Постанова

від 08.10.2020 по справі 520/11391/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 р.Справа № 520/11391/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 (головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., повний текст складено 06.02.2020) по справі № 520/11391/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНОС ПРОДУКТ"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю Гранос продукт звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління державної податкової служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №00000290518 від 18.10.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №520/11391/19 позов задоволений.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №00000290518 від 18.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 550 000,00 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне врахування судом першої інстанції обставин справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань контролю за своєчасністю, достовірністю повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 07.06.2016 по 30.06.2019, про що складений акт перевірки від 26.09.2019 № 121/20-40-05-18-09/40543515.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні: пп. а п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість - 440 000 грн, у т.ч. у листопаді 2018 року у сумі 77 000 грн, у грудні 2018 року у сумі 330 000 грн, у січні 2019 року у сумі 33 000 грн, заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 440 000 гри, у т.ч. у листопаді 2018 року у сумі 77 000 грн, у грудні 2018 року у сумі 330 000 грн, у січні 2019 року у сумі 33 000 грн; встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку (Форма №1- ДФ), достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей за перевіряємий період, а саме: зазначення в розрахунках недостовірних даних за перевіряємий період, чим порушено п.176.2 ст.176 ПК України ; п.1 розділу III наказу 435 від 14.04.2015 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11 квітня 2016 року № 441, та п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповненнями в частині неподання Додатку 4 Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2016 року.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2019 № 00000290518, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивачу за платежем податок на додану вартість у сумі податкового зобов`язання 440000,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями - 110000,00 грн, всього - 550 000,00 грн.

Суд першої інстанції під час задоволення позову, зазначив про те, що позивачем надані до матеріалів справи належні первинні документи, що підвереджують реальність та факт придбання товарно-матеріальних цінностей, які призначені для використання у господарській діяльності позивачем, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного

У відповідності до пп. а п.198.1, абзаців 1 та 2 пп.198.3 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

На підставі п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної;

дата складання податкової накладної;

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

ціна постачання без урахування податку;

ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

індивідуальний податковий номер.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Податковим органом ставиться до вини позивачу відсутність реального характеру господарських операцій з ТОВ Авогадро .

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ Авогадро , з яким 01.10.2018 був укладений договір №36 поставки пшениці в кількості 400 тон за ціною товару 2 640 000,00 грн, в тому числі податку на додану вартість - 440 000,00 грн.

На підтвердження фактичного характеру даних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надані копії таких доказів:

видаткові накладні: від 05.10.2018 №0510-01, №0910-01 від 09.10.2018; №1010-01 від 10.10.2018; №1110-01 від 11.10.2018; №1210-01 від 12.10.2018; №1810-01 від 18.10.2018; №1910-01 від 19.10.2018; №2210-01 від 22.10.2018; №2310-01 від 23.10.2018; №2310-02 від 23.10.2018; платіжні доручення №642 від 22.10.2018; №645 від 22.10.2018; №650 від 23.10.2018; №653 від 25.10.2018; № 665 від 29.10.2018; №669 від 29.10.2018; №690 від 07.11.2018; №696 від 0811.2018; №697 від 12.11.2018; №683 від 05.11.2018; №695 від 08.11.2018; №387 від 16.11.2018; №391 від 19.11.2018; №392 від 20.11.2018;№639 від 10.10.2018; №646 від 27.10.2018; №659 від 25.10.2018; податкові накладні: №2 від 05.10.2018,№4 від 09.10.2018; №6 від 10.10.2018; №7 від 11.10.2018; №8 від 12.10.2018; №9 від 18.10.2018; №10 від 19.10.2018; №12 від 22.10.2018; №11 від 23.10.2018; №16 від 23.10.2018; бухгалтерські довідки: від 03.01.2020; від 03.01.2020; лист ТОВ АВОГАДРО №11\3 від 11.01.2020, договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №15 від 13.09.2016, акт виконаних робіт №10 від 31.10.2018, товарно-транспортні накладні: №01-1 від 05.10.2018; №01-2 від 05.10.2018; №01-1 від 09.10.2018; №01-2 від 09.10.2018; №01-1 від 10.10.2018; №01-2 від 10.10.2018;№01-2 від 11.10.2018; №01-1 від 11.10.2018; №01-1 від 12.10.2018; №01-2 від 12.10.2018; №01-1 від 18.10.2018; №01-1 від 19.10.2018; №01-2 від 19.10.2018; №01-1 від 22.10.2018; №01-1 від 23.10.2018; №01-2 від 23.10.2018; платіжні доручення ; витяг картки рахунку 6442 за період жовтень 2018 року - люти 2019 року, витяг з журналу обліку вихідної сировини ПМ -06-02, витяг картки рахунку 631 за жовтень 2018 року.

На підтвердження доводів про подальше використання даної продукції у власній виробничий діяльності до матеріалів справи надані: звіти використання сировини від 25.10.2018; від 14.11.2018; від 16.11.2018; від 20.11.2018; від 30.11.2018; від 13.12.2018; від 14.12.2018; від 07.12.2018; від 11.12.2018, договір поставки №А 77861 від 01.01.2018, податкові, видаткові накладні: № 176 від 30.10.2018; №182 від 03.11.2018; №185 від 08.11.2018; №193 від 28.11.2018; №196 від 04.11.2018; №198 від 07.12.2018; №210 від 24.12.2018; №211 від 28.12.2018; №4 від 10.01.2019; №9 від 14.01.2019; №11 від 16.01.2019; №46 від 17.04.2019; №48 від 19.04.2019; №49 від 21.04.2019; товарно-транспортні накладні: №00176 від 30.10.2018;№00182 від 03.11.2018; №00185 від 08.11.2018; №00193 від 28.11.2018; №00196 від 04.11.2018; №00198 від 07.12.2018; №00210 від 24.12.2018;№00211 від 28.12.2018; №7 від 13.01.2019; №0007 від 13.01.2019; від 14.09.2019; від 10.01.2019; №16 від 28.01.2019; №23 від 11.01.2019; від 17.12.2019; акти відвантаження готової продукції на піддонах: №105 від 30.10.2018; №108 від 03.11.2018;№110 від 08.11.2018; №115 від 28.11.2018;№118 від 04.12.2018; №120 від 07.12.2018; №126 від 22.12.2018; №127 від 28.12.2018; від 10.01.2019; від 11.01.2019; від 14.01.2019; від 16.01.2019; від 20.01.2019; від 28.01.2019; від 11.02.2019; від 17.04.2019; від 19.04.2019; від 19.04.2019.

За умови здійснення позивачем господарської діяльності у сфері виробництва продуктів борошномельно- круп`яної промисловості, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання позовної заяви про придбання даної продукції для використання у власному виробництві крупи.

Наявність виробничих приміщень та виробничого обладнання у позивача підтверджується таким: копією договіру оренди №02 від 01.08.2016; №04 від 01.01.2018; копією протоколу №2 від 18.08.2016 установчих зборів позивача; копією акту №1 від 18.08.2016 приймання-передачі майна позивача; копією акту №2 від 18.08.2016 приймання-передачі майна до Статутного капіталу; копією Інвентарного списку основних засобів; копією наказу №7/2019-П від 05.09.2019 Про проведення інвентаризації ; копіями інвентаризаційних описів №1 від 06.09.2019; №2 від 06.09.2019; №3 від 06.09.2019 ; №5 від 06.09.2019; №4 від 06.09.2019; №5 від 06.09.2019; №6 від 06.09.2019; копією акту №1 про результати інвентаризації грошових коштів; технологічною схемою виробництва круп на позивача введеної в експлуатацію з 3 травня 2019 року; додатком до технологічної схеми виробництва круп на обладнанні позивача від 03.05.2019; копією технічного паспорту на гидровличний універсальний автомобілерозрузщик ГУАР-15; паспорт ленточного транспортера; копією паспорту машини шелушильно-шлифовальної для зерна ЗШМ-0.4 МД; Каскад ; копією паспорту станка малогабаритного чотирьох вального Р6-ВС-4.185 Х250; копією паспорту елеватора ленточного ковшового (норія) ЛГ-130; копією керівництва по експлуатації сепаратора зерноочисного моделі БСХМ-16; копією керівництва по експлуатації рассев самобалансірущаяся марки РК-2; копією паспорта Циклон ЦР .

Апеляційна скарга відповідача містить доводи лише про неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 808/846/16.

За змістом наведеної постанови Верховного Суду від 21.02.2020, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку

З огляду на відсутність в апеляційній скарзі посилань на суперечності у наданих позивачем до матеріалів справи первинних бухгалтерських документах та письмових доказах позивача, колегія суддів, вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

В силу приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скаргу - задоволенню.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 520/11391/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 19.10.2020 року