Рішення

від 06.10.2020 по справі 922/2324/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2324/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Нікіт", с. Денежниково Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб-Агротехніка", смт. Солоницівка Харківської області про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Малик Д.О. (ордер серія АХ 1022256 від 08.09.2020 р.);

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2020 року до Господарського суду Харківської області звернулось Селянське (фермерське) господарство "Нікіт" з позовною заявою щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб-Агротехніка" загальну суму у розмірі 1381786,77 грн. попередньої оплати, а також 20711,75 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2020 р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих

до неї документів; оригіналу платіжного доручення №221 від 13.07.2020 про сплату судового збору у встановленому законом порядку.

05.08.2020 р. до суду від позивача надійшли додаткові документи з усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2020 р. було відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням її на 08.09.2020 р.

Ухвалою суду від 08.09.2020 підготовче засідання відкладено на 22.08.2020 р. о 11:30.

Судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06 жовтня 2020 року о 12:00 ухвалою суду від 22.09.2020р.

Представник Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник Відповідача в призначене судове засідання не з`явився, надав до суду відзив (вх. № 22799 від 01.10.2020) у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що Позивачем не надано доказів виконання умов підпункту 3.2.3. Договору, а саме оплати суми в українській гривні, еквівалентній сумі 45 304,80 євро, перерахованій Продавцем по курсу Договору в строк до 10.09.2019року.

Також у відзиві зазначено, що не отримував від суду ухвалу про відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що до суду повернулась ухвала 10.08.2020 з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі та зазначена ухвала направлялись відповідача за адресою, вказаною у позовній заяві та яка співпадає з адресою, вказаною як у договорах, клопотаннях.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що Відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, Відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Хмельницької області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

При цьому, явка учасників справи в судові засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач так як і відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що сторони зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються їх безпосереднього, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку Відповідача в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.

Між ТОВ Донснаб-Агротехніка , код ЄДРПОУ 3543478, в особі директора Дубовіна Віталія Валентиновича, який діяв на підставі статуту з однієї сторони та Селянське (фермерське) господарство Нікіт , код ЄДРПОУ 24201536, в особі голови Долбіна Олександра Васильовича, який діяв на підставі статуту, з другої сторони уклали договір купівлі-продажу № 01/03/19Л-РСМ від 01.03.2019 року, згідно умов якого Продавець продає, а Покупець покупає сільськогосподарську техніку в кількості та комплектності, вказаних в Специфікації, яка є невід`ємною частиною вказаного договору, на умовах передбачених вказаним договором.

Відповідно до специфікації від 01.03.2019 року до договору купівлі-продажу № 01/03/19Л-РСМ від 01.03.2019 року предметом договору є зернозбиральний комбайн ACROS-550 новий комплектація: РСМ-142 ACROS-550 з навісним подрібнювачем-розкидачем, редуктором, повітряним компресором, SL, безбітерною нахиленою камерою, ЄГР, кольорова схема BVI, жатка 6,0 уніфікована, ЄГР, комплект склопідйомників до жниварці 6,0 м.

Згідно п. 3.1 договору вартість товару вказаної в Специфікації складає 3660318,00грн. у тому числі НДС - 20 %, що на дату укладанні договору складало 118450,00грн.

Згідно п.3.2 договору Покупець зобов`язувався провести оплату за вказаним договором в наступному порядку:

П. 3.2.1 суму в українській гривні, еквівалентну сумі 16180 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят) євро 29 євроцентів, перераховану Продавцем за курсом договору, сплатити в строк до 20 березня 2019 року включно.

П. 3.2.2 суму в українській гривні, еквівалентну сумі 29124 (двадцять дев`ять тисяч сто двадцять чотири) євро 52 євроцента, перераховану Продавцем за курсом договору, сплатити в строк до 25 серпня 2019 року включно.

П 3.2.3 суму в українській гривні, еквівалентну сумі 45304 (сорок п`ять тисяч триста чотири) євро 80 євроцента, перераховану Продавцем за курсом договору, сплатити в строк до 10 вересня 2019 року включно.

На виконання умов договору Позивач перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти, а саме 04.03.2019 року суму 10000 (десять тисяч) гривень, вказане підтверджується платіжним дорученням № 13 від 04.03.2019 року, 20 березня 2019 року суму 490000 (чотириста дев`яносто тисяч) грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 20.03.2019 року, 09 липня 2019 року суму 600000 (шістсот тисяч) грн., що підтверджується платіжним дорученням № 85 від 09.07.2019 року, 10 липня 2019 року суму 252131 (двісті п`ятдесят дві тисячі сто тридцять одна) грн. 77 коп.

Позивачем було перераховано грошові кошти покупцю на загальну суму 1352131,77 грн. (один мільйон триста п`ятдесят дві тисячі сто тридцять одна гривня 77 коп.) і добросовісно виконано умови договору а саме п.п. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3.

Відповідно до п. 3.4 за умови добросовісного виконання Позивачем п. п. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 договору Відповідач в строк до 10 вересня 2019 року включно, передає товар на зберігання Позивачу. Відносини по зберіганню регулюються укладеним між сторонами Договором зберігання, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу. Передача товару здійснюється тільки при підписанні та завірення печатками сторін Акту приймання-передачі товару на зберігання.

Акт приймання-передачі товару до договору купівлі-продажу № 01/03/19Л-РСМ від 01.03.2019 було підписано, але товар згідно специфікації передано не було.

Однак до теперішнього часу умови договору Відповідачем не було виконано, і товар згідно специфікації не було поставлено.

Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензію від 10.0.2020 року за № 131 на електронну адресу відповідача, а саме: sergeev@agrotecnica.com.ua, а також поштовим зв`язком з вимогою виконати свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу № 01/03/19Л-РСМ від 01.03.2019 року, проте жодної відповіді від Відповідача Позивачем не отримано.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з Відповідача на свою користь загальну суму у розмірі 1381786,77 грн.

Дослідивши доводи сторін, матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, керуючись принципом Верховенства права, суд виходить з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649,651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, у зв`язку із недобросовісним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу № 01/03/19Л-РСМ від 01.03.2019 року з додатками до нього Позивач вимагає повернення попередню оплату на суму 1352131,77 грн. (один мільйон триста п`ятдесят дві тисячі сто тридцять одна гривня 77 коп.).

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки Відповідач доказів, які б підтверджували належну поставку товару або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 1352131,77 грн. не надав та доводів Позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій Позивачем сумі.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного

У відповідності до п. 6.3 договору, у разі несвоєчасної поставки Товару відповідно до п. 3.4. даного Договору Продавець сплачує Покупцю пеню, у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від суми грошових коштів, перерахованих Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця, за кожен день прострочки, що складає 28651 (двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн., які Позивач нарахував на підставі ст. 536, 693 ЦК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.2 постанови "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб-Агротехніка" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул.. Заводська, 49, код ЄДРПОУ 35434748) на користь Селянського (фермерського) господарства "Нікіт" (93511, Луганська область, Новоайарський район, с. Денежниково, вул. Чкалова, 1, код ЄДРПОУ 24201536) загальну суму у розмірі 1 381 786, 77 грн. попередньої оплати, а також 20 711,75 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "16" жовтня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін