Рішення

від 19.10.2020 по справі 600/1543/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1543/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство Банк Форвард , про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни щодо не зняття арешту з карткового рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ Приватбанк ;

- скасувати постанову від 27 серпня 2020 року ВП №62900168 про арешт коштів боржника в частині арешту рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ Приватбанк ;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з карткового рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ Приватбанк .

Позов обґрунтовано тим, що в межах виконавчого провадження, відкритого відповідачем постановою від 27 серпня 2020 року №62900168, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Банк Форвард заборгованості за виконавчим написом нотаріуса в розмірі 28175,84 грн, було накладено арешт на рахунки позивача, у тому числі на пенсійний та зарплатний рахунок. Позивач вважає, що чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати та пенсії. Тому арешт зарплатних та пенсійних коштів після вирахування сум заборгованості за виконавчим написом нотаріуса позбавляє його джерел існування та порушує право на соціальний захист. Посилався також на правові висновки Верховного Суду, згідно з якими рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та пенсійних виплат, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; задоволено клопотання позивача та залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Акціонерне товариство Банк Форвард ; встановлено строки для подання заяв по суті справи; зобов`язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №62900168 для долучення їх до матеріалів справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що у відповідності до положень статті 48 та 73 Закону України Про виконавче провадження в оскаржуваній постанові визначено банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок його виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування соціальної допомоги, пенсії чи заробітної плати. Водночас Законом України Про виконавче провадження обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом. Відповідач звертав увагу на те, що жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника (позивача), заборонено звертати стягнення від банківської установи, на адресу приватного виконавця не надходило. Разом з цим наголошено на тому, що під час винесення постанови про арешт коштів боржника виконавець самостійно не може знати чи поширюється на певний рахунок спеціальний режим. На переконання відповідача, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження . Крім цього, вказав про те, що з доданої до позовної заяви довідки АТ КБ ПриватБанк від 09 вересня 2020 року вбачається, що на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Виходячи з наведеного, на думку відповідача, передбачених законом підстав для зняття арешту з коштів боржника не було. Крім цього, вказано про безпідставність посилань позивача на правові позиції Верховного Суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, не надала суду пояснень щодо позову та відзиву. Жодних документів від неї до суду станом на день прийняття рішення у справі не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, особи, які беруть участь у цій справі, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідно до положень статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 19 жовтня 2020 року представник позивача надала пояснення щодо спірних правовідносин та позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові.

При цьому вказала, що наразі арешт з рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ Приватбанк не знято, що позбавляє позивача на отримання заробітної плати та пенсії.

Водночас, надавши пояснення, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач та третя особа, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, про причини неявки не повідомили.

За таких обставин та враховуючи положення частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на положення частини дев`ятої статті 205, частини третьої статті 268 та частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Беждиганчук Є.Ю. на підставі 87-91 Закону України Про нотаріат та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №2811, зі звернення стягнення за період з 21 грудня 2019 року по 20 січня 2020 року у сумі 27325,84 грн, в тому числі: заборгованості за сумою кредиту в розмірі 20832,00 грн; заборгованості за процентами, яка становить 4893,84 грн; плати за пропуск мінімальних платежів у сумі 1600,00 грн. Крім цього, за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України Про нотаріат отримано плати із Стягувача АТ БАНК ФОРВАРД в розмірі 850,00 грн, які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з Боржника, яким є ОСОБА_1 на користь АТ БАНК ФОРВАРД складає 28175,84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерним товариством БАНК ФОРВАРД надіслано на адресу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни заяву про примусове виконання рішення, в якій у відповідності до вимог статей 3, 4, 5, 19, 24, 28, пункту 1 частини першої статті 26, частини другої статті 68 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02 червня 2016 року просив, зокрема, про таке:

- відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) (номер рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ БАНК ФОРВАРД , яким розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, 01032) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. за №2811 від 22 липня 2020 року, про стягнення із боржника, яким є: ОСОБА_1 коштів у розмірі 28175,84 грн;

- накласти арешт на все рухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки у наступних банківських установах: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО БАНК ФОРВАРД , МФО 380418; АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО А-БАНК , МФО 307770; АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ТАСКОМБАНК , МФО 339500; ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОТП БАНК", МФО 300528; ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "Державний ощадний банк України", МФО 300465; ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335; ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРСИББАНК", МФО 351005; ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346; АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", МФО 305299; ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614; ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК УКРГАЗБАНК , МФО 320478; ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001; АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПУМБ" МФО 334851;

- направити запити до ПФУ та ДПС України для встановлення джерела офіційного доходу боржника та відкритих банківських рахунків в банківських установах;

- у випадку встановлення доходу боржника, яким є: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_3 , - звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

27 серпня 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62900168 з виконання виконавчого напису №2811, виданого 22 липня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Буждиганчук Є.Ю., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Банк Форвард заборгованості в розмірі 28175,84 грн.

На підставі повідомлення стягувача (Акціонерне товариство Банк Форвард ) про наявність у ОСОБА_1 відкритих рахунків у банківських установах постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 27 серпня 2020 року ВП №62900168 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, у тому числі рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві комерційному банку Приватбанк , МФО 305299, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 33493,42 грн.

Відповідно до змісту довідки Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк від 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 станом на 09 вересня 2020 року має в АТ КБ ПриватБанк картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), на яку отримує заробітну плату та пенсію. Вказано також і про те, що на картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Крім цього, з довідки Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк від 10 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на зазначений банківський рахунок надходять грошові кошти у вигляді зарплати з ВПУ №3 м. Чернівці та виплат Пенсійного фонду (пенсія).

Наведені вище обставини не заперечувались учасниками даної справи.

Крім цього, з матеріалів справи убачається, що у відповідності до відомостей, наданих ПФУ, ДФС у відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником ( ОСОБА_1 ) доходів, якими встановлено наявність у нього доходу у Вищому професійному училищі №3 м. Чернівці (ЄДРПОУ/ІПН: 02548989), постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 18 серпня 2020 року ВП №62900168 звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 , які він отримує в названій вище установі.

Згідно з довідкою Вищого професійного училища №3 від 18 вересня 2020 року №507 ОСОБА_1 працює на посаді слюсаря-ремонтника вказаного закладу відповідно до наказу від 06 травня 1988 року №62-К з 06 травня 1988 року.

Поряд з цим, позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 серії НОМЕР_5 , виданого 28 січня 2015 року.

Судом також встановлено, що 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою, в якій посилаючись, зокрема, на положення Конституції України та Закону України Про виконавче провадження , просив скасувати постанову про арешт коштів боржника від 27 серпня 2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати та заробітна плата ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ Приватбанк та зняти арешт з цього рахунку.

Листом від 25 вересня 2020 року відповідач повідомив позивача про те, що у постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику . Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством. Таким чином, законодавством про виконавче провадження обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом. Водночас, визначено обов`язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. У зв`язку з прийняттям банком постанови про арешт коштів боржника №62900168 від 27 серпня 2020 року, рахунок позивача відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Враховуючи викладене, вимога щодо зняття арешту з рахунку не підлягає задоволенню.

До встановлених обставин суд застосовує наступні норми та робить відповідні висновки.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 48 Закону №1404-VІІІ визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до частин першої та другої указаної статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно частини третьої статі 52 Закону №1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до частини першої - четвертої статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (частина десята статті 56 Закону №1404-VІІІ).

Частиною третьою статті 59 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно частини четвертої статті 59 Закону №1404-VІІІ однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Крім цього, відповідно до частини першої та третьої статті 68 Закону №1404-VІІІ стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно частини першої статті 70 Закону №1404-VІІІ розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону №1404-VІІІ із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, вирішуючи даний спір, суд враховує висновки щодо застосування наведених вище норм Закону №1404-VІІІ, викладені в постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19.

Так, у пунктах 30, 31 та 34 названого судового рішення суд касаційної інстанції зазначив: Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби .

Таким чином, на переконання суду, приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не має права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, в тому числі на рахунки призначені для виплати заробітної плати та пенсій громадянам. Тому дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, які призначені для обліку коштів для фінансування його заробітної плати та пенсійних виплат є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, та відповідно, унеможливлюють своєчасну виплату заробітної плати та пенсії позивачу.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №25/рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст.. ст.. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А сам, кожний громадянин має право на соціальний захист. Що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що у даних спірних відносинах відповідачем було накладено арешт на рахунок позивача, який призначений для виплати заробітної плати та пенсії, тобто є рахунком із спеціальним режимом використання, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не було задоволено заяву позивача від 11 вересня 2020 року та не знято арешт з карткового рахунку боржника № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ Приватбанк , на який надходять кошти від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати та від Вищого професійного училища №3 як заробітна плата ОСОБА_1 .

Перевіряючи оскаржувані бездіяльність та рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач діяв не на підставі закону та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та прийняття рішень у спірних відносинах.

Заявлені у позові вимоги узгоджуються із положеннями статті 5 (право на звернення до суду та способи судового захисту) та статті 245 (повноваження суду при вирішенні справи) Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявлений спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

При цьому варто зазначити, що захист порушених прав позивача в адміністративній справі (в даному випадку як боржника у виконавчому провадженні) має бути реальним, ефективним та таким, що не призводитиме до виникнення нових спірних відносин.

Таким чином, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню повністю.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України Про банки і банківську діяльність та Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову.

Натомість доводи поданого відповідачем відзиву не спростовують позицію позивача, з якою погоджується суд з огляду на викладене вище.

Щодо доводів відповідача про те, що Приватбанк не повідомив приватного виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках, то такі не свідчать про законність оскаржуваної в частині постанови та не спростовують доводів позивача, наведених в обґрунтування позову.

Стосовно тверджень відповідача у відзиві про те, що згідно довідки АТ КБ ПриватБанк від 09 вересня 2020 року вбачається, що на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), то такі самі по собі не свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог.

При цьому з довідки Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк від 10 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на банківський рахунок надходять грошові кошти у вигляді зарплати з ВПУ №3 м. Чернівці та виплати з Пенсійного фонду (пенсія).

Відомостей про те, що на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ Приватбанк , позивачу надходять інші кошти, крім заробітної плати та пенсії, відповідачем не надано, такі в матеріалах справи відсутні.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно квитанції від 18 вересня 2020 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору у вказаному розмірі.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство Банк Форвард , про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни щодо не зняття арешту з карткового рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ Приватбанк .

Визнати протиправною та скасувати постанову від 27 серпня 2020 року ВП №62900168 про арешт коштів боржника в частині арешту рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ Приватбанк .

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з карткового рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ Приватбанк , який належить ОСОБА_1 .

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна (м. Київ, вул. Златоусівська, 55, офіс 61, 62), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Банк Форвард» (м. Київ, вул.Сагсаганського,105).

Суддя О.П. Лелюк