Рішення

від 16.10.2020 по справі 911/2388/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2020 р. Справа № 911/2388/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ"

про стягнення 47 222, 75 грн

За участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

18.08.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ" (далі - відповідач) про стягнення 47 222,75 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної № 5 від 11.12.2017 по господарській операції за актом надання послуг № 133 від 11.12.2017, позивач позбавлений права включити суму ПДВ у розмірі 47 222,75 грн до складу податкового кредиту та відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, тобто позивачем понесено збитки, що виникли з вини відповідача, які позивач просить стягнути з відповідача.

На підставі Витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 18.08.2020 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі № 911/2388/20, підготовче засідання призначено на 11.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2020 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 25.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/2388/20, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 16.10.2020.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 між Приватним акціонерним товариством Продовольча компанія Поділля (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова група України (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 0109-100, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із завантаження та розвантаження вантажів, а замовник - оплатити надані послуги.

Згідно п. 4.1. договору приймання-передача наданих послуг оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.

Між позивачем та відповідачем підписано акт надання послуг № 133 від 11.12.2017 на суму 283 336,50 грн, в т.ч. ПДВ 47 222,75 грн.

11.12.2017 відповідачем складена податкова накладна № 5 на суму 283 336,50 грн, в т.ч. ПДВ 47 222,75 грн.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними /розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

За приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до початкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача, що згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обгрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Суд встановив, що відповідач всупереч вимог ст. 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну № 5 від 11.12.2017 по господарській операції за актом надання послуг № 133 від 11.12.2017. Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 27.02.2018 № 603234/37885990 відмовлено ТОВ Агропромислова Група України в реєстрації податкової накладної № 5 від 11.12.2017. Підстава відмови - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідач, в порушення ст. 201 ПК України не забезпечив реєстрацію податкової накладної № 5 від 11.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач позбавлений права включити суми ПДВ в розмірі 47 222,75 грн до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Сума ПДВ по господарській операції по акту надання послуг № 133 від 11.12.2017 мала бути включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно встановленого податковим законодавством порядку лише за наявності належно оформленої та зареєстрованої відповідачем, як постачальником послуг, податкової накладної № 5 від 11.12.2017.

Нормами ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відсутність факту реєстрації платником податку-постачальником товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за звітний період.

Сума податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту покупця внаслідок невиконання постачальником своїх обов`язків із своєчасної реєстрації податкової декларації, є збитками покупця.

Як вбачається з правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Суд встановив, що відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної № 5 від 11.12.2017 по господарській операції за актом надання послуг № 133 від 11.12.2017 не виконав; таке порушення відповідача позбавило позивача права включити суму ПДВ у розмірі 47 222,75 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, чим завдано позивачу збитки у розмірі 47 222,75 грн, які підлягають відшкодуванню.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 47 222,75 грн збитків підтверджується наявними матеріалами справи та підлягає задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ" про стягнення 47 222, 75 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА УКРАЇНИ" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, адміністративний корпус № 106, кабінет 412; ідентифікаційний код 37885990) на користь Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (24600, Вінницька обл., Крижопільський район, селище міського типу Крижопіль, вул. Юрія Тютюнника, 74 А; ідентифікаційний код 33143011) 47 222 (сорок сім тисяч двісті двадцять дві гривні) 75 коп. збитків та 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 19.10.2020.

Суддя П.В.Горбасенко