Рішення

від 06.10.2020 по справі 910/9859/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2020Справа № 910/9859/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

(01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 04633423)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віском ЛТД"

(03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, код 21525862)

про стягнення 247 986,69 грн

Представники сторін:

від позивача Бондар-Дякуновська О.Г., за довіреністю № 050/14-688 від 30.01.2020

від відповідача Боброва К.Л., адвокат на підставі ордеру КС № 824911 від 22.09.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віском ЛТД" про стягнення 247 986,69 грн за договором пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 55 від 06.03.2020 (221 022,00 грн основного боргу, 4 199,42 грн інфляційних втрат та 22 765,27 грн пені).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо сплати пайових внесків.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача пайовий внесок в сумі 221 022,00 грн за прострочення виконання зобов`язання нараховано до стягнення з відповідача 4 199,42 грн інфляційних та 22 765,27 грн пені.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.07.2020 позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.

31.08.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.08.2020 відкрив провадження у справі № 910/9859/20 та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін на 03.09.2020.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У судове засідання 03.09.2020 з`явився представник позивача, підтримав заявлені вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника у засідання суду не забезпечив. Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, поштове відправлення за № 0105473549073 відповідач отримав -13.08.2020.

03.09.2020 суд відклав розгляд справи на 22.09.2020, відповідача про розгляд справи повідомлено в порядку ст.120 ГПК України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.09.2020 виправив описку, допущену в ухвалі суду від 03.09.2020, вірно вказавши дату та час наступного судового засідання " 22.09.2020 на 14:10 год " .

У судовому засіданні 22.09.2020 представник позивача надав додаткові пояснення до позову. Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та подав заяву про поновлення пропущених процесуальних строків для подачі відзиву на позов та зустрічного позову у зв`язку з запровадженням карантинних заходів на території України.

Оскільки положеннями ч. 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України України визначено одночасне разом з поданням заяви про поновлення процесуального строку - вчинення процесуальної дії (у даному випадку подання відзиву та зустрічної позовної заяви), стосовно якої пропущено строк, тому враховуючи відсутність вчинення самої процесуальної дії, що підтверджено представником відповідача у засіданні суду, заява про поновлення процесуального строку не прийнята судом до розгляду.

22.09.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.10.2020.

У засідання суду 06.10.2020 з`явились представники сторін, представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав документи для долучення до матеріалів справи та пояснення по справі.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що за умовами п. 2.1 укладеного між сторонами договору № 55 від 06.03.2020 пайовий внесок повинен бути сплачений до 25.03.2020 включно, але в будь-якому випадку в повному обсязі до дати прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію в залежності від того, яка з них раніше настане; з огляду на ненадання позивачем суду доказів прийняття об`єкта в експлуатацію, вимоги про стягнення 221022,00 грн, на переконання відповідача, є безпідставною, як і нарахування інфляційних втрат та пені, враховуючи запровадження карантину в Україні та прохання позивача, висловлене у листі від 24.03.2020 про розстрочення сплати пайового внеску по договору терміном на 6 місяців у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, яке відповідно до відповіді позивача у листі № 08/280-372 від 23.04.2020 підлягало включенню до порядку денного засідання постійної комісії КМР з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, натомість останнім висловлено претензію про оплату, що відповідач вважає необґрунтованим.

У судовому засіданні 06.10.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.03.2020 року між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (зі змінами) та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2013 № 1717) (далі - Департамент/позивач), з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю "Віском ЛТД " (далі - забудовник/відповідач), з другої сторони, укладено договір № 55 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору, предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку із новим будівництвом об`єкта "Будівництво нежитлової будівлі літ "А " , загальною площею 409,30 кв. м. по вул.Булгакова, 17 А (на перетині вул. Булгакова та просп. Корольова) у Святошинському районі міста Києва " .

Відповідно до пункту 1.2 договору, розмір пайового внеску становить 221 022,00 грн згідно з розрахунком від 25.02.2020, що наданий у Додатку та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 визначено, що пайовий внесок відповідно до п. 1.2 сплачується замовником до 25.03.2020 включно, але в будь-якому випадку в повному обсязі до дати прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію в залежності від того, яка з них настане раніше.

За умовами п. 2.2 договору замовник сплачує пайовий внесок на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за визначеними реквізитами.

Згідно з положеннями пунктів 3.1-3.2 договору, замовник зобов`язаний перерахувати пайовий внесок на умовах та в порядку, визначених цим договором; Департамент економіки та інвестицій за умови належного виконання замовником своїх обов`язків, що встановлені цим договором, зобов`язаний у визначеному порядку видати замовнику довідку про виконання умов пайової участі.

Як зазначає позивач, всупереч умов договірних відносин, відповідачем зобов`язання щодо сплати пайового внеску по договору у визначеному розмірі 221 022,00 грн, у т.ч. у встановлений строк - до 25.03.2020 , не виконано, у зв`язку з чим згідно з пунктом 2.1 договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 221 022,00 основної суми боргу, скоригованої на індекс інфляції у розмірі 4 199,42 грн, та обов`язок по сплаті пені за затримку виконання зобов`язання у розмірі 22 765,27 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутності доказів введення об`єкта в експлуатацію, що було б підставою для здійснення оплати в розумінні п. 2.1 договору та настання форс-мажорних обставин через карантинні заходи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновків про таке.

Відповідно до підпункту 5 пункту а статті 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

У частині першій статті 144 Конституції України зазначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку (в редакції, чинній на момент укладення договору пайової участі), пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з положеннями п. 4.1 Порядку замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим порядком.

Залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та замовником.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, укладений між сторонами, є договором щодо пайової участі у створенні інфраструктури міста, право укладання якого передбачено ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Укладений між позивачем та відповідачем договір № 55 від 06.03.2020 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, за умовами п. 1.2, п. 2.1 договору визначено зобов`язання відповідача здійснити оплату пайового внеску в сумі 221 022,00 грн до 25.03.2020 включно, але в будь-якому випадку в повному обсязі до дати прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію в залежності від того, яка з них настане раніше .

В силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За відсутності доказів прийняття об`єкта будівництва/реконструкції, що є предметом пайової участі по договору, в експлуатацію у строк, що передує даті 25.03.2020, строк оплати договору в розумінні п. 2.1, є таким, що настав 25.03.2020.

При цьому, суд оцінює критично твердження відповідача щодо пов`язаність строку оплати саме з доказами введення об`єкта в експлуатації, оскільки такі доводи ґрунтуються на довільному тлумаченні умов договірних відносин сторін.

Докази виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати пайового внеску в узгодженому розмірі 221 022,00 грн, у т.ч. у визначений строк, у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 221 022,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

При цьому, судом враховано, що листом від 24.03.2020 відповідач звертався до позивача з проханням розстрочення плати пайової участі за договором № 55 від 06.03.2020 на 6 місяців (6 платежів) без нарахування штрафів, пені та інших санкцій з огляду на запровадженням карантинних заходів на території України, та відповідно виникнення форс-мажорних обставин відповідно до п.5 договору).

Листом № 08/280-372 від 23.04.2020 Постійною комісією з питань бюджету та соціально-економічного розвитку проінформовано відповідача про включення цього питання до порядку денного засідання, про що буде повідомлено додатково.

Водночас, вказане листування сторін не замінює умови договірних відносин та вимог чинного законодавства України.

Всупереч ст. 617 Цивільного кодексу України, положень п. 5.2 договору доказів на підтвердження факту неможливості виконання умов договору (що визнаються Торгово-промисловою палатою України) відповідачем не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження підстав звільнення його від обов`язку здійснити погашення боргу в розмірі 221 022,00 грн плати пайового внеску по договору та відповідальності за невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Також згідно з п. 4.2 договору, у випадку порушення зазначених у п. 2.1 цього договору строків сплати пайового внеску, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% в день, що нараховується на суму простроченої заборгованості. Пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Перевіривши розрахунок 22 765,27 грн пені за визначений позивачем період з 26.03.2020 по 06.07.2020, суд встановив, що заявлена вимога в цій частині позову є правомірною, розрахунок - арифметично вірним.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 4.1 договору сторонами передбачено, що у випадку порушення зазначених у п. 2.1 договору строків сплати пайового внеску розмір несплаченої частки пайової участі замовника коригується на індекс інфляції від дати розрахунку пайового внеску та на величину штрафних санкцій, передбачених п. 4.2, п. 4.3 договору. У випадку, якщо індекс інфляції є меншим за 100%, коригування суми платежу не відбувається.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо стягнення з відповідача 4 199,42 грн інфляційних втрат за період з 25.02.2020 по 06.07.2020, суд встановив, що відповідне нарахування відповідає умовам п. 4.1 договору, з огляду на те, що розрахунок пайової участі у додатку до договору встановлено станом на 25.02.2020, заявлені вимоги є обґрунтованими та задовольняються в межах розрахунку позивача.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач належних доказів на спростування встановлених обставин, підстав звільнення від обов`язку оплати заявленої суми боргу, не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віском ЛТД" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, код 21525862) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 04633423) основний борг у розмірі 221 022,00 грн (двісті двадцять одну тисячу двадцять дві гривні 00 коп), пеню у розмірі 22 765,27 грн (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят п`ять гривень 27 коп), інфляційні втрати у розмірі 4 199,42 грн (чотири тисячі сто дев`яносто дев`ять гривень 42 коп), витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 719,80 грн (три тисячі сімсот дев`ятнадцять гривень 80 коп).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.10.2020.

Суддя О.Г. Удалова