Рішення

від 19.10.2020 по справі 910/11613/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2020Справа № 910/11613/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стражспецтех" (смт. Овідіополь Одеської області)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

про стягнення 47.840,84 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стражспецтех" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 47.840,84 грн, з яких: 11.257,80 грн 3% річних та 36.583,04 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати, встановлених Договором № ОД/НХ-18-1273НЮ від 21.12.18.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6.000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.20. відкрито провадження у справі № 910/11613/20 та постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім вказаного, означено ухвалою зобов`язано відповідача в порядку ст. 81 ГПК України надати оригінали для огляду, належним чином засвідчені копі для долучення до матеріалів справи:

- Договір від 21.12.18. № ОД/НХ-18-1273НЮ з виконання послуг з технічного переоснащення системи відеоспостереження виробничих підрозділів служби матеріально- технічного забезпечення філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця";

- Акти про здачу-приймання наданих послуг з технічного переоснащення системи відеоспостереження виробничих підрозділів служби матеріально-технічного забезпечення філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця", відповідно до договору № ОД/НХ-18- 1273НЮ від 21.12.18.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і вручено останньому 18.08.20. згідно рекомендованого повідомлення про вручення № 0105474247542.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/11613/20, однак, письмового відзиву на позов не надав, як і не надав доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі, та не виконав вимоги ухвалу суду щодо витребування доказів.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду (ч. 10 ст. 81 ГПК України).

Суд визнає обставину наявності між сторонами Договору № ОД/НХ-18-1273НЮ від 21.12.18. та Актів про здачу-приймання наданих послуг з технічного переоснащення системи відеоспостереження виробничих підрозділів служби матеріально-технічного забезпечення філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця", відповідно до договору № ОД/НХ-18- 1273НЮ від 21.12.18. та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Інших письмових пояснень щодо предмета спору від сторін станом на 19.10.20. не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

21.12.18. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № ОД/НХ-18-1273НЮ (далі - Договір), у відповідності до якого (п. 1.1) Виконавець зобов`язується виконати послуги з технічного переоснащення системи відеоспостереження виробничих підрозділів служби матеріально-технічного забезпечення (послуги) та передати їх результати Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти результати послуг та сплатити їх вартість на умовах Договору. Термін надання послуг до 31.12.18. (п. 1.3 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.2 з моменту підписання до 31.12.18., а в частині здійснення розрахунків - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування ЄРПН за операціями з Договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ціна послуг визначена калькуляціями (кошторисами) на послуги з технічного переоснащення системи відеоспостереження (додатки 1-5 до Договору) (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.6 Договору сторони закріпили, що днем отримання послуг вважається день підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Положеннями пункту 4.5 Договору унормовано, що розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником протягом 30 банківських днів з дати підписання акту про здачу-приймання наданих послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування ЄРПН за операціями. Якщо така реєстрація/розрахунки коригування здійснюється з порушенням граничних строків, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Оскільки відповідачем здійснено оплату послуг з простроченням, то вказане зумовило нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та звернення з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Судом визнано обставину наявності між сторонами Договору № ОД/НХ-18-1273НЮ від 21.12.18. та Актів про здачу-приймання наданих послуг з технічного переоснащення системи відеоспостереження виробничих підрозділів служби матеріально-технічного забезпечення філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця", відповідно до договору № ОД/НХ-18- 1273НЮ від 21.12.18.

При цьому судом враховано наявність доказів оплати таких послуг в повному обсязі.

Відповідачем жодними доказами не спростовано, що позивач за Договором надав йому послуги на суму 1.353.430,75 грн, які було в повному обсязі сплачені відповідачем, однак, з порушенням строків, визначених пунктом 4.5 Договору.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При здійсненні перерахунку судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24.04.19. у справі № 910/5625/18, від 13.02.19. у справі № 924/312/18, а також постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.19. у справі № 905/600/18.

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 11.257,80 грн, розмір інфляційних втрат становить 36.583,04 грн, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявлених останнім 6.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд встановив наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

До матеріалів справи позивачем додано лише розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та платіжне доручення № 1761 від 28.05.20. про сплату 30.000,00 грн з призначенням платежу правова допомога згідно договору № 02/2020 від 02.03.20 р. .

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано жодного документу, на підставі якого б вбачалось надання послуг з професійної правничої допомоги в межах даного спору, документів щодо погодженої вартості таких послуг, як і не подано доказів, що сплачені 30.000,00 грн означеним вище платіжним дорученням включають в тому числі 6.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пред`явлених в межах даної справи.

За викладеного суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 6.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська),5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стражспецтех" (67801, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська, б.4; ідентифікаційний код 35049500) 11.257 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 80 коп. 3% річних, 36.583 (тридцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн 04 коп. інфляційних втрат, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко