Рішення

від 19.10.2020 по справі 320/6015/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року справа №320/6015/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області, в якому просить суд:

- визнати незаконною відмову Управління соціального захисту населення Таращанської РДА за № 1450 від 08.07.2020 року, щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (інваліда війни) ІІ-ї групи;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області (09501 Київської області м.Тараща, вул. Шевченка, 7, Код ЄДРПОУ 03193659) з 08.07.2020 року встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни (інваліда війни та видати відповідне посвідчення інваліда війни.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі йому відповідного посвідчення на підставі поданих ним документів, які, на думку позивача, належним чином підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній без проведення судового засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що відповідно до пункту дев`ятого частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" необхідними передумовами надання особі статусу інваліда війни є її залучення до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Однак, оскільки позивач не надав належних доказів залучення його до складу формувань Цивільної оборони, підстави для встановлення позивачеві статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни встановленого зразка у даному випадку відсутні

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , 08.07.2020 року звернувся до Управління соціального захисту Таращанської райдержадміністрації, щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ( інваліда війни) з видачею відповідного посвідчення.

У даній заяві посилався на те, що відповідно до п.9 статті 7 Закону України Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціальний захист до осіб з інвалідністю внаслідок війни (інвалідів війни) належать особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони та які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи. До даної заяви додав копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( категорія -1) з відповідною вкладкою, копію довідки МСЕК, експертний висновок, довідку управління з питань надзвичайних ситуацій Київської ОДА та відомості про перебування як водія Таращанського РТП з 3 липня 1986 року по 7 липня 1986 року та з 29.10.1986 року по 05.11.1986 року на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування служби Цивільної оборони підприємства.

Листом № 1450 від 08 липня 2020 року Управління соціального захисту Таращанської райдержадміністрації відмовило позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (інваліда війни), посилаючись на те, що надані позивачем документи не відповідають вимогам ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи відмову відповідача щодо надання позивачу статусу інваліда війни протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до діючого на той час Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР за №1111 від 18 березня 1976 року накази заступника Міністра оборони СРСР - начальника Цивільної оборони за № 90 -1975 р. ( Положення про невоєнізовані формування ЦО СРСР) та № 92 -1976 р.

Так, позивач як працівник Таращанського РТП виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування служби Цивільної оборони підприємства у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони підприємства на виконання розпорядження начальника цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів, тобто приймав безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.

У відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу Положення про Цивільну оборони СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111- 1976 року; Наказу заступника Міністра оборони СРСР начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства); Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО У PCP від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 1, від 30.04.1986 року № 02, від 04.05.1986 року № 16, від 19.05.1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалася за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувалися в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

З урахуванням вищевикладеного формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих. Тобто громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони, в тому числі і позивач як працівник Таращанського РТП.

Також позивачу встановлено II групу інвалідності (довічно). Причина інвалідності - захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, тому суд вважає, що згідно п.9 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту позивач має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (інваліда війни) з видачею відповідного посвідчення.

Окрім того відповідно до пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 12.05.1994 року за № 302 Посвідчення інваліда війни , видаються пенсіонерам, які отримують пенсію в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення.

Підпунктом б пункту 12 вказаного Положення передбачено перелік документів, на підставі яких видаються посвідчення інвалідів війни, в який входять окрім довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, зокрема і довідки, видані Міністерством з питань надзвичайних ситуацій.

Окрім того, з абзацу 6 листа Міністерства праці та соціальної політики України №146/15-06/014 від 28.03.2006 року вбачається, що підставою для надання учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС статусу інваліда війни є довідки, що падають управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи і підтверджують залучення особи до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з зазначенням назви формування, терміну перебування в зоні відчуження та причинний зв`язок інвалідності із захворюванням, пов`язаним з цією аварією.

Крім того дане підтверджується:

- маршрутними листами;

- Експертним висновком;

- Довідкою МСЕК про причинний зв`язок інвалідності із захворюванням, „ пов`язаним з ліквідацією Чорнобильської катастрофи;

- Інформаційною довідкою, яка видана Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (раніше це орган Міністерства з питань надзвичайних ситуацій з питань підтвердження участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони);

- Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Підприємство в якому позивач працював ліквідоване, а в Трудовому архіві інші документи, які б підтверджували його участь у складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відсутні.

Тому суд вважає, що надані позивачем вище зазначені документи є достатніми правовими підставами для видачі посвідчення інваліда війни.

Отже відмова відповідача у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (інваліда війни) суперечить як Закону так і вказаному листу Мінпраці.

З таких підстав, на думку суду, відмова Управління праці та соціального захисту населення у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ( інваліда війни) та видачі відповідного посвідчення є протиправною, що є підставою для зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Відповідно до ст.244 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх -підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції стосовно відсутності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку із відсутністю документу про залучення особи до формування Цивільної оборони.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Таращанської РДА за № 1450 від 08.07.2020 року, щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (інваліда війни) ІІ-ї групи.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області (09501 Київської області м.Тараща, вул. Шевченка, 7, Код ЄДРПОУ 03193659) з 08.07.2020 року встановити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни (інваліда війни та видати відповідне посвідчення інваліда війни.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.