Рішення

від 09.10.2020 по справі 456/2675/20

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2675/20

Провадження № 2/456/1047/2020

РІШЕННЯ

іменем України

09 жовтня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Куртої В.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Моршинської міської ради, третя особа - Державна архітектурно-будівельної інспекція України про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просить визнати за ним право власності на нежитлове приміщення з прибудовою торгового павільйону по АДРЕСА_1 , загальною площею 238,4 кв.м, площа прибудови 108,8 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що йому на праві власності належить нежитлова будівля по АДРЕСА_1 та земельна ділянка для її обслуговування площею 0,015 га. Тривалий час ним використовувалась для господарських потреб прилегла до неї земельна ділянка, яку він отримав у користування на підставі Договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд соціально-культурного, торговельного та іншого призначення від 11.09.2018, предметом якого є надання Релігійною громадою права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою - земельну ділянку площею 0,0100 га по АДРЕСА_1 для розміщення тимчасових споруд соціально-культурного та іншого призначення терміном на 5 років. 07.09.2018 Виконавчим комітетом видано Паспорт прив`язки тимчасової споруди по АДРЕСА_1 відповідно до схеми розміщення тимчасової споруди на вказаній земельній ділянці (кадастровий номер 4610700000:01:006:0424). В результаті проведення технічної інвентаризації було встановлено, що торговий павільйон А-2 є капітальною спорудою з прибудовою а до вже існуючої будівлі площею 108,8 кв.м, з дерев`яними стінами, перекриттям і бетонною підлогою та сходами. Під час проведення будівництва прибудови торгового павільйону а по АДРЕСА_1 ним було дотримано будівельні, архітектурні, санітарні норми, що підтверджується відповідним Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж. З початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг щодо здійсненого ним будівництва не надходило, що свідчить про відсутність порушень ним прав інших осіб. Ним проведена технічна інвентаризація та виготовлено технічний паспорт на торговий павільйон, однак будівельні роботи проводились без відповідного документа, який надає право їх виконувати, а також без належно затвердженого проекту. За загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на таке, тому він звертається до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Гульчій І.А. подала клопотання, в якому просить розглянути дану справу за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи - Державної архітектурно-будівельної інспекції України в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, тому суд вирішив розгляд справи по суті проводити за його відсутності, оскільки неявка останнього не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.05.2011 у справі № 2-1327/11 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на будівлю торгового павільйону, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що на підставі вказаного рішення позивач ОСОБА_1 24.05.2011 зареєстрував за собою право приватної власності на вищевказану нежитлову будівлю, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав серії ССУ № 992977 /а.с. 37/.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 914673 від 30.12.2011 та Витягу з Державного реєстру правочинів № 10695029 від 25.11.2011 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0150 га з цільовим призначенням - для обслуговування торгового книжкового павільйону, яка розташована в АДРЕСА_1 /а.с. 35-36/.

Крім цього, з копії договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд соціально-культурного, торговельного та іншого призначення № 1 від 11.09.2018 судом встановлено, що релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату Покрови Божої Матері у м. Моршині з 01.10.2018 по 20.05.2023 надала ОСОБА_1 у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0100 га по АДРЕСА_1 для розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення відповідно до паспорта прив`язки тимчасової споруди та схеми розміщення /а.с. 38, 40-41/.

Рішенням LІІ сесії VІІ демократичного скликання Моршинської міської ради Львівської області № 1090 від 02 липня 2020 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_2 затверджено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (кадастровий номер 4610700000:01:006:0294) площею 0,1291 га по АДРЕСА_2 : земельна ділянку площею 0,1175 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0425) та земельна ділянка площею 0,0116 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0224) для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за рахунок земель житлової та громадської забудови /а.с. 39/.

Відповідно до технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 238,4 кв.м, громадський будинок має наступні характеристики: торговий павільйон А-2 , прибудова торгового павільйону а , сходи а1 , сходи а2 , сходи а3 , сходи а4 , сходи а5 . При цьому інвентаризаційна вартість прибудови торгового павільйону а становить 107175 гривень /а.с. 6-10, 47/.

Із звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж прибудови торгового павільйону а по АДРЕСА_1 судом встановлено, що за результатами проведеного технічного обстеження прибудови торгового павільйону а по АДРЕСА_1 до торгового павільйону по АДРЕСА_1 недоліків (дефектів, пошкоджень) не виявлено, встановлено можливість її надійної та безпечної експлуатації/а.с. 11-34/.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Цією нормою передбачено загальне правило, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Особи, які вважають, що вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво порушують їхні права, мають право заперечувати проти таких вимог, якщо вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).

Із контексту норм частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норми частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки такій особі власником та користувачем, якщо такий є і не являється забудовником. Це єдина умова для визнання права власності на об`єкт нерухомості за такою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 2-962/2009.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено спосіб захисту цивільного права шляхом його визнання.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 2 п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 № 6, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Вищевказані обставини сторонами не оспорюються, визнаються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме копіями рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.05.2011 у справі № 2-1327/11, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 914673 від 30.12.2011, договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд соціально-культурного, торговельного та іншого призначення № 1 від 11.09.2018, рішення LІІ сесії VІІ демократичного скликання Моршинської міської ради Львівської області № 1090 від 02 липня 2020 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_2 , звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж прибудови торгового павільйону а по АДРЕСА_1 .

Доказів порушення прав інших осіб суду не надано і таких у судовому засіданні не здобуто.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 намагався врегулювати спір у позасудовому порядку та звертався із заявою до Моршинської міської ради про одержання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 , однак, як вбачається з листа виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області № 167 від 29.07.2020, видача містобудівних умов та обмежень за адресою: АДРЕСА_3 , є неможлива у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам закону /а.с. 45/.

Як роз`яснено в абзаці 4 пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Таким чином, судом встановлено, що будівництво прибудови торгового павільйону а площею 108,8 кв.м позивачем здійснено на земельній ділянці площею 0,0100 га, призначеній для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що перебуває у його користуванні на підставі договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд соціально-культурного, торговельного та іншого призначення № 1 від 11.09.2018, таке будівництво не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб, відповідач не оспорює право позивача на спірний торговий павільйон, позовні вимоги визнав, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за останнім права власності на нежитлове приміщення з прибудовою торгового павільйону площею 108,8 кв.м по АДРЕСА_1 , загальною площею 238,4 кв.м.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

А тому, враховуючи відсутність у прохальній частині позову вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача понесених судових витрат, суд вважає за можливе залишити витрати зі сплати судового збору за позивачем.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_4 ; паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 10.06.1997; РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на торговий павільйон А-2 з прибудовою торгового павільйону а по АДРЕСА_1 загальною площею 238,4 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09.10.2020.

Суддя Л.В.Гула