Постанова

від 26.07.2007 по справі 7655-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7655-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.07.2007Справа №2-22/7655-2007А

16.07.2007 р. (16г00хв.) м.Сімферополь    Справа №2-22/7655-2007А

За позовом – Риболовецького СВК «Таврія» (м. Керч, вул. Кирова 76)

До відповідача  -  ДПІ у м. Керч ( м. Керч, вул.. Борзенько, 40)

Про визнання недійсними та скасуванню податкових  повідомлень-рішень  .

                                                                                                    Суддя   Яковлєв С.В.

                                                                                             За участю  секретаря  Дулімової В.І.

                     Представники:

Від позивача –  Ключник О.С. – ю/к, дов. від 01.02.2006 р.

Від відповідача –   Базілевич Н.В. – голов.держ.подат.ін-р юрид. відділу, дов. від 11.06.2007р.

                                 Савченко М.В. – пред-к, дов. від 14.03.2007 р.

Сутність спору:  Риболовецький СВК «Таврія» ( далі позивач)  звернувся до суду   з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати  податкові повідомлення рішення  ДПІ у м. Керч (далі відповідач)  № 0000012401/0 від 07.02.2007 р., №00000124501/1  від 06.03.2007 р., № 0000012401/2 від 31.05.2007 р. на суму 252196 грн.  Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних  повідомлень - рішень відповідачем порушені положення Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”.

              Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

              Представник відповідача  під час судового засідання, яке відбулось 18.06.2007 р., надав відзив на позовну заяву (вих. № 8744/10/10-0 від 16.06.2007 р.), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що зазначені податкові повідомлення - рішення  були прийняти відповідно до Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення позивачем вимог вказаного закону щодо порядку реалізації активів, яки знаходились у податковій заставі.

             Представники відповідача наполягали на відсутності підстав для задоволення позовної заяви.

     Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

встановив:

              Позивач  зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом  Керченської міської ради  12.09.2002 р.

               Відповідач  провів перевірку  збереження майна позивача, яке знаходиться у податковій заставі  за період часу з 01.09.2005 р. по 01.12.2006 р. , за результатами якої 01.02.2007 р. склав акт № 2/24-1/31772324.

               У зазначеному акті відповідачем зроблений висновок  про  реалізацію позивачем у період, який перевірявся,  майна , яке знаходилась у податковій заставі, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 29.05.2006 р. на суму 252196 грн без письмового узгодження цієї операції  з органами державної податкової інспекції.

                Відповідач  на підставі акту перевірки № 2/24-1/31772324  від 01.02.2007 р.  виніс 07.02.2007 р. податкове повідомлення-рішення № 0000012401/0 про стягнення з позивача  на підставі п.п. 17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”   за самостійне  відчуження активів, які перебувають у податковій заставі  та потребують обов'язкової попередньої згоди, штрафу у розмірі  суми відчуження , визначеної  за звичайними цінами , у розмірі  252196 грн.

                     Позивач відповідно до пункту 5.2 Закону України

"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  звернувся  до позивача зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення № 0000012401/0 .

                     Відповідач  06.03.2007 р. прийняв рішення № 3556/10/25-0 , яким  залишив без задоволення скаргу позивача.

                     Відповідач 06.03.2007 р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000012401/1 про стягнення з позивача  на підставі п.п. 17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”   за самостійне  відчуження активів, які перебувають у податковій заставі  та потребують обов'язкової попередньої згоди, штрафу у розмірі  суми відчуження , визначеної  за звичайними цінами , у розмірі  252196 грн.

                     Позивач звернувся до ДПА в АРК зі скаргою на вказані рішення відповідача .

                    ДПА в АРК 23.05.2007 р.  прийняло рішення № 1239/10/25-021, яким залишило без змін рішення відповідача № 3556/10/25-0 від 06.03.2007 р. , а скаргу позивача без задоволення. .

                     Відповідач  на підставі акту перевірки № 2/24-1/31772324  від 01.02.2007 р.  виніс 31.05.2007 р. податкове повідомлення-рішення № 0000012401/2 про стягнення з позивача  на підставі п.п. 17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”   за самостійне  відчуження активів, які перебувають у податковій заставі  та потребують обов'язкової попередньої згоди, штрафу у розмірі  суми відчуження , визначеної  за звичайними цінами , у розмірі  252196 грн.

                    Ст.19 Конституції України визначає, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                   Спеціальним законом з питань оподаткування, який встанавлює  порядок погашення зобов'язань  юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

                   Відповідно до п. 8.1.ст. 8 вказаного закону  з метою  захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

                   У п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що  підлягають  письмовому  узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу , інших видів відчуження, рухомого та нерухомого майна,  майнових чи немайнових прав,  за винятком  майна, майнових та немайнових  прав, що використовується у підприємницькій діяльності  платника податків , а саме готової  продукції, товарів та товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

                   Згідно з п. 17.1.8 ст. 17 вказаного закону  у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу , якщо отримання  такої згоди  є обов'язковим  згідно з цим законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.  

                     Матеріали справи свідчать про те, що  у вересні 2003 р.  на загальних зборах  членів кооперативу  було прийнято рішення  про участь позивача у створенні ТОВ РСПК «Рибалки Боспору». Весь майновий комплекс позивач з обладнанням  балансовою вартістю 1536040,50 грн.  був переданий ТОВ РСПК «Рибалки Боспору»  як внесок у статутний фонд зазначеного товариства.

                    ТОВ РСПК «Рибалки Боспору» без згоди позивача  передає зазначене майно останнього  в статутний фонд  ТОВ «Южна мануфактура «Пролів».

                     Позивач надсилає на адресу ТОВ РСПК «Рибалки Боспору» заяву про вихід зі складу його засновників  з вимогами , щодо повернення свого внеску  у його статутний фонд.

                      У зв'язку з тим, що майно позивача було передано ТОВ «Южна мануфактура «Пролів» перший був вимушений звернутись до Господарського суду АРК з позовом  про визнання за ним права власності на майно, яке отримало ТОВ «Южна мануфактура «Пролів» від ТОВ РСПК «Рибалки Боспору» .

                      Рішенням Господарського суду АРК від 20.04.2006 р. у справі № 2-6/7339-2006  позов був задоволений частково,   суд визнав за позивачем право власності  на майно, зазначене у акті прийому – передачі майна  у статутний фонд ТОВ «Южна мануфактура «Пролів» від 30.03.2004 р. загальною вартістю 1536040,50 грн. Зазначене рішення залишено без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 р.

                     Рішеннями Господарського суду АРК по справі № 2-20/10132-2006 від 22.06.2006 р.  був визнаний дійсним договір купівлі-продажу  риболовного судна – Малого риболовецького сейнеру-траулеру «Октант», 1989 року побудови, ідентифікаційний номер ІМО 8730182, ФЯ 3211, укладений між позивачем та приватним підприємством «Ловко-3», за останнім визнано право власності  на малий риболовецький сейнер-траулер «Октант», 1989 року побудови, ідентифікаційний номер ІМО 8730182, ФЯ 3211.

                     Рішенням Господарського суду АРК по справі № 2-20/10130 -2006  від 22.06.2006р.  був визнаний дійсним договір купівлі-продажу  риболовного судна – середнього чорноморського сейнеру «Карс» , 1991 року побудови , ідентифікаційний номер ІМО 8847155, ФЯ 1045, укладений між позивачем та приватним підприємством «Ловко-3», за останнім визнано право власності  на середній  чорноморський сейнер «Карс» , 1991 року побудови , ідентифікаційний номер ІМО 8847155, ФЯ 1045.

                      Рішенням Господарського суду АРК по справі № 2-20/10128-2006  від 22.06.2006  був визнаний дійсним договір купівлі-продажу тепличного господарства , яке складалось з частково зруйнованих будівель: складу , Літ. А площею 140,9 кв.м., побутового приміщення , літ. Б, площею 41,4 кв.м, адміністративно-побутового приміщення, літ. В, площею 113,4 кв.м., складу, літ. Г, г, г-1, г-2, г-3, площею 150, 5 кв.м., навісу, літ. Д, площею, 102,4 кв.м., складу, літ. Е, площею 45,8 кв.м., сараю, літ. Ж, тепліці, літ. З,З-1,З-2, вбіральні, літ.И, вбиральні , літ. К, сараю, літ.Л, теплиць, літ. 1-43, огорожі 44-49, мощення І, розташованих за адресою: м.Керч, вул. Будівельників, 66-4, укладений з  укладений між позивачем та приватним підприємством «Ловко-3», за останнім визнано право власності  на тепличне господарство , яке складалось з частково зруйнованих будівель: складу , Літ. А площею 140,9 кв.м., побутового приміщення , літ. Б, площею 41,4 кв.м, адміністративно-побутового приміщення, літ. В, площею 113,4 кв.м., складу, літ. Г, г, г-1, г-2, г-3, площею 150, 5 кв.м., навісу, літ. Д, площею, 102,4 кв.м., складу, літ. Е, площею 45,8 кв.м., сараю, літ. Ж, тепліці, літ. З,З-1,З-2, вбіральні, літ.И, вбиральні , літ. К, сараю, літ.Л, теплиць, літ. 1-43, огорожі 44-49, мощення І, розташованих за адресою: м.Керч, вул. Будівельників, 66-4. Суд зобов'язав ОП БТІ м Керч  зареєструвати право власності на тепличне господарство , яке складалось з частково зруйнованих будівель: складу , Літ. А площею 140,9 кв.м., побутового приміщення , літ. Б, площею 41,4 кв.м, адміністративно-побутового приміщення, літ. В, площею 113,4 кв.м., складу, літ. Г, г, г-1, г-2, г-3, площею 150, 5 кв.м., навісу, літ. Д, площею, 102,4 кв.м., складу, літ. Е, площею 45,8 кв.м., сараю, літ. Ж, тепліці, літ. З,З-1,З-2, вбіральні, літ.И, вбиральні , літ. К, сараю, літ.Л, теплиць, літ. 1-43, огорожі 44-49, мощення І, розташованих за адресою: м.Керч, вул. Будівельників, 66-4.

                        Рішенням Господарського суду АРК по справі № 2-20/10131 -2006  від 22.06.2006  був визнаний дійсним договір купівлі-продажу  риболовного судна – Малого риболовецького сейнеру-траулеру «Еллада», 1987 року побудови , ідентифікаційний номер ІМО 8722903 , ФЯ 3201, укладений між позивачем та приватним підприємством «Ловко-3», за останнім  визнано право власності на Малого риболовецького сейнеру-траулеру «Еллада», 1987 року побудови , ідентифікаційний номер ІМО 8722903 , ФЯ 3201.

                         Із пояснень сторін, матеріалів справи стає зрозумілим, що рішення по справі № 2-6/7339-2006  ТОВ «Южна мануфактура «Пролів» в добровільному порядку не було виконано, позивачу майно на суму 1536040,50 грн. передано не було. Судовими виконавцями  тільки 09.10.2006 р.  були підписани акти  вилучення  майна, право власності на яке признано за позивачем  рішенням Господарського суду АРК по справі № 2-6/7339-2006.

                          Рішення господарського суду АРК по справам № 2-20/10130 -2006  від 22.06.2006р.,  № 2-20/10130 -2006  від 22.06.2006р., № 2-20/10128-2006  від 22.06.2006 та   №2-20/10131 -2006  від 22.06.2006 також були виконані державними виконавцями у примусовому порядку  шляхом вилучення майна  та його передачі приватному підприємству «Ловко-3».

                           Надані відповідачем матеріали вказують на те, що активи позивача знаходились  у податковій заставі  з  31.12.2003 р.  про що свідчить  витяг з Державного реєстру застав рухомого майна  за № 1065809. Крім того  відповідачем надана копія Рішення № 185  від 19.08.2004 р.  про стягнення грошових коштів та продажи інших активів  платника податку за рахунок погашення його податкового боргу  відповідно до якого  згідно зі  ст.8,10 Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”   застосоване до позивача стягнення  грошових коштів  та продаж його інших активів, яки знаходились в його власності.

                           Вивчивши надані сторонами документи, суд встановив, що на час виникнення податкової застави за позивачем не було оформлено право власності на передане ТОВ РСПК «Рибалки Боспору» майно вартістю  1536040,50 грн.  За таких обставин суд вважає що податкова застава на зазначене  майно , право власності позивача  на яке було відновлено рішенням Господарського суду АРК  по справі № 2-6/7339-2006, не розповсюджувалась.

                            Право власності позивача на зазначене майно виникло після застосування  податкової застави, частка вказаного майна була вилучена в процесі  примусового виконання рішень Господарського суду АРК по справам № 2-20/10130 -2006  від 22.06.2006р.,  № 2-20/10130 -2006  від 22.06.2006р., № 2-20/10128-2006  від 22.06.2006 та   №2-20/10131 -2006  від 22.06.2006.

                           Зазначені факти спростовують твердження відповідача про те, що  позивач самостійно  здійснив відчуження активів на суму 252196 грн.

                          За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріали справи не підтверджують твердження відповідача про те, позивач у період часу з 01.09.2005 р. по 01.12.2006 р.  самостійно здійснив реалізацію  саме того майна , яке знаходилась у податковій заставі, на суму 252196 грн.

                           При цьому суд приймає до уваги те, що п.4 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України визначено, що положення абзацу другого п.п. 8.2.1. п..8.2.2 п. 8.2. ст. 8   Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” визнані неконстутиційними. В наслідок чого  з 24.03.2005 р.  право податкової застави не може розповсюджуватись  на всі активи платника податків.  Посилання відповідача на Податкове роз'яснення  положень ст. 8 Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, затверджене Наказом ДПА України від 16.06.2005 р. № 216 судом не приймаються до уваги тому, що Постановою  Господарського суду м.Києва  від 24.02.2006 р. зазначений наказ визнаний недійсним.

                          Крім того суд приймає до у ваги те, що позивачем надана довідка про те, на його балансі   станом на 05.02.2004 р рахуються основні засоби на суму 20615,58 грн., а у  матеріалах справи є довідка про розшифровку податкового боргу позивача станом на 14.03.2007 р., яка  підписана представником відповідач, відповідно до якої станом на  03.05.2006 р. податковий борг позивача складав 1491 грн.

                            Вивчивши вказані обставини, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується порушення позивачем вимог ст. 8 Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , в зв'язку з чим відповідач неправомірно виніс рішення про застосування до нього штрафу у розмірі 252196  грн., в наслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню .

          Під час судового засідання, яке відбулось 16.07.2007 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 23.07.2007р.

               Керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд  

                                              п о с т а н о в и в:

  1. Позов задовольнити.

  2. Визнати протиправними та скасувати  податкові повідомлення рішення  ДПІ у м.    Керч ( м. Керч, вул. Борзенько, 40) від 07.02.2007 р. № 0000012401/0, від 06.03.2007 р.,  №00000124501/1  від 06.03.2007 р., № 0000012401/2 від 31.05.2007 р. щодо стягнення з Риболовецького СВК «Таврія» (м. Керч, вул. Кирова 76, ЗКПО 31772324 ) 252196грн.

            3. Стягнути з Державного бюджету України на користь СВК «Таврія» (м. Керч, вул. Кирова 76,  ЗКПО 31772324, п/р 260003013321 у керченському відділенні 4552 Ощадбанку України, МФО 384061 ) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.