Рішення

від 19.10.2020 по справі 911/1665/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1665/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали

за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 21

в інтересах держави в особі:

Переяславської міської ради Київської області

08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, буд. 27/25, код ЄДРПОУ 04054978

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чобіток 2008"

08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18, код ЄДРПОУ 20598548

про стягнення доходу, що збережений від безпідставного використання майна

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1674/20 від 09.06.2020) керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чобіток 2008" про стягнення доходу, що збережений від безпідставного використання майна.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2020 судом залишено позовну заяву керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Київської області без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 13708/20 від 06.07.2020), якою позивач усунув недоліки, що вказані в ухвалі Господарського суду Київської області від 22.06.2020.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив (вх. № 16820/20 від 10.08.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 18226/20 від 31.08.2020).

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, судом підписано повне рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позовна заява обґрунтовується тим, що з метою обслуговування належної відповідачу нежитлової будівлі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чобіток 2008", у період з 01.03.2017 по 31.12.2019, без достатніх правових підстав фактично використовувало земельну ділянку, яка належить до комунальної власності Переяславської міської ради Київської області, на якій розташована вказана будівля, без укладання відповідного договору оренди землі, внаслідок чого товариство зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, а Переяславська міська рада Київської області - втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, відбувається безпідставне збереження коштів - недоотриманої орендної плати за рахунок Переяславської міської ради Київської області.

Аргументи керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 196292535 від 14.01.2020 за адресою: Київська обл., м. Переяслав, вул. Б. Хмельницького, 18 розташована нежитлова будівля 1954 року побудови, загальною площею 241,20 кв.м, власником якої відповідно до свідоцтва про право власності б/н від 28.11.2008 є Товариство з обмеженою відповідальністю Чобіток 2008 , реєстраційний номер майна 23589426.

Договором оренди землі від 20.01.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю Чобіток 2008 передано в оренду земельну ділянку комерційного призначення площею 0,0233 га за адресою: Київська обл., м. Переяслав, вул. Б. Хмельницького, 18 строком на 5 років, який 20.01.2014 припинив свою дію.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Чобіток 2008 належним чином не оформило та не здійснило державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, який перебуває у його власності, Переялавською міською радою Київської області з метою реалізації наданих повноважень у сфері земельних правовідносин, передбачених статтею 33 Закону України Про місцеве самоврядування , у складі комісії з начальника відділу з питань використання земель та земельного кадастру Шосталь О.П., головного спеціаліста відділу з питань використання земель та земельного кадастру Мацаєнко І.М., у присутності керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Чобіток 2008 Лесика О.М., 26.02.2020 проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: № 3211000000:01:063:0088, що розташована за адресою: Київська обл., м. Переяслав, вул. Б. Хмельницького, 18, в ході якої встановлено, що вищезазначена земельна ділянка використовується товариством без правовстановлюючих документів.

Тобто, відповідач, за відсутності правових підстав, зберіг (заощадив) у себе майно за рахунок позивача - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою № 3211000000:01:063:0088, збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту закінчення строку дії договору оренди, отже, кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Чобіток 2008

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з статтею 41 Податкового кодексу контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи; митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Тобто, позивач не є уповноваженим органом для стягнення заборгованості з оренди.

Також, аргументи позивача про факт проведення перевірки спірної земельної ділянки не відповідають дійсності, з огляду на те, що жодних представників Товариства з обмеженою відповідальністю Чобіток 2008 участі у проведенні перевірки 26.02.2020 не приймали.

Крім того, прокурором не доведено підстав представництва ним інтересів держави у суді, оскільки позивач, що ним обраний, як орган місцевого самоврядування представляє територіальну громаду, а не державу.

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Відносно аргументів відповідача про відсутність повноважень у прокурора на здійснення представництва інтересів держави у суді, суд зазначає таке.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурором направлений на адресу ради лист-повідомлення, в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру , радою не вчинено жодних дій для стягнення коштів у спірних правовідносинах, відтак, підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави обґрунтовані.

Щодо можливості представляти прокуратурою інтереси органу місцевого самоврядування, то вказане прямо передбачено законом, зокрема, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави; таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Прокурор самостійно визначає і обгрунтовує у позовній заяві у чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про те, що прокурором достатньо обгрунтоване право на звернення з позовом в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Київської області, яка наділена повноваженнями ефективно розпоряджатися землею та фомувати доходи місцевих бюджетів, відповідно до статей 1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до довідки № 196292535 від 14.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, за адресою: Київська обл., м. Переяслав, вул. Б. Хмельницького, 18 розташована нежитлова будівля 1954 року побудови, загальною площею 241,20 кв.м, власником якої відповідно до свідоцтва про право власності б/н від 28.11.2008 є Товариство з обмеженою відповідальністю Чобіток 2008 , реєстраційний номер майна 23589426.

20.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю Чобіток 2008 та Переяславською міською радою Київської області укладено договір оренди земельної ділянки зі строком дії 5 років, що не заперечується сторонами.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 423 від 21.01.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером № 3211000000:01:063:0088 складає 161919,03 грн.

26.02.2020 за участі начальника відділу з питань використання земель та земельного кадастру - ОСОБА_2, головного спеціаліста відділу з питань використання земель та земельного кадастру - ОСОБА_3, у присутності ОСОБА_1 , проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером № 32110888888:01:063:0088 та встановлено, що спірна земельна ділянка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Чобіток 2008 та згідно з додатком № 2 до акту обстеження - загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2017 по 31.12.2019 складає 32369,90 грн. На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи надано копію акту обстеження земельної ділянки від 26.02.2020 № 11, що підписаний усіма членами комісії, з додатками.

Відповідачем заперечується присутність свого представника при обстеженні, проте, не заперечується сам факт користування вказаною земельною ділянкою, її розміри, місцерозташування та право власності відповідача на будівлю, що на ній знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, після закінчення строку дії договору оренди від 20.01.2009, станом на дату звернення з позовом до суду відповідачем не зареєстровано право користування землею, тобто, з урахуванням статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 32110888888:01:063:0088 перебуває у комунальній власності, проте, відповідач продовжує користуватись спірною земельною ділянко без будь-яких правовстановлюючих документів, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 26.02.2020 та не спростоване відповідачем наданими суду доказами.

Суд відзначає, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

(Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, у постанові Касаційного господарського суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

З огляду на вимоги статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" і статей 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, відповідач, у будь-якому випадку, не позбавлений права здійснити і подати до суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 01.03.2017 по 31.12.2019 у розмірі 32369,90 грн., зазначає, що він арифметично вірний, відповідачем правильність вказаного розрахунку не заперечена, доводи про відсутність підстав для стягнення орендної плати за відсутності договору оренди - неналежні, з огляду на іншу, не засновану на договорі, правову природу заявлених до стягнення сум, що обгрунтоване у вищевикладених висновках суду.

Проте, прокурором під час звернення з позовом до суду, не враховано, що відповідно до листа Головного управління ДПС у Київській області № 2418/9/10-36-04-03 від 24.01.2020 відповідачем у 2017 році сплачені грошові кошти у розмірі 14610,00 грн. орендної плати за землю, які не включені до здійсненого розрахунку, тобто, стягненню підлягають грошові кошти у розмірі 17759,90 грн., при цьому, судом взято до уваги, що ані прокурором, ані позивачем не обгрунтоване те, яким чином ними враховані сплачені відповідачем у 2017 році кошти з орендної плати за землю, відтак, розрахунок за визначений ними період, без відображення коштів, що сплачені, у цій частині, не є обгрунтованим.

За статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовнимх вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов (вх. № 1674/20 від 09.06.2020) керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чобіток 2008" про стягнення доходу, що одержаний від безпідставно збереженого майна - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чобіток 2008" (08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18, код ЄДРПОУ 20598548) на користь Переяславської міської ради Київської області (08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, буд. 27/25, код ЄДРПОУ 04054978) 17759,90 грн. (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень дев`яносто копійок) доходу, збереженого від використання без достатніх правових підстав земельної ділянки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чобіток 2008" (08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18, код ЄДРПОУ 20598548) на користь Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 21) 1153,27 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят три гривні двадцять сім копійок) судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.2020.

Суддя С.О. Саванчук