Рішення

від 07.10.2020 по справі 917/813/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 Справа № 917/813/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ", 38630, Полтавська обл., Котелевський район, с. Милорадове, ідент. код 32460314

до відповідача Милорадівської сільської ради, 38630, Полтавська обл., Котелевський район, с. Милорадове, вул. Центральна, 24, ідент. код 21046874

про визнання права власності за набувальною давністю

Суддя Іванко Л.А.

Секретар судового засідання Мусійченко Т.С.

Представники сторін:

від позивача:Салашний М.О., посв.№ 1920 від 31.10.2017 року

від відповідача: не з"явились

До господарського суду Полтавської області надійшов позов ТОВ "Зоря" до Милорадівської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю на громадський будинок контору літ."А-1" з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами в складі приміщень: коридору (1) площею 10,3 кв.м, кабінету (2) площею 17,5 кв.м, коридору (3) площею 8,3 кв.м, кабінету (4) площею 26,2 кв.м, кабінет (6) площею 6,7 кв.м, кабінету (7) площею 7,6 кв.м, топочної (8) площею 5,1 кв.м, кладової (9) площею 2,6 кв.м, кабінету (10) площею 24,2 кв.м, приймальні (11) площею 8,5 кв.м, коридору (12) площею 3,1 кв.м, кладової (13) площею 0,9 кв.м, вбиральні (15) площею 2,1 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.Хліборобів, 17, с.Милорадове Котелевського району Полтавської області.

Відповідач подав суду відзив (вх.№ 7968 від 28.07.2020 року), в якому повідомив про визнання позовних вимог ТОВ "Зоря" в повному обсязі. При цьому, Милорадівська сільська рада не заперечує проти ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження по справі.

У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.

За ухвалою господарського суду від 25.05.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.

За даним позовом ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.06.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі № 917/813/20, призначено справу до розгляду в підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 07.07.2020 року підготовче засідання відкладено на 11.08.2020 року.

Судове засідання, призначене на 11.08.2020 року не відбулось в зв"язку з перебуванням судді на лікарняному.

В зв"язку з виходом судді з лікарняного, підготовче засідання у справі перепризначено на 10.09.2020 року.

За ухвалою суду від 10.09.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020р.

Про час та місце розгляду справи cторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (додаються).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 07.10.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Відповідно до установчих документів, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю Зоря (код ЄДРПОУ 324460314) є: Полтавська область, Котелевський район, с. Милорадове, вул. Леніна 117.

За вказаною адресою розташована адміністративна будівля контори, 1956 року побудови, в якій, окрім ТОВ Зоря до 2010 року також розташовувався сільськогосподарський виробничий кооператив Зоря (код ЄДРПОУ 03773257).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що з 23 грудня 2004 року ТОВ Зоря постійно користується і володіє даною будівлею контори, утримує її в належному технічному стані та проводить ремонтні роботи.

Постановою господарського суду Полтавської області від 27.03.2008 року у справі № 4/10 СВК Зоря визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Васіна Є.Є.

В ході ліквідаційної процедури було проведено інвентаризацію виявленого нерухомого майна банкрута (акт інвентаризації майна від 20.05.2008 року), а саме, контори та нежитлової будівлі. Незалежним експертом здійснено оцінку зазначеного майна (договір №21/08 від 21.05.2008 року), вартість якого дорівнює 5 573, 00 грн.

Реалізацію майна здійснено шляхом укладення 19 червня 2008 року договору купівлі - продажу на ТБ "Центральна товарна біржа" №Ц/40, відповідно до якого, за результатами проведення біржових торгів, ТОВ Зоря (код ЄДРПОУ 32460314) придбало у СВК Зоря (код ЄДРПОУ 03773257) будівлю контори в с. Милорадове Котелевського району Полтавської області по вул. Леніна, 117.?

Згідно з п. 2.2. Договору вартість товару (сума біржової угоди): 5300,00 грн. (п`ять тисяч триста гривень 00 коп.) без урахування ПДВ.

Відповідно до платіжного доручення від 16 липня 2008 року № 137 на суму 5300,00 грн. товариство сплатило СВК Зоря (код ЄДРПОУ 03773257) за будівлю контори згідно з рахунком-фактурою № 1 від 19.06.2008 року.

25.03.2010 року ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 4/10 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу Зоря затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, СВК Зоря , с. Милорадове Котелевського району Полтавської області, ідентифікаційний код 03773257) - ліквідовано.

Згідно інформації про юридичну особу, яка міститься в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19.04.2010 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи СВК Зоря (код ЄДРПОУ 03773257) номер запису: 15681170009000130.

Отже, на думку позивача, з 16 липня 2008 року адміністративна будівля контори в с. Милорадове Котелевського району Полтавської області по вул. Леніна, 117 належить товариству, оскільки ті обставини, які обумовили правомірність його володіння (укладення письмового договору купівлі-продажу (біржового контракту) між ТОВ Зоря і СВК Зоря не давали володільцю підстав для сумніву.

Проте, за даними позивача, в січні 2020 року директором ТОВ Зоря Кадесніковим В.М. встановлено, що право власності на адміністративне приміщення контори, що знаходиться за адресою: с. Милорадове, вул. Хліборобів, 17, Котелевського району, Полтавської області та перебуває у володінні товариства з 2008 року, не зареєстровано в ДРРП на НМ.

В лютому 2020 року директор ТОВ Зоря Кадесніков В.М. звернувся до приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу для оформлення свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні.

20.02.2020 року приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу виніс постанову № 57/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за номером 17, який розташований по вулиці Хліборобів (стара адреса- вул. Леніна), що в селі Милорадове Котелевського району Полтавської області, в зв"язку з тим, що покупцем, Товариством з обмеженою відповідальністю Зоря (код ЄДРПОУ 32460314) не надано жодного правовстановлюючого документа, що міг би підтвердити право власності та належності майна сільскогосподарському виробничому кооперативу Зоря (код ЄДРПОУ 03773257), а відповідно до довідки, виданої ПП Полтавське БТІ Інвентаризатор №437 від 16.01.2020 року, реєстрація права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за номером 17, який розташований по вулиці Хліборобів, що в селі Милорадове Котелевського району Полтавської області, станом на 31.12.2012 року не проводилась, і відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на даний громадський будинок не зареєстроване.

Таким чином, позов обґрунтовано тим, що позивач, з 2008 року добросовісно заволодів (шляхом укладення угоди) і протягом останніх дванадцяти років користується адміністративною будівлею контори, що, на думку позивача, за приписами статті 344 Цивільного кодексу України є підставою для визнання за ним права власності на це майно за набувальною давністю.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статті 328 цього Кодексу право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Набуття права власності за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності, унормовано приписами статті 344 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено, позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно саме за набувальною давністю.

За змістом частини статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17).

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому, така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що будівля контори придбана позивачем у СВК Зоря за відповідним договором купівлі-продажу (біржовим контрактом) від 19.06.2008 року (арк. спр.14-15), що свідчить про наявність у позивача титулу (підстави) для володіння майном і набуття права власності.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись з позовом до Милорадівської сільської ради позивач не навів та не надав суду доказів того, що відповідач порушує чи оспорює право власності позивача на зазначений об`єкт.

При цьому, відповідач жодним чином не заперечує та не оспорює право позивача. У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов повністю.

Отже, в даному випадку відсутнє існування між позивачем - ТОВ Зоря та відповідачем - Милорадівською сільською радою спору про право власності на майно - громадський будинок контору з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, на підставі основних принципів господарського судочинства, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 16.10.2020 року

Суддя Іванко Л.А.