Рішення
від 13.10.2020 по справі 905/268/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002


Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.2020 Справа № 905/268/20

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І., розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Єфременко Оксани Вікторівни, м.Дружківка Донецької області,

до відповідача: Дружківської міської ради, м.Дружківка Донецької області,

про визнання недійсним договору,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Єфременко Оксана Вікторівна, м.Дружківка Донецької області, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Дружківської міської ради, м.Дружківка Донецької області, про визнання недійсним договору №79 від 30.11.2011 по платі за землю під вбудованим нежитловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у договорі №79 від 30.11.2011 по платі за землю під вбудованим нежитловим приміщенням таких істотних умов, як: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом, що на думку позивача є підставою для визнання договору недійсним.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 16, 203, 215, 640, 792 Цивільного кодексу України, ст. 42 Земельного кодексу України та ст. ст. 13-19 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду від 10.02.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/268/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

01.06.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив б/н від 29.05.2020 на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував. Як вбачається з вказаного відзиву, з огляду на невизначеність питання надання в оренду земельних ділянок під окремими приміщеннями в багатоповерхових жилих будинках, фінансову неможливість виконання робіт з поділу території мікрорайону (кварталу), а також відсутність правил та порядку розподілу території житлового кварталу було розроблено і затверджено рішенням Дружківської міської ради від 16.06.2010 № 5/46-4 Тимчасовий порядок визначення частки земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні власників (наймачів) вбудованих у будівлю нежитлових приміщень . Саме на підставі вказаного порядку і було укладено спірний договір, який на думку відповідача не є договором оренди землі, а лише слугує підставою для розрахунку плати за користування землею, яка вираховується у розмірі орендної плати.

10.06.2020 від представника позивача через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заперечує проти викладених у ньому обставин, оскільки вважає положення Тимчасового порядку визначення частки земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні власників (наймачів) вбудованих у будівлю нежитлових приміщень таким, що суперечать вимогам ст.42 Земельного кодексу України, який має вищу юридичну силу. Крім того стверджує, що укладений договір підпадає під ознаки саме договору оренди землі.

Ухвалою від 15.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу 905/268/20 до судового розгляду по суті на 13.10.2020 року.

12.10.2020 від представника позивача через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надійшла заява, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та просив провести судове засідання, призначене на 13.10.2020, без участі представника.

Представники сторін у судове засідання 13.10.2020 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Статтями 42 та 43 ГПК України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Приймаючи до уваги що явка представників сторін не була визнана судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:

Єфременко Оксана Вікторівна є власником вбудованого нежитлового приміщення, загальною площею 41,7кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, місто Дружківка, вулиця Космонавтів 7/1, на підставі договору купівлі-продажу вбудованого приміщення від 18 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Радіоновим Ю.В. Право власності зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно Дружківським міським бюро технічної інвентаризації 28 грудня 2007 року.

Рішенням Дружківської міської ради від 26.10.2011 № 6/12-21 "Про затвердження технічної документації та надання у користування власнику вбудованого приміщення ФОП Єфременко О.В. частки земельної ділянки для обслуговування та експлуатації вбудованого приміщення за адресою: вул. Космонавтів, 7/1" затверджено технічну документацію по визначенню частки земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні власника вбудованого у будівлю нежитлового приміщення ФОП Єфременко О.В., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для обслуговування та експлуатації вбудованого приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Також п. 2 вищезазначеного рішення надано у користування ФОП Єфременко Оксані Вікторівні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , частку земельної ділянки площею 0,0042 га для обслуговування та експлуатації вбудованого приміщення за вказаною адресою.

30.11.2011 між Дружківською міською радою (землевласник) та фізичною особою-підприємцем Єфременко Оксаною Вікторівною (користувач) було укладено договір по платі на землю під вбудованим нежитловим приміщенням № 79 (далі - договір), відповідно до п.1 якого землевласник згідно рішення Дружківської міської ради від 26.10.2011 № 6/12-21 "Про затвердження технічної документації та надання у користування власникам вбудованого приміщення ФОП Єфременко О.В. частки земельної ділянки для обслуговування і експлуатації вбудованого приміщення за адресою: вул. Космонавтів, 7/1" надає частку земельної ділянки під вбудованими нежитловим приміщеннями для переобладнання нежилого приміщення під аптеку за адресою вулиця Космонавтів 7/1 і належить на підставі договору купівлі-продажу №2668 від 18.12.2007, а користувач ФОП Єфременко О.В. зобов`язується вносити плату за надану у користування частку, площею 42 кв.м, у вигляді орендної плати.

Згідно п. 2.1. договору у випадку надання в оренду вбудованого приміщення з комунальної власності договір укладено на термін дії договору оренди на вбудоване приміщення.

У випадку якщо вбудоване приміщення є власністю суб`єкта договір укладено на термін перебування у власності вбудованого приміщення (п. 2.2. договору).

За умовами п. 3.1. договору сторони дійшли згоди, що плата за надану у користування частку земельної ділянки вноситься користувачем або власником у розмірі п`яти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 1070,99 грн. (одна тисяча сімдесят 99 копійок) за рік. Обчислення розміру плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно п. 3.2. договору плата вноситься на рахунок місцевого бюджету щомісячно у розмірі 89,25 грн. (вісімдесят дев`ять гривень 25 копійок) на рахунок № 33214815700040 (13050500) ГУДК в Донецькій області, МФО 834016, ЗКПО 34686563, не пізніше 10 числа наступного за звітним.

У разі невнесення плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору земельна частка прибудинкової території для власника (наймача) нежитлових приміщень визначається відношенням загальної площі нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (оренді), до спільної площі всіх житлових і нежитлових приміщень будинків.

Згідно п. 9 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації в Управлінні житлового та комунального господарства.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень та зареєстровано в Управлінні житлового та комунального господарства Дружківської міської ради 30.11.2011 за №79.

Як стверджує позивач, земельній ділянці, що передана в оренду, кадастровий номер не присвоєно, її межі в натурі (на місцевості) не винесені, акт прийому-передачі до договору оренди не складено, у зв`язку з чим договір про плату за землю під вбудованим нежитловим приміщенням №79 від 30.11.2011 укладено без дотримання норм чинного законодавства та порушує права позивача, оскільки за цим договором він зобов`язаний сплачувати кошти без належних на те підстав. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до господарського суду Донецької області.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 13 та ст. 19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, в порядок та спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 9.1.10. статті 9 Податкового кодексу України (в редакції на час укладення договору) плата за землю відносилася до загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на час укладення договору) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки законодавство, чинне на момент укладання договору між сторонами, передбачало тільки два види плати за землю - земельний податок та орендна плата, то суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір був направлений на отримання від користувача орендної плати за земельну ділянку.

Багатоквартирний будинок є специфічним об`єктом права власності, визначення якого наведено в статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" - багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.

Відповідно до п. 4.4 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого спільним наказом Держкомзему, Держжитлокомунгоспу, Держкоммістобудування та Фонду держмайна України від 05.04.1996 № 31/30/53/396, частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку. Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається. Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.

Згідно приписів 42 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору) розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

За теперішню редакцією ч. 2 вказаної норми права земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 Земельного кодексу України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №1521 "Про реалізацію Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України встановлено, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч.1 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовстановлюючий документ (зокрема, договір оренди) може бути оформлений на всю земельну ділянку (з визначеними межами), а не на її частину.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у складі Касаційного цивільного суду від 18.03.2019 по справі № 263/68/17 (провадження № 61-13354св18) та постанові Верховного суду України у складі Касаційного цивільного суду від 28.02.2018 по справі № 296/138/16-ц (провадження № 61-3232св18).

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на день укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції на день укладення спірного договору).

За приписами ч. 3 вказаної норми права, за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Проаналізувавши договір по платі за землю під вбудованим нежитловим приміщенням №79 від 30.11.2011, суд дійшов висновку, що за своїми ознаками він є фактично договором оренди землі, в якому містяться істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а саме: об`єкт оренди (частина земельної ділянки площею 42 кв.м., розташованої за адресою вул.Космонавтів, 7/1), строк дії договору оренди (на термін дії договору оренди на вбудоване приміщення у випадку надання в оренду вбудованого приміщення з комунальної власності; на термін перебування у власності суб`єкта вбудованого приміщення у випадку якщо вбудоване приміщення є власністю суб`єкта); орендна плата із зазначенням її розміру (плата в розмірі п`яти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 1070,99 грн. на рік), індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення (щомісячно у розмірі 89,25 грн. не пізніше 10 числа, наступного за звітним) і перегляду (щорічно, а також у випадку зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, відповідних рішень Дружківської міської ради та в інших випадках, передбачених законом) та відповідальності за її несплату (у разі невнесення плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 несплаченої суми за кожний день прострочення).

Таким чином, уклавши з фізичною особою-підприємцем Єфременко Оксаною Вікторівною спірний договір, Дружківська міська рада фактично надала земельну ділянку у користування на умовах оренди без визначення її меж в натурі.

Суд також зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, отже спірна земельна ділянка є комунальною власністю Дружківської міської ради.

Судом встановлено відсутність у спірному договорі оренди земельної ділянки істотної умови, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 Цивільного кодексу України закріплює, що підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин повинен вчинятися у формі, встановленої законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам і інтересам їхніх малолітних, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Враховуючи вищевикладене, укладення між позивачем та відповідачем спірного договору по платі за землю під вбудованим нежитловим приміщенням № 79 від 30.11.2011 відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання спірного правочину недійсним в судовому порядку.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У зв`язку з задоволенням позову, судовий збір відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Єфременко Оксани Вікторівни, м.Дружківка Донецької області до Дружківської міської ради про визнання недійсним договору №79 від 30.11.2011 по платі за землю під вбудованим нежитловим приміщенням - задовольнити.

Визнати недійсним договір №79 від 30.11.2011 по платі за землю під вбудованим нежитловим приміщенням за адресою: вулиця Космонавтів 7/1, площею 42 кв.м, укладений між землевласником Дружківською міською радою та користувачем фізичною особою-підприємцем Єфременко Оксаною Вікторівною, та зареєстрований в управлінні житлового та комунального господарства Дружківської міської ради 30.11.2011 за № 79.

Стягнути з Дружківської міської ради (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 16; код ЄДРПОУ 04052761) на користь фізичної особи-підприємця Єфременко Оксани Вікторівни (р.н. 31.03.1963; АДРЕСА_2 ; ідентиф. номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 13.10.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2020р.

Суддя Ю.В. Макарова

Дата ухвалення рішення13.10.2020
Оприлюднено20.10.2020

Судовий реєстр по справі —905/268/20

Ухвала від 07.12.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Рішення від 13.10.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Рішення від 13.10.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Ухвала від 15.09.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Ухвала від 25.08.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Ухвала від 23.04.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Ухвала від 31.03.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Ухвала від 05.03.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Ухвала від 10.02.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні