Постанова

від 07.10.2020 по справі 480/2450/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 р. Справа № 480/2450/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Донець Л.О. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 02.12.19 року у справі № 480/2450/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіейті" (далі - позивач, ТОВ "Сіейті") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 № 0002951405 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 3420879,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 задоволено адміністративний позов ТОВ "Сіейті".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 26.06.2019 № 0002951405.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь ТОВ "Сіейті" суму судового збору в розмірі 19210 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Сіейті" відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Сіейті" пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по господарських операціях стосовно придбання кукурудзи 3 класу у Фермерського господарства "Немашкало В.О.", реальний товарний характер яких не підтверджується документально та заперечується наявною у контролюючих органів податковою інформацією. Вказує, що керівником ФГ "Немашкало В.О." надано пояснення, зміст яких свідчить про нездійснення підприємством фактичної діяльності.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Сіейті" (код ЄДРПОУ 39441455) зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку та є платником ПДВ. Видами діяльності підприємства за кодами КВЕД є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 62.01 Комп`ютерне програмування; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

Головним управлінням ДФС у Сумській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Сумській області), на підставі пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, пп.73.3. ст.73, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, п.14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, надіслано на адресу ТОВ «Сіейті» запити від 04.02.2019 №3080/10/18-28-14-05-12, від 01.03.2019 №5401/10/18-28-14-05-12, від 01.04.2019 №8255/10/18-28-14-05-12 "Про надання інформації (пояснень та документальних підтверджень" щодо виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення підприємством даних податкового кредиту за вересень - грудень 2018 року по взаємовідносинах із контрагентом-постачальником ФГ "Немашкало В.О.", код 37346685, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за вересень - грудень 2018 року, оскільки наявна у податкового органу податкова інформація свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій по укладених договорах у зв`язку із відсутністю реального (законного) джерела походження (введення в обіг при первинному продажі) товару, а саме: кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2018 року. Зокрема, податковий орган повідомив, що у контрагента-постачальника ФГ "Немашкало В.О." відсутні будь-які можливості для виробництва реалізованої продукції через відсутність фізичних, технологічних, матеріальних та інших можливостей. Вказаний контрагент не має основних засобів для придбання, зберігання та реалізації вказаної продукції, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій.

У запитах наголошено на необхідності надання засвідчених підписом посадової особи ТОВ «Сіейті» та скріплених печаткою підприємства копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ФГ "Немашкало В.О.", код 37346685, за вересень - грудень 2018 року.

При цьому запропоновано надати невичерпний перелік первинних документів (т.1 а.с.32, 36, 40).

ТОВ «Сіейті» листами від 14.02.2018 №28/13, від 19.03.2019 №50/1, від 17.04.2019 №71/4 надано Головному управлінню ДФС у Сумській області пояснення щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ФГ "Немашкало В.О., код 37346685, за вересень - грудень 2018 року, до яких долучено копії первинних документів, що підтверджують фактичне придбання та подальший продаж кукурудзи 3 класу (т.1 а.с.33-35, 37-39, 41-43).

20.05.2019 Головним управлінням ДФС у Сумській області, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням ТОВ «Сіейті» пояснення та документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у Сумській області, видано наказ №963 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сіейті» , яким визначено провести перевірку підприємства з 21.05.2019 тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ «Немашкало В.О.» , код 37346685, за вересень - грудень 2018 року (т.1 а.с.44).

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Сумській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сіейті» , код ЄДРПОУ 39441455, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ «Немашкало В.О.» , код 37346685, за вересень - грудень 2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №608/18-28-14-05/39441455/61 від 03.06.2019 з додатками, яким зафіксовано вчинення ТОВ «Сіейті» , код ЄДРПОУ 39441455, порушення пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) на загальну суму 3420879,00 грн., в тому числі за грудень 2018 року - 3420879,00 грн. (т.1 а.с.45-80, 81-85).

Не погодившись із висновками проведеної податковим органом перевірки, ТОВ «Сіейті» направило заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.87-91).

Листом Головного управлінням ДФС у Сумській області від 25.06.2019 №13971/10/18-28-14-05-11 повідомлено позивачу про залишення без змін висновків акту перевірки (т.1 а.с.92-105).

На підставі висновків проведеної перевірки, Головним управлінням ДФС у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 №0002951405, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2018 року на суму 3420879,00 грн. (т.1 а.с.86).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Сіейті» звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 26.06.2019 №0002951405 є висновки перевірки стосовно порушення ТОВ «Сіейті» пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Висновки податкового органу про ці порушення грунтуються на тому, що наявна у податкового органу податкова інформація свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій по укладеним договорам із ФГ "Немашкало В.О.", код 37346685.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Особливості правового регулювання оподаткування податком на додану вартість встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно із п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, в тому числі, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов`язань з податку на прибуток та до податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Зокрема, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

З аналізу змісту ст.ст.61, 62, 71-74 ПК України вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Разом з тим, висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема, щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Сіейті» (покупець) було укладено договори купівлі-продажу №936 від 27.09.2018, №952 від 01.10.2018, №965 від 03.10.2018, №966 від 03.10.2018, №1011 від 16.10.2018, №1034 від 19.10.2018, №1054 від 19.10.2018, №1040 від 22.10.2018, №1041 від 22.10.2018, №1072 від 26.10.2018, №1131 від 07.11.2018, №1136 від 08.11.2018 із Фермерським господарством «Немашкало Віталій Олександрович» , код 37346685, (постачальник), за умовами яких постачальник зобов`язується в погоджені сторонами терміни передати у власність покупця кукурудзу 3 класу українського походження врожаю 2018 року (далі - товар), а покупець зобов`язується вчасно прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даних договорів (т.1 а.с.106-240).

Зазначені договори купівлі-продажу містять аналогічні умови стосовно постачання товару.

Відповідно до пунктів 2.1 цих Договорів товар, що поставляється по договорам, по якості повинен відповідати вимогам, які застосовуються відповідними технічними умовами та стандартами до певного виду товару. Разом з товаром постачальник надає покупцю документи, які підтверджують якість товару, а також інші документи, передбачені діючим законодавством України. Якість та кількість товару, що поставляється за цими договорами, зазначається зерновим складом у складському документ.

Умовами пунктів 3.2, 3.3, 3.4 та 3.5 Договорів передбачено, що товар може передаватись Покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому Договорі, має бути поставлений у термін, встановлений у п. 3.1. договору.

Умови поставки - EXW у відповідності з правилами "ІНКОТЕРМС-2010":

- ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України за адресою: 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, 11

- ТДВ «Гадяцький елеватор» за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, м.Гадяч, вул. Героїв Майдану, 75.

Датою поставки товару вважається дата оформлення зерновим складом у місці постачання складської квитанції на ім`я покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної.

При поставці товару постачальник зобов`язується надати покупцю: завірену копію розширеного витягу з ЄДР, або електронну форму витягу, з квитанцією про оплату до державного бюджету (отриманого не більше, ніж 30 календарних днів до дати укладання договору); оригінал даного договору, підписаного уповноваженим представником постачальника і завіреного печаткою; рахунок-фактуру; тристоронній акт приймання-передачі товару; видаткову накладну, виписану в день поставки товару; копію податкової накладної, надісланої покупцю для погодження засобами електронного зв`язку; складську квитанцію; картку аналізу зерна; копія витягу з реєстру платників податку на додану вартість; завірену копію останньої зареєстрованої редакції статуту постачальника (перша, остання та сторінки з повноваженнями керівника) зі змінами (якщо такі є); у випадку обмежень встановлених установчими документами на підписання керівником договору та інших документів - протокол загальних зборів або рішення засновника про зняття будь-яких обмежень; копії форми 4-сг "Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай" та форми 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур"; копію довідки про обсяги земель у користуванні. Зазначені копії документів мають бути завірені печаткою постачальника та підписом директора з написом "Згідно з оригіналом".

Відповідно до п.4.1 Договорів оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у наступному порядку: 80% вартості товару покупець оплачує протягом 5 банківських днів з дати підписання договору та 20 % вартості - після реєстрації податкової накладної.

Згідно із п.5.5 Договорів постачальник підтверджує, що він є сільськогосподарським підприємством виробником товару.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів купівлі-продажу кукурудзи 3 класу ТОВ «Сіейті» долучено до матеріалів справи копії наступних документів:

- видаткові накладні №1 від 28.09.2018, №2 від 01.10.2018, №3 від 01.10.2018, №4 від 08.10.2018, №5 від 12.10.2018, №6 від 16.10.2018, №7 від 18.10.2018, №8 від 19.10.2018, №9 від 19.10.2018, №10 від 22.10.2018, №11 від 22.10.2018, №12 від 22.10.2018, №14 від 22.10.2018, №13 від 25.10.2018, №15 від 31.10.2018, №16 від 02.11.2018, №17 від 09.11.2018, №18 від 20.11.2018;

- податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних: №260 від 28.09.2018, №261 від 28.09.2018, №262 від 01.10.2018, №263 від 01.10.2018, №264 від 08.10.2018, №265 від 08.10.2018 №266 від 08.10.2018, №268 від 16.10.2018, №269 від 12.10.2018, №281 від 19.10.2018, №282 від 18.10.2018, №283 від 19.10.2018, № 284 від 22.10.2018, №285 від 22.10.2018, №286 від 22.10.2018, №288 від 26.10.2018, №287 від 25.10.2018, №289 від 31.10.2018, №305 від 02.11.2018, №304 від 09.11.2018, №306 від 20.11.2018;

- акти приймання-передавання зерна №84 від 28.09.2018, №86 від 01.10.2018, №87 від 01.10.2018, №95 від 08.10.2018, №109 від 12.10.2018, №110 від 16.10.2018, №139 від 18.10.2018, №144 від 19.10.2018, №143 від 19.10.2018, №155 від 22.10.2018, №157 від 22.10.2018, №156 від 22.10.2018, №177 від 26.10.2018, №168 від 25.10.2018, №184 від 31.10.2018, №190 від 02.11.2018, №196 від 09.11.2018, №ГЗ 00745 від 20.11.2018;

- складські квитанції серії АЧ №581445 від 28.09.2018, №581461 від 01.10.2018, №581462 від 01.10.2018, №581505 від 08.10.2018, №581568 від 12.10.2018, №581620 від 16.10.2018, №581690 від 18.10.2018, №581717 від 19.10.2018, №581716 від 19.10.2018, №581768 від 22.10.2018, серії АФ №316627 від 22.10.2018, серії АЧ №581769 від 22.10.2018, №581824 від 26.10.2018, №581807 від 25.10.2018, №581847 від 31.10.2018, №581859 від 02.11.2018, №581879 від 09.11.2018, серії БА №048146 від 20.11.2018, які містять посилання на карти аналізу зерна та якими підтверджується прийняття зерновими складами на зберігання кукурудзи 3 класу;

- картки аналізу зерна №61 від 28.09.2018, №64 від 01.10.2018, №63 від 01.10.2018, №72 від 08.10.2018, №89 від 12.10.2018, №90 від 16.10.2018, №119 від 18.10.2018, №125 від 19.10.2018, №124 від 19.10.2018, №137 від 22.10.2018, №136 від 22.10.2018, №138 від 22.10.2018, №157 від 26.10.2018, №148 від 25.10.2018, №164 від 31.10.2018, №170 від 02.11.2018, №176 від 09.11.2018, №464пф від 20.11.2018, видані ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та ТДВ «Гадяцький елеватор» відправнику (власнику) ФГ «Немашкало В.О.» ;

- платіжні доручення від 01.10.2018, 03.10.2018, 11.10.2018, 23.10.2018, 25.10.2018, 26.10.2018, 30.10.2018, 31.10.2018, 09.11.2018, 12.11.2018, 20.11.2018, 21.11.2018, 23.11.2018, 27.11.2018, 30.11.2018, 03.12.2018, 13.12.2018, 14.12.2018, 17.12.2018, 18.12.2018, 19.12.2018, 20.12.2018, 21.12.2018, 26.12.2018, 28.12.2018.

Отримання товару від ФГ "Немашкало В.О." відображено у бухгалтерському обліку ТОВ "Сіейті".

Придбане у ФГ «Немашкало В.О.» зерно кукурудзи зберігалось на складах Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України за договором №юр2/27/18 від 02.08.2018 та ТДВ «Гадяцький елеватор» за договором зберігання №3-24/803 від 11.07.2018 (т.1 а.с.244-249, т.2 а.с.1-12).

Зберігання кукурудзи на зернових складах підтверджується складеними актами приймання-передавання зерна №84 від 28.09.2018, №86 від 01.10.2018, №87 від 01.10.2018, №95 від 08.10.2018, №109 від 12.10.2018, №110 від 16.10.2018, №139 від 18.10.2018, №144 від 19.10.2018, №143 від 19.10.2018, №155 від 22.10.2018, №157 від 22.10.2018, №156 від 22.10.2018, №177 від 26.10.2018, №168 від 25.10.2018, №184 від 31.10.2018, №190 від 02.11.2018, №196 від 09.11.2018, №ГЗ 00745 від 20.11.2018, які підписані трьома особами: ФГ «Немашкало В.О.» , ТОВ «Сіейті» та зерновим складом Державне підприємство «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України або ТДВ «Гадяцький елеватор» .

Крім того, зерновими складами оформлено складські квитанції серії АЧ №581445 від 28.09.2018, №581461 від 01.10.2018, №581462 від 01.10.2018, №581505 від 08.10.2018, №581568 від 12.10.2018, №581620 від 16.10.2018, №581690 від 18.10.2018, №581717 від 19.10.2018, №581716 від 19.10.2018, №581768 від 22.10.2018, серії АФ №316627 від 22.10.2018, серії АЧ №581769 від 22.10.2018, №581824 від 26.10.2018, №581807 від 25.10.2018, №581847 від 31.10.2018, №581859 від 02.11.2018, №581879 від 09.11.2018, серії БА №048146 від 20.11.2018, які містять посилання на карти аналізу зерна.

Під час приймання зерна кукурудзи на зберігання, переоформлення та надання послуг зі зберігання зерна зерновими складами Державне підприємство «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України та ТДВ «Гадяцький елеватор» було складено також акти здачі-приймання робіт (надання послуг) або виконання робіт (надання послуг) №227 від 10.10.2018, №290 від 26.10.2018, №304 від 13.11.2018, №306 від 14.11.2018, №341 від 28.11.2018, №1061 від 30.11.2018.

Придбане у ФГ «Немашкало В.О.» зерно кукурудзи в подальшому було реалізоване позивачем ТОВ «Сіейті» (постачальник) на підставі договорів поставки:

- №СУМ0137-С/1100 від 21.09.2018, №СУМ0143-С/1101 від 25.09.2018, №СУМ0242-С/1104 від 11.10.2018, №СУМ0256-С/1105 від 16.10.2018, №СУМ0201-С/1108 від 09.10.2018, укладених із Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (покупець) (т.2 а.с.13-56, т.3 а.с.88-90);

- №К1810-4413/1278 від 18.10.2018, №К1810-4414/1279 від 23.10.2018, №К1810-4417/1346 від 26.10.2018, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (покупець) (т.2 а.с.57-136);

- № СУР 18991/1322 від 21.11.2018, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (покупець) (т.2 а.с.137-141).

Умовами цих договорів було передбачено поставку товарів на умовах ЕХW Державне підприємство «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (Сумська обл, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 11) та ЕХW «Франко-завод- зерновий склад постачальника» - ТДВ «Гадяцький елеватор» .

На підтвердження виконання даних договорів позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів поставки, додаткових угод до них, видаткових накладних, актів приймання-передавання зерна, довіреностей на отримання товару.

Згідно розрахунку «Рентабельність реалізації ТМЦ по контрагенту ФГ " «Немашкало В.О.» позивачем повідомлено про отримання прибутку з придбання та наступного продажу зерна кукурудзи у розмірі 588165,31 грн. (т.2 а.с.142-143).

Колегія суддів відмічає, що податковим органом не заперечується здійснення позивачем продажу товару (кукурудза) ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та ТОВ «АТ Каргілл» .

Судовим розглядом не встановлено недостовірності даних в документах, складених при здійсненні цих взаємовідносин.

Податковим органом також не надано достатніх та беззаперечних доказів стосовно того, що первинні документи, складені під час здійснення ТОВ «Сіейті» господарських операцій із вказаними контрагентами, містять недостовірні дані. Надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які унеможливлюють ідентифікувати відповідні господарські операції, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо доводів податкового органу про наявність податкової інформації стосовно ФГ "Немашкало В.О.", зміст якої свідчить про нездійснення підприємством фактичної діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом надано до суду узагальнену податкову інформацію щодо ФГ "Немашкало В.О." (т.2 а.с.229-251, т.3 а.с.97-185), зміст якої свідчить про висновки контролюючих органів про фактичне нездійснення контрагентом позивача господарської діяльності, оскільки податковим органом ставиться під сумнів придбання ФГ "Немашкало В.О." у третіх осіб товарів, які у подальшому було реалізовано на користь ТОВ "Сіейті".

Колегія суддів враховує, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних чи трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постановах від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18, від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16, яку відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача ФГ "Немашкало В.О.", код 37346685, був зареєстрований належним чином, а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відсутні негативні відомості щодо стану цього контрагента.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ФГ "Немашкало В.О.", код 37346685, за кодами КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням.

Умовами укладених між ТОВ "Сіейті" та ФГ "Немашкало В.О." договорів купівлі-продажу від 27.09.2018, 01.10.2018, 03.10.2018, 16.10.2018, 19.10.2018, 22.10.2018, 26.10.2018, 07.11.2018, 08.11.2018 передбачено, що постачальник підтверджує, що він є сільськогосподарським підприємством-виробником товару. Також, при поставці товару постачальник зобов`язується надати покупцю, серед іншого: завірену копію розширеного витягу з ЄДР, або електронну форму витягу, з квитанцією про оплату до державного бюджету (отриманого не більше, ніж 30 календарних днів до дати укладання договору); копія витягу з реєстру платників податку на додану вартість; завірену копію останньої зареєстрованої редакції статуту постачальника (перша, остання та сторінки з повноваженнями керівника) зі змінами (якщо такі є); у випадку обмежень встановлених установчими документами на підписання керівником договору та інших документів - протокол загальних зборів або рішення засновника про зняття будь-яких обмежень; копії форми 4-сг "Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай" та форми 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур"; копію довідки про обсяги земель у користуванні.

Позивачем до матеріалів справи надано копію статуту ФГ "Немашкало В.О." (нова редакція), затвердженого 21.03.2018 (т.3 а.с.21-32), копію рішення загальних зборів засновників контрагента від 21.03.2018 (т.3 а.с.45-46), копію свідоцтва платника ПДВ контрагента (т.3 а.с.33), копію звіту №4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року з квитанцією про їх направлення до Держстату України (т.3 а.с.34-38), копію звіту №29-сг про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду з квитанцією про їх направлення до Держстату України (т.3 а.с.39-43), копію листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про наявні в користуванні у ФГ "Немашкало В.О." земельні ділянки (т.3 а.с.44).

Податковий орган, в свою чергу, в акті перевірки (т.1 а.с.67, 68) зазначає, що відповідно до форми 1 ДФ в період здійснення господарських операцій з ТОВ «Сіейті» у вересні - грудні 2018 року кількість найманих працівників склала 6 осіб. ФГ «Немашкало В.О.» в поясненнях зазначає, що в обробці має 85 га оранки, в оформленні ще 1100 га оранки. На підприємстві працює 7 осіб.

На час здійснення спірних господарських операцій ФГ "Немашкало В.О.", код 37346685, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Податковим органом не надано до суду доказів та відомостей про скасування свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача, діяльність якого сприймається контролюючими органами як нереальна.

Крім того слід враховувати, що відповідно до пункту 5.6 договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Сіейті" та ФГ "Немашкало В.О.", було передбачено, що постачальник своєчасно та достовірно відображає у своїй податковій звітності суми податкових зобов`янь з ПДВ, а також своєчасно та вірно, згідно вимог чинного законодавства, складає електронну податкову накладну, зокрема із обов`язковим зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД, або розрахунок коригування до податкової накладної, погоджує її з Покупцем через систему електронного документообігу, та реєструє її в ЄРПН протягом п`яти календарних днів з дати першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження товару). У разі порушення постачальником умов цього пункту, та інших дій/бездіяльності, і як наслідок - неотримання покупцем своєчасного права на податковий кредит з ПДВ, - покупець має право затримати платежі згідно пункту 4.1 договору до повного виправлення постачальником своїх зобов`язань з ПДВ та отримання покупцем права на податковий кредит. У цьому випадку будь-які санкції та обмеження, що передбачені договором, до покупця не застосовуються.

При здійсненні господарських операцій ФГ "Немашкало В.О." було складено податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в акті перевірки зауважень до їх оформлення не зазначено.

Зазначені обставини свідчать, що на час здійснення спірних господарських операцій із ФГ "Немашкало В.О.", код 37346685, позивачем було вжито всіх можливих заходів щодо забезпечення належної обачності при виборі контрагента-постачальника.

Відповідачем не надано до суду як акти перевірок ФГ "Немашкало В.О.", код 37346685, так і будь-які інші документи, які безпосередньо підтверджують вчинення позивачем відповідних порушень.

Крім того, до підсистеми "Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва" стосовно ФГ " ОСОБА_1 " внесено картку фіктивності лише 12.03.2019, тобто, вже після здійснення вищевказаних господарських операцій щодо придбання кукурудзи позивачем.

Посилання податкового органу про наявність інформації стосовно вчинення контрагентом позивача чи, тим більше, третіми особами, які мали господарські взаємовідносини із контрагентом позивача, порушень чинного податкового законодавства не можуть вважатися судом беззаперечним доказом нереальності господарських операцій позивача із його контрагентами, оскільки податковим органом на підтвердження зазначеної інформації не надано до суду достатніх, належних та беззаперечних доказів.

Чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту сум по господарських операціях за умови, що контрагенти платника податків зареєстровані належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні негативні відомості щодо стану таких контрагентів, а також контрагенти є платниками податку на додану вартість.

Щодо доводів податкового органу про надання керівником ФГ "Немашкало В.О. пояснень, зміст яких свідчить про нездійсненням підприємством фактичної діяльності, колегія суддів зазначає наступне

Відповідно до ч.ч.4, 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать матеріали справи (т.2 а.с.234-240), Головним управлінням ДФС у Сумській області отримано від Головного управління ДФС у Харківській області відомості про надання пояснень директора ФГ "Немашкало В.О." ОСОБА_2 , який вказав, що не брав участі у господарській діяльності підприємства.

Зміст наданих податковим органом документів свідчить, що пояснення у ОСОБА_2 були відібрані співробітником Головного управління ДФС у Харківській області.

Однак, відповідачем не надано доказів, що відповідні пояснення ОСОБА_2 були відібрані у нього в межах кримінального провадження. Із наданих податковим органом документів вбачається, що ОСОБА_2 при наданні пояснень не було попереджено про настання кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання.

Враховуючи зазначене, такі пояснення керівника ФГ "Немашкало В.О." не можуть братися судом до уваги як докази, оскільки не відповідають встановленим процесуальним законом вимогам щодо допустимості, достовірність та достатності доказів.

При цьому колегія суддів враховує, що навіть здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва щодо контрагентів позивача не свідчить про відсутність факту здійснення цих господарських операцій, оскільки обставини відсутності реального вчинення господарської операції необхідно встановлювати щодо кожної господарської операції окремо.

Будь-які процесуальні документи, складені в межах вчинення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування злочинів у формі досудового слідства, в тому числі судові рішення (ухвали) щодо надання дозволів на вчинення відповідних слідчих дій, не можуть прийматися судом до уваги як беззаперечні докази, оскільки обставини, викладені в таких документах ще не є встановленими та доведеними і можуть бути, в подальшому, спростовані в ході досудового слідства із закриттям кримінального провадження та провадження, або під час судового розгляду із прийняттям судом виправдовувального вироку.

Колегія суддів звертає увагу, що ГУ ДПС у Сумській області не надано до суду як вироку чи іншого судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у контрагента позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення, так і судового рішення щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Посилання відповідача про непроведення ТОВ "Сіейті" безпосередніх переговорів із контрагентом ФГ "Немашкало В.О.", колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Умовами укладених між ТОВ "Сіейті" та ФГ "Немашкало В.О." договорів купівлі-продажу від 27.09.2018, 01.10.2018, 03.10.2018, 16.10.2018, 19.10.2018, 22.10.2018, 26.10.2018, 07.11.2018, 08.11.2018 не визначено порядок проведення переговорів між сторонами.

Положеннями ст.44 Господарського кодексу України визначено принципи підприємницької діяльності, в тому числі передбачено, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно із ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавцем не передбачено особливої процедури укладення договорів купівлі-продажу (постачання) сільськогосподарської продукції, недотримання якої призводить до нікчемності чи недійсності правочину.

Отже, законодавчо не передбачено заборони щодо укладення договорів купівлі-продажу (постачання) сільськогосподарської продукції з використанням різноманітних засобів зв`язку, в тому числі телефонного, поштового чи іншого електронного.

Матеріалами справи підтверджено (т.3 а.с.74-87, т.4 а.с.46-79), що договори купівлі-продажу від 27.09.2018, 01.10.2018, 03.10.2018, 16.10.2018, 19.10.2018, 22.10.2018, 26.10.2018, 07.11.2018, 08.11.2018 укладалися між ТОВ "Сіейті" та ФГ "Немашкало В.О." шляхом підписання їх уповноваженим представником позивача, направлення поштовим зв`язком на адресу контрагента та отриманням в подальшому поштою вже підписаного контрагентом примірника договору. Умови поставки та договорів погоджувалися сторонами в телефонному режимі та електронним зв`язком.

При цьому податковим органом не надано достатніх та беззаперечних доказів, які свідчили б, що документи від імені як позивача, так і його контрагента підписані неуповноваженими особами.

Щодо доводів податкового органу про відсутність у ФГ "Немашкало В.О." достатньої кількості товару та неотримання такого товару від інших осіб, колегія суддів звертає увагу, що при здійсненні господарських операцій ФГ "Немашкало В.О." було складено відповідні податкові накладні, які за рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в акті перевірки позивача зауважень до їх оформлення не зазначено.

В акті перевірки позивача (т.1 а.с.68) податковий орган відображає факт наявності таких пояснень та зазначає, що всі податкові накладні, які були видані ФГ «Немашкало В.О.» було розблоковано за рішенням ДФС, що винесено комісією на підставі отриманих від ФГ «Немашкало В.О» пояснень. В зазначених поясненнях ФГ «Немашкало В.О.» зазначає, що в обробці має 85 га оранки, в оформлення ще 1100 га оранки. На підприємстві працює 7 осіб. Транспортування придбаного зерна кукурудзи 3 класу здійснюється силами постачальників (ТТН додавались до пояснень). Приймання товару здійснює ДП «Охтирський КХП» відповідно до укладеного договору зберігання. КХП має всі необхідні потужності для переробки та зберігання зерна. Таке КХП має сертифіковану лабораторію. Після отримання пояснень всі податкові накладні було розблоковано та належним чином зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, контролюючим органом вже було проведено попередню перевірку реальності здійснення ФГ "Немашкало В.О." відповідних господарських операцій та, в тому числі, проаналізовано акт отримання товару (кукурудзи).

При цьому, відповідачем надано до суду документи, отримані від ФГ "Немашкало В.О." (т.3 а.с.97-185) разом із поясненнями стосовно здійснених господарських операцій.

Також колегія суддів враховує, що під час отримання позивачем товару зерновими складами (зберігачі товару) йому було надано первинні документи, які свідчать про наявність такого товару (кукурудзи) у контрагента-постачальника, оскільки в разі відсутності права власності у ФГ "Немашкало В.О." права власності на певний товар, зберігач товару не здійснив би відпуск такого товару позивачу.

Крім того, після проведеної податковим органом перевірки на звернення позивача листом №232 від 19.06.2019 ТДВ «Гадяцький елеватор» підтвердив надходження зерна кукурудзи від ФГ «Немашкало В.О.» та надав копії товарно-транспортних накладних з відмітками елеватора про якість прийнятого зерна та його вагу (т.2 а.с.144-165). Листом №585 від 03.07.2019 ДП «Охтирський КХП» було надано копії листів ФГ «Немашкало В.О.» щодо переоформлення товару на адресу ТОВ «Сіейті» , актів розрахунків на зберігання зерна ФГ «Немашкало В.О.» , а також складських квитанцій щодо зберігання зерна ФГ «Немашкало В.О.» (т.2 а.с.168-213).

При цьому, колегія суддів стосовно доводів податкового органу про завищення ціни для подальшого перепродажу відповідного зерна державним підприємствам відмічає наступне.

Положеннями ч.3 ст.189 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Питання стосовно придбання підприємствами, установами та організаціями товарів за певними цінами, в тому числі за завищеними, лежить в площині здійснення контролю за їх діяльністю їх власниками чи іншими уповноваженими на це особами/органами та не стосується предмету доказування в даній справі.

Щодо нездійснення транспортування придбаного ТОВ "Сіейті" у ФГ "Немашкало В.О." товару (кукурудзи), колегія суддів зазначає наступне.

Умовами пунктів 3.3 та 3.4 договорів купівлі-продажу передбачено умови поставки - EXW у відповідності з правилами "ІНКОТЕРМС-2010":

- ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України за адресою: 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, 11

- ТДВ «Гадяцький елеватор» за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, м.Гадяч, вул. Героїв Майдану, 75.

Датою поставки товару вважається дата оформлення зерновим складом у місці постачання складської квитанції на ім`я покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної.

Слід враховувати, що EXW або Франко завод (…назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

Враховуючи, що належний ФГ "Немашкало В.О." товар (кукурудза 3 класу) зберігався на вищевказаних зернових складах, його передача ТОВ "Сіейті" на території зернових складів є належним виконанням умов договорів купівлі-продажу.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що постачання товарів здійснюється в процесі господарської діяльності позивача та його контрагента, які можуть організувати свою діяльність на власний розсуд. Чинним законодавством не передбачено заборони на зберігання сторонами договору придбаного товару в одного й того ж зберігача.

Отже, укладення ТОВ "Сіейті" договорів зберігання №юр2/27/18 від 02.08.2018 із ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України та №3-24/803 від 11.07.2018 із ТДВ «Гадяцький елеватор» для зберігання товару (кукурудзи), отриманого від контрагента-постачальника, не суперечить вимогам чинного законодавства.

В свою чергу, нездійснення позивачем навантажувально-розвантажувальних робіт стосовно даного товару (кукурудзи) та, відповідно, нездійснення його транспортування відповідає економічній доцільності господарської діяльності підприємства стосовно недопущення додаткових необгрунтованих витрат.

Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Стосовно доводів податкового органу про ненадання документів, які підтверджують якість отриманого товару, колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2.1 договорів купівлі-продажу, укладених ТОВ "Сіейті" із ФГ "Немашкало В.О.", товар, що поставляється по договорам, по якості повинен відповідати вимогам, які застосовуються відповідними технічними умовами та стандартами до певного виду товару. Разом з товаром постачальник надає покупцю документи, які підтверджують якість товару, а також інші документи, передбачені діючим законодавством України. Якість та кількість товару, що поставляється за цими договорами, зазначається зерновим складом у складському документ.

Умовами пункту 3.5 цих договорів передбачено, що при поставці товару постачальник зобов`язується надати покупцю, в тому числі: складську квитанцію; картку аналізу зерна.

На підтвердження виконання умов договорів ТОВ «Сіейті» долучено до матеріалів справи копії:

- тристоронніх актів приймання-передавання зерна, які підписані ФГ «Немашкало В.О.» , ТОВ «Сіейті» та зерновим складом Державне підприємство «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України або ТДВ «Гадяцький елеватор» ;

- складські квитанції, які містять посилання на карти аналізу зерна та якими підтверджується прийняття зерновими складами на зберігання кукурудзи 3 класу;

- картки аналізу зерна, видані зерновими складами (ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та ТДВ «Гадяцький елеватор» ) саме відправнику (власнику) ФГ «Немашкало В.О.» .

Отже, враховуючи, що якість зерна за умовами вищевказаних договорів, укладених ТОВ "Сіейті" із ФГ "Немашкало В.О.", зазначається саме зерновим складом у складському документі, отримання позивачем від контрагента складських квитанцій та карток аналізу зерна, виданих зерновими складами, є належним підтвердженням якості поставленого зерна.

Крім того колегія судів враховує, що відсутність певних документів у платника податків, як-то: сертифікати якості, не може бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, тоді як інші докази, оцінені судом у судовому процесі підтверджують фактичне виконання поставки, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цих фактів. Ненадання таких документів не позбавляє платника права на формування показників податкової звітності, за умови наявності інших первинних документів, які спростовують факт безтоварності господарських операцій.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постановах від 05 листопада 2019 року у справі №804/9145/16, від 06 лютого 2020 року у справі №815/2770/15.

Враховуючи зазначене, судовим розглядом не підтверджено висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ «Сіейті» пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» платник податку та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.03.2020 у справі №140/2715/18.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справі "Булвес" АД проти Болгарії" дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" наголошено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень процесуального законодавства.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог ТОВ "Сіейті".

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року у справі № 480/2450/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Л.О. Донець Я.М. Макаренко Постанова складена в повному обсязі 19.10.20 р.