Рішення від 12.10.2020 по справі 905/2100/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.2020 Справа № 905/2100/19

Позивач: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720)

до відповідача: Комунального підприємства «Покровськтепломережа» (місцезнаходження: 85300, Донецька область, м.Покровськ, вул. Захисників України, 4-а, ідентифікаційний код 32213475)

предмет спору: стягнення заборгованості у сумі 26 952 749, 55 грн., у тому числі:

· 21 648 212,20грн. заборгованість за поставлений (переданий у власність) газ;

· 1 053 626,57грн. - 3% річних;

· 2 312 262,76грн. - інфляційні втрати;

· 1 938 648,02грн. - пеня.

підстави позову: неналежне виконання умов договору №3239/1718-БО-6.

судовий збір: 404 291,24 грн. (сплачено позивачем 404 291,24 грн .)

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Гайдар М.А.

Представники:

позивача: Коваленко С.В. - адвокат (в режимі відеоконференції);

відповідача: Бурковська І.В. (в режимі відеоконференції)

Акціонерне товариство товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Покровськтепломережа» 26 952 749, 55 грн.., у тому числі:

· 21 648 212,20грн. заборгованість за поставлений (переданий у власність) газ;

· 1 053 626,57грн. - 3% річних;

· 2 312 262,76грн. - інфляційні втрати;

· 1 938 648,02грн. - пеня.

В обґрунтування позову позивач послався на неповну та несвоєчасну оплату відповідачем поставленого з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. природного газу, здійсненого на виконання умов договору поставки природного газу № 3239/1718-БО-6 від 25 вересня 2017 року.

Ухвалою від 15.11.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05.12.2019р. господарський суд Донецької області отримав від відповідача відзив на позовну заяву, в якому, останній, визнає частково позовні вимоги лише в частині суми основного боргу - 21 648 212,20 грн. та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на наступне:

1.Несвоєчасна та не повна оплата поставленого з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. природного газу, здійсненого на виконання умов договору поставки природного газу № 3239/1718-БО-6 від 25 вересня 2017 року зумовлена тим, що згідно Постанови КМУ від 18.06.2014 р. № 217 (в редакції постанови КМУ від 10.09.2014 р. № 444) Про Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, підприємством було відкрито поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію за категоріями споживачів населення , бюджетні установи , інші споживачі .

У зв`язку з чим, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлює щомісяця нормативи перерахування коштів та щоденно відраховуються кошти з поточного рахунку населення , бюджетні установи , інші споживачі постачальнику природного газу ПАТ НАК Нафтогаз України , ПАТ Донецькоблгаз Красноармійське управління по газопостачанню та газифікації та ПАТ Укртрансгаз філія УМГ Харківтрансгаз .

Отже, на користь ПАТ НАК Нафтогаз України щоденно відраховуються кошти з поточного рахунку населення , бюджетні установи , інші споживачі кошти.

На рахунку Відповідача залишаються незначні кошти.

Вищевикладені обставини свідчать, що перерозподіл коштів , отриманих комунальним підприємством Покровськтепломережа , здійснюється без згоди на це відповідача.

Також у відзиві відповідач посилається на значну заборгованість відділу освіти Покровської міської ради Донецької області за теплову енергію станом на 01.11.2019р. складає 24 376 723,37 грн. (довідка заступника головного бухгалтера надається) та борг населення який згідно інформації про дебіторську заборгованість на 01.11.2019 року (копія дебіторської заборгованості надається) борг населення за послуги з централізованого постачання теплової енергії станом на 01.11.2019р. складає 57 664 597,25 грн .

Відповідач посилається на положення ст. 625 ЦК України відповідно до якої, індексація заборгованості по грошовому зобов`язанню і нарахування 3% річних є правовим наслідком зобов`язань , і на ці відносини розповсюджується ст. 614 ЦК України , яка передбачає , що відповідальність за порушення зобов`язання настає у разі наявності вини (умисла або необережності) з боку особи, яка його порушила.

У в`язку з чим, нарахування трьох відсотків річних, індексації заборгованості , втрати від інфляційних процесів є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

2.Щодо нарахування пені за прострочення зобов`язання відповідач заперечує та посилається на Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Відповідно до ст.2, вище зазначеного закону, встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 Закону ( тобто до 31 грудня 2020 року), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Згідно з п.2 ст.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012р. № 705 Про визначення гарантованих постачальників природного газу , Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. м та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

У п.п.5, 6 Статуту акціонерного товариства Акціонерна компанія Нафтогаз України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно- енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України Про енергозбереження визначено, що енергозбереження - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія. Тобто природний газ як, різновид палива, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є енергопостачальною компанією.

Відповідно до ліцензій, які видані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, (копії копії надаються) комунальне підприємство Покровськтепломережа є виробником теплової енергії, здійснює транспортування та постачання теплової енергії , тобто є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

А також, відповідач здійснює господарську діяльність у м. Покровськ Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р.

Отже, комунальне підприємство Покровськтепломережа споживало природний газ як виробник житлово-комунальних послуг та території проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим, нарахування пені за договором постачання природного газу № 3239/1718-БО-6 від 25 вересня 2017 р. не повинно здійснюватися з 07.02.2015р.

Одночасно з відзивом відповідачем подане клопотання про зменшення штрафних санкцій і здійснених позивачем нарахувань, а саме відповідач просить вимоги позивача в частині стягнення:

- пені зменшити на 99,9%;

- трьох процентів річних і інфляційних втрат зменшити на 90%.

Клопотання відповідача обґрунтоване скрутним фінансовим становищем підприємства, яке на його думку підтверджується балансом підприємства, згідно якого (балансу) станом на 30.09.2019 дебіторська заборгованість складає - 83 252 тис. грн., кредиторська - 262 488 тис. грн., а збитки - 37 904 тис. грн.

Також у клопотанні відповідач послався на ч.3 ст. 551 ЦК України, ст.233 ГК України і зазначив, що:

- підприємство здійснює постачання теплової тільки в опалювальний період, тобто з 15 жовтня по 15 квітня, у зв`язку з чим не завжди має можливість провести своєчасну оплату своїх зобов`язань ;

- підприємство функціонує в складних економічних умовах, обумовлених жорстким державним регулюванням тарифно-цінової політики, відсутність у наявності обігових коштів .

Також відповідачем була подана заява про розстрочку виконання рішення суду, якою підприємство просило розстрочити виконання рішення господарського суду, яким буде стягнута з відповідача сума, на дванадцять місяців і стягнення здійснювати рівними частками, починаючи з дати набрання законної сили рішення.

Заява обґрунтована:

- скрутним фінансовим становищем підприємства, яке склалось у тому числі наявністю заборгованості відділу освіти Покровської міської ради Донецької області за теплову енергію станом на 01.11.2019р. у розмірі 24 375 723,37 грн., у зв`язку з чим підприємство звернулося із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення боргу з відділу освіти Покровської міської ради за період жовтень - грудень 2016 року у сумі 4 190 799,33 грн. і ухвалою від 24.06.2019 року відкрито провадження по справі № 905/1123/19;

- рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013, згідно якого до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо;

- наявністю дебіторської заборгованості населення за послугу з централізованого постачання теплової енергії, борг якого станом на 01.11.2019р. складає 57 664 597,25 тис. грн.;

- здійсненням підприємством заходів щодо стягнення наявної заборгованості зі споживачів і їх малоефективність, оскільки відповідачем подано заяв до суду про видачу наказів про стягнення боргу з населення за послугу з централізованого постачання теплової енергії за січень - жовтень 2019р. на суму 5 931,6 тис. грн., але державною виконавчою службою стягнуто боргів тільки на суму 961,1 тис. грн., станом на 01.11.2019р.;

- неможливістю підприємством встановлювати ціни на свої послуги, так як відповідач є підприємством, що надає комунальні послуги за регульованим тарифом, який не вправі встановлювати самостійно і який не відшкодовує собівартість теплової енергії на сто відсотків, внаслідок чого підприємство несе прямі збитки через не покриття різниці в тарифах (заборгованість з різниці між фактичними витратами та тарифами на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води станом на 01.11.2019р. (2016р., 2017р., 2018р.) для населення складає 110 917,80 тис. грн., для бюджетних установ - 27 302,10 тне. грн.;

- постачанням теплової енергії тільки в опалювальний період, тобто з 15 жовтня по 15 квітня, у зв`язку з чим не завжди має можливість провести своєчасну оплату своїх зобов`язань.

На заяву про розстрочку виконання рішення суду позивачем подані заперечення, якими компанія вважає, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві, не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9) для надання розстрочки виконання судового рішення, є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі і просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду і посилається, зокрема, на наступне:

1. Законодавець пов`язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Водночас, відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно з пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9, а саме:

ь відсутності коштів на рахунках;

ь відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення;

ь наявності реальної загрози банкрутства.

2. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарській суд України у справах № 910/17008/14 (постанова від 25.02.15) та № 910/15873/14 (постанова від 24.07.14).

3. В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на своє скрутне фінансове становище, яке виникло внаслідок несвоєчасності розрахунків споживачів за отримані послуги, а також відсутність затвердженого економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу. Тобто, фактично відповідач посилається на відсутність у нього достатньої суми грошових коштів.

Проте посилання на незадовільний фінансовий стан, який виник з наведених вище обставин, за змістом статті 331 ГПК України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для розстрочки виконання рішення, оскільки статтею 129 Конституції України та частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в аналогічних справах: № 41/207 (постанова від 22.07.2014) та № 09/11/1925 (постанова від 17.03.2014).

4. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач окрім розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи здійснює ще й інші види діяльності. Тобто, відповідач може виконати своє зобов`язання за рахунок інших надходжень, не пов`язаних з його основною діяльністю, зокрема, за рахунок кредитів банків, яких, на відміну від позивача, останній немає.

5. Переглядаючи рішення попередніх судів Верховний Суд України у справі № 911/1173/16 зазначив наступне: непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак встановлені Торгово-промисловою палатою у Сертифікаті від 17 лютого 2016року № 5850 обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ по газопостачанню та газифікації Київоблгаз зобов`язання, визначеного пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, не мають ознак надзвичайності і невідворотності .

Щодо свого майнового стану (інтересу) позивач зазначив:

1. Внаслідок зовнішньополітичних чинників, у зв`язку із втратою контролю над ПАТ Чорноморнафтогаз та інших підприємств, що знаходяться на території АР Крим, позивач відобразив в своїй звітності знецінення інвестицій у вказаних підприємствах в сумі 899 806,00 тис. грн., знецінення запасів природного газу, розташованого у підземних сховищах АР Крим у сумі 1 903 484 тис. грн., у тому числі у складі витрат за 9 місяців, що закінчились 30.09.2014, у сумі 1 708 365 тис. грн.

2. Стосовно Луганської та Донецької областей - позивач провів знецінення інвестицій у частці підприємств в сумі 61 179 тис. грн. Також збитки, понесені на окупованих територіях за 9 місяців, що закінчились 30.09.2014, складають 1 886 247 тис. грн. фінансові відомості у відкритому доступі і є загальновідомими).

3. На лютий місяць 2018 року тільки на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває 227 виконавчих документів на загальну суму стягнення більше 15 млрд. грн. З вказаної кількості за 139 виконавчими документами стягненню підлягає більше 11,7 млрд грн з боржників, які розташовані на території Луганської, Донецької областей та АР Крим.

4. Протягом 2013-2016 років у державі відбулись інфляційні процеси, наслідком яких стало здешевлення національної валюти майже втричі. Вказана обставина є суттєвою, оскільки Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України як державне підприємство є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов`язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на її користь. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних.

5. Господарська діяльність позивача у відповідності до звіту про фінансовий стан на 30 вересня 2017 року обтяжена комерційними кредитами у розмірі 63 137 млн. грн. (короткострокові зобов`язання) та 10 279 млн грн (довгострокові зобов`язання). При цьому дебіторська заборгованість перед компанією складає 49 672 млн грн. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат.

6. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 1 січня 2006 року, відбулось 1 січня 2009 року та 16 червня 2014 року.

7. Бюджетом України та фінансовим планом позивача, який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.?

Під час розгляду справи відповідачем заявлене клопотання про залучення Кабінету Міністрів України в якості третьої особи на своїй стороні, яке відповідач обґрунтував тим, що підприємство надає комунальні послуги за регульованим тарифом, який не вправі встановлювати самостійно і який не відшкодовує собівартість теплової енергії на сто відсотків, внаслідок чого підприємство несе прямі збитки через не покриття різниці в тарифах, яка станом на 01.11.2019 року для населення складає 110 917,80 грн. та не відшкодована за 2016р., 2017р., 2018р., по 01.11.2019р.

Відповідно до п. п. 7, 8 ст. 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 р. № 1875-ІУ, який діяв у період до 01.05.2019р., центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їх повноважень.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов`язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

Відповідно до ч.1, ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Ухвалою від 30.01.2020 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, оскільки відповідач не пояснив яким чином рішення у справі може вплинути на його права або обов`язки щодо Кабінету Міністрів України.

Також ухвалою від 30.01.2020 суд закрив підготовче провадження у справі і призначив справу до судового розгляду по суті на 13.02.2020 року об 11:00 год.

У зв`язку з оголошенням карантину, а також зміною у зв`язку з цим процесуального законодавства розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідачем неодноразово подавались доповнення до клопотання про розстрочку виконання рішення суду з посиланням на часткову сплату (погашення) боргу.

Під час розгляду справи відповідач частково погасив наявний перед компанією борг за поставлений (переданий у власність) газ у сумі 5 873 298,59грн., що підтверджено актом звіряння розрахунків від 31.08.2020, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.08.2020 за договором поставки природного газу №3239/1718-БО-6 становить 15 774 913,61грн. і про що було заявлено представниками сторін у останньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін (позивача, відповідача) під час розгляду справи, господарський суд встановив:

25 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Покровськтепломережа» (відповідач, споживач) укладено договір поставки природного газу № 3239/1718-БО-6 (далі по тексту - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку та/або імпортований, ввезений на митну територію України постачальником, а покупець зобов`язується оплатити природний газ, на умовах цього договору (пункти 1.1, 1.4 Договору).

Постановою Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» .

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.264 Господарського кодексу України «матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу» .

За приписами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до пункту 1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

У пункті 2.1 договору узгоджено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року газ обсягом до 3 678,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м):

ь жовтень 2017 - 215,0;

ь листопад 2017 - 570,0;

ь грудень 2017 - 735,0;

ь січень 2018 - 820,0;

ь лютий 2018 - 718,0;

ь березень 2018 - 620,0.

Пунктом 2.3. допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п.2.1 договору.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.7 договору).

Споживач зобов`язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (пункт 3.8 договору).

Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання, зобов`язується повернути споживачеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою або повідомити в письмовій формі причини відмови від підписання цього акту (пункт 3.9 договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 договору.

За змістом п.5.2. договору, ціна за 1000 куб. м природного газу на дату укладення договору становить 7 907,20 грн. без урахування ПДВ (податок на додану вартість за ставкою - 20%).

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 9 488, 64 грн. з ПДВ .

Згідно п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа включно місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 8.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою №1 від 05.02.2018 сторони виклали п.8.2 договору від 25.09.2017р. в наступній редакції:

«У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення» .

Також в п.3 Додаткової угоди №1 від 05.02.2018р. зазначено, що дана додаткова угода діє з 01.01.2018р .

Як зазначено в ст.267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р., включно а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).

Згідно приписів ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на те, що сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору, договір поставки природного газу вважається укладеним.

Згідно ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

На виконання умов п.2.1 договору позивачем відповідачу був переданий у період з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (поставлений) природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2017 у обсязі 215,086 тис. куб. метрів на суму 2 040 873,62грн. (з ПДВ);

- від 30.11.2017 у обсязі 522,146 тис. куб. метрів на суму 4 954 455,42грн. (з ПДВ);

- від 31.12.2017 у обсязі 453,503 тис. куб. метрів на суму 4 303 126,70грн. (з ПДВ);

- від 31.01.2018 у обсязі 615,078 тис. куб. метрів на суму 5 836 253,71грн. (з ПДВ);

- від 28.02.2018 у обсязі 550,213 тис. куб. метрів на суму 5 220 773,08грн. (з ПДВ);

- від 31.03.2018 у обсязі 538,489 тис. куб. метрів на суму 5 109 528,26грн. (з ПДВ).

Як встановлено ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу .

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, за отриманий у період з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. газ відповідач розрахувався частково та несвоєчасно.

Пунктом 1 постанови №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.5 статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1044 від 14.12.2016р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019р.) встановлено, що метою діяльності Компанії є отримання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України «Про енергозбереження» визначено, що «енергозбереження» - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Відповідно до наявних копій ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Комунальне підприємство «Покровськтепломережа» є виробником, здійснює транспортування та постачання теплової енергії.

Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Тобто, у даному випадку, Комунальне підприємство «Покровськтепломережа» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Також, відповідач здійснює господарську діяльність у м. Покровськ Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р.

В своєму відзиві на позовну заяву, відповідач позовні вимоги визнає в частині основного боргу за договором № 3239/1718-БО-6 від 25 вересня 2017 року в сумі 21 648 212,20грн.

Під час розгляду справи відповідач частково погасив наявний перед компанією борг за поставлений (переданий у власність) газ у сумі 5 873 298,59грн., що підтверджено актом звіряння розрахунків від 31.08.2020, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.08.2020 за договором поставки природного газу №3239/1718-БО-6 становить 15 774 913,61грн. і про що було заявлено представниками сторін у останньому судовому засіданні.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

· відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

· за приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору;

· згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

· згідно ч.2 ст.712 до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

· згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

· згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються;

· за приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

· за змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

· відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами;

· ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

· за змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

· відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

· у разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди;

· ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачене, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

· згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано;

· ч.2 ст.343 Господарського кодексу України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;

· згідно ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня;

· загальна сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати переданого (поставленого) у період з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. природного газу, нарахованих позивачем на відповідача за період з 28.11.2017р. по 20.09.2019р. (включно), становить 1 053 626,57 грн., у тому числі за зобов`язаннями:

- жовтень 2017р. за період з 28.11.2017р. по 22.03.2018р. - 17 970, 44 грн.;

- листопад 2017 р. за період з 26.12.2017р. по 20.09.2019р. - 100 038, 01грн.;

- грудень 2017 р. за період з 26.01.2018р. по 20.09.2019р. - 213 270, 03грн.;

- січня 2018 р. за період з 27.02.2018р. по 20.09.2019р. - 273 904, 18грн.;

- лютий 2018 р. за період з 27.03.2018р. по 20.09.2019р. - 233 003, 81грн.;

- березень 2018 р. за період з 26.04.2018р. по 20.09.2019р. - 215 440, 10грн.

· загальна сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати переданого (поставленого) у період з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. природного газу, нарахованих позивачем на відповідача за період грудень 2017р. - серпень 2019р., становить 2 312 262, 76 грн., у тому числі за зобов`язаннями:

- жовтень 2017р. за період з 01.12.2017р. по 28.02.2018р. - 70 157, 79 грн.;

- листопад 2017 р. за період з 01.01.2018р. по 31.08.2019р. - 299 870, 59грн.;

- грудень 2017 р. за період з 01.02.2018р. по 31.08.2019р. - 477 269, 91грн.;

- січня 2018 р. за період з 01.03.2018р. по 31.08.2019р. - 589 481, 02 грн.;

- лютий 2018 р. за період з 01.04.2018р. по 31.08.2019р. - 464 774, 41грн.;

- березень 2018 р. за період з 01.05.2018р. по 31.08.2019р. - 410 709, 04грн.

· загальна сума пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати переданого (поставленого) у період з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. природного газу, нарахованих позивачем на відповідача за період з 28.11.2017р. по 25.10.2018р. (включно), становить 1 938 648,02грн., у тому числі за зобов`язаннями:

- жовтень 2017р. за період з 28.11.2017р. по 22.03.2018р. - 93 740, 46 грн.;

- листопад 2017 р. за період з 26.12.2017р. по 25.06.2018р. - 280 998, 67грн.;

- грудень 2017 р. за період з 26.01.2018р. по 25.07.2018р. - 326 483, 53грн.;

- січня 2018 р. за період з 27.02.2018р. по 26.08.2018р. - 442 803,76грн.;

- лютий 2018 р. за період з 27.03.2018р. по 26.09.2018р. - 402 671,79грн.;

- березень 2018 р. за період з 26.04.2018р. по 25.10.2018р. - 391 949,81грн.:

· зауважень щодо розрахунку здійснених позивачем нарахувань відповідачем не заявлено;

· з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції, операції об`єднаних сил, приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 3239/1718-БО-6 від 25 вересня 2017 року;

господарський суд вважає, що:

1) на час подання позову він був обґрунтований щодо основної заборгованості, проте з огляду на часткове погашення заборгованості у сумі 5 873 298,59грн., у цій частині (стягнення 5 873 298,59грн.) провадження у справі підлягає закриттю за відсутності предмету спору, а в частині стягнення 15 774 913,61грн. підлягає задоволенню;

2) позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі в частинах щодо 3% річних 1 053 626,57грн. і інфляційні втрат 2 312 262,76грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, суд враховує правову позицію Об`єднаної палати суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. яка була висловлена у постановах від 18.01.2019 р. по справі №913/66/18 і від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловлену у постанові від 03 грудня 2019 року у справі №913/65/18.

Приписами ч.4 ст.236 встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

Так, у постанові Об`єднаної палати суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19 зазначено наступне:

19. Розглядаючи доводи скаржника про незаконність судових рішень щодо відмови у стягненні пені, Об`єднана палата суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приймає до уваги таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час проведення антитерористичної операції на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 2 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014, внесено місто Маріуполь (Маріупольську міську раду) до таких населених пунктів.

Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (документи для службового користування).

Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (стаття 1 Закону). Також, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів - статтю 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" доповнено абзацом десятим такого змісту: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений частиною другою статті 2 ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

20. Аналізуючи правовий статус позивача на предмет того, чи має він статус постачальника природного газу та чи є він енергопостачальною компанією , Суд приймає до уваги таке.

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", яка діяла до 04.12.2019, НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Згідно з пунктом 6 Статуту ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженим постановою КМУ 05.12.2015 №1002, предметом діяльності Компанії є постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливо-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія. Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним із видів енергетичних ресурсів.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону 13.01.2015 №85-VIII, мораторій поширюється на "нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси". Отже, цей Закон встановлює мораторій на стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за спожиті енергоресурси незалежно від того, які енергетичні ресурси споживаються для надання житлово-комунальних послуг населенню. Предмет правового регулювання за цим спеціальним законом виходить за межі поняття договору енергопостачання, визначеного статтею 275 ГК України, та узгоджується з поняттям постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу згідно із статтею 714 ЦК України.

Отже мораторій, встановлений частиною другою статті 2 ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 щодо нарахування та стягнення пені, поширюється на ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальника енергетичного ресурсу (природного газу) в розумінні статті 714 ЦК України.

Доводи скаржника про те, що він не є енергопостачальною організацією в розумінні статті 275 ГК України, з посиланням на практику Верховного Суду у справі №913/65/18, є необґрунтованими, оскільки саме у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що положення частини другої статті 2 ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 поширюються на ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як на постачальника газу підприємству, що надає населенню послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення в зоні проведення антитерористичної операції (Комунальне підприємство "Первомайськтеплокомуненерго"), а тому стягнення пені за порушення строків розрахунку є необґрунтованим, з огляду на введення мораторію ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 (пункти 8.11-8.18 мотивувальної частини постанови).

Така правова позиція уже була викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18 і в даному випадку Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності від неї відступати .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 грудня 2019 року у справі №913/65/18 зазначено наступне:

8. Позиція Верховного Суду

Щодо вимог про стягнення пені

8.1. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

8.2. Статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону , на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

8.3. Метою цього Закону , відповідно до статті 1, є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

8.4. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

8.5. У пункті 5 статуту Компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 , в редакції, яка діяла на час прийняття Закону , встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

8.6. Пунктом 6 статуту Компанії в зазначеній редакції встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

8.7. Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

8.8. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

8.9. Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

8.10. З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Компанія є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2018 у справі № 913/66/18.

8.11. З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи Скаржника (пункт 5.1) про те, що Компанія не є енергопостачальною компанією, а норми Закону не підлягали застосуванню судами.

8.12. Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

8.13. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої статті 13 названого Закону в зазначеній редакції).

8.14. Встановивши, що Позивач є енергопостачальною організацією, а Відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.

8.15. Крім того, наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

8.16. Посилання Скаржника (пункт 5.2) на те, що він є суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами, тобто відповідно до пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" є постачальником природного газу, наведених висновків не спростовує.

8.17. Аргументи Скаржника (пункт 5.3) про порушення судами положень статей 73 , 74 , 77 ГПК України щодо повного, всебічного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, у зв`язку з чим ухвалили необґрунтовані рішення, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

8.18. З огляду на викладене, Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши усі фактичні обставини справи та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшли мотивованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені .

Таким чином, зі змісту приписів Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» , можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання таких умов як: наявність визначених законом суб`єктів (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Пунктом 1 постанови №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.5 статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1044 від 14.12.2016р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019р.) встановлено, що метою діяльності Компанії є отримання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України «Про енергозбереження» визначено, що «енергозбереження» - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Відповідно до наявних копій ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Комунальне підприємство «Покровськтепломережа» є виробником, здійснює транспортування та постачання теплової енергії.

Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Тобто, у даному випадку, Комунальне підприємство «Покровськтепломережа» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Також, відповідач здійснює господарську діяльність у м. Покровськ Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги той факт, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції, операції об`єднаних сил, з урахуванням того, що Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу №3239/1718-БО-6 від 25 вересня 2017 року, суд дійшов до висновку про відмову позивачу, як енергопостачальному підприємству у стягненні пені на суму 1 938 648,02грн. за період з 28.11.2017р. по 25.10.2018р. (включно) з відповідача, як юридичної особи-виробника житлово-комунальних послуг, що надає такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, з огляду на введення мораторію на стягнення пені відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

З огляду на застосовані відповідачем заходи щодо погашення основної заборгованості, його клопотання про розстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню і судове рішення підлягає розстроченню на 6 місяців.

Також суд погоджується з доводами позивача щодо майнового стану сторін, зокрема з його твердженням, що Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат , у зв`язку з чим клопотання відповідача про зменшення здійснених позивачем нарахувань задоволенню не підлягає.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Водночас судом врахована і та обставина, що Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» буде повернутий з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 88 099,48грн., сплачений платіжним дорученням №7010222 від 04.11.2019, у разі подання відповідної заяви відповідно до вимог ст.7 Закону України Про судовий збір , приписами якої встановлено: Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду .

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.526, 530, 610-612, 625, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України і керуючись ст.ст.210, 231, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково у сумі 19 140 802,94 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Покровськтепломережа» (місцезнаходження: 85300, Донецька область, м.Покровськ, вул. Захисників України, 4-а, ідентифікаційний код 32213475) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 15 774 913,61 грн. - основної заборгованості. 1 053 626,57 грн. - 3% річних, 2 312 262,76 грн. - інфляційні втрати, 287 112,04 грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору.

В частині стягнення 5 873 298,59грн. заборгованості провадження у справі закрити за відсутності предмету спору.

В іншій частині (стягнення 1 938 648,02грн. пені) у задоволенні позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Сплату стягнутої суми позову 19 140 802,94 грн. і судових витрат 287 112,04 грн. (загальна сума 19 427 914,98 грн.) відповідачем здійснювати протягом листопада 2020 року - квітня 2021 року у такому порядку і розмірах:

- до 30.11.2020 сплатити 3 237 985,83 грн.;

- до 30.12.2020 сплатити 3 237 985,83 грн.;

- до 31.01.2021 сплатити 3 237 985,83 грн.;

- до 28.02.2021 сплатити 3 237 985,83 грн.;

- до 31.03.2021 сплатити 3 237 985,83 грн.;

- до 30.04.2021 сплатити 3 237 985,83 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 19.10.2020р.

Суддя В.І. Матюхін