Постанова

від 16.10.2020 по справі 640/19449/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19449/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Фірма Е.І.В. Плюс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2018 року №0038821404.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ Агротехтраст фактично не відбувались внаслідок чого безпідставно здійснено їх документальне оформлення, а складені первинні документи не відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження позивачем суми ПДВ.

Позивач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В силу положень п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України, беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантину на всій території України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 19.03.2018 року по 23.03.2018 року Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Агротехтраст за жовтень 2016 року, за результатами якої складено акт від 04.07.2018 року №649/26-15-14-04-05/32961207, в якому зафіксовано порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2016 року на загальну суму 65329,00 грн. (а.с.69-85 т.1).

Позивачем було подано заперечення вих.№09-07-1 від 09.07.2018 на вказаний акт перевірки (а.с.90-96 т.1), за результатами розгляду якого рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 18.07.2018 (а.с.97-99 т.1) заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2018 року №0038821404 на загальну суму 81661,00 грн., в тому числі основний платіж - 65329,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 16332,00 грн. (а.с.116 т.1).

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку (а.с.101-109 т.1), внаслідок чого рішенням Державної фіскальної служби України від 02.10.2018 №32005/6/99-99-11-01-02-25 (а.с.110-112 т.1) податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи наведене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, а відтак, у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Агротехтраст .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Агротехтраст на підставі договорів поставки №1024/01 від 01.10.2016 та №171016 від 17.10.2016, за умовами яких постачальник (ТОВ Агротехтраст ) зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві (ПП Фірма Е.І.В. Плюс ) непродовольчі товари народного споживання, в подальшому товар , а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є товар, зазначений у видатковій накладній. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх асортимент, номенклатура та ціна визначається у видатковій накладній на товар, що являє собою специфікацію в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Загальна сума даного Договору визначається на підставі вартості фактично поставленого товару і складається із сум, вказаних у видаткових накладних, підписаних сторонами. Покупець оплачує товари шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100 % вартості товарів протягом 120 календарних днів з моменту отримання товару (а.с.42-53 т.1).

За результатами господарських операцій складено податкові накладні від 01.10.2016 №1 (а.с.54 т.1) на загальну суму 20523,18 грн., в тому числі ПДВ 3420,53 грн., та від 18.10.2016 №5 (а.с.57 т.1) на загальну суму 371447,98 грн., в тому числі ПДВ 61908,00 грн., які були зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.56, 59 т.1).

На підтвердження фактичного виконання наведених вище договорів та правомірності формування податкового кредиту позивачем надано видаткові накладні №РН-1012/01 від 12.10.2016 та №РН-1018/01 від 18.10.2016, товарно-транспортні накладні, які містять інформацію про вантажовідправника, вантажоодержувача та про товар, який перевозиться, що повністю відповідає інформації, викладеній в податкових накладних (а.с.60-65 т.1).

Транспортування товару відбувалось транспортними засобами ФОП ОСОБА_1 , на підставі договору про надання послуг з перевезення №01/09-15 від 01.09.2015 (а.с.37-38 т.1), а розвантаження товару проводилось в приміщенні, орендованому позивачем у ТОВ Київ Бізнес Ріелті за договором суборенди нежитлових приміщень №14-04/16-ШЕГ від 07.04.2016 (а.с.29-30 т.1).

В акті перевірки контролюючим органом відображено, що розрахунки за товар здійснювались за платіжним дорученням від 27.10.2016 №281 на загальну суму 39197,12 грн., в тому числі ПДВ - 6532,85. Згідно з карткою рахунку 631 за 2016 рік на кінець періоду кредиторська заборгованість становить 352774,04 грн. Суму ПДВ включено позивачем до податкового кредиту за жовтень 2016 року та відображено в додатку 5 до податкових декларації з ПДВ (а.с.77 т.1).

На підтвердження наявності ділової мети господарських операцій, проведених з ТОВ Агротехтраст позивачем подано докази подальшої реалізації придбаних товарів - податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання, акти здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні (а.с.119-203 т.1).

Наведена господарська операція повністю відповідає основному виду діяльності позивача за КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення (а.с.20 т.1).

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Посилання контролюючого органу на не подання контрагентом позивача податкової звітності в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договорами.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивача мети та економічної обґрунтованості придбання у ТОВ Агротехтраст електронного обладнання з метою його подальшої реалізації та отримання прибутку у формі націнки.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ Агротехтраст , а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Наявна в матеріалах справи ухвала Печерського районного суду м.Києва від 23.01.2017 у справі №757/3597/17-к (а.с.238-240 т.1) про надання дозволу на тимчасовий доступ до оригіналів документів щодо відкриття та обслуговування розрахункових рахунків ТОВ Трейдинг-Кепітал Сістем , жодним чином не доводить будь-яких обставин щодо фіктивності ТОВ Агротехтраст , або нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, позаяк не містить інформації або висновків суду про діяльність ТОВ Агротехтраст у період, який перевірявся контролюючим органом.

Посилання апелянта на те, що 05.03.2018 ТОВ Агротехтраст заведено до картки фіктивного підприємництва не доводить безтоварності господарських операцій за договорами поставки №1024/01 від 01.10.2016 та №171016 від 17.10.2016, що мали місце в жовтні 2016 року, беручи до уваги той факт, що у вказаний період ТОВ Агротехтраст був зареєстрований платником ПДВ, що відображено в акті перевірки (а.с.77 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів звертає увагу, що ні у висновках акта перевірки, ні у рішеннях за наслідками розгляду скарг позивача не було зазначено, що вказаний у договорі поставки №1024/01 від 01.10.2016 номер рахунку ТОВ Агротехтраст був відкритий в банківській установі лише 05.10.2016, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в силу ч.2 ст.77 КАС України не може обґрунтовувати правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення наведеною обставиною, оскільки вона не була покладена в його основу.

Крім того, можлива помилка в даті фактичного укладання договору №1024/01 від 01.10.2016, що призвела до відображення в ньому рахунку, відкритого 05.10.2016, не може свідчити про нереальність господарських операцій, які підтверджується первинними бухгалтерськими документами, що містяться в матеріалах справи та були надані позивачем контролюючому органу під час перевірки.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (робіт, послуг).

Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо контрагента позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з таким контрагентом, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що наданими позивачем первинними документами підтверджується отримання позивачем від ТОВ Агротехтраст товарів, які є економічно виправданими та використані позивачем в господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації з націнкою з метою отримання прибутку, колегія суддів доходить висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, з огляду на встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності придбаних товарів, а тому висновки податкового органу про порушення ним п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України є безпідставними, а прийняте на підставі вказаного висновку податкове повідомлення-рішення від 23.07.2018 №0038821404 є протиправними та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 16 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма