Постанова

від 15.10.2020 по справі 916/3716/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3716/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Головея В. М., Колоколова С.І.,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника від відповідача - адвоката Кобби Д.В. за свідоцтвом та посвідченням № НОМЕР_1 від 18.12.2019; довіреністю від 02.01.2020;

/інші учасники справи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином (див. - рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 18.08.2020 та від 25.09.2020, третя особа надіслала клопотання про розгляд скарги без її участі від 02.10.2020),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлаб Дистрибьюшн"

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2020, прийняте суддею Бездолею Д.О. у м. Одесі, повний текст якого складено 25.06.2020

у справі № 916/3716/19

за позовом скаржника

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про розірвання договорів, зобов`язання вчинити певні дії та скасування запису про державну реєстрацію прав,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)«Медлаб Дистрибьюшн» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» , в якій просило суд:

- розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2164 га кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, розташованої за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 459423851103 від 27.04.2019, укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П. та зареєстрований за № 181;

- розірвати договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , що розташовані за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт Затока «Полімер» база відпочинку (район «Центральний» ), будинок б/н, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1758377851208 від 27.04.2019, укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П. та зареєстрований за № 180;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,2164 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, розташовану за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт.Затока, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 459423851103, і будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , що розташовані за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока «Полімер» база відпочинку (район «Центральний» ), будинок б/н, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1758377851208;

- скасувати запис про державну реєстрацію прав за відповідачем на земельну ділянку площею 0,2164 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, розташовану за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт Затока, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 459423851103 від 27.04.2019, на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46684444 від 27.04.2019, приватний нотаріус Лукинюк Катерина Павлівна, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область;

- скасувати запис про державну реєстрацію прав за відповідачем на будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , що розташовані за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока «Полімер» база відпочинку (район «Центральний» ), будинок б/н, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1758377851208 від 27.04.2019, на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46684397 від 27.04.2019, приватний нотаріус Лукинюк Катерина Павлівна, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська область.

В обґрунтування позову позивач посилався на невиконання відповідачем свого зобов`язання за вищевказаними договорами в частині сплати вартості об`єктів купівлі-продажу, які фактично передані позивачем та прийняті відповідачем за актами приймання-передачі та право власності на які відповідачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач зазначив, що на виконання умов договорів позивачем в день їх підписання було передано об`єкти купівлі-продажу та під час підписання актів приймання-передачі відповідачем було пред`явлено копію платіжного доручення про перерахування грошових коштів в сумі 1210536,65 грн. на рахунок позивача, водночас, зазначені кошти на рахунок позивача так і не надійшли. Позивач зазначив, що його фактично позбавлено права використати результат договорів, бо несплата відповідачем вартості придбаного майна за спірними договорами купівлі-продажу позбавили його того, на що він розраховував під час укладення договорів. Зазначені обставини, на переконання позивача, є істотним порушенням відповідачем цих договорів, що є підставою для розірвання спірних договорів, а також скасування в державному реєстрі речових прав запису про державну реєстрацію за відповідачем спірного майна та повернення відповідачем спірного майна позивачу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 судом було залучено ОСОБА_1 до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.06.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на те, що під час вирішення спору у даній справі відповідач на виконання спірних договорів перерахував кошти позивачу, а позивач від договору не відмовлявся і від прийняття виконання цього зобов`язання не відмовився.

У задоволенні позовних вимог про скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти за відповідачем та зобов`язання повернути майно місцевим господарським судом відмовлено, оскільки вони є похідними від вимог про розірвання спірних договорів, крім того, судом було встановлено, що право власності на спірні об`єкти нерухомості зареєстроване за третьою особою ОСОБА_1 , а отже обраний позивачем спосіб захисту не призводить до ефективного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Медлаб Дистрибьюшн" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, за твердженням апелянта місцевим господарським судом не вірно застосовано ст. 651 ЦК України та не правомірно враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 18.03.2013 у справі № 6-75цс13, тоді як мала бути врахована правова позиція, викладена у постанові КЦС ВС від 4 грудня 2019 у справі № 318/433/18.

Скаржник зазначає, що на момент звернення до суду із відповідним позовом та відкриття провадження у справі, умови спірних договорів в частині оплати їх вартості не були виконані відповідачем, що є порушенням умов договору, при цьому платіжне доручення надане відповідачем вже під час розгляду справи на підтвердження факту сплати останнім грошових коштів на виконання договорів було прийнято до уваги судом першої інстанції неправомірно, зокрема в порушення ст.76 ГПК України.

Апелянт взагалі вважає, що суд першої інстанції не повинен був враховувати факт повної оплати відповідачем за спірними договорами, здійснений останнім під час розгляду спору, і означене не могло бути підставою для відмови в позові.

Клопотання скаржника про перенесення слухання справи на іншу дату від 22.09.2020 у зв`язку з відрядженням представника колегією суддів було задоволено, його клопотання про відкладення наступного судового засідання від 15.10.2020 у зв`язку із участю представника у розгляді справи в іншому суді колегією не задоволено, як необгрунтоване, оскільки суду не надано заявленого у якості доказу зазначеної обставини додатку до заяви, а саме роздруківки з сайту судової влади. Крім того, подальше відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ст. 273 ГПК України, який закінчується 17.10.2020.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи апеляційної скарги, зазначає, що позивачем не надано доказів того, що порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором завдало йому шкоди, внаслідок якої він був би позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу від 27.04.2019 №181 ТОВ «Медлаб Дистрибьюшн» (продавець) зобов`язалось передати у власність, а ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» (покупець) прийняти у власність (купити) земельну ділянку, площею 0,2164 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, розташовану за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока (а.с.26-29, т.1).

Відповідно до п. 5 договору продаж за домовленістю сторін вчинюється за 1 162 972,00 грн. Розрахунки за придбану земельну ділянку здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» , МФО 328704, в день підписання та нотаріального посвідчення цього договору. Факт повного розрахунку за вказану земельну ділянку підтверджується актом приймання-передачі, в якому зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної, що свідчить про повний розрахунок між ними.

Пунктом 7 договору визначено, що балансова вартість відчужуваної земельної ділянки становить 1 092 972,00 грн., що підтверджується довідкою від 23.04.2019 №23-04/19/1.

В п. 10 договору визначено, що на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, розташовані будівлі та споруди бази відпочинку «Полімер» , що належать продавцю на праві приватної власності і які продавець передає у власність покупцю одночасно з зазначеною земельною ділянкою на підставі окремого договору.

В умовах даного договору не міститься відомостей про проведення оцінки ринкової вартості об`єкту продажу. Окремо сторонами не подано суду жодного доказу, що дана оцінка здійснювалась при укладенні сторонами договору та яка ринкова вартість об`єкту на час його продажу.

27.04.2019 між сторонами було підписано акт прийому-передачі (а.с.30, т.1), зокрема, про те, що: згідно договору купівлі-продажу від 27.04.2019 позивач продав, а відповідач придбав земельну ділянку, площею 0,2164 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, розташовану за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока; грошові кошти за земельну ділянку сплачено покупцем у повному обсязі та у термін, встановлений в договорі купівлі-продажу від 27.04.2019; акт сторонами прочитаний, записано вірно, жодних претензій сторони одна до одної не мають.

За договором купівлі-продажу від 27.04.2019 № 180 ТОВ «Медлаб Дистрибьюшн» (продавець) зобов`язалось передати у власність, а ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» (покупець) - прийняти у власність (купити) будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , що розташовані за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт Затока «Полімер» база відпочинку (район «Центральний» ), будинок б/н, загальною площею 371,4 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 0,2164 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, що належать продавцю на праві приватної власності і яку продавець передає у власність покупцю одночасно з зазначеними будівлями та спорудами бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі окремого договору.

Відповідно до п. 8 договору продаж за домовленістю сторін вчинюється за 47 364,65 грн. Розрахунки за придбані будівлі та споруди бази відпочинку «Полімер» здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» , МФО 328704, в день підписання та нотаріального посвідчення цього договору. Факт повного розрахунку за вказані будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підтверджується актом приймання-передачі, в якому зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної, що свідчить про повний розрахунок між ними.

Пунктом 9 договору визначено, що балансова вартість відчужуваних будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » становить 14 470,54 грн., що підтверджується довідкою від 23.04.2019 №23-04/19/2.

В умовах даного договору не міститься відомостей про проведення оцінки ринкової вартості об`єкту продажу. Окремо сторонами не подано суду жодного доказу, що дана оцінка здійснювалась при укладенні сторонами спірного договору та яка ринкова вартість об`єкту на час його продажу.

Обидва договори від 27.04.2019 не містять жодних встановлених сторонами умов щодо порядку та наслідків їх розірвання або визнання недійсними.

27.04.2019 між сторонами було підписано акти прийому-передачі земельної ділянки та будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , в яких зазначено, що вартість придбаного майна покупцем сплачено у повному обсязі та у термін, встановлений в договорах купівлі-продажу від 27.04.2019; акт сторонами прочитаний, записаний вірно, жодних претензій сторони одна до одної не мають. Позивач пояснює, що підписав ці акти у зв`язку з наданням відповідачем під час оформлення договору копій платіжних доручень про сплату, яких він не представив, але оскільки відповідач не заперечував факту невиконання своїх зобов`язань за договорами вчасно і надав докази їх виконання під час судового розгляду спору, судом не приймається зазначені акти до уваги у якості доказів.

Крім того, той факт, що відповідач у строк, встановлений договорами, не сплатив позивачу вартість придбаних об`єктів нерухомості підтверджується копією виписки з поточного рахунку позивача № НОМЕР_2 у АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.04.2019 по 12.12.2019, а також (а.с. 37-55, т.1). Також позивачем надано суду копію договору, укладеного між ним та ТОВ «Інтераудит» , про здійснення згідно договорів купівлі-продажу від 27.04.2019, укладених між позивачем та відповідачем, на предмет виконання умов договору з 01.04.2019 по 05.12.2019 та звіту про фактичні результати аудиторської узгодженої процедури щодо перевірки розрахунків, складеного ТОВ «Інтераудит» 24.12.2019 на замовлення позивача, в якому визначено, що під час перевірки було виявлено, що по наданим випискам АТ КБ «Приватбанк» по п/р № НОМЕР_2 за період з 01.04.2019 по 05.12.2019 грошові кошти від відповідача не надходили.

Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.12.2019 (а.с.23-25, т.1), право власності на об`єкти нерухомості, які є предметом договорів від 27.04.2019, було зареєстроване за відповідачем на підставі цих договорів купівлі-продажу.

Позивач зазначаючи, що обов`язок відповідача оплатити вартість об`єктів купівлі продажу від 27.04.2019 є істотною умовою договорів купівлі-продажу земельної ділянки і будівель та споруд від 27.04.2019 і невиконання цього обов`язку є істотним порушенням цих договорів відповідачем звернувся до суду із відповідним позовом про розірвання спірних договорів на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України та скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти за відповідачем та зобов`язання повернути майно.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку ч.1 ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).

З аналізу змісту статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст.651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18).

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (аналогічна правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Отже, для встановлення можливості розірвання спірних договорів необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення їх умов, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договорів, позивача зобов`язаний довести як істотність порушення умов спірного договору так і шкоду, яка завдана йому відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із відповідним позовом позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо вчасної оплати придбаного майна у день підписання договорів, разом з тим як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач виконав це зобов`язання вже під час розгляду справи, що підтверджується наданим останнім платіжним дорученням від 20.01.2020 №147, яким перераховано позивачу кошти в сумі 1 162 972,00 грн. з призначенням платежу: за купівлю земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2164 га, відповідно до договору купівлі-продажу від 27.04.2019, реєстровий номер 181 та платіжним доручення від 20.01.2020 №148, відповідно до якого відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 47 364,65 грн. з призначенням платежу: за купівлю будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , відповідно до договору купівлі-продажу від 27.04.2019, реєстровий номер 180 (а.с.172, т.1), а також виписки по рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» за 20.01.2020 (а.с.4, т.2), кошти згідно вищевказаних платіжних доручень в сумі 1162972,00 грн. та 47364,65 грн. були зараховані на рахунок позивача.

Разом з тим позивач не відмовився від прийняття виконання зобов`язання відповідача з оплати спірного майна, оскільки перераховані відповідачем за спірними договорами кошти позивач не повернув, що підтверджується поясненнями самого позивача у заяві про долучення доказів до матеріалів справи. Отже хоча і не своєчасно, однак відповідач виконав своє зобов`язання з оплати за спірними договорами в повному обсязі, на який розраховував позивач при укладені договору, і позивач прийняв це виконання.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо настання для позивача будь-яких негативних матеріальних наслідків, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем свого обов`язку з оплати спірних договорів, а також доказів понесення ним будь-яких збитків, які виникли у зв`язку з порушенням умов договорів з боку ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Гемопласт".

Враховуючи зазначене, правильним є висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем в порушення приписів ст. 651 ЦК України не доведено підстав для розірвання спірних договорів в судовому порядку з заявлених мотивів, а відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимог позивача про їх розірвання.

Крім того, оскільки вимоги позивача про скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти за відповідачем та зобов`язання повернути майно є похідними від вимог про розірвання спірних договорів, то в їх задоволенні місцевим господарським судом також цілком правомірно відмовлено.

Твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що надане відповідачем платіжне доручення містить недостовірну інформацію про факт сплати грошових коштів, не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються її матеріалами, а відтак колегією суддів не приймаються до уваги.

Незгода апелянта з врахуванням судом першої інстанції обставин повної оплати відповідачем за спірними договорами здійсненої останнім під час розгляду справи, також не приймається колегією суддів до уваги, оскільки під час ухвалення відповідного рішення місцевий господарський суд правомірно в силу приписів ст. 237 ГПК України врахував усі фактичні дані, що існували на час прийняття оскаржуваного рішення і мали значення для вирішення справи, а також докази на їх підтвердження.

Що ж до посилань скаржника на те, що судом першої інстанції неправомірно враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 18.03.2013 у справі № 6-75цс13, тоді як мала бути врахована правова позиція, викладена у поставі КЦС ВС від 4 грудня 2019 у справі № 318/433/18, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки остання постанова стосується зовсім інших правовідносин, разом з тим у постанові Верховного суду України від 18.03.2013 у справі № 6-75цс13 викладена правова позиція щодо застосування ст.651 ЦК України, на підставі якої і виникли правовідносини у даній справі.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2020 у справі №916/3716/19 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлаб Дистрибьюшн" - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.10.2020 о 15.50.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя В.М.Головей

Суддя С.І. Колоколов