Постанова

від 19.10.2020 по справі 420/2528/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2528/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Ступакової І.Г.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПРОКАР ТРЕЙДІНГ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ПРОКАР ТРЕЙДІНГ до Головного управління ДПС В Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОКАР ТРЕЙДІНГ звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2019 року №0009450509 та №0009430509.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ПРОКАР ТРЕЙДІНГ за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, а також законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої було складено акт перевірки на підставі якого було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0009450509 від 18.12.2019 р., згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, 11021000 на 9 771 591,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 7 817 273,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 954 318,00 грн., та № 0009430509 від 18.12.2019 р., згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, 14060100 на 7 620 505,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 6 096 404,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 524 101,00 грн.

Позивач вважає, що відповідачем не дотримано вимоги до форми та змісту акту перевірки. Акт перевірки не містить повного об`єму інформації, яка передбачена законодавством, у зв`язку з чим не вбачається можливим достовірно встановити й зрозуміти, в чому полягають зазначені в Акті перевірки правопорушення та чи мали місце такі правопорушення взагалі.

Також позивач зазначив, що наведені в Акті перевірки висновки щодо заниження задекларованого доходу, податку на прибуток та ПДВ внаслідок нібито допущених порушень податкового законодавства, являються помилковими й не підлягають врахуванню з огляду на наступні обставини.

Так, в Акті перевірки містяться висновки відповідача про нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у деяких його контрагентів відкритих у банківських установах рахунків, що, на думку контролюючого органу, свідчить про неможливість здійснення ними господарської діяльності. Проте в Акті перевірки не вказано, які саме господарські операції позивача кваліфікуються як нереальні з огляду саме на відсутність у таких контрагентів відкритих у банківських установах рахунків. Деякі контрагенти нещодавно розпочали свою господарську діяльність і не встигли відкрити рахунок в банківських установах до моменту настання оплати за поставлений товар. З метою належного виконання господарських зобов`язань позивач укладав договори про переуступку кредиторської заборгованості (переведення боргу) на інших юридичних осіб з метою переказу коштів за товар. Таким чином, наявні в Акті перевірки доводи про відсутність у деяких контрагентів позивача відкритих в банківських установах рахунків та начебто наявність певних порушень у зв`язку із цим, не може свідчити про нереальність (недійсність, фіктивність) правочинів з такими контрагентами чи вчинення позивачем будь-яких порушень чинного законодавства.

Крім цього, в Акті перевірки містяться висновки про нереальність всіх наведених в Акті перевірки господарських операцій позивача з огляду на відсутність в певних інформаційних базах відомостей про придбання деякими контрагентами відповідного товару. Так, в Акті перевірки відсутні відомості, конкретний час та підстави реєстрації контрагентів позивача в якості платників податку на додану вартість. Водночас, відповідачем взагалі відкидається можливість придбання контрагентами позивача товарів у період часу до їх реєстрації платниками ПДВ. Відповідач не дослідив час і підстави набуття контрагентами статусу платників ПДВ, а також часу і підстав набуття ними спірного товару. Відповідачем в Акті перевірки залишено поза увагою те, що поставлені контрагентами позивача товари могли бути набуті ними на підставах та у спосіб, що є законними й не тягнуть за собою відображення відповідних операцій у ЄРПН.

Також, в Акті перевірки відповідач посилається на несумісність здійснюваних контрагентами видів економічної діяльності з наведеними в Акті перевірки господарськими операціями з постачання товарів. При цьому, ряд зазначених відповідачем постачальників здійснюють такі види економічної діяльності, які узгоджуються зі здійсненням наведених в Акті перевірки господарських операцій. В Акті перевірки наводиться інформація лише про основні види економічної діяльності контрагентів Товариства, без зазначення інших видів діяльності таких постачальників.

Позивач вважає, що наявність або відсутність окремих документів або ж недоліки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідач просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що аналізом контрагентів-постачальників було встановлено реалізацію підприємствами товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання.

До органів ДПС, зазначеними контрагентами за весь період їх діяльності з дати державної реєстрації надавалась виключно податкова звітність з ПДВ. На дату складання акту перевірки контрагенти позивача не звітують, не мають трудових ресурсів, не мають основних засобів та інших матеріальних або нематеріальних активів; підприємства не мають операцій з оренди складських приміщень або зберігання ТМЦ, не мають операцій з оренди транспортних засобів або придбання транспортних послуг; не здійснюють імпортні операції; частина підприємств не має рахунків у банках; термін функціонування підприємств-контрагентів, від дати державної реєстрація до останнього звітного періоду за який надано податкову звітність, переважно не перевищує від 3 до 12 місяців; встановлено наявність кримінальних проваджень згідно яких 48 підприємств із зазначеного переліку визначені, як такі, що відноситься до підприємств з ознаками фіктивності.

На думку відповідача, сукупність наведених фактів свідчить про неможливість здійснення зазначеним контрагентами позивача господарської діяльності. Аналізом господарської діяльності зазначених підприємств встановлено відсутність даних щодо здійснення жодної іншої діяльності, з моменту їх реєстрації, ніж документальне оформлення нереальних господарських операцій тобто проведення тільки тих нібито здійснених господарських операцій, що безпосередньо пов`язані з виникненням у підсумку необґрунтованої податкової вигоди у покупців , а саме ТОВ ПРОКАР ТРЕЙДІНГ . Вибір контрагентів-постачальників ТОВ ПРОКАР ТРЕЙДІНГ та інші передумови (зокрема, щодо ініціативи) укладання з ними договорів мають штучний (уявний) характер, а оформлені правочини не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. Укладені з контрагентами-постачальниками договори не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. Фактично ТОВ ПРОКАР ТРЕЙДІНГ здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі).

Перевіркою ТОВ ПРОКАР ТРЕЙДІНГ встановлено оформлення нереальних операцій з одержання (купівлі) та подальшого введення в обіг (легалізації) товару дійсне джерело походження якого невідоме, що по суті засвідчує безоплатне їх одержання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ ПРОКАР ТРЕЙДІНГ відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням ТОВ ПРОКАР ТРЕЙДІНГ звернулось з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати наведені податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЄЮ СУДДІВ ВСТАНОВЛЕНО

З 28.10.2019 р. по 15.11.2019 р. посадовими особами Головного управління ДПС В Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ПРОКАР ТРЕЙДІНГ за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2019 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, а також законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 418/15-32-05-09/39188812 від 22.11.2019 року, в якому наявні висновки про допущені Товариством порушення вимог чинного законодавства, внаслідок чого в періоді, який перевірявся, було занижено податок на прибуток у сумі 7 817 273,00 грн. та ПДВ до сплати у сумі 6 096 404,00 грн.

Не погодившись з висновками перевірки та складеним за її наслідками Актом перевірки, 11.12.2019 р. Товариством було надано відповідачу заперечення проти Акту перевірки та документи, які підтверджують показники, відображені у податковій звітності, у тому числі первинну документацію на підтвердження закупівлі товару, докази оплати закупленого товару, а також документацію на підтвердження подальшого продажу закупленого позивачем товару у періоді, що перевірявся.

Заперечення позивача були залишені відповідачем без задоволення, а висновки Акту перевірки без змін, про що було складено повідомлення № 6153/10715-32-05-09-10 від 17.19.2019 року Про надання відповіді .

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№ 0009450509 від 18.12.2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, 11021000 на 9 771 591,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 7 817 273,00 грн. та за штрафними (фінансовими)санкціями - 1 954 318,00 грн.;

№ 0009430509 від 18.12.2019 р., згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, 14060100 на 7 620 505,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 6 096 404,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 524 101,00 грн.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до положень п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що в періоді, який перевірявся, ТОВ ПРОКАР ТРЕЙДІНГ було придбано ТМЦ, які обліковано на підприємстві у якості малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП). Було придбано та передано в експлуатацію (списано) МШП загальною вартістю 12 737 528 грн.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що у разі реального використання МШП у господарському процесі на підприємстві, в межах перевірки має простежуватись весь ланцюг руху запасів, від оприбуткування на підприємство до видачі відповідальному працівнику підприємства та подальшого списання. Разом з цим позивачем не було надано документи, що підтверджують внутрішнє переміщення (відпуск, повернення, списання) таких МШП.

Разом з тим, судом першої інстанції не було надано оцінки доводам позивача про наявність реальних витрат на оплату товару, придбаного за спірними господарськими операціями, послуг з його перевезення, а також факт подальшого продажу такого товару.

При цьому, в самому Акті перевірки відповідач фактично визнає наявність у апелянта реальних витрат, понесених у зв`язку з придбанням спірних товарів, та подальше введення в обіг , тобто подальший продаж таких товарів, а також отримання Товариством транспортних послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ КРЕДО ТРАНС .

Вирішуючи справу суд першої інстанції погодився із висновками контролюючого органу про реалізацію контрагентами позивача товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання. Проте, наведені висновки відповідача засновані саме на відсутності податкової інформації про закупівлі контрагентами позивача певної продукції, а не на податковій інформації про відсутність закупівлі контрагентами позивача певної продукції.

За таких обставин колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вбачається неповне з`ясування судом обставин, що мають суттєве значення для вирішення даної справи.

Крім того, судом першої інстанції було зроблено висновок про ненадання позивачем документів, що підтверджують внутрішнє переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів. Проте, колегія суддів вважає такий висновок передчасним та помилковим, оскільки в Акті перевірки контролюючим органом зазначено про те, що рух матеріальних цінностей, у тому числі й малоцінних та швидкозношуваних предметів, на підприємстві має обліковуватись накладними-вимогами, у відповідності до вимог наказу Міністерства статистики України від 21.06.96 № 193.

Так, на запит відповідача від 14.11.2019 р. апелянтом було надано лист-пояснення № 10509/10/15-32 від 15.11.2019 р., з додатками, а саме з копіями накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за період, який перевірявся. Крім того, а Акті перевірки наявні висновки контролюючого органу про списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, засновані на наданих Товариством документах про їх внутрішнє переміщення.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до суду було надано такі документи: договори, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оприбуткування товарів на склад, договори про переведення (переуступку) боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім зазначених документів Товариством під час перевірки, разом із запереченнями проти Акта перевірки, було надано наступні документи на підтвердження реальності господарських операцій з постачальниками: договори поставки, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, якими підтверджується подальший продаж товару, придбаного за спірними господарськими операціями, придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), а також накладні-вимоги - на підтвердження їх внутрішнього переміщення (використання).

Колегія суддів зазначає, що наявність та використання МШП являється невід`ємною складовою діяльності із закупівлі та подальшого продажу товарів. Відтак, документи про закупівлю та використання МШП підтверджують рух товарів на підприємстві, а також і реальність господарських операцій із закупівлі товарів.

Апелянтом також було надано виписки з банківських рахунків Товариства за період, що перевірявся, якими підтверджується понесення позивачем витрат на оплату придбаного товару (в тому числі й за договорами переведення боргу), МШП, а також витрат на оплату послуг з перевезення закуплених товарів від постачальників до Товариства та від Товариства до покупців, витрат на оплату послуг з перевезення МШП.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені документи підтверджують фактичний рух активів позивача, зміни у його капіталі та зобов`язаннях, а відтак - реальність спірних господарських операцій.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що укладені позивачем з наведеними в Акті перевірки постачальниками договори постачання не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять предмет таких договорів, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Крім того, наявність або відсутність окремих документів або ж недоліки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у Постанові від 03.09.2019 року у справі № 810/3790/17 та у Постанові від 22.08.2019 року у справі № 805/393/17-а.

Висновки відповідача про нереальність господарських операцій, наведених в акті перевірки, з посиланням на недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни спростовуються понесеними позивачем витратами на придбання відповідного товару, які в Акті перевірки не заперечуються.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПРОКАР ТРЕЙДІНГ задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року - скасувати, прийняти у справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ПРОКАР ТРЕЙДІНГ у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0009450509 від 18.12.2019 р. та № 0009430509 від 18.12.2019 р.

Стягнути з Головного управління ДПС України в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ: 43142370) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ПРОКАР ТРЕЙДІНГ (65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Дальницька, 43/15; ЄДРПОУ: 39188812) суми сплаченого судового збору в розмірі 21 020,00 (двадцять одну тисячу двадцять) гривень за подання позовної заяви, та у розмірі 31 530 (тридцять одну тисячу п`ятсот тридцять) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Ступакова І.Г. Кравченко К.В.