Постанова

від 20.10.2020 по справі 906/997/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Справа № 906/997/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Демидюк О.О.

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Полісся" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.06.2020р. (повний текст - 17.06.2020р.) у справі №906/997/19 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк", м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Полісся", м.Житомир

про стягнення 137034,23 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.ч.2, 10 ст.270, ч.13 ст.8 та ч.3 ст.252 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.06.2020р. у справі №906/997/19 позов Акціонерного товариства "Кредобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Полісся" про стягнення 137034,23грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Полісся" на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 100000,00грн. неповернутої суми кредиту, 17316,75грн. - прострочених відсотків, 3,00грн. - простроченої комісії за адміністрування кредиту, 17230,14грн. - пені по простроченій основній сумі кредиту, 2206,63грн. - пені по прострочених відсотках, 0,52грн. - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту, 2051,35грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс Полісся" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.1, арк.справи 264-268).

В скарзі відповідач звертає увагу, що позивач 08.01.2020р. направив до суду пояснення та до пояснень було додано уточнену позовну заяву, якою фактично позивач змінив предмет позову та збільшив розмір позовних вимог.

Посилаючись на положення п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , ч.2 ст.14, ч.ч.1,3,5 ст.46, п.1 ч.1 ст.177 ГПК України, вважає, що суд повинен був розглядати справу за позовними вимогами: стягнення заборгованості за Договором про надання овердрафту №АО1116963 від 11.04.2018р. у розмірі 131 366,50 грн., з яких: 100 000,00 грн. - неповернута сума кредиту; 17 316,75 грн. - прострочені відсотки; 3 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 14 046,75 грн. - пеня. Однак, судом не було прийнято ухвали та/або не відображено в рішенні, що позивачем було змінено предмет позову та збільшено розмір позовних вимог.

На думку скаржника суд помилково прийшов до висновку, що договором №АО1116963 про надання Овердрафту встановлений строк кредитування 13.04.2019р., оскільки, відповідно до пункту 2.4 Договору строк кредитування за Договором встановлюється протягом 12-ти місяців, якщо інше не встановлено умовами цього Договору (пункт 2.17 Договору), починаючи з дати початку кредитування за Договором (пункт 2.1.7 Договору). Так, згідно з пунктом 2.1.7 Договору дата початку кредитування за Договором встановлюється не раніше наступного банківського дня за днем початкового встановлення ліміту овердрафту. Матеріалами справи підтверджується, що скаржник (відповідач) отримав 100000 грн. суми овердрафту 05.12.2018р. Тобто, враховуючи умови п.2.4., 2.1.7 Договору дата початку кредитування настав 06.12.2018р. та умовами договору строк кредитування становить 12 місяців, тобто до 06.12.2019р. Позивач звернувся до суду із позовом 16.09.2019р. Отже, строк на повернення суми овердрафту згідно умов договору не настав, а право дострокової вимоги позивачем необгрунтовано та судом в оскаржуваному рішенні не визначено.

На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської від 16.06.2020р. у справі №906/997/19 за позовом Акціонерного товариства Кредобанк про стягнення заборгованості за Договором про надання овердрафту №АО1116963 від 11.04.2018р. з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліс Полісся та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Полісся" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.06.2020р. у справі №906/997/19. Запропоновано позивачу у строк - до 28.09.2020р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачам. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

29.09.2020р. (вх.№6187/20) на адресу суду від представника АТ Кредобанк надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ Ліс Полісся від 21.09.2020р. (т.2, арк.справи 15, 16).

У відзиві позивач зазначає, що відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020р. у справі №906/997/19 суд задовільнив уточнений позов представника АТ Кредобанк на підставі того факту, що підготовче провадження не було закінчено, оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, а також, що підстави позову залишились незмінними. Звертає увагу, що зміни відбулись лише щодо збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені; причиною збільшення розміру позову стало те, що через технічні проблеми програмного забезпечення Банку було допущено помилку у розмірі відсотку за яким розраховується пеня, і тому необхідно було уточнити розрахунок пені. Предмет позову змінився із різницею в 5 668,18 грн. щодо розрахунку пені по простроченій заборгованості за Кредитним договором.

Господарський суд Житомирської області визнав подану позивачем заяву такою, що відповідає вимогам ст.46 ГПК України, у зв`язку з чим прийняв її до розгляду та вважав заявленим до розгляду спір про стягнення із відповідача 100000,00 грн - неповернутої суми кредиту, 17316,75 грн - прострочених відсотків, 3,00 грн - простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, 17469,00 грн - пені по простроченій основній сумі кредиту, 2237,27 грн - пені по прострочених відсотках, 8,21 грн - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту. Водночас, підстави позову залишилися незмінними. Тому, представник АТ Кредобанк вважає, що порушення норм процесуального права - відсутні, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020р. є законною та обґрунтованою.

Також позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що всупереч умовам договору відповідач у встановлений строк 13.04.2019р. кредит у вигляді Овердрафту не повернув, в результаті чого станом на 15.04.2019р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 100000,00 грн. До того ж, відповідач сам підтверджує, що не заперечує наявність заборгованості у розмірі 100000,00 грн., тобто останній визнає, що заборгованість існує і погоджується що строк кредитування був встановлений на 12 місяців.

Позичальником не було погоджено з Банком пролонгацію договору, тому продовження кредитування не було за Договором №АО1116963 про надання овердрафту від 13.04.2018р. Тому, що в п.2.19 Договору, вказано, що вважається акцептом позичальника оферти Банку щодо продовження строку кредитування - перерахунок Банком Ліміту Овердрафту на 13-тий місяць кредитування в разі здійснення Позичальником дій передбачених в п.2.13 Договору, таких дій не було вчинено, відповідно Банком було здійснено після закінчення строку кредитування (п.2.4 Договору) віднесення непогашеної суми кредитних коштів та нарахованих відсотків по банківському рахунку Позичальника за призначенням, тобто за простроченням.

Вважає, що суд дійшов правильного висновку у рішенні щодо строку кредитування за Договором №А01116963 про надання Овердрафту від 13.04.2018р. - настав 15.04.2019р., тому порушення норм матеріального права - відсутні.

На підставі викладеного просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ Ліс Полісся , а рішення Господарського суду Житомирської області від 16.06.2020р. у справі №906/997/19 без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

11.04.2018р. між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Кредобанк" (Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс Полісся" (Позичальник) укладено Договір №АО1116963 про надання овердрафту (арк.справи 15-17) (далі - Договір), відповідно до якого Банк зобов`язався при недостатності коштів на визначеному цим Договором поточному рахунку Позичальника (поточний рахунок) надати Позичальнику, в межах встановленого, у розмірі та на умовах обумовлених цим Договором ліміту по Овердрафту, кредит у формі Овердрафт (Кредит або Овердрафт), тобто надати у власність Позичальника грошові кошти у національній валюті, шляхом дебетування поточного рахунку за рахунок кредитних коштів Банку на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку, для оплати визначених цим Договором розрахункових документів, а Позичальник зобов`язався повернути Овердрафт і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Згідно п.2.1. Договору ліміт Овердрафту (максимальна сума, в межах якої позичальник може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому у період, визначений цим договором).

Як погоджено п.2.1.3.2. Договору ліміт овердрафту встановлено в розмірі 30% від середньомісячних надходжень на поточний рахунок позичальника в банку за 3 повні календарні місяці, але не більше ніж 100000,00грн.

Відповідно до п.2.2. Договору процентна ставка: 30% річних.

Пунктом 2.3. Договору погоджено, що комісії за надання овердрафту (встановлені тарифами банку): за управління Кредитом (Овердрафтом) - 0,15%, яка нараховується від суми платежів, здійснених за рахунок Овердрафта протягом одного операційного дня і сплачується при поступленні коштів на поточний рахунок Позичальника, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вона нарахована; інші комісії при внесенні змін та доповнень в цей Договір (в умови надання Овердрафту і надане забезпечення) - відповідно до діючих тарифів банку;

Згідно 2.4. Договору строк кредитування по договору: протягом 12 місяців, якщо інше не встановлено умовами цього договору (п.2.17 договору), починаючи з дати початку кредитування по договору (п.2.1.7. Договору);

Сторони пунктом 2.6. Договору встановили, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором: в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої/несплаченої суми, за кожний календарний день прострочення.

Як погоджено п.2.1.7 Договору дата початку кредитування за Договором встановлюється не раніше наступного банківського дня за днем початкового встановлення ліміту овердрафту.

Відповідно до п.2.1.4 Договору дата початкового встановлення ліміту овердрафту встановлюється не пізніше 5-го банківського дня з дати укладення Договору, якщо інше не випливає з умов Договору (пункт 2.11 Договору).

Зокрема, відповідно до пункту 2.11 Договору, якщо дата початкового встановлення/перерахунку ліміту овердрафту припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, початкове встановлення/перерахунок ліміту овердрафту здійснюється банком наступного банківського дня.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що Позичальник зобов`язаний повернути Банку Овердрафт у обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього.

Датою початкового встановлення ліміту овердрафту, а відповідно, й датою початку кредитування за Договором є 13.04.2018р. Таким чином, згідно з пунктом 2.4 Договору строком кредитування за Договором є 13.04.2018р.-13.04.2019р. (12 місяців).

Як погоджено п.10.1 Договору останній набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Згідно виписки про рух коштів по рахунку з 13.04.2018р. по 15.11.2019р. (арк.справи 117-145) остання операція по рахунку ТОВ «Ліс Полісся» проведена 29.01.2019р.

Операцій по рахунку після 29.01.2019р. банком не здійснено.

Станом на 29.01.2019р. банком надано відповідачу 100000,00грн кредиту у формі овердрафту.

Як вбачається з матеріалів справи, сума кредиту у розмірі 100000,00грн не погашена.

Згідно виписки про рух коштів по рахунку заборгованість у розмірі 100000,00грн віднесено банком до простроченої станом на 15.04.2019р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено положенням ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення щодо належного виконання сторонами зобов`язання містяться в ст.526 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання овердрафту №АО1116963 від 11.04.2018р.

Як встановлено ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч.ч.1,2 ст.1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.60 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018р. №75 (далі - Положення) особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017р. за №89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.

Згідно п.61 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п.62 Положення).

Відповідно до п.66 положення Виписки з аналітичних рахунків з обліку внутрішньобанківських операцій роздруковуються на паперових носіях у разі потреби з періодичністю, визначеною згідно з внутрішнім положенням банку.

Отже, виписка з особового рахунку клієнта є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням викладеного, банківські виписки є належними доказами підтвердження видачі кредиту та факту неналежного виконання відповідачем умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, всупереч умовам договору відповідач у встановлений строк - 13.04.2019р. кредит не повернув, в результаті чого станом на 15.04.2019р. утворилась заборгованість за кредитом в сумі 100000,00грн.

При цьому, Позичальником не було погоджено з Банком пролонгацію договору, тому продовження кредитування не відбулось за Договором АО1116963 про надання овердрафту від 13.04.2018р.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, згідно розрахунків, поданих відповідачем у відзиві на позовну заяву, відповідачем не заперечується наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 100000,00грн.

Позивач заявив про стягнення з відповідача прострочені відсотки за користування овердрафтом (кредитом) в сумі 17316,75грн.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як встановлено п.3 ст.346 Господарського кодексу України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що розмір процентної ставки становить 30% річних.

За змістом п.п.3.1-3.3, 3.6 Договору за надання Овердрафту Позичальник сплачує Банку комісії, визначені п.2.3 цього Договору. Проценти за користування Овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по Овердрафту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, вказаною у п.2.2 цього Договору з урахуванням строку користування Овердрафтом, з дня видачі Овердрафту до дня повернення Овердрафту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Договору. У випадку надання і погашення Овердрафту протягом одного операційного дня, проценти не нараховуються. Позичальник сплачує проценти/комісії, встановлені цим Договором, при поступленні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісії. У випадку відсутності/недостатності коштів на поточному рахунку протягом операційного дня, проценти/комісії за цим Договором можуть бути сплачені, за рахунок Овердрафту, на підставі наданих Позичальником до Банку платіжних доручень. У випадку неповернення Позичальником Овердрафту в термін, визначений в п.2.4 цього Договору, Банк має право застосувати до Позичальника санкції, передбачені п.п.6.1, 6.2, 6.3 цього Договору.

Здійснивши у апеляційному провадженні перерахунок відсотків за користування овердрафтом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача становить 17833,32грн, із яких за період: із 30.01.2019р. по 31.05.2019р. - на суму 10166,66грн; із 01.06.2019р. по 30.06.2019р. - на суму 2500,00грн; із 01.07.2019р. по 31.07.2019р. - на суму 2583,33грн; із 01.08.2019р. по 31.08.2019р. - на суму 2583,33грн.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення із відповідача відсотків за користування овердрафтом у сумі 17316,75грн за період із 30.01.2019р. по 31.08.2019р., які і були заявлені позивачем.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення із відповідача 3,00грн комісії за адміністрування кредиту.

Пунктом 2.3. Договору встановлено комісії за надання овердрафту (встановлені тарифами банку): за управління Кредитом (Овердрафтом) - 0,15%, яка нараховується від суми платежів, здійснених за рахунок Овердрафта протягом одного операційного дня і сплачується при поступленні коштів на поточний рахунок Позичальника, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вона нарахована; інші комісії при внесенні змін та доповнень в цей Договір (в умови надання Овердрафту і надане забезпечення) - відповідно до діючих тарифів банку.

Колегія суддів погоджується з висновком про обґрунтованість вимоги про стягнення 3,00грн комісії, а тому, відповідно, останню задоволено правомірно.

Крім цього, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 17469,45грн пені за період із 15.04.2019р. по 14.10.2019р. нараховану на прострочену основну суму заборгованості.

Згідно п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За розділом 6 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення Овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим Договором) Банк має право стягнути з Позичальника пеню в розмірі, визначеному п.2.6 цього Договору. При неповерненні або несвоєчасному поверненні суми Овердрафту (його частини) Позичальник, на вимогу Банку, повертає цю суму отриманого Овердрафту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення. Сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені), за цим Договором, прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за цим Договором.

Згідно п.2.6. Договору пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором встановлена в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої/несплаченої суми, за кожний календарний день прострочення.

Здійснивши в апеляційному провадженні перерахунок заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення 17230,14грн пені, нарахованої на прострочену основну суму боргу, за період з 15.04.2019р. по 14.10.2019р., а у задоволенні вимоги про стягнення 239,31грн пені, нарахованої на прострочену основну суму боргу, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення 2237,27грн пені, нарахованої на прострочені відсотки, за період із 15.04.2019р. по 14.10.2019р., слід зазначити, що розмір відсотків за користування овердрафтом у період із 15.04.2019р. по 14.10.2019р. є більшим, ніж розмір відсотків, використаний позивачем під час розрахунку пені на прострочені відсотки за користування кредитом.

Суд першої інстанції, використовуючи вихідні дані, вказані та використані позивачем під час нарахування пені на прострочені відсотки та керуючись положеннями ст.14 ГПК України, дійшов вірного висновку про стягнення із відповідача 2206,63грн пені за період із 15.04.2019р. по 14.10.2019р., нарахованої на прострочені відсотки, вказані позивачем в розрахунку, та відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 30,64грн пені.

Позивач також заявляв вимогу про стягнення 8,21грн пені, нарахованої на прострочену комісію за адміністрування кредиту; при цьому слід зазначити, що згідно розрахунку позовних вимог (арк.справи 116) позивачем нараховано пеню на прострочену комісію за адміністрування кредиту у розмірі 6,00грн у період із 13.04.2019р. по 01.10.2019р. у сумі 0,99грн, та у розмірі 606,00грн у період із 02.10.2019р. по 14.10.2019р. у сумі 7,22грн.

Згідно позовної заяви та як встановлено судом, відповідачем прострочено сплату комісії за адміністрування кредиту в розмірі 3,00грн.

Колегія суддів, перевіривши в апеляційному провадженні зазначений розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 0,52грн пені, нарахованої на прострочену комісію за адміністрування кредиту у розмірі 3,00грн, за період із 13.04.2019р. по 14.10.2019р., а в стягненні 7,69грн пені, нарахованої на прострочену комісію за адміністрування кредиту, слід відмовити у зв`язку із неправильним визначенням позивачем розміру простроченої комісії за адміністрування кредиту.

Також, з відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що позивач не заперечує такий розрахунок суду першої інстанції.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази сплати чи відсутності заборгованості; причин невиконання умов договору відповідачем не вказано.

Щодо посилання скаржника на порушення норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Не допустимими є одночасна зміна предмета та підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020р. у справі №906/997/19 суд задовільнив уточнений позов представника АТ Кредобанк на підставі того факту, що підготовче провадження не було закінчено, оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, а також, що підстави позову залишились незмінними. Господарський суд Житомирської області визнав подану позивачем заяву такою, що відповідає вимогам ст.46 ГПК України, у зв`язку з чим прийняв її до розгляду та вважає заявленим до розгляду спір про стягнення із відповідача 100000,00 грн - неповернутої суми кредиту, 17316,75 грн - прострочених відсотків, 3,00 грн - простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, 17469,00 грн - пені по простроченій основній сумі кредиту, 2237,27 грн - пені по прострочених відсотках, 8,21 грн - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту. Водночас, підстави позову залишаються незмінними.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку порушення норм процесуального права відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає вірним висновок Господарського суду Житомирської області про задоволення позову в частині стягнення 100000,00грн неповернутої суми кредиту, 17316,75грн - прострочених відсотків, 3,00грн - простроченої комісії за адміністрування кредиту, 17230,14грн - пені по простроченій основній сумі кредиту, 2206,63грн - пені по прострочених відсотках, 0,52грн - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту та відмову у позові в частині стягнення 239,31грн пені по простроченій основній сумі кредиту, 30,64грн пені по прострочених відсотках, 7,69грн пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на скаржника (відповідача) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Полісся".

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Полісся" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.06.2020р. у справі №906/997/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.10.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Демидюк О.О.