Рішення

від 05.10.2020 по справі 910/15586/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

05.10.2020Справа № 910/15586/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15586/19

за позовом ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ ПО РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ЗОРУ "ЗЕЛЕНИЙ МИС" ЗАТ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" (код 32405190, 65037, Одеська обл., місто Одеса, Київський район, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 101)

до МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ (код 00032684, 01024, м.Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10)

та ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ (код 00032945, 01133, м.Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -ФДМУ: Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (41407330, вул.Генерала Петрова, 1, м. Одеса, 65065).

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -МВС: Медичний реабілітаційний центр "Тополя" Національної гвардії України (код 14322902, бульвар Золотий берег, 97, смт. Затока, Білгород-Дністровського району, Одеської області).

про витребування із чужого незаконного володіння рухомого майна,

за участю представників:

позивача: не з`явились;

відповідача 1: Ільницька Л.В., довіреність № 28/2018/1 від 26.11.18;

відповідача 2: Бабій А.Б., довіреність №2 від 02.01.2020.

третіх осіб: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від 01.11.2019 б/н ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ ПО РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ЗОРУ ЗЕЛЕНИЙ МИС ЗАТ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ (далі - Санаторій) до МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ (далі - МВС) та ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ (далі - ФДМУ) про витребування із чужого незаконного володіння рухомого майна.

Позов мотивований тим, що в ході примусового виконання судового рішення та розпорядження КМУ відповідачі незаконно заволоділи рухомим майном позивача, яке знаходилось в нерухомому мані право володіння і управління, яким належить відповідачам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/15586/19 від 13.11.19 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом належних доказів відправлення відповідачам позовної заяви та доданих до неї документів.

27.11.2019 позивачем подано суду документи на виконання ухвали суду від 13.11.19

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/15586/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 15.01.2020

Разом з позовною заявою (окремим додатком), а також безпосередньо в прохальній її частині позивач заявив про забезпечення доказів.

Зокрема, заявник просить витребувати у МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ та ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ документи, в тому числі на електронних та паперових носіях (кадрові, бухгалтерські, правовстановлюючі документи, господарські угоди, архів), що стосувалися та стосуються діяльності ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ ПО РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ЗОРУ "ЗЕЛЕНИЙ МИС" ЗАТ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" (код 32405190), шляхом вилучення зазначеної документації з приміщення Санаторію "Зелений мис",, що розташований за адресою 65037, Одеська обл., місто Одеса, Київський район, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 101 та надання доступу працівникам органів Державної виконавчої служби разом або окремо з представниками ДП "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ ПО РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ЗОРУ "ЗЕЛЕНИЙ МИС" ЗАТ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ до документів, що залишились в приміщенні Санаторію (під час виконання рішення про виселення та стосувались (стосуються) діяльності ДП "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ ПО РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ЗОРУ "ЗЕЛЕНИЙ МИС" ЗАТ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ за адресою 65037, м. Одеса, с. Чорноморка, просп. Свободи 101.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.19 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

16.12.2019 через відділ діловодства суду Відповідачем 2 (ФДМУ) подано Відзив на позовну заяву. Згідно даного Відзиву, Відповідач 2 заперечує проти позову з тих підстав, що Позивачем не надано доказів, які підтверджували б факт існування у нього права власності на рухоме майно зазначене у прохальній частині позовної заяви.

02.01.2020 від Відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву Відповідач 1 (МВС) просить відмовити у задоволенні позову з підстав недоведеності обставин, зокрема, належності прав власності на рухоме майно, що є предметом спору, Позивачу.

За результатами підготовчого засідання 15.01.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 06.02.2020 та залучити до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -ФДМУ - Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

23.01.2020 Позивачем через відділ діловодства суду подано заяву про забезпечення доказів.

Згідно поданої заяви Позивач просив витребувати у Міністерства внутрішніх справи України та Фонду державного майна України документи, в тому числі на електронних та паперових носіях (кадрові, бухгалтерські, правовстановлюючі документи, господарські угоди, архів), що стосувалися та стосуються діяльності ДП Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ (код 32405190) (ДП "Зелений мис"), шляхом вилучення зазначеної документації з приміщення Санаторію "Зелений мис", що розташований за адресою 65037, Одеська обл., місто Одеса, Київський район, пр-т Свободи, 101 та надання доступу працівникам органів Державної виконавчої служби разом або окремо з представниками ДП Зелений мис до документів, що залишились в приміщенні Санаторію (під час виконання рішення про виселення та стосувались (стосуються) діяльності ДП Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ (код 32405190) за адресою 65037, м. Одеса, с. Чорноморка, просп. Свободи 101.

Ухвалою суду від 24.01.2020 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.01.2020.

За наслідками розгляду заяви про забезпечення доказів у судовому засіданні 28.01.2020 судом винесено ухвалу від 28.01.2020 якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

У підготовчому засіданні 06.02.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.02.2020 та залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -МВС - Медичний реабілітаційний центр "Тополя" Національної гвардії України, про що виніс відповідну ухвалу.

За результатами підготовчого засідання 15.01.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 06.02.2020 та залучити до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -ФДМУ - Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

17.02.2020 Позивачем до суду подано клопотання про виклик свідка, згідно якого у якості свідка просив викликати директора ДП Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис .

У підготовчому засіданні 18.02.2020 судом залишено без розгляду Клопотання Позивача про виклик свідка.

Також, за результатами підготовчого засідання 18.02.2020 судом винесено ухвалу про витребування доказів та відкладення підготовчого засідання на 05.03.2020 .

Зокрема, суд ухвалив:

2.1 Витребувати у Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавче провадження ВП 55574844 виконання судового рішення про виселення ДП КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ ПО РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ЗОРУ ЗЕЛЕНИЙ МИС на користь та в інтересах держави в особі ФДМУ оригінал.

2.2 Витребувати у МВС та ФДМУ документи, в тому числі на електронних та паперових носіях (кадрові, бухгалтерські, правовстановлюючі документи, господарські угоди, архів), що стосувалися та стосуються діяльності ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ ПО РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ЗОРУ ЗЕЛЕНИЙ МИС ЗАТ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ (код 32405190), які залишились в приміщеннях приміщення Санаторію "Зелений мис", що розташований за адресою 65037, Одеська обл., місто Одеса, Київський район, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 101 під час примусового виконання органами Державної виконавчої служби рішення про виселення ДП ЗЕЛЕНИЙ МИС .

04.03.2020 до суду від третьої особи (Медичний реабілітаційний центр "Тополя" Національної гвардії України) надійшли пояснення щодо заявленого позову. Згідно наданих пояснень третя особа вказує на безпідставність вимог Позивача. Так, МРЦ зокрема вказує, що будівлі перебували у занедбаному стані, засмічені різним сміттям, що ставить під сумнів провадження діяльності з надання послуг лікувального, профілактичного, реабілітаційного лікування та фактичного знаходження там майна.

За наслідками підготовчого засідання 05.03.2020 суд ухвалив застосувати до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (41407330) заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, у зв`язку із ухиленням останнього від вчинення дій, покладених на нього судом (надання витребуваних судом доказів).

Підготовче засідання відкладено на 24.03.2020

11.03.2020 від Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси до суду надійшло клопотання про скасування заходів процесуального примусу, додатком до якого подано скан-копії матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою суду про повідомлення від 17.03.2020 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 15.04.2020

Ухвалою суду від 31.03.2020 замінено Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (41407330, вул.Генерала Петрова, 1, м. Одеса, 65065) правонаступником Другим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (41407330, вул.Генерала Петрова, 1, м. Одеса, 65065).

Також, ухвалою суду від 31.03.2020 скасовано заходи процесуального примусу, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №910/15586/19 про застосування до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області заходу процесуального примусу у виді штрафу.

Ухвалою суду про повідомлення від 14.04.2020 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 28.04.2020

Ухвалою суду про повідомлення від 07.05.2020 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 02.06.2020

У підготовче засідання 02.06.2020 представник позивача не з`явився. Клопотань чи пояснень стосовно неявки суду не надсилалось. Суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.06.2020

Ухвалою суду про повідомлення від 18.06.2020 повідомлено сторін про призначення судового засідання на 07.07.2020

У судовому засіданні 07.07.2020 оголошено перерву до 05.08.2020

31.07.2020 Позивачем через відділ діловодства суду подано Клопотання про долучення доказів та виклик свідка.

У судове засідання 05.08.2020 представник позивача не з`явився. Поважності причин неявки суду не повідомив. Судом відкладено судове засідання на 15.09.2020

Суд відхили клопотання Позивача про долучення доказів та виклик свідків, про що 05.08.2020 виніс відповідну ухвалу.

07.08.2020 Позивачем через відділ діловодства суду подано клопотання про забезпечення доказів.

Судом, ухвалою від 11.08.2020 зазначене вище клопотання залишено без розгляду з підстав порушення Позивачем строків на подання такого роду клопотань.

Ухвалою суду про повідомлення від 21.09.2020 повідомлено сторін про призначення судового засідання на 05.10.2020

У судове засідання 05.10.2020 представник позивача вкотре не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Під час розгляду спору по суті 05.10.2020 представники відповідачів 1 та 2 проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити з підстав викладених у письмових відзивах на позовну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням викладеного, неявка представника позивача та третіх осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 05.10.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

На підставі рішення Загальних зборів ЗАТ Укрпрофоздоровниця від 22.01.2003 Про зміни організаційно - правової структури ЗАТ Укрпрофоздоровниця було створено Дочірнє Підприємство Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис ЗАТ Укрпрофоздоровниця .

27.02.2003 ДП Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис ЗАТ Укрпрофоздоровниця видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №263991.

Згідно довідки №2867 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України місце знаходження вищевказаного підприємства зазначено: м.Одеса, Київський район, Проспект Свободи, буд. 101.

У володінні ДП Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис ЗАТ Укрпрофоздоровниця перебувало нерухоме майно (реєстраційний номер 1121326351101) розташоване по просп.Свободи, 101, у м.Одеса, а саме: корпуси №3,4,6,9,15, харчоблок-їдальня, адмінкорпус, складські приміщення, корпус №8, продсклад, склад для білизни, підсобні приміщення, душова, пральня, кінотеатр літній, корпус №7, павільйон для дітей дерев`яний, котельня, будинки садові, підсобні приміщення ТКТО, склад (сарай), 5 будинків дерев`яних, вежа водонапірна.

Рішенням господарського суду Одеської області яке на брало законної сили у справі № 3/17-4225-2011 від 28.11.2011 року визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради та визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об`єкти нерухомого майна загальною площею 5171,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, пр-т Свободи, 101, було задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2017 позов Фонду державного майна України до ДП Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис ЗАТ Укрпрофоздоровниця про виселення задоволено частково та вирішено виселити ДП Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис ЗАТ Укрпрофоздоровниця з об`єктів нерухомого майна загальною площею 5771,3 кв.м, розташованих за адресою :м.Одеса, проспект Свободи, 101.

13.03.2018 року Верховний суд у складі Касаційного господарського суду за результатами розгляду касаційної скарги ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" у справі № 916/23/17 відмовив у її задоволені.

Позивач вказує, що 30 березня 2018 року, без попереднього попередження та повідомлення про намір вчинення дій щодо виселення ДП Зелений мис , на територію ДП Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис ЗАТ Укрпрофоздоровниця проникли невідомі особи заблокувавши всі входи і виходи з території санаторію.

Також, Позивач зазначає, що у зайнятих приміщеннях залишилось вся документація, що стосувалася діяльності санаторію та рухоме майно належне ДП Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору Зелений мис ЗАТ Укрпрофоздоровниця , підстав для вилучення чи утримування даного майна не існувало та не має на даний час.

З огляду на наведене вище, Позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача рухоме майно згідно переліку, який міститься у позовній заяві, яке належить Позивачу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України .

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України , якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Аналіз ст. 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

За даним позовом, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача рухоме майно, згідно переліку у кількості 318 одиниць, також документи що стосувались та стосуються діяльності Позивача.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, майном у розумінні Цивільного кодексу є речі та майнові права і обов`язки.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. 184 Цивільного кодексу України речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Як вказувалось вище об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Суд вважає, що майно перелічене в позові, яке є предметом спору, не визначено певними індивідуальними ознаками, майно не має кольору, дату виготовлення, матеріал, власні параметри (висота, ширина, довжина), пакувальні, цифрові, номерні та інші характерні позначки тощо, а тому, у розумінні ст. 184 Цивільного кодексу України , є замінним майном аналогічного виду.

Враховуючи, що позивачем не зазначено будь-які описи, ознаки та характеристики заявленого до повернення майна (що виключає можливість його ідентифікації та індивідуалізації) можливість встановлення і витребування такого майна із чужого незаконного володіння виключається.

Також, позивачем не надано доказів того, що станом на 30 березня 2018 року (під час виконання рішення суду про виселення) зазначене позивачем рухоме майно, а також документація на електронних та паперових носіях перебували у вказаних приміщеннях за адресою: м.Одеса, Київський район, Проспект Свободи, буд. 101.

Суд дійшов висновку, що Санаторій за власного вільного волевиявлення самоусунувся від процедур виконавчого провадження, що стало підставою для примусового виконання судового рішення, а у подальшому Боржник за судовим рішенням жодним чином не реалізував свої права у правовідносинах з державним виконавцем.

Суд вважає, що позивач навмисно викривив дійсні обставини перебігу виконавчого провадження щодо силового захоплення нерухомого майна та перешкоджанню Санаторію у вивезенні його документів, рухомого майна, оскільки як зауважив представник позивача - боржник взагалі не брав участь у виконавчих діях, а як вбачається з пояснень третьої особі МРЦ Тополя будівлі перебували у занедбаному стані, засмічені різними видами сміття, що вказує на відсутність доказів будь-якої профільної діяльності Клінічного санаторію матері та дитини по реабілітації хворих з захворюваннями органів зору.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

З конструкції ч. 3 ст. 13 цього Кодексу випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Вчинення володільцем майна дій чи допущення бездіяльності щодо розпорядження майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи стягувача - дійсного власника такого майна кваліфікується як зловживання правом власності (навіть оспорюваного), оскільки Санаторій використовував правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам дійсного власника та перешкоджав виконанню судового рішення.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Водночас відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2- 5 ст. 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловживала.

Суд дійшов висновку про те, що позов про витребування майна, яке позивач вважав наявним у відповідачів та за його твердженням було незаконно залишене у приміщеннях, вчинено з метою створення обставин для стягнення вартості такого майна та уникнення відповідальності за стан діловодства та за незбереження первиної документації Санаторію, не підлягає задоволенню, оскільки такий позов спрямований на одержання судового захисту права, яким позивач зловживав.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст.ст. 78 , 79 Господарського процесуального кодексу України , за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129 , 231 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

У задоволенні позову ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ МАТЕРІ ТА ДИТИНИ ПО РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ЗОРУ "ЗЕЛЕНИЙ МИС" ЗАТ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" до МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ та ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФДМУ: Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - МВС: Медичний реабілітаційний центр "Тополя" Національної гвардії України про витребування із чужого незаконного володіння рухомого майна відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.10.2020

Суддя І.Д. Курдельчук