Рішення

від 19.07.2007 по справі 8998-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8998-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

19.07.2007Справа №2-13/8998-2007

За позовом Малого приватного підприємства «Ютта», м. Феодосія

До відповідача Феодосійської міської ради, м. Феодосія.

З участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Виконавчий комітет Феодосійської міської ради, м. Феодосія.

Про визнання  права власності.

Суддя ГС  АР  Крим А.І.Жукова

Представники:

Від позивача – Мамонов С.Н. – представник за довіреністю.

Від відповідача – не з'явився.

Від третьої особи – не з'явився.

Сутність спору:        Позивач звернувся з позовом до суду про визнання права власності на нерухоме майно: нежилі споруди – склад паливно-мастильних матеріалів загальної площею 314,4 кв.м. та прибудову до нього загальною площею 14,6 кв.м., які знаходяться на земельній ділянці площею 0,0992 га., розташованій за адресою АР Крим, м. Феодосія,  вул. Чорноморській тупик 3-Е  зона «Прибрежна» № 83.               

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що вказані споруди збудовані їм самочинно на земельній ділянці, що не була йому відведена відповідачем для цієї мети, але в подальшому останній, як власник землі, на підставі договору оренди від 5 лютого 2007 р. надав цю земельну ділянку позивачу в оренду під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідач – Феодосійська міська рада, з позовними вимогами позивача згоден, проти визнання права власності на вказане нерухоме майно не заперечує, просить суд розглянути справу за його відсутності.

Третя особа – виконавчий комітем Феодосійської міської ради, також з позивними вимогами позивача згоден, проти визнання права власності на вказане нерухоме майно не заперечує, просить суд розглянути справу за його відсутності.

Справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника, суд –

ВСТАНОВИВ:

Як слідчить з інвентарної справи, виконаної Комунальним підприємством «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентарізації»,  позивач самочинно збудував нежилі споруди – склад паливно-мастильних матеріалів загальної площею 314,4 кв.м. та прибудову до нього загальною площею 14,6 кв.м., які знаходяться на земельній ділянці площею 0,0992 га., розташованій за адресою АР Крим, м. Феодосія,  вул. Чорноморській тупик 3-Е  зона «Прибрежна» № 83.  

Згідно з технічним висновком Кримського республіканського підприємства «Проектно-дослідний інститут «Кримпроектреконструкція» будівля складу паливно-мастильних матеріалів загальної площею 314,4 кв.м. та прибудова до нього загальною площею 14,6 кв.м., які розташовані за адресою А. Р. Крим, м. Феодосія,  вул. Чорноморській тупик 3-Е, знаходяться в задовільному стані та придатні для експлуатації.

Згідно з п.15 договору оренди земельної ділянки від 5 лютого 2007 р. відповідач, як власник земельної ділянки загальною площею 0,0992 га. надав її в користування позивачу для обслуговування складу паливно-мастильних матеріалів та прибудови до нього.

Відповідач, як власник земельної ділянки на якої позивач самочинно збудував споруди, не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, права інщих осіб це не порушує.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено поняття «нерухомої речі» (нерухоме майно, нерухомість), до яких відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їхнього знецінення і зміни їхнього призначення.

Згідно з нормою ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, у тому числі нерухоме майно, яке створене особою, набувається нею, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом було встановлено, що позивачем, в результаті здійснення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці, була створена нова річ – спірний об'єкт нерухомості, на якій останній згідно з нормою ст. 331 Цивільного кодексу України набуває право власності.

Згідно з п. 9 інформаційного листа ВАСУ від 31.01.2001 р. № 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” основним критерієм законності володіння майном є джерело його фінансування”.

З матеріалів справи вбачається, що фінансування створення нового обєкту здійснювалося за рахунок позивача.

Таким чином, судом було встановлено, що єдиним власником спірного майна є Мале приватне підприємство «Ютта» – позивач по справі, а отже відсутні будь – які перешкоди для визнання за ним права власності.

Згідно з п. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Судові витрати суд вважає за можливе віднести на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись  ст. ст. 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за Малим приватним підприємством «Ютта» (юридична адреса 98112, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, 84-А., ідентифікаційний код 20743051) право власності на нерухоме майно: нежилі споруди – склад паливно-мастильних матеріалів загальної площею 314,4 кв.м. та прибудову до нього загальною площею 14,6 кв.м., які знаходяться на земельній ділянці площею 0,0992 га., розташованій за адресою А. Р. Крим, м. Феодосія,  вул. Чорноморській тупик 3-Е  зона «Прибрежна» № 83.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.