Рішення

від 07.10.2020 по справі 903/628/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2020 року Справа № 903/628/19

Господарський суд Волинської області у складі: головуючий суддя Вороняк А.С., судді Гарбар І.О., Костюк С.В., розглянувши справу

за позовом: Волинської обласної спілки споживчих товариств

до відповідача: Луцької міської ради

про витребування майна із незаконного володіння, зобов`язання повернути майно

cекретар судового засідання Хвищук Н. В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гринчук І.С., довіреність № 98/1 від 28.03.2019

від позивача: Сорока В.Г., довіреність № 19/1 від 22.01.2020

від відповідача: Іщик В.А., довіреність № 1.1-8/3067/2020 від 07.07.2020

встановив: Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулися з позовом до Луцької міської ради (з врахуванням заяви про зміну предмету позову №349/1 від 17.10.2019, прийнятої судом 23.10.2019 та заміни первісного відповідача 19.02.2020) про витребування майна із незаконного володіння та зобов`язання повернути належне позивачу майно, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 1, а саме: огорожу металеву (сітку в кутнику) довжиною 103м.п., огорожу металеву (ковка комбінована) - 107м.п., ворота ковані з двох частин 6x2,2м. - 3шт., ворота ковані розсувні 7,5x2,0м., хвіртку з ковки 2,3x1,5м., опори металеві висотою 6м. - 2 шт., опори залізобетонні висотою 5м., рекламний щит металевий 5x6м., асфальтобетонне покриття площею 5904 кв. м., щит електричний розподільчий з автоматичними вимикачами - 3 шт.

В заяві про зміну предмету позову позивач зазначає, що предметом позову має бути не стягнення грошових коштів у розмірі вартості майна позивача, яке безпідставно перебуває у володінні відповідача, а витребування майна із чужого незаконного володіння - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 20.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.09.2019.

У судовому засіданні 23.09.2019 судом оголошено перерву до 30.09.2019 для подання відповідачем письмових пояснень на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 30.09.2019 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Луцьку міську раду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 18.11.2019, повідомлено сторони та третю особу, що підготовче засідання відбудеться 23.10.2019.

У судовому засіданні 23.10.2019, 29.10.2019, 06.11.2019 судом оголошувалася перерва, підготовче судове засідання призначено на 11.11.2019.

Ухвалою суду від 11.11.2019 постановлено розгляд справи проводити в колегіальному складі суду.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.11.2019. сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Вороняк А.С., судді Гарбар І.О., Костюк С.В..

Ухвалою суду від 13.11.2019 прийнято справу до розгляду в колегіальному складі суду, повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 04.12.2019.

Судом у судовому засіданні 04.12.2019 ухвалено на місці закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті, ухвалою суду від 04.12.2019 повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 13.01.2020.

Згідно довідки від 13.01.2020 про неможливість проведення судового засідання 13.01.2020 (у зв`язку з відпусткою судді Гарбара І.О. з 13.01.2020 до 23.01.2020) останнє не відбулося.

Згідно відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу «Діловодство спеціалізованого суду» , суддя Костюк С.В. з 23.01.2020 по 31.01.2020 перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 03.02.2020 повідомлено сторони та третю особу, що розгляд справи по суті відбудеться 19.02.2020.

Ухвалою суду від 05.02.2020 заяву (вх.01-60/6/20 від 03.02.2020) про забезпечення позову у справі №903/628/19, в тому числі платіжне доручення №3621 від 03.02.2020 на суму 1051 грн. - повернуто Волинській обласній спілці споживчих товариств.

Ухвалою суду від 10.02.2020 у задоволенні заяви Волинської обласної спілки споживчих товариств (вх.№01-60/8/20 від 06.02.2020) про забезпечення позову - відмовлено.

Судом в судовому засіданні 19.02.2020 постановлено ухвалу, якою замінено первісного відповідача Комунальне підприємство «Луцькі ринки» на іншого відповідача - Луцьку міську раду.

В судовому засіданні 19.02.2020 представник заміненого (іншого) відповідача - Луцької міської ради заявив клопотання про розгляд справи спочатку, а саме з стадії підготовчого провадження, дане клопотання задоволено судом, постановлено розгляд справи розпочати спочатку, а саме з стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 19.02.2020 повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 18.03.2020.

04.03.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав їх необгрутнованості, позивач не підтвердив права власності на спірне майно. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

17.03.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він просить задовольнити вимоги позивача у повному обсязі. Вважають що відповідач умисно зводить предмет доказування до завідомо недосяжного стандарту доказування. Адже відомо, що строк зберігання первинних документів, якими строк зберігання первинних документів, якими суб`єкти господарювання відображають будь-які господарські операції у обліку, становить лише три роки. А з огляду на те, що позивач орендував земельну ділянку, на якій розмістив власне майно, більше 20 років, наперед відомо, що первинні документи не збереглись, і не могли зберегтись, оскільки операції по встановленню такого майна відбуватись значно давніше, аніж три роки. Натомість, позивачем надано інші допустимі та належні докази, які підтверджують як сам факт перебування такого майна на території Центрального ринку у віданні відповідача, так і докази та пояснення, що підтверджують право власності позивача на таке майно. Позивачем долучено до позовної заяви цілий ряд доказів, у тому числі фотографії з майном, яке витребовується, факт наявності такого майна на території центрального ринку підтверджений позивачем належними доказами. Проте Луцька міська рада, не згадавши ані словом про таке майно у відзиві, просить відмовити у позові повністю. При цьому, Луцька міська рада не зазначає, хто саме є власником такого твердого покриття, обмежуючись лише голослівними запереченнями.

17.03.2020 від відповідача надійшло клопотання від 17.03.2020 №1.1-8/1319/2020 про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину через спалах у світі коронавірусу.

18.03.2020 відповідач подав до суду клопотання від 18.03.2020 №123/1 про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

Згідно з довідкою про неможливість проведення судового засідання від 18.03.2020 у зв`язку з відпусткою судді Костюк С.В., судове засідання, що було призначене на 18.03.2020 об 11:00 год. у справі № 903/628/19 не відбулось.

Ухвалою суду від 19.03.2020 повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 15.04.2020.

Ухвалою суду від 15.04.2020 повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 09.06.2020.

В судовому засіданні 25.08.2020 судом з власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів - по 14.10.2020.

Ухвалою суду від 25.08.2020 повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 09.09.2020.

09.09.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача про призначення судової експертизи 337/1 від 09.09.2020.

У судовому засіданні 09.09.2020 представник відповідача заперечив щодо призначення судом експертизи, оскільки для вирішення поставлених питань непотрібні спеціальні знання та просить відмовити в задоволенні даного клопотання. Розглянувши подане клопотання про призначення експертизи, вислухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку про відхилення клопотання позивача у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020.

В судовому засіданні 07.10.2020 представники позивача позов підтримали, просили задовольнити.

В судовому засіданні 07.10.2020 представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

18.02.2009 між Луцькою міською радою (орендодавець) та Волинською обласною спілкою споживчих товариств (орендар) було укладено договір оренди землі(далі -Договір) (а.с. 13-15 том 1).

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення-землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Луцьку, вул. Глушець,1, кадастровий номер: 110500005.

Згідно п. 14 Договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування ринку Центральний .

17.05.2019 позивачем видано довідку про те, що на балансі у Волинської обласної спілки споживчих товариств по вул. Глушець, 1, м. Луцьк на земельній ділянці 0,5904 га станом на 30.08.2017 рахуються об`єкти, зокрема, огорожа металева (сітка в кутнику), огорожа металева, ворота ковані з двох частин, ворота ковані розсувні, хвіртка з ковки 2,3x1,5м., опори металеві, опори залізобетонні, рекламний щит металевий (а.с. 22, том 2).

30.08.2017 рішенням Луцької міської ради № 30/2 Волинській облспоживспілці було відмовлено у поновленні договору оренди землі для обслуговування ринку Центральний на вул. Глушець,1 (а.с. 51-52, том 1).

25.04.2018 зазначену земельну ділянку Луцька міська рада передала в постійне користування КП Луцькі ринки на підставі рішення № 40/34 від 25.04.2018, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 53, том 1).

11.07.2018 позивач звертався на адресу відповідача із проханням вирішити питання про відшкодування чи компенсацію витрат або викупу за комерційними цінами поліпшень, які здійснила Волинська облспоживспілка (а.с. 55, том 1).

22.07.2018 на адресу КП Луцькі ринки позивач направив вимогу про повернення майна, яке знаходиться на земельній ділянці в м. Луцьку, вул. Глушець,1, а в разі не повернення майна позивач вимагав сплати компенсації за вказане майно в розмірі 1981196 грн. (а.с. 57-58, том 1).

В підтвердження вартості майна позивач посилався на висновок про ринкову вартість споруд, що знаходяться на балансі Волинської обласної спілки споживчих товариств та розташовані за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 1 станом на 30.08.2017 (а. с. 61, том1).

29.01.2020 рішенням Луцької міської ради № 69/1 право постійного користування КП Луцькі ринки на земельну ділянку на вул. Глушець, 1, в м. Луцьку, площею 0,5904, кадастровий номер 0710100000:11:050:005 для обслуговування ринку Центральний було припинено та віднесено земельну ділянку до земель запасу Луцької територіальної громади (а.с. 15, том 2). Отже КП Луцькі ринки втратило право на землекористування земельною ділянкою, власником якої є Луцька міська рада.

Згідно з ч. ч. 1,2,3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Суб`єктами в кондикційному зобов`язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов`язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, - набувач майна, який виступає боржником.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому як із дій сторін зобов`язання, так і з дій третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий вимагає повернути йому річ, визначену родовими ознаками (грошові кошти) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказана вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №910/4919/19, у постанові від 08.01.2019 у справі №916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

При цьому, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Крім того, суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) в яких зазначено, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 у справі № 757/16163/17 звернув увагу на те, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності , якщо: річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; потерпілий домагається повернення йому речі, визначено родовими ознаками від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, однією із обставин, яка повинна бути доведена суду в межах кондикційного позову є доведення факту наявності у позивача права власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доказування, відповідно до п.3 ч.2 статті 129 Конституції України та статті 74 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно положень ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так у підтвердження права власності на спірне майно позивачем надано суду довідку про перебування майна на балансі та фотокопії.

Однак довідка про перебування майна на балансі не є належним та допустимим доказом того, що зазначена юридична особа дійсно є власником цього майна, адже, баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства (організації). Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі №911/2531/17 та постанові від 26.09.2019 у справі №911/2531/17.

Щодо фотокопій, поданих позивачем, то суд зазначає, що подані знімки не підтверджують викадених позивачем обставин (права власності позивача та володіння майном відповідачем).

Отже, дослідивши надані позивачем документи, суд вказує, що жоден з наведених документів не доводить права власності позивача на спірне майно та не є правовстановлюючим.

Інші докази на підтвердження права власності на спірне майно позивачем суду не подано.

Згідно відповіді Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради №20-13/410 від 25.10.2019 відповідно до умовних знаків, що використовуються при створенні топографічних планів М 1:500 (у 1988 році) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:050:0005 розміщується площадка з твердим асфальтовим покриттям, бордюрами, опорами освітлення та підземними інженерними мережами (електромережі, мережі зв`язку та газопровід) (а.с. 169).

У відповідності до відповіді Управління розвитку підприємництва та реклами Луцької міської ради №22.1-9/385 від 28.10.2019 Волинська обласна спілка споживчих товариств за отриманням дозволу на розміщення зовнішньої реклами на вул. Глушець, 1 у м. Луцьку не зверталась, заяви не подавала, дозволу не отримувала (а.с. 168).

Згідно до положень ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем перш за все не доведено належними та допустимими доказами право власності на спірне майно, яке він просить витребувати у відповідача, суд вважає недоведеним порушення прав позивача у спірних правовідносинах та приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо витребування майна з незаконного володіння та відмову у задоволенні позову.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача, в зв`язку із відмовою у позові.

Керуючись ст.73-79, 86, 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

у задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Луцької міської ради про витребування майна із незаконного володіння, зобов`язання повернути майно відмовити.

Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.10.2020

Головуючий суддя А. С. Вороняк

судді І. О. Гарбар

С. В. Костюк