Рішення

від 06.10.2020 по справі 910/5653/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2020Справа № 910/5653/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О. В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілд"

про стягнення 1 101 929,31 грн

за участю представників:

від позивача: Федай О.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БЕТОН СЕРВІС (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙБІЛД про стягнення 1 101 929,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про поставки №БС-454 від 09.07.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі № 910/5653/20 на 26.05.2020.

26.05.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 26.05.2020 суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи на 16.06.2020.

12.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що всупереч умов договору позивачем не доведено належними доказами факт поставки отримання ТОВ Скайбілд товару, оскільки відсутні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, а надані позивачем накладні не містять відтисків печаток підприємств та від покупця значиться особа, яка не уповноважувалась ТОВ Скайбілд на отримання товару за договором. Також, відповідач вказав, що в силу положень договору та ст. 530 ЦК України строк виконання грошового зобов`язання для ТОВ Скайбілд не настав, оскільки останній не отримував рахунки-фактури на оплату від позивача.

16.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 16.06.2020 у зв`язку з неявкою представника відповідача суд відклав підготовче засідання на 08.07.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2020 призначено підготовче засідання по справі №910/5653/20 на 29.07.2020 у зв`язку із перебуванням 08.07.2020 судді Гулевець О.В. у відпустці.

07.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

07.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що отримання продукції уповноваженою особою відповідача підтверджується наданими до позовної заяви накладними та довіреностями. Окрім того, позивач звернув увагу, що обов`язкової наявності печатки підприємства на первинному документі чинним законодавством не вимагається, отже відсутність печатки Товариства не впливає на юридичну силу і доказовість накладних.

22.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, з яких вбачається, що позивачем не доведено факт поставки товару, оскільки акти звірки та зведені видаткові накладні між сторонами не складались та позивачем не надані до позову, а видаткові накладні не містять печатки та штампу ТОВ Скайбілд . Також, надані позивачем товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт поставку товару за договором.

28.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

29.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення пор суті спору, в яких позивач звертає увагу, що всі видаткові накладні підписані уповноваженою особою відповідача, про свідчать надані довіреності, а отже підтверджує факт поставки товару і отримання його відповідачем. Факт отримання відповідачем продукції не заперечується. Окрім того, позивач вказав, що акт звірки не є належним доказом факту здійснення господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 у зв`язку з неявкою представника відповідача суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 18.08.2020.

18.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

18.08.2020 у судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату та час судового засіданні повідомлений ухвалою суду від 29.07.2020, клопотань про відкладення підготовчого засідання не подав. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5653/20 до судового розгляду по суті на 15.09.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

15.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 15.09.2020 суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив перерву з розгляду справи по суті на 06.10.2020.

06.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло повідомлення про припинення представництва у зв`язку із розірванням договору про надання правової допомоги та клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення судового засідання, суд дійшов висновку про наступне.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Однак, враховуючи постійні неявки у судові засідання відповідача, останнім не обґрунтовано наявності обставин, які б у відповідності до наведеної вище правової норми можуть бути підставою для відкладення судового засідання.

Статтею 129 Конституції України, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні одного з представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням неодноразового відкладення підготовчих засідань та розгляду справи по суті за клопотанням відповідача, наявність в матеріалах справи достатніх доказів по справі для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 06.10.2020 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2020 не з`явився, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи по суті.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 06.10.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕТОН СЕРВІС (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Скайбілд (покупець, відповідач) укладений договір поставки товару №БС-454 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю замовлений товар, (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа постачальника далі - товар), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Предметом поставки є товар згідно попереднього замовлення (п.1.2 договору)

Відповідно до п. 2.1. договору ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, визначаються у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та накладних (товарно-транспортних накладних фактичних, або видаткових).

Згідно з п.2.2. договору загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно видаткових, накладних та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до положень п.3.1. договору загальна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначені у видаткових накладних постачальника.

Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2010 року, з врахуванням особливостей встановлених цим договором. У разі виникнення розбіжностей між текстом договору та термінологією Інкотермс , перевага на тексту договору (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.6. договору товар вважається поставленим покупцю з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується покупцем, на підставі товарно-транспорті накладних.

Відповідно п. 6.1. договору товар постачається покупцю у строки, кількості та на умовах, визначених в заявках покупця, попередньо узгоджених з постачальником ( у разі надання покупцю відстрочки на оплату), або з моменту надходження коштів за товар на банківський рахунок постачальника (у разі попередньої оплати).

Відповідно до п. 7.6. договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунків-фактур, виставлених постачальником на вартість товару. При здійсненні розрахунків покупець зобов`язаний зазначити платіжному документі номер та дату даного договору.

В порядку виключення, постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар термін до 5 ( п`яти ) банківських днів. Покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом п`яти банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та п.6.1. даного договору (п. 7.11. договору).

У відповідності до п. 8.2. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строку платежу, встановленого п.7.11. цього договору, більше ніж 5 (п`ять ) банківських днів покупець зобов`язаний, сплатити крім пені, штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з березень-травень 2019 року здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 1 066 067,54 грн, що підтверджується видатковими накладними: №№ 2/06247 від 19.03.2019, 2/06251 від 20.03.2019, 2/06690 від 25.03.2019, 2/06696 від 25.03.2019, 2/07121 від 30.03.2019, 2/07672 від 05.04.2019, 2/07675 від 05.04.2019, 2/08207 від 09.04.2019, 2/08210 від 09.04.2019, 2/08806 від 12.04.2019, 2/09410 від 20.04.2019, 2/10089 від 25.04.2019, 2/11091 від 03.05.2019, 2/11481 від 08.05.2019.

За доводами позивача, поставка товару здійснювалась за заявками відповідача та на умовах відстрочки платежу терміном 5 робочих днів на підставі п. 7.11 договору.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв`язку із чим за розрахунком позивача у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 806 181,41 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем вимоги про стягнення з відповідача 92 097,07 - сума пені, 25 313,89 грн - 3% річних, 17 100,69 грн - сума інфляційних, 161 236,25 грн - сума штрафу на підставі п. 8.4. договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що товар постачається покупцю у строки, кількості та на умовах, визначених в заявках покупця, попередньо узгоджених з постачальником ( у разі надання покупцю відстрочки на оплату), або з моменту надходження коштів за товар на банківський рахунок постачальника (у разі попередньої оплати).

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №№ 2/06247 від 19.03.2019, 2/06251 від 20.03.2019, 2/06690 від 25.03.2019, 2/06696 від 25.03.2019, 2/07121 від 30.03.2019, 2/07672 від 05.04.2019, 2/07675 від 05.04.2019, 2/08207 від 09.04.2019, 2/08210 від 09.04.2019, 2/08806 від 12.04.2019, 2/09410 від 20.04.2019, 2/10089 від 25.04.2019, 2/11091 від 03.05.2019, 2/11481 від 08.05.2019, а також наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, позивач на виконання умов договору №БС-454 від 19.07.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 066 067,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 7.11 договору сторонами погоджено, що в порядку виключення, постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар термін до 5 ( п`яти ) банківських днів. Покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом п`яти банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та п.6.1. даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, товар постачався на умовах відстрочення платежу терміном 5 банківських днів на підставі п. 7.11 договору.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором та поставки відповідачеві товару на загальну суму 1 066 067,54 грн.

Посилання відповідача на відсутність відтисків печаток підприємств на накладних, які надані позивачем, а також те, що від покупця вказана особа, яка не уповноважувалась ТОВ Скайбілд на отримання товару за договором, визнаються судом безпідставними, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У пункті 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із п. 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2.5. Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні на поставку товару за договором №БС-454 від 19.07.2017, судом встановлено, що вказані накладні містять відомості про найменування товару, його кількість та вартість, а також містять підписи від постачальника та покупця. З боку покупця накладні підписані Радченком С.І., уповноваженою на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені ТОВ Скайбілд згідно із довіреностями № 184 від 28.02.2019, №241 від 29.03.2019, №309 від 02.05.2019.

Таким чином, суд приймає наявні в матеріалах справи видаткові накладні як належні та допустимі докази поставки відповідачу товару та отримання останнім товар на суму 1 066 067,54 грн.

Посилання відповідача на не надання позивачем товарно-транспортних накладних, які підтверджували б факт поставки товару відповідачу, спростовуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, що подані позивачем разом з відповіддю на відзив, та які були складені на виконання умов договору №БС-454 від 19.07.2017 та містять підпис уповноваженої особи відповідача (вантажоодержувача).

Щодо посилань відповідача на пропущення строку позивачем на подання відповіді на відзив, враховуючи визначені строки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, суд відхиляє заперечення відповідача в частині не прийняття відповіді позивача на відзив до розгляду.

Також, заперечуючи проти задоволення вимог, відповідач вказав, що позивачем не надано акту звірки взаєморозрахунків, що передбачено п. 7.16 договору.

Пунктом 7.16. договору визначено, що кількість отриманого товару при розрахунках сторони визначають кожний місяць на підставі накладних на фактично отриманий товар, станом на 24- у годину останнього дня місяця, про що сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. Покупець зобов`язаний після надання Постачальником видаткових накладних зведеної накладної на фактичний відпуск товарно-матеріальних цінностей, Акту звірки, інших документів підписати їх та поставити печатку і в термін не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання документів повернути постачальнику.

Як вже зазначалось судом, згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Умовами договору поставки №БС-454 від 19.07.2017, передбачено, що факт передачі товару здійснюється за видатковою накладною та/або товарно-транспортними накладними (п. 6.7.).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, доказом отримання відповідачем у постачальника товару є саме видаткові накладні та /або товарно-транспортні накладні, які наявні в матеріалах справи, а тому враховуючи, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує здійснення сторонами господарських операцій, суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині.

Щодо заперечень відповідача відносно порушення позивачем досудового порядку вирішення спору, який встановлений сторонами у п. 11.1. договору, суд відхиляє такі заперечення відповідача, оскільки право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів передбачений ст. 55 Конституцією України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, а тому досудове врегулювання спору між сторонами є лише правом, а не обов`язком позивача.

Також, відповідач вважає, що не настав строк виконання зобов`язань з оплати товару за договором поставки №БС-454 від 19.07.2017, оскільки позивачем всупереч договору не надано рахунків-фактур.

Відповідно до п. 7.6. договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунків-фактур, виставлених постачальником на вартість товару. При здійсненні розрахунків покупець зобов`язаний зазначити платіжному документі номер та дату даного договору.

Однак, суд звертає увагу, факт передачі товару від позивача до відповідача настає з моменту підписання сторонами видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних (п. 6.7. договору), з чого слідує, що право власності на поставлений товар переходить до відповідача з моменту його прийняття, а отже у відповідача виникає обов`язок оплатити поставлений позивачем товар.

При цьому, суд відзначає, що обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого товару виникає на підставі ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 692, 712 ЦК України та не залежить від виставлення позивачем рахунків - фактур, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не настання строку виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару.

Таким чином, строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару здійснив частково, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача становить 806 181,41 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 806 181,41 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 806 181,41 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 92 097,07 - пені, 25 313,89 грн - 3% річних, 17 100,69 грн - інфляційних, 161 236,25 грн - штрафу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 8.2. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строку платежу, встановленого п.7.11. цього договору, більше ніж 5 (п`ять ) банківських днів покупець зобов`язаний, сплатити крім пені, штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченого платежу.

Нарахування пені та штрафу здійснено позивачем за періоди: з 27.03.2019 по 26.09.2019, з 28.03.2019 по 27.09.2019, з 02.04.2019 по 01.10.2019, з 02.04.2019 по 01.10.2019, з 08.04.2019 по 07.10.2019, з 15.04.2019 по 14.10.2019, з 15.04.2019 по 14.10.2019, з 17.04.2019 по 16.10.2019, з 17.04.2019 по 16.10.2019, з 22.04.2019 по 21.10.2019, з 29.04.2019 по 28.10.2019, 06.05.20019 по 05.11.2019, з 14.05.2019 по 13.11.2019, з 17.05.2019 по 16.11.2019.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що сума пені за несвоєчасну оплату поставленого товару за період з 28.03.2019 по 27.09.2019 становить 52 944,14 грн, що є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 5 294,14 грн, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі заявленому позивачем - 92 097,07 грн підлягають задоволенню.

Суд перевірено розрахунок позивача штрафу 20% від суми прострочення у сумі 161 236,25 грн та встановлено, що така сума є арифметично вірною, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних судом встановлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 25 313,89 грн та інфляційних у сумі 17 100,69 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє вимоги в цій частині повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТОН СЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙБІЛД про стягнення 1 101 929,31 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілд" (03126, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-В; ідентифікаційний код 40475346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН СЕРВІС" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код 32375528) основний борг у розмірі 806 181,41 грн, пеню у розмірі 92097,07 грн, 3% річних у розмірі 25 313,89 грн, інфляційні у розмірі 17 100,69 грн, штраф у розмірі 161 236,25 грн та судовий збір у розмірі 16 529,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.10.2020.

Суддя О.В. Гулевець