Рішення

від 16.10.2020 по справі 918/825/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/825/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Приватного підприємства "Скіф-17" (вул. Генерала Безручка, 28/8, Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 41676784) до Відділу освіти, культури, молоді і спорту та охорони здоров`я Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області (вул. Свято-Преображенська, 66, Олександрія, Рівненський район, Рівненська область, 35320, код ЄДРПОУ 43334316) про стягнення 17 721 грн 00 коп.

за участю представників учасників справи:

- від позивача: Давидюк Микола Степанович,

- від відповідча: Клебан Ірина Володимирівна,

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 16.10.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAP6B2WKO1142391.

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2020 року до Господарського суду Рівненської області від Приватного підприємства "Скіф-17" надійшов позов до Відділу освіти, культури, молоді і спорту та охорони здоров`я Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 107, 108, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 54, 55, 56, 57 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 721 грн 00 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг із технічного нагляду № 2007-20 від 15.04.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/825/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 01.09.2020 року, визначити відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали, запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності);

б) відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

Крім того, судом роз`яснено позивачу, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір вимог до початку першого судового засідання якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

01.09.2020 року судом встановлено, що у судове засідання з`явився представник позивача; відповідач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 21.08.2020 року за трек-номером 3301310862291.

Судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області про відкриття провадження у справі 21.08.2020 року.

Оскільки останнім днем для подання відзиву відповідачем є 07.09.2020 року, суд дійшов висновку у судовому засіданні 01.09.2020 року, що вирішення спору 01.09.2020 року порушить право відповідача на подання відзиву та заперечень щодо суті спору.

За таких обставин, суд ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 року розгляд справи № 918/825/20 по суті відкладено на 30.09.2020 року.

30.09.2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа управління державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області № 02-46-10/140 від 01.09.2020 року. Із вказаного листа вбачається, що Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області повідомляє Олександрійській сільській раді, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення абзацу дев`ятого пункту 2 розділу 11 "Прикінцеві положення" Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Враховуючи викладене, відновлюється безспірне списання коштів з Олександрійської сільської ради в сумі і 170 742,12 грн, яке здійснюється на підставі виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 по справі № 460/1384/19. Крім того, повідомляє, що в період виконання виконавчого листа, проведення платежів за платіжними дорученнями боржника буде здійснюватися відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (із змінами і доповненнями).

30.09.2020 року судом встановлено, що позивач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення розгляду справи по суті, що підтверджується особистим підписом представника позивача Кучерука О.А. у розписці від 01.09.2020 року, яка долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.09.2020 року представник відповідача просила відкласти розгляд справи з метою проведення перемовин із позивачем про мирне врегулювання спору.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.09.2020 року розгляд справи № 918/825/20 по суті відкладено на 16.10.2020 року.

16.10.2020 року судом встановлено, у судове засідання з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У судовому засіданні 16.10.2020 року судом встановлено, що представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача визнає існування боргу перед позивачем у розмірі 17 721 грн 00 коп. за договором про надання послуг із технічного нагляду № 2007-20 від 15.04.2020 року та усно визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.04.2020 року між Відділом освіти, культури, молоді і спорту та охорони здоров`я Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області (надалі - замовник) та Приватним підприємством "Скіф-17" (надалі - виконавець) укладено договір № 2007-20 про надання послуг із технічного нагляду (далі - Договір).

У відповідності до розділу 1 Договору за цим Договором Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснювати технічний нагляд по об`єкту: "Капітальний ремонт будівлі будинку культури на вул.І.Франка.1 в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області (заміна перекриття та даху будівлі) (коригування)" Здійснення технічного нагляду за будівництвом Об`єктів виконується у відповідності з Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11 липня 2007 року за № 903 (надалі - Послуги ).

У розділі 2 сторони погодили між собою права та обов`язки.

Так, згідно з п. 2.1. виконавець зобов`язаний: якісно, та у встановлені сторонами терміни виконувати дії, передбачені п. 1.1. цього Договору; при організації технічного нагляду контролювати дотримання під час будівництва умов, передбачених Державними будівельними нормами та правилами України; виконувати будь-які інші дії, необхідні для виконання зобов`язань за цим Договором; повідомляти Замовнику на його вимогу всі відомості про результати виконання договору; забезпечити технічний нагляд за будівництвом відповідно до вимог затвердженої проектної документації; забезпечити контроль якості і об`ємів робіт на об`єктах будівництва; щомісячно складати акт наданих послуг по технічному нагляду; мати відповідні дозволи, які дають право здійснювати технічний нагляд за виконанням будівельних робіт відповідно до законодавства на весь час дії даного Договору; вести перевірку наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об`єкта, технічні паспорта, сертифікати, документи, що відображають результати лабораторних випробувань, приладів і технологій відповідно до проектної документації, законодавства і граничних показників вартості робіт, тощо; брати участь в контрольних обмірах, що проводяться, в перевірках органами державного нагляду, відомчими інспекціями, представляти для цього необхідні документи, а також самостійно проводити контрольні обміри виконаних робіт; здійснювати контроль за веденням загального журналу виконання робіт на будівництві встановленого зразка; брати участь спільно з замовником та проектною організацією в розгляді пропозицій підрядників та / або замовника по підвищенню якості, зниженню вартості і скороченню термінів виконуваних робіт; брати участь в формуванні пакета документів, а також вчиняти всі інші дії необхідні для отримання замовником свідоцтва про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил; бути присутнім на виробничих нарадах, що проводяться замовником. Виконавець зобов`язаний також виконувати інші зобов`язання, які у відповідності з цим договором або законодавством покладаються на виконавця. Виконавець може також виконувати інші зобов`язання, за домовленістю з замовником.

Як вбачається із п. 2.2. Договору, виконавець має право: отримати оплату за надання послуг згідно з умовами цього договору; вимагати від залучених замовником до будівництва об`єкту підрядників виконання робіт відповідно до проектної документації та інших нормативних документів відносно порядку виконання та приймання робіт; зупиняти роботи у випадках застосування матеріалів, конструкцій та виробів неналежної якості, чи які не відповідають нормативним документам; ставити питання про проведення лабораторних та експертних оцінок відносно відповідності застосованих матеріалів сертифікатам якості; зупиняти роботи до оформлення актів на приховані роботи та в разі виявлення місць можливого виникнення недоліків будівельно-монтажних робіт.

Пунктами 2.3. та 2.4. Договору передбачено обов`язки та права замовника.

З матеріалів справи вбачається, що останнім абзацом п. 2.3. передбачено, що замовник зобов`язаний провести оплату виконаних робіт відповідно до умов даного договору.

Згідно із п. 3.1. Договору загальна вартість наданих послуг за цим договором за згодою сторін складає 17 721 грн 00 коп.

Оплата робіт виконується наступним чином: зміни та доповнення щодо зміни вартості послуг, а також порядку оплати послуг, оформляється додатковою угодою. (п. 3.2, 3.3. Договору).

Як вбачається із п. 4.1. Договору приймання наданих послуг відбувається шляхом підписання сторонами акту наданих послуг. Виконавець складає та направляє замовнику, належним чином ним завірений підписаний та завірений печаткою акт наданих послуг.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що між Відділом освіти, культури, молоді і спорту та охорони здоров`я Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Приватним підприємством "Скіф-17" підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), згідно з яким загальна вартість робіт становить: 17 721 грн 00 коп., без ПДВ; сторони одна до одної претензій не мають.

У зв`язку з тим, що відповідачем не оплачено вартість наданих послуг за Договором, з метою досудового врегулювання спору, позивач направив на поштову адресу Відділу освіти, культури, молоді і спорту та охорони здоров`я Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області письмову претензію про вимогу сплати боргу від 24.06.2020 року.

Однак, відповіді на вказану претензію стороною позивача від відповідача не отримано, відповідач борг у розмірі 17 721 грн 00 коп. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав ти інтересів.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Договір підписаний від замовника - начальником Відділу освіти, культури, молоді і спорту та охорони здоров`я Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області І.В.Клебан, а від виконавця - директором Приватного підприємства "Скіф-17" Білощук Т.М., на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Акт приймання-передачі наданих послуг (том 1, а.с. 10) підписаний обома сторонами Договору.

Також судом встановлено, що загальна вартість послуг за Договором складає 17 721 грн 00 коп.

При цьому суд наголошує, що послуги передбачені Договором належать до безтоварних.

Суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі наданих послуг (том 1, а.с. 10), доданий позивачем до позовної заяви, підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, та містить усі обов`язкові реквізити первинного документа, що розкривають суть та зміст господарської операції, необхідність її отримання, результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники та деталізовано їх зміст.

Так, судом встановлено, що акт приймання-передачі послуг містить всі обов`язкові реквізити первинного документа, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: назву документа (форми), найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та інші дані, зокрема, відтиски печаток, що дають можливість ідентифікувати юридичну особу, яка брала участь у господарській операції.

Акт приймання послуг містить в собі дві складові: 1) фіксація факту отримання послуг (назва робіт: технічний нагляд по об`єкту: "Капітальний ремонт будівлі будинку культури на вул. І.Франка, 1в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області (заміна перекриття та даху будівлі) (коригування)"; 2) визначення ціни таких послуг (17 721 грн 00 коп.).

Згідно з ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Оскільки визначення ціни послуг позивачем випливає із Договору, суд бере до уваги розрахунок позивача суми заборгованості.

Також зазначений акт приймання послуг слугує підставою для виникнення права позивача на отримання оплати за послуги, передбачені Договором, оскільки він підписаний обома сторонами договору.

Отже, за Договором, укладеним між сторонами, оплаті підлягає результат праці (надання послуг).

Господарський суд підкреслює, що обов`язок замовника оплатити послуги виникає за фактом надання послуг Виконавцем, а не за фактом укладення Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За положеннями процесуального законодавства факт належного виконання зобов`язання повинен підтверджуватися первинними документами, котрі відповідають вимогам "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та статті 9 Закону України "Про бухгалтерським облік та фінансову звітність".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що позивачем надано на підтвердження надання послуг, передбачених п. 2.1. Договору, акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) (том 1, а.с. 10).

Окрім того, відповідачем визнано позовні вимоги у повному обсязі у судовому засіданні 16.10.2020 року.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Частиною 1 с. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, можуть бути первинні документи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи визнання відповідачем позову у судовому засіданні 16.10.2020 року в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приватним підприємством "Скіф-17" до позовної заяви долучив платіжне доручення № 53 від 12.08.2020 року, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 102 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Предметом спору було стягнути 17 721 грн 00 коп. заборгованості за договором про надання послуг.

На підставі п. 2 ч. 1 с. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 грн. 00 коп.

Відтак, за подання даної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2 102 грн 00 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 102 грн 00 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді і спорту та охорони здоров`я Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області (вул. Свято-Преображенська, 66, Олександрія, Рівненський район, Рівненська область, 35320, код ЄДРПОУ 43334316) на користь Приватного підприємства "Скіф-17" (вул. Генерала Безручка, 28/8, Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 41676784) 17 721 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять одна) грн 00 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді і спорту та охорони здоров`я Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області (вул. Свято-Преображенська, 66, Олександрія, Рівненський район, Рівненська область, 35320, код ЄДРПОУ 43334316) на користь Приватного підприємства "Скіф-17" (вул. Генерала Безручка, 28/8, Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 41676784) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2020 року.

Суддя Заголдна Я.В.