Рішення

від 12.10.2020 по справі 920/806/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.2020 Справа № 920/806/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/806/20

за позовом Приватного підприємства "Павлівське", (с. Мала Павлівка, Охтирський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 32364757),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний шинний склад (40030, м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 26; код ЄДРПОУ 33219017),

про стягнення 61726,28 грн

установив :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 61726,28 грн. заборгованості (в т.ч.: 57333,60 грн. основного боргу, 745,33 грн. інфляційних втрат, 3039,46 грн. пені, 607,89 грн. 3 % річних) за неналежне виконання умов договору поставки товару від 19.02.2020 № 7, укладеного між сторонами спору, а також судовий збір, пов`язаний з розглядом справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору поставки від 19.02.2020 № 7 щодо своєчасної поставки товару, а тому наявні підстави для стягнення суми попередньої оплати та нарахування 3% річних від простроченої суми основної заборгованості, інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пені на підставі пункту 4.4 договору поставки від 19.02.2020 № 7.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.08.2020 постановлено відкрити провадження у справі № 920/806/20; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження та відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України до 31.08.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України до 11.09.2020; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України до 21.09.2020.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого сума судових витрат складається з 2 102,00 грн витрат на сплату судового збору.

Судом у відповідності до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запитом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого за ідентифікаційним кодом 33219017 (ідентифікаційний код відповідача у справі) зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю РІШАС (ідентифікаційний код 33219017); місцезнаходження: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональний шинний склад (40030, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, ідентифікаційний код 33219017) 04.08.2020 здійснено зміну повного найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю РІШАС , зміну скороченого найменування на ТОВ РІШАС та зміну місцезнаходження юридичної особи: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, а тому суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача у справі №920/806/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний шинний склад (40030, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, ідентифікаційний код 33219017) на Товариство з обмеженою відповідальністю РІШАС (41100, Сумська область, м.Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017).

Копії ухвали від 10.08.2020 про відкриття провадження у справі № 920/806/20 судом надсилалися на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 40030, м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 26, та на адресу місцезнаходження відповідача згідно витягу є ЄДР, а саме: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, проте зазначені копії судової ухвали повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу суду з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 12.10.2020 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

19 лютого 2020 року між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) був укладений Договір поставки товару № 7 ( далі по тесту Договір),

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в строки, передбачені цим Договором шини, диски, АКБ, (надалі по тексту Товар) в асортименті, кількості та за цінами згідно відповідних Додатків (рахунків-фактур, видаткових накладних) до цього Договору, а Покупець зобов`язаний прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначених у цьому Договорі у сумі 200000,00 грн.

На підставі п.п. 1.2. - 1.3. Договору погодження асортименту, кількості та ціни Товару відбувається між Сторонами шляхом переговорів та закріплюється у Додатку (рахунку-фактууі), що складається Постачальником та передається Покупцю. Сторони складають Додаток (видаткову накладну), який є невід`ємною частиною цього Договору, на загальну кількість Товару, що продається за цим Договором у письмовій формі та скріплюють його підписами відповідних уповноважених осіб та печатками Сторін. Видаткова накладна підтверджує факт передання Товару Постачальником та прийняття Товару Покупцем.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару за цим Договором визначається у гривнях, є вільною і встановлюється у Договорі та відповідних Додатках до цього Договору.

Згідно п.п. 2.3. Договору підставою для оплати погоджених Сторонами асортименту, кількості та ціни товару є наданий Постачальником рахунок-фактура, який повинен бути оплачений Покупцем протягом трьох календарних днів з моменту його отримання.

Відповідно до п.п. 3.4., 3.6. Договору разом з Товаром Постачальник передає Покупцю два примірники видаткової накладної, які підписуються уповноваженим представником Покупця в момент прийняття Товару. Підписана представниками Сторін та скріплена печатками видаткова накладна засвідчує факт передачі Товару. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю, підписання видаткової накладної представником Покупця на отримання Товару.

На підставі п. 3.7. Договору строк поставки товару становить: 24 березня 2020 року.

Відповідно до п. 4.4. Договору за порушення термінів поставки товару, передбачених цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент затримання поставки, від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення поставки.

19 березня 2020 року позивач на підставі рахунку-фактури № 355 від 18.03.2020 року сплатив грошові кошти відповідачу за Договором у розмірі 119635,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 963 від 19 березня 2020 року.

Після здійснення оплати відповідач частково виконав свої зобов`язання і поставив Товар на загальну суму 62301,60 грн.

Оскільки на момент подачі даної позовної заяви до суду відповідач не виконав свого обов`язку щодо поставки Товару в повному обсязі, чим, на думку позивача порушив його права, передбачені Договором поставки товару № 7 від 19 лютого 2020 року, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 57 333, 60 грн., інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1-2 cт. 712 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі- продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (cт. 663 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 2-3 cт. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Факт невиконання зобов`язання з боку відповідача підтверджується матеріалами справи.

В порушення вищезазначених вимог законодавства та Договору відповідач товар не поставив, суму попередньої оплати позивачу не повернув, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 57333, 60 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3039,46 грн пені суд зазначає наступне:

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.4. Договору за порушення термінів поставки товару, передбачених цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент затримання поставки, від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення поставки.

Судом перевірено розрахунок пені за договором поставки за період з 25.03.2020 по 31.07.2020 (сума заборгованості 57333,60 грн.) за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН , можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №917/1622/16.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3039,46 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім наведеного позивачем заявлено до стягнення також 3 % річних та інфляційних втрат за договором поставки №7 від 19.02.2020.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підтвердження виникнення грошового зобов`язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати було надано копію листа - вимоги від 19.06.2020. Проте докази направлення зазначеного листа відповідачу в матеріалах справи відсутні, як і відсутня точна дата повернення грошових коштів.

В зв`язку з наведеним, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних за період з 25.03.2020 по 31.07.2020 відповідно до вимог ст.625 ЦК України суд визнає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі зазначеного вище.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2102,00 грн суд покладає на відповідача повністю, оскільки спір виник з неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129,233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Змінити найменування відповідача у справі № 920/806/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний шинний склад (40030, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, ідентифікаційний код 33219017) на Товариство з обмеженою відповідальністю РІШАС (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017).

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РІШАС (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017) на користь Приватного підприємства "Павлівське", (с. Мала Павлівка, Охтирський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 32364757) заборгованість за договором поставки від 19.02.2020 №7 в сумі 57333,60 грн, пеню в сумі 3039,46 грн, відшкодування судового збору в сумі 2102,00 грн.

4. В іншому відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 19 жовтня 2020 року.

Суддя В.Л. Котельницька