Рішення

від 07.10.2020 по справі 916/1516/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1516/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглядаючи справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СК КЕЙСІНГ" (вул. Щорса, 14, Ананьїв, Одеська область, 66401) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕККА" (вулиця Аграрна, будинок 1а, село Доброслав, Лиманський район, Одеська область,67540) про стягнення 549566,81 грн.;

Представники:

Від позивача: Згода О.О. - ордер;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК КЕЙСІНГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕККА", в якому просить господарський суд: про стягнення 549566,81 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №03/06/2 від 03.06.2019р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1516/20 за правилами загального позовного провадження.

22.07.2020р. відповідач надав відзив на позов відповідно якого просить суд відмовити позивачу в частині стягнення 3% річних з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2020р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2020р.не з`явився про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом.

У судовому засіданні 07.10.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

03 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СК КЕЙСІНГ та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕККА укладено договір поставки № 03/06/2 (далі по тексту - Договір), згідно якого постачальник - ТОВ СК КЕЙСІНГ зобов`язується поставити і передати у власність покупцю - ТОВ ВЕККА товар, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно здійснити оплату в повному обсязі за цей товар відповідно до умов даного Договору.

Згідно п. 4.7 Договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (чи/та/або товарно-транспортної) накладної що є підтвердженням належного виконання постачальником умов даного Договору. Підписання представником покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання постачальником умов даного Договору по поставці товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) товару зазначеної в видатковій накладній.

Так, на виконання умов вказаного Договору ТОВ СК КЕЙСІНГ поставлено ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕККА продукції загальною вартістю 2 392 381, 54грн. що підтверджується відповідними видатковими накладними підписаними представником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕККА та скріпленими печаткою підприємства.

Згідно умов п. 5.2. Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в день отримання або протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня переходу права власності.

Проте, на порушення вимоги п. 5.2. Договору ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕККА станом на 07.04.2020 року сплачені частково наступні рахунки на оплату:

- рахунок на оплату № 53 від 18.06.2019 р. згідно видаткової накладної № 53 від 20.06.2019 р. на суму 145 040,00 грн. По вказаному рахунку відповідачем сплачено 123 020,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 91 від 04.07.2019 р., та 33 від 19.06.2019;

рахунок на оплату № 103 від 23.10.2019 р. згідно видаткової накладної № 103 від 23.10.2019 р. на суму 43 960,00 грн. По вказаному рахунку відповідачем сплачено 28 911,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 52264 від 03.01.2020 р. та 52283 від 10.01.2020 р..

Не сплачені повністю наступні рахунки на оплату: рахунок на оплату № 122 від 11.12.2019 р. згідно видаткової накладної № 122 від 11.12.2019 р. на суму 52 100,00 грн.; рахунок на оплату № 128 від 23.12.2019 р. згідно видаткової накладної № 128 від 23.12.2019 р. на суму 79 077,00 грн.; рахунок на оплату № 2 від 03.01.2020 р. згідно видаткової накладної № 2 від 03.01.2020 р. на суму 73 309,62 грн.; рахунок на оплату № 6 від 20.01.2020 р. згідно видаткової накладної № 6 від 20.01.2020 р. на суму 69 614, 07 грн.; рахунок на оплату № 8 від 29.01.2020 р. згідно видаткової накладної № 8 від 29.01.2020р. на суму 48 827,00 грн.; рахунок на оплату № 10 від 10.02.2020 р. згідно видаткової накладної № 10 від 10.02.2020 р. на суму 54 527,09 грн.; рахунок на оплату № 12 від 14.02.2020 р. згідно видаткової накладної № 12 від 14.02.2020 р. на суму 54 704,42 грн.; рахунок на оплату № 14 від 26.02.2020 р. згідно видаткової накладної № 14 від 26.02.2020 р. на суму 67 153,34 грн.

Як зазначає позивач, основна заборгованість ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕККА за Договором поставки № 03/06/2 від 03.06.2019 р. станом на 07.04.2020 року перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СК КЕЙСІНГ становить 536 332,53 гривень, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.06.2019 - 21.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю СК КЕЙСІНГ і Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕККА за договором поставки № 03/06/2 від 03.06.19р., підписаним сторонами Договору та скріпленим їх печатками.

Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 536 332,53грн., пеню у розмірі 11420,25грн., інфляційні витрати у розмірі 264,54грн., 3% річних у розмірі 1549,49грн.та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, 03 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СК КЕЙСІНГ та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕККА укладено договір поставки № 03/06/2 (далі по тексту - Договір), згідно якого постачальник - ТОВ СК КЕЙСІНГ зобов`язується поставити і передати у власність покупцю - ТОВ ВЕККА товар, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно здійснити оплату в повному обсязі за цей товар відповідно до умов даного Договору

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 536332,53 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційні витрати у розмірі 264,54грн. та 3% річних у розмірі 1549,49грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційні витрати у розмірі 264,54грн., 3% річних у розмірі 1549,49грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11420,25грн. - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за даним Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо поставки товару, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 11420,25грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 11420,25грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо нарахування позивачем 3% річних у розмірі 1549,49грн. суд зазначає, що нарахування 3% річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду копія договору №01/20 про надання правничої допомоги від 06.04.2019р., копія акту приймання- передачі наданих послуг від 27.05.2020р., копія рахунку від 27.05.2020р., копія розрахункової квитанції від 27.05.2020р., копія ордеру серії ОД № 002932 від 18.01.2017р.

Як вбачається з копії рахунку від 27.05.2020р. адвокатом зазначено про збір доказів для підготовки клопотання про забезпечення позову та підготовка заяви про забезпечення позову але в матеріалах справи відсутні докази звернення представника позивача до суду із заявою про забезпечення позову тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору у розмірі у розмірі 8243,51 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 38 000грн, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕККА" (вулиця Аграрна, будинок 1а, село Доброслав, Лиманський район, Одеська область,67540, код ЄДРПОУ 42729449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК КЕЙСІНГ" (вул. Щорса, 14, Ананьїв, Одеська область, 66401, код ЄДРПОУ 42315271) заборгованість у розмірі 536 332,53грн., пеню у розмірі 11420,25грн., інфляційні витрати у розмірі 264,54грн., 3% річних у розмірі 1549,49грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 8243,51 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 38 000грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 19 жовтня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов