Постанова

від 15.10.2020 по справі 688/2900/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 688/2900/18

Провадження № 22-ц/4820/41/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лотівка Еліт про визнання недійсним договору оренди землі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Лотівка Еліт на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Босюка В.А. від 13 серпня 2019 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивач, звертаючись із вказаним позовом до відповідача, вказувала, що 15.11.2011 року між нею та ТОВ Лотівка Еліт був укладений договір оренди землі, відповідно до якого вона передалавідповідачу у строкове платне користування власну земельну ділянку, кадастровий номер 6825587500:03:018:0107, площею 1,9268 га, яка розташована на території Серединецької сільської ради Шепетівського району, строком на 5 років. Підписані документи представники відповідача забрали на реєстрацію, після завершення якої один екземпляр повинні були повернути їй, однак цього не зробили. У 2016 році після завершення дії договору, вона звернулась до відповідача з проханням повернути їй земельну ділянку, однак відповідач відмовився повернути земельну ділянку посилаючись на те, що реєстрація договору оренди землі проводилась у 2012 році. У 2018 році отримавши примірник договору виявила, що строк дії договору вказано 10 років, а його державна реєстрації вчинена 31.07.2012 року. Також вказувала на те, що в договорі взагалі відсутній її підпис.

З цих підстав просила визнати зазначений договір оренди землі недійсним.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 15 листопада 2011 року, площею 1,9268 га, кадастровий номер 6825587500:03:018:0107, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лотівка Еліт , який зареєстровано 31 серпня 2012 року у відділі Держкомзему у Шепетівському районі Хмельницької області за № 682558754004954.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лотівка Еліт на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704, 80 грн., 3146 грн. витрат за проведення експертизи, а всього 3850, 80 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ Лотівка Еліт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що договір оренди землі відповідає вимогам закону та внутрішній волі сторін, а ОСОБА_1 і ТОВ Лотівка Еліт фактично виконували зобов`язання за цим договором і схвалили оспорюваний правочин, у зв`язку з чим права та інтереси позивача не порушені, а підстави для визнання договору недійсним відсутні. На його думку в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували б заявлені у ній вимоги позивача. Судом першої інстанції не оцінено належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, як і не встановлено зв`язку доказів в їх сукупності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 гривень.

Вказує, що понесення судових витрат на правову допомогу ОСОБА_1 було підтверджено належними та допустимими доказами і відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Позивач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не наводив доводи на підтвердження їх співмірності.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Лотівка Еліт просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, оскільки вважає, що надані представником останньої документи, які були долучені до позовної заяви, є недостатніми для встановлення факту надання правової допомоги, а саме встановлення та підтвердження виконаного обсягу робіт.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона контактувала з особами, які захворіли на СOVID -19. Апеляційним судом відхилено це клопотання, оскільки відповідач як юридична особа не позбавлений права передати повноваження представника іншій особі, а також просити суд про розгляд справи в режимі відеоконференції в суді або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ Лотівка Еліт підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити з таких підстав.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення сулу слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,9268 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Серединецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки 6825587500:03:018:0107.

Згідно договору оренди землі від 15 листопада 2011 року орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ТОВ Лотівка Еліт приймає в строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років. Цей договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Шепетівському районі Хмельницької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 31.08.2012 року за № 682558754004954.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 100/101/19-26 від 10.05.2019 року підпис у графі Орендодавець в договорі оренди землі від 15.11.2011 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не нею, а іншою особою, тобто він укладений без волевиявлення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим є недійсним.

Проте з цим висновком суду не можна погодитися, зважаючи на таке.

Згідно із ч.ч.1, 4 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За ч. 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Коднксу.

Тобто, порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

За ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За ч.1 статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за ст. 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди землі та не була обізнана про його укладення на умовах, які зазначені в оспорюваному правочині.

Виходячи з аналізу зазначених норм права оспорюваний позивачем договір оренди є неукладеним, тобто таким, що не відбувся. Відтак цей договір оренди не може бути визнаний недійсним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Згідно висновків викладених у постановах Великої Палата Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У справі, що розглядається, позивач звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, посилаючись на договір оренди, підписаний, як встановлено, іншою особою замість позивача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач у цій справі наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі 145/2047/16, зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 року відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Виходячи з викладеного, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та не відповідає змісту порушеного права.

За встановлених обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лотівка, слід задовольнити, рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2019 року скасувати.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то у задоволенні її апеляційної скарги про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ Лотівка Еліт підлягають стягненню понесені ним судові витрати за подачу апеляційної скарги - 1057,20 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний

суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лотівка Еліт задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2019 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лотівка Еліт про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лотівка Еліт (ЄДРПОУ 32678215, адреса реєстрації - 30453, Хмельницька обл., Шепетівський район, с. Лотівка, вул. Центральна, будинок 1, корпус Б) 1057,20 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2020 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С.Гринчук

А.М.Костенко