Рішення

від 09.07.2007 по справі 7706-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7706-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2007Справа №2-7/7706-2007

За позовом Закритого акціонерного товариства «Паллада» (99029, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Токарєва, 2)

До відповідача  Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

Про визнання недійсними умов договору.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача  - Ющенко Т. А., предст., дов. №021-Д від 04.01.2007 р.

         Суть справи: Закрите акціонерне товариство «Паллада» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», в якому просить визнати недійсними умови договору №329/067 від 09.02.2005 р. про поставку електричної енергії, які закріплені в сьомому абзаці пункту 6.1.3 розділу 6 вказаного договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спіні положення договору не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки Цивільний кодекс України не містить санкцій за несвоєчасну оплату товару у вигляді припинення поставки товару (припинення електропостачання). ЗАТ «Паллада» також посилається на те, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору, які обмежують споживача в порівнянні з правами, встановленим законодавством, визнаються недійсними. В обґрунтування своїх вимог позивач також посилається на те, що згідно зі ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» забороняється відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення.

Ухвалою ГС АР Крим від 06.06.2007 р. з метою забезпечення позову було заборонено Відкритому акціонерному товариству «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) здійснювати будь-які дії з припинення або обмеження подачі електричної енергії на всі виробничі об'єкти ЗАТ «Паллада» (99029, м. Севастополь, вул. Токарева, 2, ідентифікаційний код 22237889) до розгляду даної справи по суті.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому порядку. ВАТ «Крименерго» зауважило, що згідно з Правилами користування електричною енергією постачальник електричної енергії зобовязаний припинити поставку електричної енергії, попередивши при йьому споживачане пізніше з днів у випадку несплати рахунків, висталених відповідно до умов договору та передбачених ПКЕЕ, а також несплаті за недовраховану електричну енергію. Крім того,відповідач зазначив, що ст. 546 Цивільного колексу України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязань, що в даному випадку і було зроблено сторонами в договорі №329/067 від 09.02.2005 р.

Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  підстав для відкладення розгляду справи не вбачається

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника відповідача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

09.02.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) в особі Джанкойського РЕМ та Закритим акціонерним товариством «Паллада» (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №329/067, згідно з розділом 1 якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього Договору та додаткам до Договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

П. 6.1.3 вказаного Договору передбачено, що енергопостачання споживача може бути обмежено або припинено Постачальником з повідомленням Споживача не менше ніж за три робочих дня, зокрема, у випадку несвоєчасної оплати Споживачем вартості електроенергії, рахунків за перевищення договірних (граничних) величин споживання електроенергії та потужності, в строки, встановлені додатком №4.1, №4.2 «Порядок розрахунків», недотримання узгодженого графіку погашення заборгованості.

Вважаючи вказане положення договору таким, що суперечить нормам чинного законодавства України позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Отже, обгрунтування позивачем своїх вимог підпадають під дію ч. 1 ст. 203 ЦК України.

          Проте, суд вважає за необхідне повідомити наступне.

          Згідно з ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

          Ч. 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

          Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

          Таким чином, укладений між сторонами договір про поставку електричної енергії №329/067 від 09.02.2005 р. є типовим договором та є договором приєднання, оскільки ВАТ «Крименерго» є підприємством-монополістом в сфері постачання підприємствам електричної енергії та укладає відповідні договори на підставі типового договору, який є Додатком 3 до Правил користування електричною енергією в редакції Постанови НКРЕ №910 від 17.10.2005 р.

          Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому порядку.

          Відповідно до п. 7.1 ПКЕЕ електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами. Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

          П. 7.5 ПКЕЕ передбачено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі:

1) відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок;

2) недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки;

3) несплати спожитої електричної енергії відповідно до умов договору;

4) несплати рахунків, виставлених відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

5) несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до складеного в установленому порядку акта про порушення;

6) невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

7) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів;

8) закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

9) порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж (209-97-п) унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

          Отже, передбачені п. 6.1.3 Договору про поставку електричної енергії №329/067 від 09.02.2005 р. умови обмеження або припинення поставки споживачу електроенергії відповідають чинним на теперішній час Правилам користування електричною енергією, що є легітимними.

          Стосовно тверджень позивача про те, що припинення або обмеження поставки електроенергії не передбачені чинним законодавством серед видів забезпечення зобов'язання, суд вважає за потрібне зазначити, що ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Більш того, суд повідомляє, за своєю правовою природою обмеження/припинення поставки електроенергії не є видом забезпечення виконання зобов'язання, оскільки вказані умови договору не стимулюють споживача до належного виконання зобов'язання. Зазначені заходи за своєю суттю є видом оперативно-господарських санкцій. Так, ст. 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції — заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Ст. 236 ГК України встановлено, що у господарських договорах сторони можуть, зокрема, передбачати односторонню відмову від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов'язання другою стороною.

          Посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на Закон України «Про захист прав споживачів» не можу бути прийнято судом до уваги, оскільки згідно з преамбулою зазначеного Закону цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Причому вказаним Законом передбачено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, однією зі сторін в яких в будь-якому разі є фізична особа, а тому зазначений правовий акт не може застосовуватися у даному випадку.

          Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

          Судом встановлено, що договір №329/067 від 09.02.2005 р. також відповідає іншим передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України вимогам, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

          Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд вважає, що при відмові в позові потреба у забезпеченні позову відпала, через що вважає за необхідне скасувати заходи до забезпечення позову, які були вжиті ухвалою ГС АР Крим від 06.06.2007 р. Вказаний висновок суду відповідає Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №02-5/611 від 23.08.1994 р. (зі змінами та доповненнями).

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 68, 82-85  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

2.          Скасувати заходи до забезпечення позову у вигляді заборони Відкритому акціонерному товариству «Крименерго» здійснювати будь-які дії з припинення або обмеження подачі електричної енергії на всі виробничі об'єкти ЗАТ «Паллада», які були вжиті ухвалою ГС АР Крим від 06.06.2007 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.