Рішення

від 19.10.2020 по справі 910/10653/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2020Справа № 910/10653/20

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/10653/20

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС

до Приватного підприємства Новавтотранс

про стягнення 95000,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова група ТАС (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства Новавтотранс (далі - відповідач) про стягнення 95000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши потерпілій внаслідок ДТП особі страхове відшкодування, набув право подати регресний позов до страхувальника відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки шкода була завдана забезпеченим транспортним засобом в наслідок невідповідності його технічного стану та обладнання вимогам Правил дорожнього руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.08.2020 була направлена судом двічі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 19

Однак, конверти з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками закінчення терміну зберігання та за не розшуком .

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

При цьому, враховуючи повернення поштового відправлення та дотримуючись завдань та основних засад господарського судочинства на веб-сайті Господарського суду міста Києва веб-порталу Судова влада в рубриці Повідомлення учасникам справи було розміщено публікацію про розгляд справи №910/10653/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1 та 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.08.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та на веб-сайті Господарського суду міста Києва веб-порталу Судова влада.

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2017 між Приватним акціонерним товариством Страхова група ТАС (далі - страховик) та Приватним підприємством Новавтотранс (далі - страхувальник) підписано Поліси обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників транспортних засобів (діє на території України) №АК/9395130 (далі - поліс 1) та №АК/9395151 (далі - поліс 2) зі строком дії з 08.11.2017 до 07.11.2018 включно та розміром франшизи 0 грн.

Згідно з полісами забезпеченими транспортними засобами є КАМАЗ 65117-029 типу С2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп KRONE ADP 27 типу Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

02.06.2018 року близько 15:30 години в селі Пречистівка по вул. Центральній відбулась дорожньо - транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки КАМАЗ 65117-029 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KRONE ADP 27 реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме ОСОБА_1 керував застрахованим транспортним засобом з причепом, який мав технічні несправності зовнішніх освітлюваних приладів причепу, а саме непрацюючі стоп-сигналами, в результаті чого поблизу будинку №62 А інший водій при гальмуванні допустив наїзд на свій транспортний засіб автомобілем КАМАЗ 651117-030, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.07.2018 у справі №320/4890/18 встановлено порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

05.06.2018 ОСОБА_1 звернувся з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яке зареєстровано 06.06.2018 за №006910/06/2018/с до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС .

Згідно ремонтної калькуляції №08334_08 від 03.07.2018, вартість ремонту автомобіля марки КАМАЗ 65117-030 реєстраційний номер НОМЕР_3 , яка визначена за допомогою розрахунку електронної системи AUDATEX , складає 328919,36 грн.

На підставі складеного страхового акту №26863В/08/2018 від 02.10.2018 Приватне акціонерне товариство Страхова група ТАС , виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування згідно розрахунку у розмірі 95000,00 грн на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу марки КАМАЗ 65117-030 реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Виплата страхового відшкодування проведена страховиком на підставі заяви потерпілої особи про страхове відшкодування, поданої 31.08.2018, у розмірі 95000,00 грн заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу КАМАЗ 65117-030 реєстраційний номер НОМЕР_3 під час дорожньо-транспортної пригод, що сталась 02.06.2018 з вини водія транспортного засобу КАМАЗ 65117-029 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом реєстраційний номер НОМЕР_2 за полісом №АК/9395130.

Згідно платіжного доручення №100351 від 04.10.2018 Приватне акціонерне товариство Страхова група ТАС здійснило виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу у розмірі 95000,00 грн згідно полісу №АК/9395130 від 07.11.2017 у межах ліміту страхової відповідальності щодо заподіяння шкоди майну.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання забезпеченого транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху, позивач звернувся у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до страхувальника з регресним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статі 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування може бути добровільним або обов`язковим (частина 1 статті 5 Закону України Про страхування ).

Частиною 1 статті 7 Закону України Про страхування визначено, що в Україні здійснюються такі види обов`язкового страхування, зокрема, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України за приписами статті 3 якого, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

В силу пункту 1.8 статті 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, є страховий поліс.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортними засобами КАМАЗ 65117-029 типу С2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп KRONE ADP 27 типу Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова група ТАС згідно із полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9395130 та №АК/9395151 від 07.11.2017.

02.06.2018 року близько 15:30 години в селі Пречистівка по вул. Центральній відбулась дорожньо - транспортна пригода за участі застрахованих транспортних засобів марки КАМАЗ 65117-029 та причепу KRONE ADP 27, який мав технічні несправності зовнішніх освітлюваних приладів причепу, а саме непрацюючі стоп-сигналами, у зв`язку з чим водій автомобіля марки КАМАЗ 651117-030, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом реєстраційний номер НОМЕР_4 при гальмуванні допустив наїзд на свій транспортний засіб.

За змістом статті 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема статтею 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Так, згідно пункту 22.1 вище вказаної статті, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Частиною 1 статті 25 Закону України Про страхування встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

При цьому, підпунктом 36.4 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом а пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання зобов`язань за полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, заяви про страхове відшкодування від 31.08.2018 та страхового акту №26863В/08/2018 від 02.10.2018 сплатив на користь власника пошкодженого автомобіля КАМАЗ 65117-030 реєстраційний номер НОМЕР_5 ( ОСОБА_3 ), страхове відшкодування у розмірі 95000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №100351 від 04.10.2018.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Так, відповідно до підпункту г пункту 38.1.1 статті 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Зазначена норма не вказує на обов`язковість звернення страховика з вимогою до водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки передбачає у випадках, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, наявність у страховика права на пред`явлення регресного позову за його вибором або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц.

Отже, у позивача наявне передбачене законом право звернутися з регресним позовом безпосередньо до Приватного підприємства Новавтотранс як до страхувальника транспортного засобу КАМАЗ 65117-029 типу С2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу KRONE ADP 27 типу Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно із полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9395130 та №АК/9395151 від 07.11.2017.

Згідно статті 29 Закону України Про дорожній рух до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Вимоги щодо технічного стану транспортних засобів, що перебувають в експлуатації передбачені статтею 33 вищевказаного Закону, а саме технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.п.а),б) п.2.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні ДТП через технічні несправності зовнішніх освітлюваних приладів причепу, а саме непрацюючі стоп-сигналами, встановлена Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області відповідно до постанови від 19.07.2018 у справі №320/4890/18, яка набрала законної сили, а відтак згідно з ч. 4, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи.

З наведеного вбачається, що до страховика перейшло право зворотної вимоги, що є підставою для стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу зі страхувальника.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку здійснити відшкодування страхової виплати.

Відтак, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі, у нього виникло право регресної вимоги в межах виплаченої суми до відповідача, як страхувальника транспортного засобу яким спричинено шкоду внаслідок невідповідності його технічного стану та обладнання вимогам Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 120, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС до Приватного підприємства Новавтотранс про стягнення 95000,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Новавтотранс" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 19; код ЄДРПОУ 41008582) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65; код ЄДРПОУ 30115243) страхове відшкодування у розмірі 95000 (дев`яносто п`ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2020.

Суддя Т.В. Васильченко