Постанова

від 24.07.2007 по справі 7701-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7701-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.07.2007Справа №2-17/7701-2007А

За позовом ТОВ «Ю.Б.К. БУДІНВЕСТ», м. Сімферополь

До відповідача  Севастопольської міської державної адміністрації,  м. Севастополь

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору – 1. ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», м. Севастополь  2. Севастопольська міська Рада, м. Севастополь

про   спонукання укласти договір оренди земельної ділянки

                                                                                  Суддя   В.І.  Гайворонський

                                                                                при секретарі   Т.Ю Шенягіной

                                           ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Дюкарь Р.С- предст., дов. б/н від 24.04.2007 року.

Від відповідача –  Коструба А.В.- предст., дов. 1094/17/2-07 від 27.03.2007 року.

Від першої третьої особи – не з'явився.

Від другої третьої особи – Близнюк Є.А.- зав. ю/с, дов. 03-15/02 від 05.01.2007 року.

Сутність спору: Позивач звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим, згідно якого просить зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію заключити договір оренди земельної ділянки, площею 4,3428 га в районі Орлінівського лісництва, квартал № 22, виділ №6-8 (м. Сарич).

    В судовому засідання, що відбулося 20.07.2007 року позивач уточнив позовні вимоги, згідно яких просить визнати  дії Севастопольської міської державної адміністрації неправомірними та зобов`язати Севастопольську міську державну адміністрацію укласти з ТОВ «Ю.Б.К.БУДІНВЕСТ» договір оренди земельної ділянки площею 4,3428 га в районі Орлінівського лісництва, квартал №22, виділ №6-8, (м.Сарич ).  

Відповідач- Севастопольска міська державна адміністрація у відзиві позов не визнав та вказав, що позов не визнає на підставах, що викладені у листі від 01.07.2007 року № 3157/46/2-07.

Третя особа - Севастопольська міська рада зважає, що енірна земельна ділянка находиться в адміністративних межах міста та повноваженнями по її розпорядженню володіє Севастопольська міська Рада.

Також даю особі никає, що зобов'язання до укладення договору оренди не підлягає розгляду в адміністративному судочинстві,

Дана особа також відмічає, що спірна земельна ділянка не може виступати предметом договору оренди, тому що відсутні документи, що вказана земельна ділянка є об'єктом права, віднесені її до певної категорії земель та виділені в натурі.

Дана особа також вважає, що не доказаний факт протиправності діяльності відповідача, а також відсутня належним чином оформлена оферта.

В поясненні відповідач вказує, що згідно п.1 ст. 55 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель лісного фонду. Згідно ст.. 8 Лісного кодексу України всі ліса України знаходяться у державній власності, крім лісів, які

знаходяться в комунальній  або приватній власності. Вказана земельна ділянка в комунальну власність не передавалася, механізм розмежування земель державної та комунальної форми власності на землю не встановлений, тому спірна земельна ділянка відноситься до земель державної форми власності.

Згідно клопотання позивача від 22.05.2007 року № 16/9, позивач просить Севастопольську містку державну адміністрацію заключити договір оренди земельної ділянки площею 4, 3428 га, що розташована в районі Орлінівського лісництва,квартал №22, виділ №6-8 м. Сарич.

Згідно листа Севастопольської міської державної адміністрації від 01.07.2007 року № 3157/46/2-07, позивачу відмовлено в клопотанні у зв'язку з тим, що земельна ділянка є землями лісного фонду.

Згідно рішення господарського суду АР Крим від 11.05.2007 року по справі № 2-17/5421-2007 за ТОВ «Ю.Б.К.БУДІНВЕСТ» визнанне право користування земельною ділянкою для забудови площею 4,3428 га, яка розташована в районі Орлінівського лісництва квартал № 22, виділ 36-8 м. Сарич, в межах каталогу координат меж землекористування і відомості обчислення площі земельної ділянки.

    В засіданні суду оголошувалася перерва до 24.07.2007 року.

  По справі оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

          Розглянувши матеріали, суд,-

в с т а н о в и в:

За позивачем  визнане  право користування земельною ділянкою для забудови площею 4,3428 га, яка розташована в районі Орлінівського лісництва квартал № 22, виділ 36-8 м. Сарич, в межах каталогу координат меж землекористування і відомості обчислення площі земельної ділянки, що підтверджено рішенням Господарського суду АР Крим у справі №2-17/5421-2007 від 11 травня 2007 року.

Вказане дає підстави позивачу вимагати правового оформлення землекористування в порядку ст.93,124-125 ЗК України.

У зв'язку з цим позивач звернувся на адресу Севастопольської міської державної адміністрації з заявою про укладення договору оренди вказаної земельної ділянки.

Листом № 3157/46/2-07 від 01 червня 2007 року позивачу відмовлено в укладенні договору оренди землі з підстав, що земельна ділянка є землями лісного фонду.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин;

Згідне ст.. 93, 124-125 ЗК України право користування земельною ділянкою підлягає правовому оформленню, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Порядок укладення договору оренди землі закріплений в ст. 16 Закону України «Про оренду землі» і в ст. 124 ЗК України.

Згідно ст,124 Конституції України юрисдикція суду розповсюджується на всі правовідносини в Україні, а також що судові рішення є обов'язковими до виконання.

Згідно рішення Господарського суду АР Крим у справі №2-17/5421-2007 від 11 травня 2007 року право позивача на користування спірною земельною ділянкою встановлено судом.

Згідно ст. З5 ГПК України факти, встановлені рішенням суду, мають преюдиційне значення і доказуванню не підлягають.

Таким чином, відповідач не має право відмовити позивачу в правовому оформленні користування земельною ділянкою, право позивача на яку встановлено рішенням суду, що вступило в законну силу. Більш того, відмова відповідача є надуманою, тому, що згідно ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження землями, що перебувають у державній власності, відноситься до компетенції відповідної міської державної адміністрації.

Таким чином, відмова Севастопольської міської державної адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем є необґрунтованою та неправомірною.

Згідно п.1 ст. 55 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до  земель лісового фонду.

Згідно ст.8 Лісного кодексу України усі ліси України перебувають у державній власності, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Згідно ст. 11 Лісового кодексу України право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну.

Суду не надано доказів того, що таке розмежування мало місце, або ще спірна  земельна ділянка була передана з державної власності в комунальну.

Тому суд виходить з принципу диспозитивності, закріпленого в ст. 11 КАС України, і приймає рішення на підставі тих документів, що були надані сторонами і є у матеріалах справи.

З цих підстав суд приходить до висновку, ще вказана земельна ділянка відноситься до земель державної форми власності, тому заперечення Севастопольської міської Ради є необґрунтованими та безпідставними.

Крім цього, Севастопольська міська рада посилається на п. 12 Перехідних положень ЗК України,

При цьому необхідне відмітите, що даний пункт ставиться у залежність від меж населеного пункту.

Однак, Севастопольською міською радою не представлено суду доказів того, що такі межи існують, та що спірна земельна ділянка входить до меж населеного пункту.

Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів та в доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії,

Про необхідність дотриманні принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року "Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя" вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст, ст. 49,54 КАС України третя особа без самостійних вимог на предмет спору має право представляти суду докази.

Таким чином, суд вправі розглянути справу за тими матеріалами, які представлені зацікавленими учасниками процесу.

Однак, в матеріалах оправи відсутні докази того, що спірне питання по укладенню договору відноситься до компетенції Севастопольської міської Ради.

Посилання Севастопольської міської ради на те, що зобов'язання до укладення договору оренди не підлягає розгляду в адміністративному судочинстві також не може бути прийнята до уваги.

Так, ст. 162 КАС України прямо передбачено, ще суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, дана норма, виходячи із її сенсу, є спеціальною нормою.

Таким чином, для того, щоб захистити права, свободи та інтереси позивача від порушень з блоку відповідача- суб'єкта владних повноважень треба зобов'язати відповідача укласти відповідний договір, який по надуманим мотивам уклоняється від його укладання.

При цьому необхідно відмітити, що в даній страві мова  йде про узгодження конкретних умов договору, а мова йде тільки про те, щоб відповідач як суб'єкт владних повноважень став виконувати ті зобов'язання, які він зобов'язаний виконувати.

Якщо між сторонами виникнуть конкретні протиріччя по умовам договору, то, відповідно, зацікавлена сторона вправі буде звернутися з відповідним позовом у рамках Господарського процесуального кодексу України.

При вказаних обставинах також не має правового значення посилання Севастопольської міської Ради на те, що відсутні необхідні документи для укладення договору, оскільки спір не зв'язаний з тим, що відповідач відмовляється укласти договір по цім підставам.

Якщо виникнуть при укладенні договору в частині встановленого порядку його укладення, в тому числі за категоріями землі, виділу в натурі, відшкодування втрат, узгоджень та тому подібне, зацікавлена сторона вправі захистити свої інтереси у встановленому законом порядку.

Суд також не може погодитись з думкою Севастопольської міської Ради з тим, що відсутній факт протиправності діяльності відповідача, а також, що позивач не звертається з приводу укладення договору з офертою.

Так, згідно клопотання позивача від 22.05.2007 року, позивач звернувся до відповідача з проханням укласти договір оренд земельної ділянки.

Однак, згідно повідомлення відповідача від 01.06.2007 року позивачу в цьому було відмовлено по надуманим підставам.

Необхідно також відмітити, що згідно рішення Конституційного суда України від 09.07.2002 року № 15/рп/2002 по справі № 1-2/2002, претензійний порядок розгляду спорів не є обов'язковим.

Крім цього, спір розглядається за нормами КАС України, якими такий порядок не передбачений,

Крім цього в даному випадку мова йде не  про конкретне узгодження умов договору, які по даним договорам мають типовий характер, а про відмову в узгодженні договору по суті за надуманими підставами.

Ні може бути прийнято до уваги те, що умови договору не узгоджені з необхідними структурами, а також, що не відшкодовані збитки , оскільки при розгляді даного позову розглядається неправомірність відмови не у зв'язку з викладеними обставинами, а у зв'язку з тим,що підставою відмови є віднесення земель до земель лісного фонду, при тому, що ця обставина з боку відповідача є надуманою і безпідставною.

Крім цього, примушування до укладення договору не означає, що договір не повинен відповідати законодавству та при його укладенні не повинні дотримуватися вимоги законодавства.

Тобто, якщо при укладенні договору повинні бути отримані необхідні узгодження  та відшкодовані втрати, від цього зацікавлену сторону ніхто не звільняє, в тому числі й при укладенні договору та підготовки необхідних матеріалів для його укладення.

Однозначно, що договір повинний бути укладений тільки у відповідності з діючим законодавством,

При цьому необхідно відмітити, що суд не вбачає, що вказані обставиш впливають на права Севастопольської міської Ради та зачіплюють її інтереси.

Крім того, якщо виникнуть будь-які обставини, внаслідок яких укладення договору буде неможливим, зацікавлена сторона вправі звернутися із заявою про перегляд даної справи за ново виявленими обставинами.

Таким чином, відмова Севастопольської міської державної адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем є необґрунтованою та неправомірною.

Ст. 104 КАС України прямо передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси.

Таким чином, оскільки допускається захист порушеного права, то відповідно, допускається також і спір про порушене право.

Більш того, ст. 162 КАСУ прямо передбачено, що суд може прийняти постанову, яка б гарантувала б дотримання та захист прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, дана норма, виходячи із її сенсу, є спеціальною нормою.

Відповідач, згідно ст. 81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори повинні розглядатися за нормами КАС України. Тобто, із указаних постанов витікає, що спори із суб'єктами владних повноважень є публічно-правовими спорами.

Судові витрати згідно ч. 1 ст. 94 КАС України підлягають присудженню позивачу з державного бюджету України у сумі 3,40 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст.94, 162, 163 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Севастопольської міської державної адміністрації неправомірними.

    Зобов`язати Севастопольську міську державну адміністрацію укласти з ТОВ «Ю.Б.К.БУДІНВЕСТ» договір оренди земельної ділянки площею 4,3428 га в районі Орлінівського лісництва, квартал №22, виділ №6-8, (м.Сарич ).  

     Присудити ТОВ «Ю.Б.К.БУДІНВЕСТ» (м. Сімферополь, вул. Жидкова, 76, к. 307, ідентифікаційний код 34582132) судові витрати по державному миту в сумі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

             Ст. 254 КАС України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

               У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо йогоy не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

                Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАСУ України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:

            про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

             Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

         Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.