Рішення

від 19.10.2020 по справі 753/14384/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14384/20

провадження № 2/753/7550/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАНГУСТ СТАР , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Київ,) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування запису про державну реєстрацію місцезнаходження юридичної особи,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАНГУСТ СТАР , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Київ,) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування запису про державну реєстрацію місцезнаходження юридичної особи.

Позов обґрунтований такими обставинами. Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2016.

Згідно із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ МАНГУСТ СТАР , розташовано за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 24, офіс 5.

При цьому позивачем не укладався договір оренди, або будь-який інший правочин з відповідачем, не надавалась будь-яка згода на використання квартири для реєстрації його місцезнаходження, у даному приміщенні не ведеться його діяльність та не розташовано офіс товариства. Дане товариство без згоди та відома зареєструвало своє місцезнаходження в квартирі позивача, чим порушило його право власності.

Зважаючи на обставини, викладені в позові, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 03.09.2020 витребувано у Дарницькій районній в м. Києві державній адміністрації завірені копії документів, що підтверджують реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю МАНГУСТ СТАР , за юридичною адресою.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

02.10.2020 до суду надійшла завірена копія реєстраційної справи ТОВ МАНГУСТ СТАР

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2016.

Згідно із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ МАНГУСТ СТАР , розташовано за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 24, офіс 5.

Звертаючись до суду з заявленим позовом позивач вказує, що позивачем не укладався договір оренди, або будь-який інший правочин з відповідачем, не надавалась будь-яка згода на використання квартири для реєстрації його місцезнаходження, у даному приміщенні не ведеться його діяльність та не розташовано офіс товариства. Дане товариство без згоди та відома зареєструвало своє місцезнаходження в квартирі позивача, чим порушило його право власності.

Згідно із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ МАНГУСТ СТАР , розташовано за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 24, офіс 5.

Як вбачається з заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 05.11.2018, поданої ОСОБА_2 , ТОВ МАНГУСТ СТАР зареєстроване за адресою м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 24, офіс 5.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права.

Статтею 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Стаття 150 ЖК України встановлює можливість власника розпоряджатись будинком (частиною будинку), квартирою на власний розсуд.

Положення ст. 6 Житлового Кодексу УРСР (аналогічно - ст. 383 ЦК) визначає, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції Захист власності передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Частина 1 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців визначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

З огляду на вищенаведене, державна реєстрація відповідача за адресою належного позивачу приміщення, без волевиявлення останнього, є втручанням у право його власності і таке втручання не відповідає критеріям законності та порушує його право власності, що гарантується Конституцією України.

На підставі викладеного, враховуючи, що реєстрація відповідача за адресою нерухомого майна, належного позивачем, перешкоджає його праву на вільне користування своїм майном, а отже перешкоди, які чиняться у користуванні власністю повинні бути усунені, у зв`язку з чим, з метою захисту права власності, необхідно дійти висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у заявлений позивачем спосіб.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 840,80 грн. і такий у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: …На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат .

Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ОСОБА_1 дійсно понесла витрати на правничу допомогу, матеріали позовної заяви не містили, відтак підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст. ст. 317, 319, 386 ЦК України, ст. 9, 18, 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , ст. 45 Податкового кодексу України, ст. ст. 12, 13 , 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАНГУСТ СТАР , третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Київ,) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування запису про державну реєстрацію місцезнаходження юридичної особи - задовольнити.

Усунути перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права власності на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши реєстраційний запис, вчинений в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю МАНГУСТ СТАР (ідентифікаційний код 42271287) за адресою: 02121, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 24, офіс 5.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАНГУСТ СТАР на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії.

Повний текст рішення виготовлено 19.10.2020

Суддя: Комаревцева Л.В.