Рішення

від 06.10.2020 по справі 914/1302/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 справа № 914/1302/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м.Київ

до відповідача 1 Приватного підприємства Віптер Інструмент , Львівська обл., м.Винники

та відповідача 2 ОСОБА_1 , м.Львів

про стягнення 40534,91 грн

Представники сторін не викликались

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Приватного підприємства Віптер Інструмент та ОСОБА_1 про стягнення 40534,91 грн.

01.06.2020 р. суд з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи для належного повідомлення її як відповідача про розгляд справи звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області та Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради з запитом щодо доступу до персональних даних, в якому просив надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, про відповідача 2.

19.06.2020 р. та 22.06.2020 р. від згаданих органів надійшла інформація (вх.№20099/20 та вх.№20234/20 відповідно), про те, що особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 24.06.2020 р. постановлено прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

31.08.2020 р. через систему Електронний суд надійшов відзив відповідачів на позовну заяву (вх.№25487/20).

06.08.2020 р. суд отримав відповідь на відзив позивача (вх.№23576/20), з якої вбачається, що позивач вважає доводи, наведені відповідачами у відзиві, безпідставними, а позовні вимоги - такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як встановлено ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 р. було встановлено карантин, який в подальшому продовжувався та триває і на даний час.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 р., який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4, який передбачав, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, в тому числі і строки розгляду справи, продовжуються на строк дії такого карантину.

Провадження у справі було відкрито 24.06.2020 р. - під час дії згаданого Закону.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 р., що набрав чинності 17.07.2020 р., процесуальні строки, які були продовжені, в тому числі, відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Отже, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 р., встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені на час карантину Законом України від 30.03.2020 р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р., тобто через 20 днів після 17.07.2020 р. - 06.08.2020 р.

Разом з тим строк розгляду даної справи не міг закінчитись 06.08.2020 р., адже час, що пройшов від дати відкриття провадження у справі (24.06.2020 р.) до цієї дати, є меншим за встановлений ст.248 ГПК України шістдесятиденний строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до методичної інформації щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину, наданої судам Верховним Судом 22.04.2020 р., якщо процесуальний строк почав перебіг під час дії карантину, то його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк; тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється.

В даній справі суд вважає за можливе обчислювати встановлені статтями 248 та 252 ГПК України відповідно шістдесятиденний та тридцятиденний строки починаючи з 07.08.2020 р. - дня, наступного за днем в певному розумінні закінчення карантину для строків, що були змінені Законом від 30.03.2020 р., який діяв і в момент відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, дослідивши наявні у справі докази та викладені в заявах по суті спору пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

При цьому суд прийняв рішення у справі в останній день шістдесятиденного строку, який сплив 06.10.2020 р., та відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір шляхом підписання електронним цифровим підписом відповідача 1 анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача, і на підставі укладеного договору позивач перерахував підприємству кредитні кошти. Крім цього позивач та відповідач 2 уклали договір поруки про надання відповідачем 2 поруки за виконання відповідачем 1 зобов`язань за кредитним договором.

Позивач ствердив, що відповідач 1 в порушення умов договору не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 33333,36 грн заборгованості за кредитом, 811,11 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, та 6390,44 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Відповідачі в поданому відзиві вказали на незгоду з позовними вимогами в частині нарахування комісії за кредитним договором та стягнення коштів з відповідача 2.

За твердженнями відповідачів, підписана ЕЦП заявка про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ не містить жодних згадок про комісію, а посилання позивача на Умови та правила надання банківських послуг є безпідставним через те, що долучений до справи витяг з Умов не містить жодних підписів відповідачів. Відповідачі звернули увагу суду на те, що позивач не надав доказів того, що відповідачі були ознайомлені саме з долученими до позовної заяви Умовами, тому вони не можуть вважатись складовою кредитного договору.

Відповідачі заперечили проти включення в суму стягнення комісії в розмірі 6390,44 грн та заявили, що частину коштів, які були сплачені відповідачем 1 на погашення кредитної заборгованості, - 14009,56 грн було протиправно зараховано позивачем в рахунок погашення комісії, тому зазначена сума повинна бути розцінена як погашення тіла та відсотків по кредиту.

Таким чином, відповідачі вважають, що із заявленої до стягнення суми (40534,91 грн) слід виключити суму вже сплаченої комісії - 14009,56 грн та суму нарахованої комісії - 6390,44 грн, після чого сума боргу складатиме в цілому лише 20134,91 грн.

Також відповідачі звернули увагу суду на те, що заява про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ датована 08.04.2019 р, а договір поруки - 04.04.2019 р., тобто такий є укладеним ще до виникнення основного зобов`язання, що суперечить законодавству. Крім того, в договорі поруки немає жодної згадки на підставі якого договору або заяви-анкети виникло основне зобов`язання як і не зазначено, що порука стосується майбутніх зобов`язань відповідача 1.

Заперечуючи проти доводів відповідачів, позивач вказав, що відповідач 1, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , підтвердив факт ознайомлення з умовами та правилами, прийняв на себе всі зобов`язання, зазначені в цих умовах, та уклав кредитний договір, який складається з вищевказаних анкети-заяви і Умов.

Позивач додатково наголосив на тому, що випискою з рахунку підтверджується активне використання відповідачем 1 кредитного рахунку та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти, здійснював розрахунки, погашав заборгованість, тому посилання на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Як зазначив позивач, підписанням договору поруки відповідач 2 підтвердив, що він ознайомлений з кредитним договором та договором поруки до його укладення, згоден з його умовами, зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті. Таким чином, сторони в момент укладення як кредитного так і договору поруки погодили всі істотні умови, на що свою згоду дав і відповідач 2, поставивши власний підпис на договорі. При цьому договір поруки було підписано відповідачем 2 за допомогою електронного цифрового підпису 08.04.2019 р.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

08.04.2019 р. Приватне підприємство Віптер Інструмент (клієнт) із використанням електронного цифрового підпису підписало заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , в преамбулі якої зазначено, що підписанням цієї заяви, на підставі ст.634 Цивільного кодексу України товариство приєднується до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги КУБ (далі - Умови), що розміщені на сайті ПАТ КБ Приватбанк pb.ua; ця заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

В розділі 1 заяви наведено істотні умови кредитного договору, зокрема такі:

- банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни (п.1.1.);

- розмір кредиту: 100000 (сто тисяч) грн (п.1.2.);

- строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту (п.1.3.);

- проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п.1.4.);

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цієї заяви та доступний клієнту у системі Приват24 для бізнесу (п.1.5.);

- у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п.1.4., сплатити банку проценти у розмірі 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг (п.1.6.);

- укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання клієнтом цієї Заяви шляхом накладення електронного цифрового підпису в системі Приват24 для бізнесу або у сервісі Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (п.1.9).

В додатку №1 до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ № б/н від 08.04.2019 р. викладено графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом. Так, сума кредиту, яка повинна погашатись щомісяця протягом 12 місяців, становить 8333,34 грн кожного місяця, а сума процентів - 1800 грн щомісяця з першого по шостий місяць включно і 1600 грн щомісяця з сьомого по дванадцятий місяць включно.

Заявку підписано 08.04.2019 р. технічним ключем MSBGO АТ КБ Приватбанк (сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ Приватбанк , реєстраційний номер сертифіката: 2В6С7DF9А3891DА104000000ВС223200FD82С500, дата видачі: 04.01.2019 р. та дата закінчення дії: 04.01.2020 р.), а також 08.04.2019 р. електронним цифровим підписом ПП Віптер Інструмент в особі директора ОСОБА_1 (сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ Приватбанк , реєстраційний номер сертифіката: 0D84EDA1ВВ9381Е8040000003F9А25006D109F00, дата видачі: 08.06.2018 р. та дата закінчення дії: 08.06.2019 р.) та скріплено електронною печаткою підприємства.

Позивачем до позовної заяви додано копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг Розділ 3.2.8. Умови та правила надання кредиту Кредит КУБ (затверджений на засіданні Правління АТ КБ Приватбанк від 09.02.2017 р., протокол №10). За твердженням позивача, надана ним редакція Умов та правил станом на 08.04.2019 р. була чинною та містилась на сайті ПАТ КБ Приватбанк .

Відповідно до п.3.2.8.1. цих Умов, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , а також у системі Приват 24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват 24 або у сервісі Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного банку України, які регулюють кредитні відносини.

Згідно з п.3.2.8.3.2. Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом у розмірі та згідно з графіком, визначеним у заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2).

Предметом договору поруки №POR1554377632050 від 04.04.2019 р., укладеного між ОСОБА_1 (поручителем) та Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк (кредитором), є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Приватним підприємством Віптер Інструмент (боржником) зобов`язань за угодами- приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8. Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг, далі угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2 угоди 1 - перші 6 місяців 1,8 відсотка (одна ціла вісім десятих) в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6 відсотка (одна ціла шість десятих) від початкового розміру кредиту; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.3 угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки в місяць від початкового розміру кредиту;

б) кредиту в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з п.1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Як погоджено п.1.3. договору поруки, поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 ., боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5. договору поруки).

Відповідно до п.2.1.2. договору поруки, у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 , незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Пунктом 4.1. договору поруки встановлено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 цей договір припиняє свою дію.

Договір поруки підписано 08.04.2019 р. технічним ключем MSBGO АТ КБ Приватбанк (сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ Приватбанк , реєстраційний номер сертифіката: 2В6С7DF9А3891DА104000000ВС223200FD82С500, дата видачі: 04.01.2019 р. та дата закінчення дії: 04.01.2020 р.), а також 08.04.2019 р. електронним цифровим підписом ОСОБА_1 (сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ Приватбанк , реєстраційний номер сертифіката: 2В6С7DF9А3891DА104000000FBC52B00D8F0ЕF00, дата видачі: 08.04.2019 р. та дата закінчення дії: 07.04.2020 р.)

08.04.2019 р. банк перерахував грошові кошти в сумі 100000 грн на рахунок підприємства, що підтверджується наданою випискою по рахунку.

З виписок за період з 08.04.2019 р. по 09.04.2020 р. вбачається наступне: ПП Віптер Інструмент здійснювало погашення заборгованості за кредитним договором, а станом на 09.04.2020 р. заборгованість за кредитом становила 33333,36 грн; відбувалось нарахування банком комісії (по 1800 грн щомісяця з квітня 2019 року по жовтень 2019 року включно та по 1600 грн щомісяця з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно) та її часткове погашення підприємством, кінцева сума заборгованості за комісією - 6390,44 грн; здійснювалось нарахування банком відсотків згідно кредитного договору (по 11,11 грн щодня з 09.06.2019 по 07.07.2019 р. включно, з 09.08.2019 р. по 15.08.2019 р. включно, по 3,86 грн щодня з 16.08.2019 р. по 20.08.2019 р. включно, по 8,71 грн щодня з 09.12.2019 р. по 17.12.2019 р. включно, по 11,11грн з 09.01.2020 р. по 08.02.2020 р. включно, по 22,22 грн з 09.02.2020 р. по 08.03.2020 р. включно, по 33,33 грн з 09.03.2020 р. по 30.03.2020 р. включно) та часткове погашення відсотків підприємством, кінцева сума заборгованості за відсотками - 811,11 грн.

06.03.2020 р. АТ КБ Приватбанк надіслало ПП Віптер Інструмент повідомлення №J48LVKUB0CQ49 від 27.02.2020 р., в якому повідомило, що підприємство станом на 27.02.2020 р. має заборгованість 77136,95 грн, яка складається з 66313,52 грн простроченої заборгованості за кредитом, 4206,68грн простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом, 2928,35 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 3688.40 грн простроченої заборгованості по комісії за користування кредитом, та повідомило, що у випадку непогашення простроченої заборгованості в сумі 77136,95 грн у строк по 07.04.2020 р., кредитний договір буде розірваний починаючи з 08.04.2020 р.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 33333,36 грн заборгованості за кредитом, 811,11 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 6390,44 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачами оплати заявлених до стягнення сум.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зіст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст.627 ЦК України).

За умовами частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім клієнтам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Суд погоджується з відповідачами в тому, що матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач 1, підписуючи заяву про приєднання, ознайомився і погодився саме з Умовами та правилами, які містяться в наданому позивачем витязі.

Суд вважає, що наданий позивачем витяг не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті банку, а позивач міг додати до позовної заяви витяг у будь-якій редакції, яка є найбільш сприятливою для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві 1 Умови та правила надання послуги КУБ , наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма.

Надані позивачем Умови та правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору у зв`язку з тим, що вони не підписані та не визнаються позичальником, тому суд, вирішуючи спір в даній справі виходить з того, що умовами кредитного договору є лише умови, прийняті позичальником та зафіксовані у підписаній сторонами заяві про приєднання.

Така ж правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17.

Про те, що Умови та правила могли бути змінені банком і можуть використовуватись позивачем у власних інтересах свідчить також той факт, що в тексті позовної заяви і відповіді на відзив позивач цитує пункти Умов, які за змістом відрізняються від змісту пунктів Умов, що долучені самим позивачем до позовної заяви.

Наприклад, позивач у відповіді на відзив зазначає: Відповідно до п.3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3., 3.2.8.3.1. цього Договору Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2. в той час як пункт 3.2.8.9. поданого ним витягу з Умов та правил надання банківських послуг Розділ 3.2.8. Умови та правила надання кредиту Кредит КУБ (затверджений на засіданні Правління АТКБ Приватбанк від 09.02.2017 р., протокол №10) насправді виглядає так: 3.2.8.9.1. За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2.

Позивач вказує, що у відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п.3.2.8.3.2. Разом з тим відповідні пункти долучених позивачем Умов та правил не містять згадки про те, що відповідач має обов`язок оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, а встановлюють обов`язок оплачувати щомісячні проценти за користування кредитом без зазначення того, що такі проценти мають форму щомісячної комісії.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як передбачено ч.ч.1-3 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до умов кредитного договору, який, як встановлено вище, складається з заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ та додатку №1 до заяви Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом , сторони погодили розмір, строк кредиту, порядок погашення заборгованості за кредитом, а також розмір процентів за користування кредитом і розмір процентів за прострочення сплати заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що умовами укладеного кредитного договору не передбачено сплату відсотків у вигляді щомісячної комісії, 6390,44 грн яких просить стягнути позивач. Водночас, беручи до уваги зміст п.1.4. заявки та додатку №1, а також банківських виписок, можна зробити висновок, що комісія, яка нараховувалась банком, за своїм розміром та порядком нарахування відповідала розміру і строку сплати процентів (відсотків) за користування кредитом, погодженим сторонами.

У зв`язку з цим, виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, суд вказує, що формулювання позовної вимоги як вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в той час як договір не містив вказівки на надання процентам форми комісії, в даному випадку не впливає на можливість її задоволення, оскільки правова природа даної заборгованості як заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, погоджених сторонами, залишається незмінною.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитом і процентами та її розмір є наявні в матеріалах справи первинні документи у формі виписок банку.

Таким чином, суд погоджується з позивачем в тому, що стягненню підлягає 33333,36 грн заборгованості по тілу кредиту (основному боргу) та 6390,44 грн заборгованості по сплаті відсотків.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.1.6 заяви, у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п.1.4., сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.

У постанові від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду, частково задовольняючи позов про стягнення 3% річних, нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17, плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття відсотки за правомірне користування чужими грошовими коштами , що передбачено статтею 536 Цивільного кодексу України, та відсотки за неправомірне користування боржником грошовими коштами , при чому останні відсотки кваліфіковано саме як плату боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, стягнення якої врегульовано частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що банк має право нараховувати відсотки за користування кредитом за підвищеною ставкою на підставі пункту 1.6. заявки (4% в місяць від простроченої заборгованості, тобто 48% річних) у зв`язку з простроченням виконання клієнтом грошового зобов`язання, оскільки ці відсотки охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, тому стягнення підлягає також і 811,1 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість.

Щодо договору поруки та солідарного обов`язку відповідача 2, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначено, що електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.ст.6- 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг ).

Згідно із ч.ч.3, 4 ст.18 Закону України Про електронні довірчі послуги , електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

За умовами ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Заперечення відповідача 2 стосовно того, що договір поруки укладений швидше, ніж основний договір, не підтверджені належними доказами та не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки відповідний договір підписаний електронними цифровими підписами АТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 як фізичної особи саме 08.04.2019 р., як і заява про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , що вбачається з поданого позивачем підтвердження перевірки відповідного об`єкта.

Згідно з ч.1, 2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

За приписами статей 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Частина 1 ст. 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн.5 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести наступні: визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із частиною другою ст.553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі, а ч.2 ст.554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; відомості про сторони: кредитора і поручителя; відомості про боржника: хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч.1 ст.555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі №530/1450/16-ц).

Отже, при наданні відповідної оцінки змісту договору поруки слід враховувати конкретні обставини справи та встановити наявність чи відсутність ознак, які б вказували на те, яке саме зобов`язання забезпечене порукою, у якому обсязі та на яких умовах.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов договору поруки №POR1554377632050 від 04.04.2019 р. відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов`язань за угодами приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8. Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг, далі угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2 угоди 1 - перші 6 місяців 1,8 відсотка (одна ціла вісім десятих) в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6 відсотка (одна ціла шість десятих) від початкового розміру кредиту; за період користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.3 угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки в місяць від початкового розміру кредиту; б) кредиту в розмірі 100000 грн.

Водночас із тексту договору поруки не вбачається, що порукою забезпечується саме договір від 08.04.2019 р., укладений між позивачем та відповідачем 1 у формі заяви про приєднання.

Договір поруки не містить реквізитів основного договору, натомість у ньому вжито нечітке формулювання виконання зобов`язань за угодами приєднання , тобто не визначено за якою конкретно угодою про приєднання надається порука, окрім того, не вказано рахунок, на який надається кредит. Отже, фактично визначено лише особу (ПП Віптер Інструмент ), первинні зобов`язання якої забезпечені порукою, тому такий договір не може бути визнаний належною правовою підставою для стягнення коштів з поручителя (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 р. у справі №922/2913/18, від 12.03.2020 р. у справі №902/447/19).

Таким чином, встановивши, що позивач не довів факту забезпечення на підставі договору поруки зобов`язань відповідача 1 саме за кредитним договором, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у справі, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача підстав вимагати стягнення заборгованості відповідача 1 за таким договором також і з відповідача 2 як з солідарного боржника.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені відповідачем 1, а позовні вимоги до нього підлягають задоволенню повністю. В задоволенні позовних вимог до відповідача 2 слід відмовити.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає покладенню на відповідача 1.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 127, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Віптер Інструмент , Львівська область, м.Винники, вул.Винниченка, 14 (ідентифікаційний код 41413998) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м.Київ, вул.Грушевського, 1Д (ідентифікаційний код 14360570) 33333,36 грн заборгованості за кредитом, 6390,44 грн заборгованості за відсотками, 811,11 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, та 2102 грн судового збору.

3. В задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченомуст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя З.П. Гоменюк