Рішення

від 16.10.2020 по справі 910/12306/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2020Справа № 910/12306/20 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна (03049, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 25) до проПриватного акціонерного товариства КОРІС УКРАЇНА (03150, місто Київ, ВУЛ. ДИМИТРОВА, будинок 5, корпус 10-А, 5-Й ПОВЕРХ) стягнення заборгованості у розмірі 204 904 грн. 29 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Провідна (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Приватного акціонерного товариства КОРІС УКРАЇНА (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 204 904 грн. 29 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення грошових коштів у зв`язку з припиненням дії Договору доручення №20180107 від 18.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2020 року відкрито провадження у справі №910/12306/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.08.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 07.09.2020 року, 31.08.2020 уповноваженим особам Позивача та поверненням на адресу суду поштових конвертів у зв`язку з вибуттям адресата, надісланих на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства КОРІС УКРАЇНА є 03150, місто Київ, ВУЛ. ДИМИТРОВА, будинок 5, корпус 10-А, 5-Й ПОВЕРХ.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/12306/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Приватного акціонерного товариства КОРІС УКРАЇНА , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

18.06.2018 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Провідна (Довіритель) та Приватним акціонерним товариством КОРІС УКРАЇНА (Повірений) було укладено Договір доручення №20180107, відповідно до умов якого Повірений зобов`язався в термін та на умовах, передбачених цим договором, від імені та за дорученням Довірителя, здійснювати частину страхової діяльності Довірителя, що пов`язана з врегулюванням збитків, а саме: виконувати роботи, пов`язані з пошуком провайдерів, укладення з ними договорів, здійснення виплат та відшкодувань за такими договорами, організовувати надання медичної та іншої допомоги застрахованим Довірителем особам, а також вчинення інших дій щодо врегулювання збитків. (а.с.12-22)

Згідно з п.5.2.1 Договору з метою забезпечення можливості оплати Повіреним витрат при настанні страхового випадку Довіритель протягом 5 робочих днів з дати підписання Договору перераховує на розрахунковий рахунок Повіреного суму, в розмірі 100000 грн. без ПДВ ( Гарантійний платіж ). Зазначена сума надходить на розрахунковий рахунок Повіреного як попередня оплата в рахунок майбутніх витрат, пов`язаних з виконанням доручення, не може бути доходом та власністю Повіреного, та має виключно цільовий характер - оплата збитків за полісами Довірителя.

Пунктом 5.2.3 Договору передбачено, що у випадку припинення дії даного Договору на визначених у ньому умовах Повірений зобов`язується повернути Довірителю суму, зазначену у п.5.2.1 цього Договору, шляхом переведення вказаної суми на поточний рахунок Довірителя протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення про припинення дії Договору, за виключенням суми коштів, що пішли на оплату збитків за полісами Довірителя.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його укладення Сторонами. Строк дії Договору починає свою дію у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31.12.2019 року. У випадку відсутності письмового повідомлення однієї із сторін за 60 календарних днів до припинення дії даного Договору, строк дії Договору вважається автоматично продовженим кожен раз терміном на один рік. (п.п.8.1, 8.2 Договору)

У п.8.3 Договору зазначено, що Договір може бути достроково припиненим в односторонньому порядку, при цьому Сторона, яка є ініціатором таких дій, повинна повідомити іншу Сторону за 2 (два) місяці до передбачуваної дати такого припинення дії.

Додатковою угодою №2 від 22.12.2018 року до Договору доручення №20180107 від 18.06.2018 року Сторони домовились збільшити розмір гарантійного внеску, зазначеного в п.5.2.1 розділу 5 Договору до 200 000 грн. без ПДВ. (а.с.23)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору доручення №20180107 від 18.06.2018 року Позивач перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №0028561 від 22.06.2018 року на суму 100 000 грн. 00 коп., №057205 від 27.12.2018 року на суму 100 000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: попередня оплата в рахунок майбутніх витрат , пов`язаних з вик.дог.доруч.№ №20180107 від 18.06.2018 . (а.с.10-11)

24.02.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист №17-12/844 від 18.02.2020 року про припинення дії Договору доручення №20180107 від 18.06.2018 року, а тому просив протягом 30 днів з моменту отримання даного листа повернути суму гарантійного платежу в розмірі 200000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення 24.02.2020 р. (за юридичною адресою), поверненням поштових конвертів у зв`язку з вибуттям адресата. (а.с.24-26)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач повернув суму гарантійного платежу у розмірі 200 000 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Провідна становить 200 000 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства КОРІС УКРАЇНА 3% річних у розмірі 2 295 грн. 08 коп. та інфляційні у розмірі 2 609 грн. 21 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору доручення №20180107 від 18.06.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору доручення №20180107 від 18.06.2018 року Позивач перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №0028561 від 22.06.2018 року на суму 100 000 грн. 00 коп., №057205 від 27.12.2018 року на суму 100 000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: попередня оплата в рахунок майбутніх витрат , пов`язаних з вик.дог.доруч.№ №20180107 від 18.06.2018 . (а.с.10-11)

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його укладення Сторонами. Строк дії Договору починає свою дію у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31.12.2019 року. У випадку відсутності письмового повідомлення однієї із сторін за 60 календарних днів до припинення дії даного Договору, строк дії Договору вважається автоматично продовженим кожен раз терміном на один рік. (п.п.8.1, 8.2 Договору)

Згідно з ч.1 ст. 1008 Цивільного кодексу України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

У п.8.3 Договору зазначено, що Договір може бути достроково припиненим в односторонньому порядку, при цьому Сторона, яка є ініціатором таких дій, повинна повідомити іншу Сторону за 2 (два) місяці до передбачуваної дати такого припинення дії.

24.02.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист №17-12/844 від 18.02.2020 року про припинення дії Договору доручення №20180107 від 18.06.2018 року, а тому просив протягом 30 днів з моменту отримання даного листа повернути суму гарантійного платежу в розмірі 200000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення 24.02.2020 р. (за юридичною адресою), поверненням поштових конвертів у зв`язку з вибуттям адресата. (а.с.24-26)

Пунктом 5.2.3 Договору передбачено, що у випадку припинення дії даного Договору на визначених у ньому умовах Повірений зобов`язується повернути Довірителю суму, зазначену у п.5.2.1 цього Договору, шляхом переведення вказаної суми на поточний рахунок Довірителя протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення про припинення дії Договору , за виключенням суми коштів, що пішли на оплату збитків за полісами Довірителя.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що у зв`язку з припиненням дії Договору доручення №20180107 від 18.06.2018 року, Приватне акціонерне товариство КОРІС УКРАЇНА повинно було повернути Позивачу суму гарантійного внеску у строк по 25.03.2020 року, оскільки лист про припинення дії договору було отримано уповноваженою особою підприємства Відповідача 24.02.2020 року за юридичною адресою, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства КОРІС УКРАЇНА перед Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Провідна за Договором доручення №20180107 від 18.06.2018 року становить 200 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Приватному акціонерному товариству Страхова компанія Провідна в розмірі 200 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 200 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 25.03.2020 р. по 11.08.2020 р. у розмірі 2 295 грн. 08 коп. та інфляційні у розмірі 2 609 грн. 21 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення суми гарантійного внеску за загальний період прострочки з 25.03.2020 р. по 11.08.2020 р. у розмірі 2 295 грн. 08 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, а саме з 26.03.2020 року, а не з 25.03.2020 року, як помилково зазначив Позивач. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних за загальний період прострочки з 26.03.2020 р. по 11.08.2020 р. у розмірі 2 278 грн. 69 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 25.03.2020 р. по 11.08.2020 р. у розмірі 2 609 грн. 21 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача піддягають інфляційні за загальний період квітень 2020 р. - липень 2020 р. у розмірі 1 393 грн. 55 коп.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства КОРІС УКРАЇНА на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна підлягає стягненню заборгованість у розмірі 200 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 278 грн. 69 коп., інфляційні у розмірі 1 393 грн. 55 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства КОРІС УКРАЇНА (03150, місто Київ, ВУЛ. ДИМИТРОВА, будинок 5, корпус 10-А, 5-Й ПОВЕРХ, Ідентифікаційний код юридичної особи 20058906) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна (03049, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 23510137) заборгованість у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 278 (дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 69 (шістдесят дев`ять) коп., інфляційні у розмірі 1 393 (одна тисяча триста дев`яносто три) грн. 55 (п`ятдесят п`ять) коп. та судовий збір у розмірі 3 055 (три тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 08 (вісім) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин