Постанова

від 20.10.2020 по справі 908/1550/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1550/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 р. (повний текст складено 10.08.2020 р., суддя Проскуряков К.В.) у справі № 908/1550/20

за позовом ПАТ «Укрнафта» в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авента-Січ» , Запорізька область, с. Сонячне

про стягнення 41 147,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авента-Січ» про стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 41 147,97 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 19.06.2018 на АЗС № 07/084, яке належить ПАТ «УКРНАФТА» сталася ДТП за участю автомобіля MAN 26410TGA, внаслідок чого пошкоджено облицювання банеру та навісу АЗС, чим спричинено ПАТ «УКРНАФТА» матеріальні збитки у сумі 48 291,34 грн. Вказаний транспортній засіб з 2015 року знаходиться в оренді у ТОВ «АВЕНТА -СІЧ» . Факт завдання шкоди ПАТ «УКРНАФТА» ОСОБА_1 та його вина у завданні шкоди встановлено Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2018 по справі №334/5078/18. Роботи із усунення заподіяного пошкодження, ПАТ «УКРНАФТА» здійснювалися на підставі укладено з ТОВ «МІРА-Д» договору підряду № 014-19МД від 22.01.2019. Вартість матеріалів і робіт з ремонту становить 48 291,34 грн. 07.02.2019 ПАТ «УКРНАФТА» до страхової компанії ПрАТ «СК «Перша» була направлена заява про страхове відшкодування шкоди, яка заподіяна внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної події, за результатом розгляду якої, 18.04.2019 ПАТ «СК «Перша» було виплачено ПАТ «УКРНАФТА» страхове відшкодування в сумі 5 786,14 грн. (платіжне доручення № 1017 від 18.04.2019) та 1 357,23 грн. (платіжне доручення № 3164 від 11.10.2019). З метою досудового врегулювання спірних відносин ПАТ «УКРНАФТА» 13.11.2019 на адресу ТОВ «АВЕНТА -СІЧ» направлена претензія з вимогою сплатити решту неоплаченої суми матеріальних збитків у розмірі 41 147,97 грн., яка залишена без задоволення.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 р. по справі № 908/1550/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів викладених у позовній заяві. Зокрема, суд зазначив, що відсутня заява (копія) позивача до страхової компанії, її рішення про виплату страхового відшкодування, у платіжному дорученні невірно зазначено номер транспортного засобу.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішеннями місцевого господарського суду, ПАТ «Укрнафта» в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 року по справі № 908/1550/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник, посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 9-2808цс15, від 17.09.2016 у справі №6-725цс16, від 14.02.2018 у справі № 344/10730/15-ц, від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к, у постанові Харківського апеляційного суду від 05.02.2020 від 643/3777/18 зазначає, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

Вважає, що у разі виникнення сумнівів у суду першої інстанції щодо рішення страхової компанії про здійснення страхового відшкодування та підстав частково здійсненого відшкодування суд міг скористатися алгоритмом, визначеним п.3 ч.1 ст. 177 ГПК України щодо збирання доказів, однак суд не скористався цим алгоритмом та жодних питань відповідачу або позивачу з цього приводу не ставив.

Зазначає, що франшиза передбачає, що певну суму збитку страхувальник покриває самостійно, за свій рахунок, а тому суд безпідставно відмовив у позові повністю, оскільки сума позовних вимог складається із решти несплаченої страховою компанією суми матеріальних збитків та суми франшизи.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись, зокрема, з висновками суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 року у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 р. у справі № 908/1550/20 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі № 908/1550/20 слід залишити без змін.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

19.06.2018 на АЗС № 07/084, що належить ПАТ «УКРНАФТА» та розташована за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. В. Вишиваного, 6 сталася ДТП за участю автомобіля MAN 26410TGA державний номер НОМЕР_1 .

Внаслідок ДТП пошкоджено облицювання банеру та навісу АЗС, чим спричинено ПАТ «УКРНАФТА» матеріальні збитки у сумі 48 291,34 грн.

Транспортній засіб MAN 26410TGA державний номер НОМЕР_1 з 2015 року знаходиться в оренді у ТОВ «АВЕНТА -СІЧ» , що підтверджується листом ПП «Транспортно-комерційна фірма «Берегиня» № 1/04/11-2019 від 04.11.2019 та листом ТОВ «АВЕНТА-СІЧ» № 05/11-19 від 05.11.2019.

Автомобіль знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який є працівником ТОВ «АВЕНТА - СІЧ» на посаді водій автотранспортних засобів (довідка ТОВ «АВЕНТА - СІЧ» № 04/11 від 04.11.2019)

Факт завдання шкоди ПАТ «УКРНАФТА» ОСОБА_1 та його вина у завданні шкоди встановлено Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2018 по справі №334/5078/18.

Роботи із усунення заподіяного пошкодження ПАТ «УКРНАФТА» здійснювалися на підставі укладено з ТОВ «МІРА-Д» договору підряду № 014-19МД від 22.01.2019.

Вартість матеріалів і робіт з ремонту становить 48 291,34 грн. та підтверджується договором підряду № 014-19МД від 22.01.2019, додатковою угодою № 1 від 28.03.2019, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2019, актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019.

Факт виконання умов договору з боку ПАТ «УКРНАФТА» підтверджується платіжним дорученням № 540 від 28.01.2019 в частині сплати передплати у розмірі 13 937,93 грн. та № 3970 від 26.06.2019р. в частині сплати остаточного розрахунку у розмірі 34 353,41 грн.

07.02.2019 ПАТ «УКРНАФТА» до страхової компанії ПрАТ «СК «Перша» була направлена заява про страхове відшкодування шкоди, яка заподіяна внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної події.

За результатом розгляду заяви про відшкодування, 18.04.2019 ПАТ «СК «Перша» було виплачено ПАТ «УКРНАФТА» страхове відшкодування в сумі5 786,14 грн. (платіжне доручення № 1017 від 18.04.2019) та 1 357,23 грн. (платіжне доручення № 3164 від 11.10.2019)

З метою досудового врегулювання спірних відносин ПАТ «УКРНАФТА» 13.11.2019 на адресу ТОВ «АВЕНТА -СІЧ» направлена претензія з вимогою сплатити решту неоплаченої суми матеріальних збитків у розмірі 41 147,97 грн., яка залишена без задоволення.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальним правилом встановленим ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 ст. 1187 ЦК України закріплено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначено у позовній заяві, позивачу відомо про те, що цивільно-правова відповідальність Відповідача на час настання страхового випадку була застрахована у ПРАТ «СК «ПЕРША» (ідентифікаційний код юридичної особи 31681672) на підставі полісу №АК/7924182 (наявний у матеріалах справи). За вказаним полісом встановлена страхова сума (ліміт відповідальності) у розмірі 100 000,00 грн. та франшиза у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідач листом Вих. № 05/11-19 від 05.11.2019 повідомляв позивача про зазначений вище страховий поліс та зазначав, що з питань щодо відшкодування шкоди останньому потрібно звертатися саме до ПРАТ «СК «ПЕРША» .

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, ще згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Позивач звертався 07.02.2019 до ПРАТ «СК «ПЕРША» з заявою про страхове відшкодування шкоди, що була заподіяна внаслідок ДТП. Однак, копії відповідної заяви до позовної заяви додано не було, а тому є недоведеним позивачем розмір страхового відшкодування, який було заявлено позивачем до стягнення та якими документами це підтверджувалося.

До позовної заяви додані договір підряду № 014-19МД від 22.01.2019, додаткова угода, акт приймання виконаних робіт докази сплати зазначених підрядних робіт.

Проте, з вказаних документів неможливо встановити, коли саме підписаний акт приймання виконаних робіт (дата підписання останнього відсутня) та чому позивачем остаточний розрахунок за роботи був здійснений у червні 2019 року (остаточний розрахунок здійснюється у строк 10 банківських днів з моменту підписання акту оплати акт приймання виконаних робіт (п. 5.1. Договору підряду № 014-19МД) .

Статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено, що Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.1.). Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його (п. 36.2.).

З доданих документів до позовної заяви вбачається, що ПРАТ «СК «ПЕРША» було виплачене страхове відшкодування Позивачу у розмірі 7 143,37 гривень.

Позивачем не надано до позовної заяви рішення ПРАТ «СК «ПЕРША» про здійснення страхового відшкодування та не надано роз`яснень, з яких саме підстав страховиком було частково здійснене страхове відшкодування, а не в повному обсязі.

Крім того, у доданому до позову платіжному дорученні ПРАТ «СК «ПЕРША» № 3164 від 11.10.2019 року у графі «Призначення платежу» міститься наступне: «страхове відшкодування, згідно страхового Акту № Ц80816789-1 від 04.10.2019 року (ТЗ MAN 26/410 НОМЕР_2 ) без ПДВ» .

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу на праві користування належить вантажний автомобіль MAN 26.410TGA д.н.з. НОМЕР_1 .

Тобто виплати стосувались іншого транспортного засобу, страховий Акт № Ц80816789-1 від 04.10.2019 позивачем суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів викладених у позовній заяві, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Посилання заявника у апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2016 року в справі № 6-725цс-16, від 20 січня 2016 року в справі № 6-2808цс16, та постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 344/10730/15-ц , у яких суди виходили із того, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити у такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, є помилковим, оскільки такий висновок суперечить правовому висновку, зробленому Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, у якій Велика Палата відступила від вищевказаного правового висновку, зазначивши про те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, тому обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Наведені заявником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду України та Верховного Суду були ухвалені до 04 липня 2018 року.

Посилання скаржника на правову позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, не може бути підставою для скасування рішення, оскільки обставини у справі №465/4621/16-к не є подібними обставинам у даній справі, що переглядається апеляційним господарським судом. У постанові від 19.06.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не є обов`язковим. Однак, за встановленими обставинами у зазначеній кримінальній справі позивач звертався до МТСБУ з цивільним позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку ст. 128 КПК України у межах передбаченого п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річного строку.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на те, що у разі виникнення сумнівів у суду першої інстанції щодо рішення страхової компанії про здійснення страхового відшкодування та підстав частково здійсненого відшкодування суд міг скористатися алгоритмом, визначеним п.3 ч.1 ст. 177 ГПК України щодо збирання доказів, однак суд не скористався цим алгоритмом та жодних питань відповідачу або позивачу з цього приводу не ставив, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1,2,3 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

У силу частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однією з форм реалізації принципу диспозитивності є самостійне визначення позивачем на стадії подання позову обсягу доказів, якими він планує підтвердити наявну у нього матеріально-правову вимогу до відповідача.

У силу пункту 4 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. При цьому частинами другою, четвертою, п`ятою статті 80 ГПК України встановлено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Правила, які встановлені у статті 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності як основної рушійної сили судового провадження, у силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).

Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник буде відтерміновувати винесення судом рішення по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.

Подання сторонами документів і матеріалів, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Апеляційний суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, були створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для надання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень в порядку положень статті 42 ГПК України, а відтак недоречно стверджувати, що суд першої інстанції міг витребувати докази у разі виникнення сумнівів щодо рішення страхової компанії про здійснення страхового відшкодування, оскільки саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог.

Також колегія суддів не приймає докази, подані скаржником до суду апеляційної інстанції, оскільки в порушення вимог ст. 269 ГПК України заявником не обґрунтовано обставин неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції.

Враховуючи, що позивачем до позовної заяви не було додано рішення ПРАТ СК ПЕРША про здійснення страхового відшкодування, не обґрунтовано, з яких підстав страховиком було здійснено часткове страхове відшкодування, надано платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, яке стосувалось іншого транспортного засобу та не відноситься до страхового випадку з вантажівкою відповідача, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Права позивача не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 по справі № 908/1550/20 ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до вимог ст. 276 ГПК є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення - без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі № 908/1550/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

І.О. Вечірко