Рішення

від 09.10.2020 по справі 923/742/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 року м. Херсон Справа № 923/742/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянспроменерго" (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 189, код ЄДРПОУ 41969437)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, 28, кв. 2 А, код ЄДРПОУ 39002068)

про стягнення 752 424 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянспроменерго" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго" (надалі - відповідач), яким просить стягнути заборгованість за Договором поставки № 03-02/01 від 03.03.2020 в розмірі 752424 грн. 50 коп., з яких: 706928 грн 35 коп. неоплачена вартість поставленого товару, 30363 грн 15 коп. пені, 9222 грн 62 коп. інфляційних втрат та 5910 грн 38 коп. відсотків за користування грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.07.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи. Призначив перше засідання по справі на 09 жовтня 2020 року.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив та відзиву на позов не надав.

Оскільки справа розглядається за спрощеним позовним провадженням, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

03 березня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №03-02/01 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов, визначених пунктом 1.1 даного Договору, позивач (як постачальник) зобов`язувався передати, а відповідач (як покупець) прийняти та оплатити вугілля (далі за текстом - Товар). Пунктом 2.1 Договору визначено, що кількість Товару та його асортимент визначаються в специфікаціях до Договору, а поставка Товару, керуючись пунктом 3.3 Договору, здійснювалась залізничним транспортом.

Деталізовані умови поставки Товару визначені в Специфікаціях №1 та №2 (далі за текстом - Специфікації). Даними Специфікаціями визначено, що:

- позивач як постачальник здійснює поставку Товару протягом березня-квітня 2020 року;

- кількість Товару: 70 тон вугілля марки АС (6-13) відповідно до Специфікації №1 та 70 тон вугілля марки АМ (13-25) відповідно до Специфікації №2;

- вартість Товару становить 659 257 (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн. 90 коп., що складається з 321 883 (триста двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн. 10 коп. (Специфікація №1) та 337 374 (триста тридцять сім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 80 коп. (Специфікація №2), що становить 13090,00 доларів США та 13720,00 доларів США відповідно (за курсом НБУ 24,59);

- умови поставки - базис поставки СРТ, станція призначення Каховка, код станції 416801;

- умови оплати: 100% вартості Товару Відповідач зобов`язувався оплатити протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати відправки Товару;

- толеранс поставки 10%;

- сторонами узгоджено, що оплата здійснюється в національній валюті України гривні, однак. Покупець зобов`язаний оплатити Товар у сумі, виходячи з розрахунку шляхом перерахунку у гривні зазначеного еквіваленту у долар США за даними Національного Банку України (НБУ) на дату здійснення оплати. (У разі зміни офіційного курсу Національного Банку України по відношенню до долара США на дату здійснення Покупцем платежу за договором менш ніж на 1% у порівнянні з офіційним курсом Національного Банку України по відношенню до долара США на дату Специфікації, Постачальник залишає за собою право проводити чи не проводити перерахунок у гривні зазначеного еквіваленту у долар США за даними Національного Банку України (НБУ) на дату здійснення оплати).

Відповідно до вказаних умов, позивачем як постачальником здійснено поставку відповідачу як Покупцеві Товару - вугілля кам`яного - у кількості 136 тон, згідно з видатковою накладною №25 від 14.03.2020 (далі за текстом - Видаткова накладна). Відповідач ухиляється протягом всього періоду з 14.03.2020 від підписання даної Видаткової накладної та відповідного акту приймання-передачі №25 від 14.03.2020.

Даний Товар придбаний позивачем у ТОВ Мегаторг Універсал на підставі договору поставки №01-02/1 від 01.02.2020, що підтверджується видатковими накладними №ТХ-000051 та № ТХ-000051 від 14.03.2020, і листами №14/03-3 та №14/03-1 від 14.03.2020.

ТОВ Мегаторг Універсал до цього придбало Товар у ТОВ Іст Глобал (яке зазначено в товаросупровідних документах як початковий власник Товару, який потім був придбаний позивачем та поставлений відповідачу) на підставі договору поставки №03-01/01 від 03.01.2020 року, що підтверджується видатковими накладними №66 та №68 від 14.03.2020 року, і листами №14/03-4 та №14/03-1 від 14.03.2020 .

Підтвердженням факту поставки Товару від імені позивача відповідачу є накладні СМІ (відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, чинної для України з 05.06.1992 року) №28665148 та №28669371, за якими отримувачем зазначений відповідач, а станцією призначення визначена Каховка.

Крім того, відповідно до вантажних митних декларацій (форма МД-2) №UA807020/2020/002123 та №UA807020/2020/002124 одержувачем вантажу зазначено саме відповідача.

Отже, ТОВ Іст Глобал , як зазначено вище, продало Товар ТОВ Мегаторг Універсал , яке в свою чергу продало Товар Позивачу, від імені якого та за волею якого як власника Товару вже і була здійснена поставка Товару відповідачу.

Загалом, відповідачу відвантажено 136 тон Товару, вартістю 673 446 (шістсот сімдесят три тисячі чотириста сорок шість) грн. 16 коп., з врахуванням курсу НБУ гривні до долару США 25,858 станом на 14.03.2020, і становить еквівалент 26044 (двадцять шість тисяч сорок чотири) долари 02 центи США.

Відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого Товару взагалі не виконано.

Станом на дату подання позовної заяви курс НБУ гривні до долару США становить 27,143 що надає позивачу правові підстави вимагати від відповідача (керуючись умовами Специфікації №1 та Специфікації №2 щодо коригування вартості Товару) сплати вартості поставленого Товару з відповідним коригуванням вартості такого Товару відповідно до зміни курсу НБУ гривні до долару - а саме, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача суму, еквівалентну 26 044 (двадцять шість тисяч сорок чотири) долари 02 центів США, що станом на дату подання позовної заяви становить 706 928 (сімсот шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 35 коп.

Обов`язок по оплаті Товару виник у Відповідача на 22 (двадцять другий) календарний день від дати поставки Товару, а саме - 05.04.2020.

01.07.2020 позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість, однак, жодних відповідей на претензію з боку відповідача не надавалось, крім того, відповідачем не було підтверджено готовність оплатити поставлений Товар, не ініціювались розстрочення або відстрочення платежів.

Таким чином, позивач зобов`язання, передбачені Договором, в частині поставки Товарів виконав, однак, відповідач ухиляється від виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 655 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (Товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (Товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) Товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити Товар після його прийняття або прийняття Товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати Товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 даного Закону України визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають Видаткові накладні, що засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем Товар.

Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд України в постанові від 29.04.2015 року по справі №3-77гс15.

Відповідно до пункту 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Пункт 43 Статуту передбачає, що вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Заява про зміну вантажоодержувача подається начальнику станції відправлення з доданням вантажної квитанції. У разі неможливості подання вантажної квитанції відправник подає копію письмового або телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну. Залізниця виконує розпорядження відправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу.

Пунктом 46 зазначеного Статуту також визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами, а пункт 48 передбачає, що вантажі видаються на станції призначення одержувачу, зазначеному у накладній, після внесення усіх належних залізниці платежів. Одержувач розписується в дорожній відомості про одержання вантажу.

Таким чином, одержати Товар міг лише відповідач, який є вантажоодержувачем відповідно до митних декларацій та накладних СМГС, як Товаро-супровідних документів.

Як зазначалось вище, підтвердженням факту поставки є також накладні СМГС (відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, чинної для України з 05.06.1992 року) №28665148 та №28669371, за якими отримувачем зазначений відповідач, а станцією призначення визначена Каховка.

Вказана угода немає офіційного перекладу українською мовою. Параграф 1 Статті 7 Розділу II Угоди містить наступну вказівку:

Одновременно с предъявлением груза к перевозке отправитель для каждой отправки должен представить станции отправления правильно заполненную и подписанную накладную. Накладная должна быть заполнена в строгом соответствии с Пояснениями по заполнению накладной СМГС (Приложение 12.5), а при перевозке грузов в страны, железные дороги которых не являются участницами СМГС и не применяют положения СМГС, в соответствии с Приложением 12.6 к СМГС.

Параграф 1 статті 17 Розділу III Угоди окремо визначає, що по прибытии груза на станцию назначения железная дорога обязана выдать груз, оригинал накладной и лист уведомления ~ прибытии груза (листы 1 и 5 накладной) получателю по уплате им железной дороге вс причитающихся по накладной провозных платежей; получатель обязан оплатить провозные платежи и принять груз.

Відповідно до накладних СМГС (відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, чинної для України з 05.06.1992 року) №28665148 та №28669371, отримувачем вантажу (в тому числі, після змін отримувача) визначений саме відповідач.

На сторінках 6 даних накладних СМГС в пунктах 36 вказана дата отримання Товару відповідачем, реквізити документу уповноваженої на отримання особи та її персональні дані.

А тому, доведеним є факт видачі Товару (вантажу) залізницею відповідачу як вантажоодержувачу.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити Товар після його прийняття або прийняття Товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати Товару.

Перебіг строку виконання грошового зобов`язання покупцем починається з моменту прийняття Товару, або прийняття Товаророзпорядчих документів на нього. При цьому підписання Відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимога зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів У бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, - є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий Товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частинами першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 706928 грн. 35 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, документально та фактично підтвердженими є факт поставки Товару відповідачу в обсязі та у строки, визначені Специфікацією, та невиконання відповідачем фінансових зобов`язань в частині оплати вартості поставленого Товару - що має наслідком заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі суми несплачених грошових коштів.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17 погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок інфляційних збитків позивач здійснив за формулою:

Індекс інфляції - добуток щомісячних індексів за відповідний період Збитки від інфляції = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу.

Загальна сума інфляційних збитків становить 9 222 грн. 62 коп.

Розрахунок здійснено вірно, судом перевірено.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 222 грн. 62 коп. відповідають наведеним вище нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості Товару, що поставляється за цим Договором та/або вартості витрат, передбачених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Розрахунок суми пені позивач здійснив за формулою:

Пеня = Сума боргу х 2 х Ставка пені (%) /100% / 365 днів х Кількість днів

- за період з 05.04.2020 по 23.04.2020 нараховано 7339,69 грн. пені;

- за період з 24.04.2020 по 11.06.2020 нараховано 15142 грн. пені;

- за період з 12.06.2020 по 15.07.2020 нараховано 7880, 51 грн. пені

Загальна сума пені від дати початку прострочення: 30363 грн. 15 коп.

Таким чином на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов`язань в частині оплати вартості поставленого Товару 30363 грн. 15 коп. пені за період з 05.04.2020 по 15.07.2020 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами позивач здійснив за формулою:

Відсотки = Сума боргу х Процентна ставка / 100% /365 днів х Кількість днів

Сума відсотків за користування грошовими коштами складає 5 910 грн. 38 коп.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить добуток:

706 928,35 грн. суми основного боргу + 30363,15 грн. пені + 9 222,62 грн. інфляційних втрат + 5 910,38 грн. суми відсотків за користування грошовими коштами = 752 424 грн. 50 коп.

На підставі встановлених фактів та чинного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог як таких, що доведені у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 11286 грн. 37 коп. на відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянспроменерго" на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про стягнення з ТОВ "Таврія Теплоенерго" судових витрат в розмірі 15000 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно також до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, задля визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, в якій зазначено , що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, в контексті норми статті 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Таким чином, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є, зокрема, наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи на користь адвоката.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката заявником надана до суду лише копія довідки адвоката Касьяненко Артема Миколайовича про оплату послуг № 140720-02 від 14.07.2020, згідно якої адвокатом засвідчується факт повної оплати ТОВ "Альянспроменерго" послуг за договором № 100720-01 від 10.07.2020 про надання правової допомоги (про надання послуг адвоката) у розмірі 15000 грн.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Так, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наданий позивачем доказ, суд дійшов до висновку, що він не може бути прийнятий як належний, оскільки не є беззаперечним та не дає змогу чітко, об`єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких він наданий, а саме: факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянспроменерго" на рахунок адвоката Касьяненко Артема Миколайовича грошових коштів в розмірі 15000,00 грн. саме за професійну правничу допомогу у даній справі.

Крім того, позивачем в супереч ч. 3 ст. 126 ГПК України не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також не надано договору про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, у суду відсутня можливість пересвідчитись у тому, що фактично понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянспроменерго" витрати можна віднести до надання професійної правничої допомоги адвоката саме у справі № 923/742/20.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянспроменерго" про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго" судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд у х в а л и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго" в розмірі 11286 грн. 37 коп.

3.Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянспроменерго" про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго" судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, 28, кв. 2 А, код ЄДРПОУ 39002068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянспроменерго" (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 189, код ЄДРПОУ 41969437) 706928 грн. 35 коп. основного боргу, 30363 грн. 15 коп. пені, 9222 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 5910 грн. 38 коп. відсотків за користування грошовими коштами та 11286 грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення оформлено і підписано 16.10.2020

Суддя Л.М. Немченко