Рішення

від 15.10.2020 по справі 908/1915/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/135/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 Справа № 908/1915/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Стройлайн ЖБИ , (53211, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Пінська, буд. 26/а)

до відповідача Акціонерного товариства ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ , (69014, м. Запоріжжя, вул. Миколи Красноваа, буд. 12-А)

про стягнення 5169,19 грн.

29.07.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Стройлайн ЖБИ , м. Нікополь Дніпропетровської області до Акціонерного товариства ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ , м. Запоріжжя про стягнення 5169,19 грн. попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, за договором поставки № 1106-14 від 11.06.2014.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 29.07.2020 справу № 908/1915/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.08.2020 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1915/20 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/135/20, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 257, 526, 599 ЦК України, ст., ст. 193, 222 ГК України та умови договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що сторонами у справі укладено договір поставки № 1106-14 від 11.06.2014, за умовами якого відповідач зобов`язався на умовах та в порядку, визначених договором, поставити товар в асортименті та за кількістю, визначеними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а позивач зобов`язався оплатити та прийняти товар. До договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 сторонами складені і погоджені специфікації № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017, якими визначено асортимент, кількість товару, який поставляється, ціна товару, строк і умови поставки. Умовами договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 сторони передбачили 100 % попередню оплату товару. На поставку товару за кожною погодженою сторонами специфікацією відповідачем позивачу виставлялися рахунки на оплату, які позивачем оплачені в повному обсязі. На виконання умов договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 відповідач поставив позивачу товар, проте не на повну суму попередньої оплати. Загальний розмір попередньої оплати, який перерахований позивачем відповідачу згідно специфікацій № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017 та на який відповідачем не поставлений товар, становить 5169,19 грн. Оскільки товар на повну суму перерахованої попередньої оплати відповідачем поставлений не був, 10.06.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 1 від 09.06.2020, якою вимагав повернення кредиторської заборгованості за договором поставки № 1106-14 від 11.06.2014 в сумі 5169,19 грн. У відповіді за вих. № 453 від 30.06.2020 відповідач факт недопоставки товару, за який сплачена в повному обсязі попередня оплата, за договором поставки № 1106-14 від 11.06.2014 і факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 5169,19 грн. визнав в повному обсязі, проте зазначив, що вказана сума кредиторської заборгованості за закінченням строку позовної давності не підлягає поверненню позивачу. При цьому, визначаючи строк позовної давності, відповідач виходив зі строків поставки товару, визначених в специфікаціях № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 5169,19 грн. попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, за договором поставки № 1106-14 від 11.06.2014. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.08.2020 у справі № 908/1915/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 31.08.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву за вих. № 912 від 26.08.2020 (вх. № 16573/08-08/20 від 27.08.2020), в якому АТ ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ зазначило, що дійсно між сторонами у справі був укладений договір поставки № 1106-14 від 11.06.2014, до якого сторонами погоджені специфікації № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2106, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017. Також відповідач визнає, що загальний розмір попередньої оплати, який перерахований йому позивачем згідно специфікацій № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017 та на який не поставлений товар, становить 5169,19 грн. Проте, відповідач зазначає, що оскільки вказаними специфікаціями сторони погодили строк поставки товару, то позивач був обізнаний, з якого моменту порушено його право на поставку повної кількості товару на суму сплаченої попередньої оплати. Крім того, ані умовами договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014, ані специфікаціями до нього № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017 не визначені порядок і строк повернення коштів, сплачених понад вартість фактично поставленого товару, в тому числі як такий, що визначається моментом пред`явлення вимоги. З урахуванням викладеного, відповідач заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог та просить суд в позові відмовити повністю.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 13.09.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.10.2020 (з урахуванням того, що 14.10.2020 є вихідним днем).

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

11.06.2014 Публічним акціонерним товариством ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ , (Постачальник) та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Стройлайн ЖБИ , (Покупець, позивач у справі) укладено Договір поставки № 1106-14 з відповідними додатковими угодами до нього (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених Договором, поставити, а Покупець оплатити та прийняти товар - щебінь гранітний та пісок з відсівів дороблення, виробництва ПАТ ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ . ( п. 1.1)

Акціонерне товариство ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ (відповідач у справі) є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ , про що свідчать дані з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом п. 12.5 Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2014 включно.

До Договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 сторонами укладалися додаткові угоди № 1 від 25.12.2014, № 2 від 25.12.2015 і № 3 від 21.12.2016, якими строк дії Договору продовжувався, відповідно, до 31.12.2015, до 31.12.2016 і до 31.12.2017.

Умовами п. 2.2 Договору визначено, що асортимент та кількість товару, що є предметом поставки за цим Договором, визначається у специфікаціях, які є його невід`ємною частиною.

Поставка товару здійснюється залізничним транспортом та умовах СРТ-станція призначення відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2000. Поставка здійснюється партіями. (п. 4.1 Договору)

Згідно з п., п. 5.1, 5.2, 5.4 Договору ціна на товар визначається у специфікаціях. Ціни вказуються в національній грошовій одиниці України. Загальна сума Договору формується з урахуванням додаткових угод та специфікацій.

Розділом 6 Договору Порядок розрахунків сторони узгодили, що розрахунки на поставку партії товару здійснюються в безготівковому порядку на вказаний рахунок постачальника у розмірі 100 % попередньої оплати у відповдіносмті з виставленим рахунком на попердню оплату. Попередня оплата здійснюється Покупцем впродовж 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Фактом оплати кожної партії товару вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в договорів.

Матеріали справи свідчать та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 сторонами у справі оформлені і підписані Специфікації № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017, якими визначено асортимент, кількість товару, який поставляється, ціна товару, строк і умови поставки, зокрема:

- специфікацією № 9 від 10.03.2016 обумовлено поставку щебеню гранітного фр. 20-40 мм, в кількості 140 тон, на загальну суму 23366,00 грн., строк поставки - березень 2016;

- специфікацією № 10 від 11.03.2016 обумовлено поставку щебеню гранітного фр. 20-40 мм, в кількості 210 тон, на загальну суму 35049,00 грн., строк поставки - березень 2016;

- специфікацією № 11 від 21.12.2016 обумовлено поставку щебеню гранітного фр. 5-20 мм, в кількості 350 тон, на загальну суму 82425,00 грн., строк поставки - грудень 2016;

- специфікацією № 12 від 22.12.2016 обумовлено поставку щебеню гранітного фр. 5-10 мм, в кількості 700 тон, на загальну суму 155400,00 грн., строк поставки - грудень 2016;

- специфікацією № 13 від 14.03.2017 обумовлено поставку щебеню гранітного фр. 5-10 мм, в кількості 350 тон, на загальну суму 97818,00 грн., строк поставки - березень 2017.

З досліджених судом фактичних обставин справи вбачається, що:

На оплату товару, що мав бути поставлений за Специфікаціями № 9 від 10.03.2016 і № 10 від 11.03.2016 Постачальником Покупцю виставлялися відповідні рахунки № 274 від 10.03.2016 на суму 23366,00 грн. і № 284 від 11.03.2016 на суму 35049,00 грн.

На виконання умов Договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 щодо попередньої оплати товару платіжним дорученням № 59 від 15.03.2016 позивачем перераховано відповідачу 54300,00 грн. по рахункам № 274 від 10.03.2016 і № 284 від 11.03.2016. Крім того, станом на березень 2016 року за позивачем рахувалася переплата в розмірі 3148,41 грн.

Поставка товару за Специфікаціями № 9 від 10.03.2016 і № 10 від 11.03.2016 відбулася на підставі видаткової накладної № 1543 від 19.03.2016 на суму 57597,19 грн., яка підписана уповноваженими особами Продавця і Покупця і скріплена печатками підприємств.

На оплату товару, що мав бути поставлений за Специфікацією № 11 від 21.12.2016 Постачальником Покупцю виставлявся рахунок № 1856 від 21.12.2016 на суму 82425,00 грн.

На виконання умов Договору щодо попередньої оплати товару платіжними дорученнями № 18 від 21.12.2016 і № 19 від 21.12.2016 позивачем перераховано відповідачу 82425,00 грн. по рахунку № 1856 від 21.12.2016.

Поставка товару за Специфікацією № 11 відбулася на підставі видаткової накладної № 12506 від 21.12.2016 на суму 81106,20 грн., яка підписана уповноваженими особами Продавця і Покупця і скріплена печатками підприємств.

На оплату товару, що мав бути поставлений за Специфікацією № 12 від 22.12.2016 Постачальником Покупцю виставлявся рахунок № 1868 від 22.12.2016 на суму 155400,00 грн.

Позивачем на виконання умов Договору здійснена попередня оплата товару платіжними дорученнями № 480 від 22.12.2016 і № 489 від 28.12.2016 на суму 139860,00 грн. по рахунку № 1868 від 22.12.2016.

Поставка товару за Специфікацією № 12 відбулася на підставі видаткових накладних № 12537 від 23.12.2016 на суму 45843,00 грн., № 12562 від 26.12.2016 на суму 76479,00 грн. і № 12586 від 30.12.2016 на суму 15628,80 грн., які підписані уповноваженими особами Продавця і Покупця і скріплені печатками підприємств.

Також, на оплату товару, що мав бути поставлений за Специфікацією № 13 від 14.03.2017 Постачальником Покупцю виставлявся рахунок № 282 від 14.03.2017 на суму 97818,00 грн.

На виконання умов Договору щодо попередньої оплати товару платіжним дорученням № 69 від 16.03.2017 позивачем перераховано відповідачу 97818,00 грн. по рахунку № 282 від 14.03.2017.

Поставка товару за Специфікацією № 13 відбулася на підставі видаткової накладної № 1352 від 16.03.2017 на суму 96728,03 грн., яка підписана уповноваженими особами Продавця і Покупця і скріплена печатками підприємств.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що на виконання умов Договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 та згідно укладених до нього Специфікацій № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017 позивачем здійснено перерахування на рахунки відповідача грошових коштів у загальному розмірі 378551,41 грн. як попередня оплата за товар, що має бути поставлений за вказаними специфікаціями.

Фактично відповідачем позивачу поставлено обумовлений Договором товар на загальну суму 373382,22 грн.

Отже, на суму сплаченої позивачем попередньої оплати в розмірі 5169,19 грн. товар поставлений не був.

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не заперечує факт, що по Договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 за Специфікаціями № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017 товар на всю суму перерахованої попередньої оплати позивачу поставлений не був.

Зважаючи на те, що товар на повну суму перерахованої попередньої оплати відповідачем поставлений не був, а сума переплати повернута також не була, 10.06.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 1 від 09.06.2020, якою вимагав повернення кредиторської заборгованості за Договором поставки № 1106-14 від 11.06.2014 в сумі 5169,19 грн.

У відповіді за вих. № 453 від 30.06.2020 на претензію вих. № 1 від 09.06.2020 відповідач факт недопоставки товару, за який сплачена в повному обсязі попередня оплата, за Договором поставки № 1106-14 від 11.06.2014 і факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 5169,19 грн. визнав, проте зазначив, що вказана сума кредиторської заборгованості за закінченням строку позовної давності не підлягає поверненню позивачу. При цьому, визначаючи строк позовної давності, відповідач виходив зі строків поставки товару, визначених в Специфікаціях № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідачем не було поставлено в обумовлений строк позивачу товар, оплачений останнім, як і не було повернуто 5169,19 грн. попередньої оплати, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч.1 ст.693 ЦК України)

Оскільки відповідачем були виставлені рахунки № 274 від 10.03.2016, № 284 від 11.03.2016, № 1856 від 21.12.2016, № 1868 від 22.12.2016 і № 282 від 14.03.2017 на оплату, які оплачені позивачем у повному обсязі, то у відповідача виник обов`язок поставити позивачу товар на суму отриманої попередньої оплати - 378551,41 грн.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що на виконання умов Договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 за Специфікаціями № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017 відповідачем позивачу поставлено товар на загальну суму 373382,22 грн.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем позивачу товару на повну суму попередньої оплати.

Відповідачем зазначений факт належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Претензія позивача за вих. № 1 від 09.06.2020 про повернення суми попередньої оплати (кредиторської заборгованості) в розмірі 5169,19 грн. відповідачем залишена без задоволення. Разом із тим, факт не повної поставки товару на суму попередньої доплати відповідач визнав.

Станом на дату розгляду справи по суті в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати у розмірі 5169,19 грн.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування , що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії , Пономарьов проти України , Агрокомплекс проти України ).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач повинен був повернути кошти позивачу у 7-денний строк від дня пред`явлення претензії за вих. № 1 від 09.06.2020.

Відповідач у встановлений строк свого обов`язку по поверненню суми попередньої оплати не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань з поставки товару, так як і повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Доводи відповідача стосовно того, що заборгованість за Договором поставки № 1106-14 від 11.06.2014 в розмірі 5169,19 грн. суми попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, за закінченням строку позовної давності не підлягає поверненню позивачу, судом відхиляються як безпідставні і необґрунтовані, виходячи з такого.

Мотивуючи свої заперечення на позов, відповідач зазначає, що оскільки Специфікаціями № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017 до Договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 сторони погодили строк поставки товару, то позивач був обізнаний, з якого моменту порушено його право на поставку повної кількості товару на суму сплаченої попередньої оплати.

Проте, такий висновок відповідача є безпідставним, оскільки виходячи зі змісту правовідносин, які склалися між сторонами, у зв`язку із отриманням від позивача попередньої оплати за товар у відповідача перед позивачем виникли не грошові зобов`язання щодо поставки останньому товару на суму отриманої попередньої оплати.

Зі змісту зазначених вище специфікацій до Договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014 вбачається, що сторонами був визначений саме строк поставки Продавцем Покупцю товару.

Разом із тим, ані умовами Договору поставки № 1106-14 від 11.06.2014, ані Специфікаціями № 9 від 10.03.2016, № 10 від 11.03.2016, № 11 від 21.12.2016, № 12 від 22.12.2016 і № 13 від 14.03.2017 до нього не визначені порядок і строк звернення Продавця до Покупця з вимогами про повернення коштів, сплачених понад вартість фактично поставленого товару.

За таких обставин, у спірних правовідносинах позивач скористався приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, пред`явивши відповідачу претензію вих. № 1 від 09.06.2020 з вимогою про повернення 5169,19 грн. заборгованості у вигляді попередньої оплати, на яку не поставлений товар. Отже в даному випадку строк позовної давності має обчислюватися з моменту пред`явлення Покупцем вимоги до Продавця про повернення суми попередньої оплати, на яку не поставлений товар.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність правих підстав для застосування до вимог у даній справі строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 5169,19 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позов підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-IХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня 2020 року - 2102,00 грн.

Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (735700,00 грн.).

Позивачем у даній справі заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 5169,19 грн. заборгованості, яка повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 2102,00 грн.

При звернені до суду з позовом у даній справі платіжним дорученням № 256 від 28.07.2020 позивачем сплачено 2118,00 грн. судового збору, тобто переплата судового збору становить 16,00 грн.

На підставі викладеного, судовий збір в розмірі 16,00 грн., сплачений позивачем платіжним дорученням № 256 від 28.07.2020 на суму 2118,00 грн. при звернення до суду з позовною заявою у даній справі, буде повернутий позивачу відповідною ухвалою суду в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення суми судового збору в розмірі 16,00 грн. в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Стройлайн ЖБИ , м. Нікополь Дніпропетровської області до Акціонерного товариства ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ , м. Запоріжжя про стягнення 5169,19 грн. попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, за договором поставки № 1106-14 від 11.06.2014задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ , (69014, м. Запоріжжя, вул. Миколи Красноваа, буд. 12-А, ідентифікаційний код юридичної особи 00292333) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Стройлайн ЖБИ , (53211, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Пінська, буд. 26/а, ідентифікаційний код юридичної особи 36075552) 5169 (п`ять тисяч сто шістдесят дев`ять) грн. 19 коп. суми попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.