Постанова

від 12.10.2020 по справі 640/2154/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2154/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів Степанюка А.Г., Чаку Є.В., секретаря Вінокурової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краун Альянс до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм Р , ПС , -

В С Т А Н О В И В :

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, про що складено відповідний Акт від 26 жовтня 2018 року №1283/26-15-14-06-02/37412569 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.66-98).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 141.2.1, 141.2.2, 141.2.3, 141.2.5 п. 141.2 ст. 14 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 6966907,00 грн. суми податку на прибуток, у тому числі на 736235,00 грн. за 2015 рік, на 1480241,00 грн. за ІІІ квартал 2016 року, на 4351953,00 грн. за ІV квартал 2016 року, на 400879,00 грн. за ІІ квартал 2017 року, завищення на 2401,00 грн. суми податку на прибуток, у тому числі на 1152,00 грн. за І квартал 2016 року, на 383,00 грн. за ІІ квартал 2016 року, на 866,00 грн. за І квартал 2017 року; пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України - неподання звіту про контрольовані операції за 2016 звітний рік.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форм Р , ПС від 21 листопада 2018 року №№0059271406, 0059291406, якими Позивачу збільшено на 8525175,00 грн. суми грошового зобов`язання з податку на додану прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій, у тому числі на 6966907,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 1558268,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); застосовано до Позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 413400,00 грн.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві форм Р , ПС від 21 листопада 2018 року №№0059271406, 0059291406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року позовну заяву задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0059271406 від 21.11.2018; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції в частині скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрус Кепітал , як Продавцем, та Позивачем, як Покупцем, укладено Договори купівлі-продажу цінних паперів від 23 вересня 2016 року №№ ДД 23/1-16, ДД 23/4-16, від 27 вересня 2016 року № ДД 24/1-16, від 25 жовтня 2016 року № ДД 27/1-16, від 10 листопада 2016 року № ДД 28/1-16, від 01 грудня 2016 року № ДД 30/1-16, від 16 грудня 2016 року № ДД 31/1-16, від 26 грудня 2016 року № ДД 32/1-16, від 29 грудня 2016 року № 1/ДД 23/4-16, згідно з п. 1.1. яких Продавець зобов`язується передати у власність Покупця цінні папери (далі - ЦП), а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити ЦП в порядку, строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, надано завірені належним чином копії: Актів прийому-передачі цінних паперів, Актів виконаних зобов`язань, Розпоряджень на виконання облікових операцій.

Відповідач, як на підставу відсутності факту реального здійснення господарських операцій, посилається на Протокол допиту свідка - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрус Кепітал ОСОБА_1 у внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100090000035 від 08 червня 2018 року кримінальному провадженні, в якому він пояснив про непричетність до реєстрації та господарської діяльності зазначеного підприємства.

Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №826/10838/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СтілАрм до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене Позивачем податкове повідомлення-рішення Відповідача від 21 листопада 2018 року №№0059271406 є правомірними, у зв`язку з чим адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А згідно з частиною другою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року в частині задоволення адміністративного позову скасовується та ухвалюється в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовляється.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року в частині задоволення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21 листопада 2018 року №0059271406 скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В іншій частині Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 19.10.2020 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Степанюк А.Г.

Чаку Є.В.