Рішення

від 16.10.2020 по справі 320/3283/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року справа №320/3283/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-12169-56.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він з 22.10.2019 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, однак доходу від такої діяльності не отримує. Позивач зазначив, що 28.02.2020 ним було отримано від Головного управління ДПС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-12169-56, відповідно до якої сума боргу з єдиного соціального внеску станом на 31.01.2020 становить 918,06 грн. Вказану вимогу позивачем 02.03.2020 оскаржено до Державної податкової служби України, якою за результатами скарги прийнято рішення від 31.03.2020 №11587/6/990008060106 про відмову у задоволенні скарги. Вказане рішення ДПС України отримане позивачем 02.04.2020 згідно з поштовим відправленням №0405345616152.

Позивач вважає, що визначення контролюючим органом зобов`язань зі сплати єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже позивач не отримував доходу як фізична особа - підприємець, натомість є найманим працівником, перебуває у трудових відносинах з ТОВ Вайт Енержі , ТОВ Українська Агро Група , за якого єдиний соціальний внесок сплачується вказаними роботодавцями.

Позивач вважає вимогу від 14.02.2020 №Ф-12169-56 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 918,06 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву (а.с.47-52) зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.10.2019, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Ірпінське управління) як платник єдиного внеску з 22.10.2019 на спрощеній системі оподаткування. Види діяльності: КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права. Запис про державну реєстрацію припинення ФОП ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній.

Відповідач зазначає, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, у тому числі ті, які провадять незалежну професійну діяльність і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже єдиний внесок у даному випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав.

Відповідач вказує, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за ІV квартал 2019 року (граничний термін сплати 21.01.2020) в сумі 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., та у зв`язку із переплатою в розмірі 1836,12 грн., суму боргу зменшено, борг позивача з ЄСВ становить 918,06 грн.

У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-12169-56, яку направлено позивачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки з відповідними клопотаннями учасники справи до суду не звертались, суд з урахуванням викладеного, вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Макарівським РВ ГУ МВС України в Київській області 22 грудня 1999 року (а.с.21-22).

Позивач 22.10.2019 зареєстрований фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_2 ), про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №23400000000004814, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.50).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та АІС Податковий блок 22.10.2019 позивача взято на облік як платника податків Головним управління ДПС у Київській області (Ірпінське управління, Макарівська державна податкова інспекція (Макарівський район)) за №101419289883 (а.с.43).

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

14.02.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12169-56, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2020 складає 918,06 грн. (а.с.6).

За даними відповідача, контролюючим органом нарахований єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача у розмірі мінімального страхового внеску за ІV квартал 2019 року (граничний термін сплати 21.01.2020) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн. У зв`язку із наявною переплатою в розмірі 1836,12 грн., суму боргу з єдиного внеску зменшено, відтак сума боргу з єдиного внеску становить 918,06 грн.

На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-12169-56 на адресу позивача відповідач надав суду копії чеку ПАТ Укрпошта від 27.02.2020 та витягу зі Списку згрупованих поштових відправлень із зазначенням у цьому списку поштового відправлення №0820503557093 на адресу позивача (а.с.45).

Вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-12169-56 була отримана позивачем 28.02.2020, про що сам позивач зазначає у позовній заяві.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-12169-56, позивач 02.03.2020 оскаржив дану вимогу в адміністративному порядку до ДПС України, якою за результатами скарги прийнято рішення від 31.03.2020 №11587/6/99-00-08-06-01-06 про залишення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-12169-56 без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с.8-10).

Рішення ДПС України від 31.03.2020 №11587/6/99-00-08-06-01-06 надіслано на адресу позивача 31.03.2020, що підтверджується штампом оператора поштового зв`язку на конверті, в якому на адресу позивача надійшла копія рішення за номером поштового відправлення 0405345616152 (а.с.11), та отримано позивачем 02.04.2020.

Не погоджуючись із вказаною вимогою Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-12169-56 у розмірі 918,06 грн., позивач 09.04.2020 звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі є правомірність визначення позивачеві як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності отримання ним доходу від здійснення підприємницької діяльності та з огляду на те, що позивач, зокрема у період нарахування ЄСВ, є найманим працівником та його роботодавці сплачують за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний страховий внесок.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.), поквартально:

до 19.04.2019 за І квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);

до 19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);

до 19.10.2019 за ІІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);

до 21.01.2020 за ІV квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.).

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці зобов`язані сплатити до 21.01.2020 за ІV квартал 2019 року щонайменше 2754,18 грн. єдиного внеску (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.).

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачу зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за ІV квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн. З урахуванням наявної переплати в сумі 1836,12 грн., сума боргу складає 918,06 грн., про що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 № Ф-12169-56.

Отже до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-12169-56 на суму боргу з єдиного внеску у розмірі 918,06 грн. увійшла сума єдиного соціального внеску за ІV квартал 2019 року (граничний термін сплати - 21 січня 2020 року).

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, за позивачем станом на час розгляду справи за даними відповідача обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску на суму 918,06 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка складається з суми боргу, яка нарахована відповідачем як мінімальний внесок за ІV квартал 2019 року.

У позовній заяві позивач посилається на те, що є найманим працівником, як фізична особа-підприємець у спірному періоді не отримував доходу від підприємницької діяльності, а його роботодавцями виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за нього як найманого працівника єдиного соціального внеску, зокрема, за ІV квартал 2019 року.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву вказує на те, що фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає), з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, суд при вирішенні спору повинен зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Судом встановлено, що згідно з даними трудової книжки позивача серії АС НОМЕР_3 від 10.03.1998 (а.с.53-58) ОСОБА_1 02.06.2017 прийнятий на посаду заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі" (ідентифікаційний код 39424466, адреса місцезнаходження: 04053, м. КУиїв, вул. Вікентія Хвойки, 15/15). Вказані відомості підтверджуються довідкою ТОВ "Вайт Енерджі" про заробітну плату та інші доходи (а.с.60).

З 03.07.2017 по даний час ОСОБА_1 перебуває також у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Агро група" (ідентифікаційний код 39262733, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 10), працюючи на посаді директора, що є основним місцем роботи та підтверджується довідкою від 02.10.2020 №2, виданою фінансовим директором ТОВ "Українська Агро група" ОСОБА_2 (а.с.59).

Судом встановлено, що роботодавцем - ТОВ "Вайт Енерджі" (ідентифікаційний код 39424466) позивачу за роботу на посаді заступника директора, зокрема за період роботи з 01.10.2019 по 31.12.2019, нараховано заробітну плату в сумі 12519,00 грн., з суми якої сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі 22%, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб за формою №ОК-5 та довідкою ТОВ "Вайт Енерджі" про заробітну плату та інші доходи (а.с.26-31, 60).

Також роботодавцем - ТОВ "Українська Агро група" (ідентифікаційний код 39262733) позивачу за роботу на посаді директора, зокрема за період роботи з 01.10.2019 по 31.12.2019, нараховано заробітну плату в сумі 17600,88 грн., з суми якої сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі 22%, а всього за ІV квартал 2019 року вказаним роботодавцем сплачено ЄСВ до бюджету у розмірі 3872,20 грн. , що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб за формою №ОК-5 та довідкою від 02.10.2020 №2, виданою ТОВ "Українська Агро група" (а.с.26-31, 59).

Таким чином, розмір сплаченого єдиного соціального внеску за позивача страхувальниками ТОВ "Вайт Енерджі" та ТОВ "Українська Агро група" до державного бюджету за ІV квартал 2019 року склав щонайменше 3872,20 грн., що є більшим за розмір мінімального страхового внеску за ІV квартал 2019 року.

Отже, вказані вище юридичні особи як роботодавці, нараховуючи позивачу заробітну плату, зокрема ІV квартал 2019 року, сплачували за нього як страхувальники єдиний соціальний внесок у розмірі не нижчому, ніж мінімальний страховий внесок за відповідний квартал відповідного року.

Доказів отримання позивачем, зокрема, у період з 01.10.2019 по 31.12.2019, доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено.

Крім того, у письмових поясненнях від 08.10.2020, позивач зазначив, що у той час, за який позивачу нарахована заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак не проводив жодної незалежної професійної діяльності, визначеної абз.2 п.п.14.1.226 п.14.1 ст. 14 ПК України, та був найманим працівником (а.с.51-22).

Контролюючий орган, при надісланні податкової вимоги від 14.02.2020 №Ф-12169-56 керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач був фізичною особою-підприємцем.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього, зокрема, за період з 01.10.2019 по 31.12.2019, нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Отже, встановлені у цій справі обставини свідчать, що у період з 01.10.2019 по 31.12.2019, за який контролюючим органом позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка з урахуванням переплати становить 918,06 грн., останній перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у зазначеному періоді, суд вважає, що оскаржувану вимогу на суму 918,06 грн. складено неправомірно, у зв`язку з чим дана вимога підлягає скасуванню.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., на підтвердження чого надано роздруківку з карткового рахунку АТ Державний ощадний банк України від 07.04.2020 (а.с.13).

Витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні. Отже сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області на користь позивача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 № Ф-12169-56 на суму 918,06 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2020.

Суддя Кушнова А.О.