Рішення

від 14.10.2020 по справі 910/8869/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.10.2020Справа № 910/8869/20 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом до проФізичної особи-підприємця Тягура Віталія Івановича Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-ЕНЕРДЖІ" про стягнення 43 149, 01 грн Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Тягур Віталій Іванович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-ЕНЕРДЖІ" (надалі - відповідач) про стягнення 36 848, 00 грн боргу за надані послуги з перевезення вантажу згідно Заявки-Договору № 157 від 09.12.2019 та штрафних санкцій в розмірі 6 301, 01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 відкрито провадження у справі №910/8869/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Розглядаючи дану справу судом прийнято до уваги, що відповідно до п. п. 3 п. 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено п. 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 за № 239, від 22.04.2020 за № 291 та від 04.05.2020 за № 343 вносилися відповідні зміни до означеної постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 та продовжувався термін карантину.

Згодом, постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19)", з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 за №500 були внесені зміни до означеної постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 за № 392 та продовжено дію карантину до 31.07.2020.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 за № 641 вирішено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

26.08.2020 Кабінетом Міністру України прийнято постанову № 760 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", пунктом 2 якої було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 за № 641 відповідно до яких продовжено до 31.10.2020 на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 та від 20.05.2020 за № 392.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог до закінчення запровадженого карантину.

Заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від сторін до суду не надходило та про розгляд справи судом сторони були повідомлені належним чином.

При цьому суд приймає до уваги, що згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, оскільки відповідач не скористався своїми правами на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БП-ЕНЕРДЖІ", як замовником та Фізичною особою-підприємцем Тягурем Віталієм Івановичем, як перевізником, було укладено Заявка-Договір № 157 від 09.12.2019 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якої Виконавець зобов`язався надати Замовнику транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Україна-Німеччина (с. Мілієве - 16303 Shwedt + 27243 Harpstedt Germany) транспортним засобом АТ 0899ІВ П/пр НОМЕР_1 та при цьому погоджено, що оплата має бути здійснена протягом 5 банківських днів згідно копій рахунків виставлених перевізником.

Відтак, виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору-Заявки, він за своєю правовою природою є договором перевезення вантажів автомобільним транспортом, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

При цьому за вимогами 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 908, 909 ЦК України та ст. ст. 179, 180 ГК України, він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст.173, 174, 175 ГК України.

Також, суд враховує приписи ч. ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за якими перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Факт виконання позивачем перевезення згідно Заявки-Договору № 157 від 09.12.2019 підтверджується міжнародною автомобільною накладною (CMR) № 0034295 від 09.12.2019, а також рахунком-фактурою № ТВ136 від 17.12.2019 та актом здачі прийомки виконаних робіт (послуг) №ТВ136- від 17.12.2019 на суму 36 848,00 грн, що підписаний та завірений позивачем та відповідачем.

При цьому підписання з боку відповідача зазначеного акту здачі прийомки виконаних робіт (послуг) свідчить про прийняття відповідачем наданих з боку позивача послуг з перевезення вантажу відповідно до накладної (CMR) № 0034295 від 09.12.2019 та згідно з вартістю, що вказана у рахунку-фактурі позивача № ТВ136 від 17.12.2019 на суму 36 848,00 грн.

Так, за приписом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що означені вище накладна (CMR) № 0034295 від 09.12.2019, рахунок-фактура № ТВ136 від 17.12.2019 та акт здачі прийомки виконаних робіт (послуг) №ТВ136- від 17.12.2019 є належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, що в сукупності підтверджують факт здійснення позивачем на користь позивача перевезення відповідно до умов Заявки-Договору № 157 від 09.12.2019 на суму 36 848,00 грн та засвідчують факт прийняття даних послуг відповідачем.

При цьому, доказів сплати вартості перевезення на суму 36 848,00 грн відповідно до умов Заявки-Договору № 157 від 09.12.2019 відповідачем суду не надано, факт прийняття виконаних позивачем послуг з перевезення не спростовано, а відтак суд приходить до висновку, що відповідачем порушено права позивача щодо оплати вартості даних послуг з перевезення вантажу, за захистом яких останній звернувся до суду із даним позовом.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36 848,00 грн. є обґрунтованими, у зв`язку із чим позов у даній частині вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Поряд із тим, позивач також просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 6 301, 01 грн, мотивуючи які, позивач посилається на приписи ст. 231 ГК України, вказуючи на те, що станом на 31.03.2020 строк прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг з перевезення вантажу згідно Заявки-Договору № 157 від 09.12.2019 складає 101 день, а тому сума пені становить 2 721, 65 грн та сума штрафу 2 579, 36 грн.

При цьому позивач долучив до позовної заяви розрахунок штрафних санкцій наступного змісту: "Згідно зі ст. 231 ГК, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Станом на 31.03.2020 року строк прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг з перевезення вантажу згідно Заявки-Договору № 57 від 09.12.2019 складає 101 день, таким чином сума пені становить 36848,00*0Д%*101 день = 3721,65 (розраховано суму пені за термін прострочки оплати станом на 02.04.2020 року ), 36848,00*7% = 2579,36 (сума штрафу за протермінування оплати на термін більше 30 календарних днів ВСЬОГО сума штрафних санкції за протермінування оплати основного боргу станом на 02.04.2020 року становить 6301,01 грн".

Суд вважає вказаний розрахунок штрафних санкцій безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд враховує, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Так, частини 1 та 2 статті 231 ГК України, на яку позивач посилається мотивуючи вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, містить наступні приписи:

1.Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається;

2. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки , або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту , штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Натомість матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що позивач, або відповідач є суб`єктами господарювання, що належать до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, а тому штрафні санкції, що визначені у ч. 2 ст. 231 ГК України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Також, суд приймає до уваги припис ч. 4 ст. 231 ГК України, за яким, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, оскільки сторони у Заявці-Договорі № 157 від 09.12.2019 не передбачили розмір пені, яку відповідач, як замовник, має сплатити на користь позивача у разі прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг з перевезення, а також приймаючи до уваги той факт, що приписи ч. 2 ст. 231 ГК України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій в загальній сумі 6 301, 01 грн є необґрунтованими та позов у даній частині вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Тягура Віталія Івановича задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-ЕНЕРДЖІ" (03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 19А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40034082) на користь Фізичної особи-підприємця Тягура Віталія Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) 36 848, 00 грн боргу за надані послуги з перевезення вантажу згідно Заявки-Договору № 157 від 09.12.2019 та 1 795, 05 грн судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця Тягура Віталія Івановича відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19.10.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко