Постанова

від 19.10.2020 по справі 910/18162/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. Справа № 910/18162/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантех Мастер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 (повний текст складено 20.08.2020)

у справі №910/18162/19 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантех Мастер"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікор М"

про визнання правочину недійсним

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений належним чином, але не з`явився,

- відповідача Яковенко О.О., адвокат, посв. №5127/10 від 31.01.2014;

- третьої особи не з`явився;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантех Мастер" (далі - ТОВ Сантех Мастер /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ Приватбанк /відповідач) про визнання недійсним договору поруки №4В14383И/П від 10.11.2016. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ Сантех Мастер послалось на статті 229-230 ЦК України, оскільки вважає, що його було введено в оману.

На думку ТОВ Сантех Мастер укладення між сторонами кредитного договору від 10.11.2016 № 4С16110Г здійснено для залучення коштів з метою погашення зобов`язань старих боржників банку в рамках Плану реалізації трансформації кредитного портфелю відповідача, ініційованого Національним банком України. Відтак, на виконання вказаного Плану між ТОВ Сантех Мастер та АТ КБ Приватбанк укладено як вказаний кредитний договір, так і оспорюваний договір поруки, обов`язковою умовою щодо укладення якого ТОВ Сантех Мастер висувалася вимога про набуття права власності на активи, якими забезпечувалися зобов`язання ТОВ Вікор М , як старого боржника банку. У той же час, АТ КБ Приватбанк після виконання ТОВ Сантех Мастер обов`язку ТОВ Вікор М з погашення кредитної заборгованості, не передав документи, що засвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов`язання ТОВ Вікор М , що свідчить про введення ТОВ Сантех Мастер в оману при укладенні договору поруки від 10.11.2016 № 4В14383И/П.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантех Мастер" відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено наявності покладених в його обґрунтування підстав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги ТОВ Сантех Мастер посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

ТОВ Сантех Мастер вказує, що оскаржуване рішення було прийняте за відсутності його повноважного представника; на думку ТОВ Сантех Мастер господарський суд першої інстанції мав відкласти розгляд справи у зв`язку з карантинними заходами та неможливістю представника позивача з`явитись на розгляд справи.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі вказує, що АТ КБ Приватбанк як недобросовісна сторона правочину навмисно з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ Приватбанк ввело ТОВ Сантех Мастер в оману про існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням ТОВ Сантех Мастер у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало ТОВ Сантех Мастер до укладення з АТ КБ Приватбанк пов`язаних між собою кредитного договору №4С16110Г від 10.11.2016 та договору поруки. ТОВ Сантех Мастер зазначає, що у разі, якщо б йому було відомо про відсутність даних забезпечень, то не вчинило б оспорюваний правочин - договір поруки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 задоволено заяву ТОВ "Сантех Мастер" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/18162/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сантех Мастер" та призначено справу до розгляду на 19.10.2020.

У судове засідання 19.10.2020 представники позивача та третьої особи не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду даної справи до суду не подали, а ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 про відкриття апеляційного провадження у справі та призначення її до розгляду явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

При цьому, як вбачається з трекінгу відправлень АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) поштове відправлення №0411631954448 було вручено позивачу 05.10.2020, а поштове відправлення №0411631954464 на адресу третьої особи у справі було доставлено останній 05.10.2020, проте не вручено.

Відповідно до ч. 1 статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Колегія суддів, враховуючи наведене вище, порадившись на місці, вирішила, що відсутні підстави, передбачені вказаною нормою для відкладення розгляду даної справи.

Позиції учасників справи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача усно заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

07.11.2016 загальними зборами учасників ТОВ Сантех Мастер було прийнято рішення, оформлене протоколом №01/10, укласти кредитний договір з АТ КБ Приватбанк з лімітом 4 500 000 000,00 грн строком до 16.04.2025; уповноважити директора Григоренко В.О. на підписання кредитного договору з АТ КБ Приватбанк .

Згідно з техніко-економічним обґрунтуванням повернення кредитних коштів від 03.11.2016 (підписаним директором ТОВ Сантех Мастер та скріпленим печаткою товариства):

1. найменування підприємства: ТОВ Сантех Мастер ;

2. сума кредиту: 4 500 000 000,00 грн;

3. термін дії договору: 9 років;

4. сума відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними ресурсами, виходячи з розміру процентної ставки 10,5% і терміну використання кредитних ресурсів становить 4 218 608 333,00 грн.

5. мета кредитування - фінансування поточної діяльності;

6. основний вид діяльності - оптова торгівля;

7. додатковий вид діяльності - роздрібна торгівля пальним;

8. запланована виручка від реалізації продукції:

2016 - 900 000 000,00 грн;

2017 - 5 526 936 000,00 грн;

2018 - 5 954 078 000,00 грн;

2019 - 6 408 642 000,00 грн;

2020 - 6 936 096 000,00 грн;

2021 - 7 541 092 000,00 грн;

2022 - 8 237 553 000,00 грн;

2023 - 9 037 954 000,00 грн;

2024 - 9 957 806 000,00 грн;

2025 - 5 613 762 000,00 грн.

9. заплановані витрати на фінансування поточної діяльності, включаючи бюджетні відрахування:

2016 - 777 000 000,00 грн;

2017 - 4 694 570 000,00 грн;

2018 - 5 054 122 00,00 грн;

2019 - 5 446 563 000,00 грн;

2020 - 5 901 695 000,00 грн;

2021 - 6 424 245 000,00 грн;

2022 - 7 025 523 000,00 грн;

2023 - 7 716 535 000,00 грн;

2024 - 8 510 438 000,00 грн;

2025 - 4 758 426 000,00 грн.

10. вільні кошти підприємства:

2016 - 123 000 000,00 грн;

2017 - 832 366 000,00 грн;

2018 - 899 956 000,00 грн;

2019 - 962 079 000,00 грн;

2020 - 1 639 397 000,00 грн;

2021 - 1 116 847 000,00 грн;

2022 - 1 212 030 000,00 грн;

2023 - 1 321 419 000,00 грн;

2024 - 1 447 368 000,00 грн;

2025 - 855 336 000,00 грн.

Кредит в сумі 4 500 000 000,00 грн, а також нараховані за ним відсотки планується погашати за рахунок коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства.

10.11.2016 ТОВ Сантех Мастер (як позичальник) та АТ КБ Приватбанк (як банк) уклали кредитний договір №4С16110Г, за умовами п. А.2. якого ліміт кредиту становить 4 500 000 000,00 грн., що виданий для фінансування поточної діяльності.

Згідно з пунктом А.5. договору виконання зобов`язань позичальника забезпечуються договором застави.

На виконання умов кредитного договору АТ КБ Приватбанк надало ТОВ Сантех Мастер кредит у розмірі 4 483 450 191,14 грн., згідно з банківською випискою (а.с. 14).

10.11.2016 ТОВ Сантех Мастер (як поручителем) та АТ КБ Приватбанк (як кредитор) уклали договір поруки №4В14383И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Вікор М своїх зобов`язань за кредитними договорами від 24.12.2014 №4В14384И та від 19.12.2014 №4В14383И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаних договорів.

Згідно з п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Пунктом 10 договору поруки сторони погодили, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

На підтвердження виконання обов`язку ТОВ Вікор М за кредитними договорами від 24.12.2014 №4В14384И та від 19.12.2014 №4В14383И ТОВ Сантех Мастер надало копії платіжних доручень від 11.11.2016 №28 на суму 201 390 584,86 грн. та від 11.11.2016 №27 на суму 358 705 000,00 грн. відповідно.

З метою отримання оригіналів кредитних договорів від 24.12.2014 №4В14384И та від 19.12.2014 №4В14383И, а також документів, які підтверджують забезпечення вказаних договорів, ТОВ Сантех Мастер звертався до Господарського суду міста Києва із відповідним позовом до ПАТ КБ Приватбанк про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 у справі №910/17191/17 вказаний вище позов залишено без розгляду.

ТОВ Сантех Мастер вважає, що укладення між ним та АТ КБ Приватбанк кредитного договору від 10.11.2016 №4С16110Г здійснено для залучення коштів з метою погашення зобов`язань старих боржників банку в рамках Плану реалізації трансформації кредитного портфелю відповідача, ініційованого Національним банком України. Відтак, на виконання вказаного Плану між ТОВ Сантех Мастер та АТ КБ Приватбанк укладено як вказаний кредитний договір, так і оспорюваний договір поруки, обов`язковою умовою щодо укладення якого ТОВ Сантех Мастер висувалася вимога про набуття права власності на активи, якими забезпечувалися зобов`язання ТОВ Вікор М , як старого боржника банку. У той же час, АТ КБ Приватбанк після виконання ТОВ Сантех Мастер обов`язку ТОВ Вікор М з погашення кредитної заборгованості, не передав документи, що засвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов`язання ТОВ Вікор М , що свідчить про введення ТОВ Сантех Мастер в оману при укладенні договору поруки від 10.11.2016 №4В14383И/П.

За таких підстав ТОВ Сантех Мастер звернулось з позовом у цій справі та просить визнати недійсним укладений між ним та АТ КБ Приватбанк договір поруки від 10.11.2016 № 4В14383И/П, який вчинено під введенням його (ТОВ Сантех Мастер ) в оману.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 07.11.2016 загальними зборами учасників ТОВ Сантех Мастер було прийнято рішення, оформлене протоколом № 01/10, укласти кредитний договір з АТ КБ Приватбанк з лімітом 4 500 000 000,00 грн строком до 16.04.2025. Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо трансформації кредитного портфелю Банку .

Крім того, техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 03.11.2016 та заявка на отримання кредиту від 03.11.2016, що були надані ТОВ Сантех Мастер на адресу банку свідчать, що метою кредитування самим ТОВ Сантех Мастер зазначено фінансування поточної діяльності підприємства. Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за старими кредитами вказані документи не містять, так само, як не містять і посилань на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки певної вигоди.

Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі, а саме в п. А.2, де ціллю кредитування зазначено фінансування поточної діяльності.

Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних ТОВ Сантех Мастер договорів поруки та про інші обставини, якими останній обґрунтовує позов.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 558 ЦК України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Відповідно до частини 3 статті 556 ЦК України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена - не більше і не менше.

Це додатково підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку (певної вигоди) як мети укладення та виконання договору поруки.

Товариство помилково стверджує про мету укладення ним оспорюваного кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки. Водночас всі докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договорів поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627ЦК України.

Таким чином, твердження позивача про те, що укладення кредитного договору та договору поруки були спрямовані на отримання вигоди, не відповідають матеріалам справи та спростовуються наведеним вище.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України (така правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №910/17404/18).

При цьому обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статей 13, 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання договору поруки недійним, вчиненим під впливом обману, однак не довів таких обставин.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суд про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, як і не довів самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Щодо посилань апеляційної скарги на розгляд справи за відсутності у судовому засіданні 06.08.2020 представника ТОВ Сантех Мастер колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у цій справі ТОВ Сантех Мастер було повідомлено про відкладення розгляду справи на 06.08.2020 о 16 год. 00 хв. Зазначену ухвалу ТОВ Сантех Мастер отримало 09.07.2020, однак не зверталось до господарського суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Водночас, місцевим господарським судом за текстом оскаржуваного рішення зауважено, що станом на день розгляду справи по суті місто Київ віднесено до зеленої зони (https://www.kmu.gov.ua/news/viznacheno-yaki-regioni-potrapili-v-chervonu-zhovtu-pomaranchevu-ta-zelenu-zoni; https://reachinitiative.maps.arcgis.com/apps/webappviewer/index.html?id=b8ea3d22c51246528abb47ef94f20edb) і наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Водночас, господарський суд першої інстанції наголосив, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 дозволена діяльність адвокатів. При цьому, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, а участь учасників справи в судовому засіданні 06.08.2020 судом обов`язковою не визнавалась. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №910/10006/19.

З підстав наведеного, такі посилання апеляційної скарги визнаються безпідставними апеляційним господарським судом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пункті 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантех Мастер" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/18162/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/18162/19 залишити без змін.

Справу №910/18162/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови виготовлений 20.10.2020.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак