Постанова

від 13.10.2020 по справі 580/1310/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1310/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2020, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 10.02.2020 № 23-1581/14-20-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки , яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розміром 2,0 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0961, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність;

2) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розміром 2,0 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0961, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, що не перешкоджає вирішенню скарги за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, ФОП ОСОБА_2 розробила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 14,0000га, громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Зазначений проект згідно з його Змістом складається із:

-завдання на розроблення проекту землеустрою;

-пояснювальної записки, відповідно до якої передбачена передача у власність 7 (семи) земельних ділянок (серед них позивачу площею 2,0000га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0962);

-копій клопотань (заяви) на розроблення проекту землеустрою;

-наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою;

-довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачів, угіддями станом на 01.01.2016 щодо земельної ділянки (кадастровий номер 7122882000:02:001:0962);

-викопіювання з публічної кадастрової карти що земельної ділянки (кадастровий номер 7122882000:02:001:0962);

-довідки від 31.10.2019 №208/19 щодо ґрунтового покриву земельної ділянки, площею 14,0000га;

-переліку обмежень у використанні земельної ділянки;

-кадастрового плану земельної ділянки (кадастровий номер 7122882000:02:001:0962);

-матеріали погодження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, площею 14,0000га (висновок від 08.11.2019 №16420/82-19, висновок від 06.11.2019 №1066-19).

03.02.2020 відповідачу від імені ОСОБА_1 (вх. від 03.02.2020 №Г-1138/0/94-20) подана заява з проханням затвердити проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0000га, для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області. У ній вчинений підпис із зазначенням за дорученням без розшифрування особи підписанта, у т.ч. без прізвища та ініціалів.

На вказану заяву відповідач наказом від 10.02.2020 №23-1581/14-20-СГ відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність площею 2,0000га (кадастровий номер 7122882000:02:001:0961), посилаючись на те, що кадастровий план земельної ділянки, який є складовою проекту землеустрою, не відповідає вимогам ст.34 Закону України Про державний земельний кадастр та п.3.4. Інструкції про встановлення меж земельних ділянок натурі та закріплення їх межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376. Також вказано на відсутність рішення про погодження ОТГ надання у власність земельної ділянки відповідно до розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та вважає протиправною відмову у затвердженні проекту землеустрою який направлений до відповідача на затвердження.

Відповідач вважає кадастровий план земельної ділянки, який є складовою проекту землеустрою, не відповідає вимогам Закону України Про державний земельний кадастр та Інструкції про встановлення меж земельних ділянок натурі та закріплення їх межовими знаками.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, однак при ухваленні рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми земельного законодавства, а також не враховано судову практику Верховного Суду.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Суб`єктам владних повноважень, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено у ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Абзацом 2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Отже, законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, встановленим ЗК України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Рішенню про затвердження проекту землеустрою і надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно зі ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 ст.118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, умовою для виникнення обов`язку у відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надати земельну ділянку є отримання ним саме погодженого такого проекту.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з положеннями ст.50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV Про землеустрій (далі - ЗУ №858-IV) повинен включати певний перелік документів, в тому числі матеріали погодження проекту землеустрою, які є обов`язковою його складовою.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п.3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.

Як встановлено, проект землеустрою позивача таких даних не містить.

Крім того, погодження органу місцевого самоврядування також відсутнє, проект землеустрою, який просить затвердити позивач, розроблений на земельну ділянку, площею 14,0000га, хоча його заява про затвердження проекту землеустрою стосувался 2га.

Матеріали погодження проекту землеустрою (висновок від 08.11.2019 №16420/82-19, висновок від 06.11.2019 №1066-19) стосуються спільного розгляду земельної ділянки, площею 14,0000 га. Водночас відсутній розпорядчий акт органу державної влади щодо об`єднання земельних ділянок, на які виготовлено один згаданий вище проект.

Проект землеустрою не містить розпорядчого акту щодо наміру створити земельну ділянку шляхом об`єднання земельних ділянок 7 осіб, у тому числі виникнення спільної часткової чи сумісної власності за участю позивача.

Відповідно до ст.29 Закону України №858-IV документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Відповідно до ст.50 ЗУ №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Тобто єдиний проект землеустрою виготовляється у випадку формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Разом з тим, Проект землеустрою розроблено на сформовані земельні ділянки по 2га, хоча розпорядчий акт на їх об`єднання або зміну цільового призначення, заяв і відповідних дозволів на виготовлення проекту на 14,00га він не містить.

Наданий проект землеустрою не містить матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, відомостей про обчислення площі земельної ділянки, актів приймання-передачі межових знаків на зберігання, матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

Доводи, викладені апелянтом в скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 19.10.2020