Ухвала

від 19.10.2020 по справі 923/1031/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

19 жовтня 2020 року Справа № 923/1031/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Гребенюка Василя Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 )

до боржника Приватного підприємства "Поярков" (Херсонська область, м.Скадовськ, вул.Курортна, 14, код ЄДР 37032242)

про видачу судового наказу,

встановив:

16.10.2020 за вх.№2150/20 до господарського суду надійшла заява про видачу судового наказу з вимогами про стягнення 187650грн платежів у правовідносинах за договором про надання послуг автостанцією перевізникові №15 від 21.05.2018.

За змістом платежами заявником визнаються встановлені п.4 та 4.2.1 договору штрафні санкції (за текстом) "за зрив рейсу".

Частиною 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, штрафні санкції за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором.

Вимоги про сплату штрафних санкцій у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Судом встановлено, що заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 ГПК України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п.3 ч.1 ст.150 ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно до п.п.7) ч.1 ст.155 ГПК України суд не розглядає обгрунтовність заявлених стягувачем вимог по суті, а наводить мотиви відмови у видачі судового наказу в частині стягнення штрафних санкцій за здійсненою оцінкою правової природи штрафу, встановленої нормами чинного законодавства.

З огляду на викладене, судом не досліджувалось змісту умов договору щодо застосування відповідальності за порушення виконання зобов`язання, не надавалось правової оцінки відповідності умов договору нормам законодавства та, відповідно, не з`ясовувалось правомірності нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення.

Керуючись п.3 ч.1, ч.2 ст.152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У видачі судового наказу за заявою Фізичної особи-підприємця Гребенюка Василя Вікторовича за вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Поярков" 187650грн платежів за договором про надання послуг автостанцією перевізникові №15 від 21.05.2018. відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.152 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Ухвала відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення повного тексту в порядку ст. 257 ГПК України.

Ухвалу підписано

19.10.2020

Суддя Н.А. Павленко