідно до ч. ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем усіх умов договору, без будь - якого обґрунтування з боку відповідача причин їх відсутності, тобто матеріалами справи доведено, що відповідач у порушення умов договору не виконував вимоги щодо своєчасної оплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, приписів глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу п`ятого глави 30 Господарського кодексу України, які регулюють відносини оренди (найму), а також майнових прав позивача, як власника цього майна.

Виходячи з матеріалів справи, які свідчать про наявність заборгованості по сплаті орендної плати, враховуючи ту обставину, що зазначена умова спірного договору віднесена законодавством до істотних умов договору, несплата орендної плати судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статті 610, п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого згідно ст. 611 Цивільного кодексу України законодавець визначає розірвання договору, у зв`язку з чим позовна вимога про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 51-17/06-08 від 09.10.2017 року підлягає задоволенню.

Таким чином, керуючись вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 51-17/06-08 від 09.10.2017 року є обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 6 262 грн. 61 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 51-17/06-08 від 09.10.2017 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой-ЛТД", м. Ужгород.

3 . Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой-ЛТД", 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 35 (код ЄДРПОУ 38102734) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (код ЄДРПОУ 42899921) суму 245 460 (Двісті сорок п`ять тисяч чотириста шістдесят гривень) грн. 11 коп. заборгованості по сплаті орендної плати та 43 980 (Сорок три тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень) грн. 41 коп. пені, а також 6 262 (Шість тисяч двісті шістдесят дві гривні) грн. 61 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 19.10.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.