Рішення

від 06.10.2020 по справі 910/8785/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2020Справа № 910/8785/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТЕР"

до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 1773459,63 грн

представники сторін:

від позивача: Джеджея Л.А.

від відповідача: Аксьонов М.В

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТЕР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 2212335,74 грн., з яких: 2160000,00 грн - сума основного боргу, 24255,74 грн - 3% річних, 28080,00 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на постачання товару №53-123-01-19-05894 від 08.11.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8785/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 30.07.2020.

27.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивачем здійснено поставку відповідачу товару згідно видатковими накладними №10 від 11.11.2019 на суму 400800,00 грн, №11 від 19.11.2019 на суму 2880960,00 грн, №14 від 19.12.2019 на суму 45780,00 грн. Станом на 10.07.2020 неоплаченим залишається товар нас уму 2205780,00 грн. Відповідач стверджує, що на даний час має місце прострочення строку оплати за поставлений товар згідно із видатковою накладною №11 від 19.11.2019 у сумі 2160000,00 грн, а саме з 14.04.2020, оскільки виконання позивачем пункту 2.2. договору щодо реєстрації податкової накладної відбулося 07.02.2020. За перерахунком відповідача сума 3% річних становить 9914,75 грн, інфляційні втрати за розрахунком відповідача відсутні. Також відповідач зазначає, що несвоєчасна оплата за договором виникла у зв`язку із наявністю у ДП "Гарантований покупець" заборгованості перед позивачем. За наведених обставин відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

28.07.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

30.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 30.07.2020 представники сторін не з`явилися.

Протокольною ухвалою від 30.07.2020 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 10.09.2020.

10.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та уточнення до позовної заяви.

У судовому засіданні 10.09.2020 представник відповідача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткових оплат заборгованості.

У судовому засіданні 10.09.2020 суд розглянув заяву позивача про уточнення до позовної заяви та встановив наступне.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 1705780,00 грн заборгованості, 41072,93 грн - 3% річних та 26606,70 грн - інфляційних втрат.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що вказана заява позивача про своїй суті є заявою про зменшення позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 10.09.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.10.2020.

У судовому засіданні 06.10.2020 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.10.2020 надав пояснення щодо заявлених позивачем вимог, проти позову заперечив.

У судовому засіданні 06.10.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019 між Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТЕР" (постачальник, позивач) укладений договір на постачання товару №53-123-01-19-05894 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код 39520000-3 по ДК 021:2015 - Готові текстильні вироби (Набір постільної білизни, серветки, тканини), (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.

У відповідності до п.2.1. договору загальна вартість товару є твердою і складає 2772950,00 грн.

Пунктом 2.2. договору оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно із Специфікації №1 (додаток №1) та виконання постачальником умов п.3.2., 5.1. договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно із п.3.2 договору, з товаром постачальник надає покупцю:

видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця pdvl@atom.gov.ua та Yuaes_pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;

документ, який підтверджує якість продукції - сертифікат якості, або паспорт якості, або сертифікат відповідності, або протокол випробувань (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника).

Відповідно до п.5.1. договору, приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС".

Пунктом 12.1. договору, договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.

Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1. цього договору та закінчується 31.12.2020.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар згідно із видаткових накладних №10 від 11.11.2019 на суму 400800,00 грн, №11 від 19.11.2019 на суму 2880960,00 грн, №14 від 19.12.2019 на суму 45780,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару у наступному порядку: 03.01.2020 на суму 120000,00 грн, 03.01.2020 на суму 280800,00 грн (оплата за видатковою накладною №10 від 11.11.2019); 21.02.2020 на суму 389760,00 грн, 21.02.2020 на суму 331200,00 грн, 01.09.2020 на суму 500000,00 грн (оплата за видатковою накладною №11 від 19.11.2019).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 1705780,00 грн (за видатковою накладною №11 від 19.11.2019 - 1660000,00 грн, за видатковою накладною №14 від 19.12.2019 - 45780,00 грн).

У зв`язку зі неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання товару №53-123-01-19-05894 від 08.11.2019 позивачем заявлено (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) до стягнення з відповідача 1705780,00 грн заборгованості, 41072,93 грн - 3% річних та 26606,70 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі укладеного між сторонами договору на постачання товару №53-123-01-19-05894 від 08.11.2019 у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи, зокрема видатковими накладними №10 від 11.11.2019, №11 від 19.11.2019, №14 від 19.12.2019, підтверджується, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар, обумовлений договором на загальну суму 3327540,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.2. договору сторони погодили, що оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно із Специфікації №1 (додаток №1) та виконання позивачем умов п.3.2., 5.1. договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Як підтверджено матеріалами справи відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару у наступному порядку: 03.01.2020 на суму 120000,00 грн, 03.01.2020 на суму 280800,00 грн (оплата за видатковою накладною №10 від 11.11.2019); 21.02.2020 на суму 389760,00 грн, 21.02.2020 на суму 331200,00 грн, 01.09.2020 на суму 500000,00 грн (оплата за видатковою накладною №11 від 19.11.2019).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною №11 від 19.11.2019 становить 1660000,00 грн та за видатковою накладною №14 від 19.12.2019 - 45780,00 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, заперечуючи позовні вимог вказує, що строк оплати за видатковою накладною №14 від 19.12.2019 не настав, а за видатковою накладною №11 від 19.11.2019 строк оплати почав свій перебіг з 07.02.2020 - дати реєстрації податкової накладної є ЄРПН.

Суд вважає обґрунтованими наведені вище заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Так, за змістом пункту 2.2. договору сторони погодили, що оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно із Специфікації №1 (додаток №1) та виконання позивачем умов п.3.2., 5.1. договору.

Виконання позивачем умов передбачених пунктом п.5.1. договору, згідно із яким приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС", сторонами не заперечується.

У відповідності до пункту 3.2 договору, з товаром позивач надає відповідачу:

видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця pdvl@atom.gov.ua та Yuaes_pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;

документ, який підтверджує якість продукції - сертифікат якості, або паспорт якості, або сертифікат відповідності, або протокол випробувань (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника).

Виконання позивачем пункту 3.2 договору в частині надання відповідачу документу, який підтверджує якість продукції підтверджується наявними у матеріалах справи паспортами якості продукції.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

У відповідності до п.201.16. ст..201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Як підтверджено матеріалами справи, реєстрація податкової накладної на загальну суму 2880960,00 грн з ПДВ щодо видаткової накладної № 11 від 19.11.2019 була зупинена, що підтверджується квитанцією від 06.12.2019 року. Податкову накладну на суму 2880960,00 грн у тому числі ПДВ 480160,00 грн було зареєстровано за результатами розгляду скарги на рішенням комісії регіонального рівня 07.02.2020.

Реєстрація податкової накладної на загальну суму 45780,00 грн з ПДВ щодо видаткової накладної № 14 від 19.12.2019 була зупинена, що підтверджується квитанцією від 15.01.2020 року.

Оскільки податкова накладна, складена за видатковою накладною № 11 від 19.11.2019 зареєстрована 07.02.2020, то саме з цієї дати починає перебіг початок строку оплати за вказаною видатковою накладною. При цьому відповідач факт отримання податкової накладної зареєстрованої 07.02.2020 не заперечує.

Отже, з огляду на вище наведене, враховуючи погоджені у п.2.2. договору строки оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оплату товару поставленого за видатковою накладною № 11 від 19.11.2019 у строк до 13.04.2020.

Враховуючи те, що реєстрація податкової накладної на суму 45780,00 грн на даний час зупинена, з огляду на встановлені у п.2.2. договору строки оплати, на суд дійшов висновку, що строк оплати за видатковою накладною № 14 від 19.12.2019 на час розгляду справи не настав, у зв`язку із чим позовні вимоги у частині стягнення 45780,00 грн заборгованості є передчасними. За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості у сумі 45780,00 грн.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною №11 від 19.11.2019 у сумі 1660000,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у частині стягнення 1660000,00 грн заборгованості.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема , порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, посилання на наявність перед відповідачем заборгованості у його контрагентів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятих на себе за договором зобов`язань.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивач здійснює нарахування 3% річних у сумі 41072,93 грн (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) у наступному порядку: з 25.01.2020 по 02.03.2020 на суму 2160000,00 грн, з 03.03.2020 по 01.09.2020 на суму 2205780,00 грн, з 02.09.2020 по 10.09.2020 на суму 1705780,00 грн.

Оскільки як встановлено судом вище, задоволенню підлягає заборгованість за видатковою накладною №11 від 19.11.2019 у сумі 1660000,00 грн та з огляду на встановлені судом строки оплати та враховуючи дати здійснених відповідачем оплат, нарахування 3% річних слід здійснювати з 14.04.2020 по 31.08.2020 на суму 2160000,00 грн та з 01.09.2020 по 10.09.2020 на суму 1660000,00 грн. За перерахунком суду сума 3% річних становить 26147,55 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Нарахування інфляційних втрат позивач здійснює за лютий 2020 року на суму 2160000,00 грн та за березень 2020 року по липень 2020 року на суму 2205780,00 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Оскільки відповідач повинен був здійснити оплату заборгованості за видатковою накладною №11 від 19.11.2019 у строк до 13.04.2020, то нарахування інфляційних втрат на заборгованість за вказаною видатковою накладною слід здійснювати за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з травня 2020 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат на суму боргу 2160000,00 грн за видатковою накладною №11 від 19.11.2019 (заборгованість у період з травня по липень 2020 року), судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить від`ємний показник, у зв`язку із чим позовні вимоги у частині інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТЕР".

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: витяг з договору №050620-02 про надання правової допомоги від 05.06.2020, укладений між позивачем та адвокатом Джеджея Л.А.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договором №050620-02 від 05.06.2020; акт наданих послуг від 09.06.2020 за договором №050620-02 від 05.06.2020; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.06.2020, виданий на ім`я адвоката Джеджея Л.А.

Відповідачем заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не надано.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/8785/20 та заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову (1773459,63 грн), є співмірною.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 1901,53 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТЕР" (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, будинок 21, ідентифікаційний код 38473313) заборгованість у сумі 1660000,00 грн, 3% річних у сумі 26147,55 грн, витрати на правову допомогу у сумі 1901,53 грн та судовий збір у сумі 25292,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.10.2020.

Суддя С. О. Турчин