Рішення

від 12.10.2020 по справі 922/2251/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020Справа № 922/2251/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Селянського (фермерського) господарства "СТИМУЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМО АКТІВУС"

про стягнення 121 989, 55 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство "СТИМУЛ" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМО АКТІВУС" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 121 989, 55 грн., з яких: 92 625, 04 грн. - основного боргу, 15 437, 51 грн - штрафу відповідно до п. 8.8. договору, 12 596, 75 грн - неустойка, 926, 25 грн - штрафу та 404, 00 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки дизельного палива № ПА-04429 від 07.05.2020.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2020 позовні матеріали по справі № 922/2251/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства "СТИМУЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМО АКТІВУС" про стягнення передано за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

06.08.2020 матеріали справи № 922/2251/20 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.08.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Терьохіна Олексія, буд. 8А, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.08.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМО АКТІВУС" (далі - постачальник) та Селянським (фермерським) господарством "СТИМУЛ" (далі - покупець) укладено договір поставки дизельного палива № ПА-04429, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у встановлені цим договором строки дизельне паливо (в подальшому товар) у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим договором.

Ціна, кількість, асортимент, строк/терміни поставки товару, місце та умови поставки товару, згідно Інкотермс 2010 обумовлюються в додатках (специфікаціях) до даного договору, які погоджуються сторонами та є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. договору, постачальник поставляє товар партіями в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного договору. Умови поставки викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс-2010 та зазначаються сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Згідно п. 4.1. договору, приймання-передача товару здійснюється в місці поставки, що визначене сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов`язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій ними кількості (п. 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що право власності на товар виникає з моменту підписання покупцем видаткової накладної на товар.

За умовами п. 5.1. договору, постачальник зобов`язується, зокрема поставити покупцю товар належної якості, зазначений у додатках (специфікаціях) до цього договору, вільний від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору та на умовах поставки, визначених цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 7.1. договору).

Згідно п. 8.11. договору, у випадку прострочення строку поставки товару, постачальник виплачує покупцю неустойку у розмірі 0,2 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. Сплата неустойки, визначеної цим пунктом договору здійснюється постачальником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від покупця, направленої в тому числі засобами електронного зв`язку.

За умовами п. 8.12. договору, у випадку прострочення, зазначеного в додатках (специфікаціях) до цього договору, строку поставки товару більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, постачальник, додатково крім неустойки, визначеної в п. 8.11. договору, сплачує покупцю, в разі його письмової вимоги, направленої в тому числі засобами електронного зв`язку, штраф у розмірі 1 % від суми непоставленого в строк товару, при цьому з постачальника не знімається обов`язок здійснити поставку товару, якщо інше не буде узгоджено сторонами.

Специфікацією № 1 до договору поставки дизельного палива № ПА-04429 від 07.05.2020, сторони погодили товар, що поставляється за договором, а саме: Дизельне паливо Мозирь - Є5 (Білорусь), у кількості 7,5 м3.

Загальна вартість товару, який поставляється по даній специфікації складає: 92 625, 04 грн, у тому числі ПДВ: 15 437, 51 грн. (п. 2 специфікації).

Умови (базис) поставки товару: СРТ, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Богодухів (п. 3 специфікації).

Термін поставки: 08.05.2020 (п. 4 специфікації).

Умови та термін оплати товару: покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 100 % вартості товару. Ціна по договору фіксується в момент першої оплати. Доставка виконується за рахунок та силами продавця (п. 5 специфікації).

Як зазначає позивач, відповідно до п. 5 специфікації до договору, ним на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № ПА-04429 від 07.05.2020, було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМО АКТІВУС" в якості попередньої оплати 92 625, 04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 07.05.2020 та копією банківської виписки.

Тож, відповідач згідно п. 4 специфікації до договору зобов`язаний був поставити товар (Дизельне паливо Мозирь - Є5 (Білорусь)) до 08.05.2020 (включно).

Проте, відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 12 від 14.05.2020, в якому відповідач вимагав повернути перераховані згідно платіжного доручення № 1 від 07.05.2020 кошти у сумі 92 625, 04 грн., що підтверджується копією фіскального чеку від 14.05.2020.

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов`язаний повернути перераховані йому кошти у розмірі 92 625, 04 грн. згідно договору № ПА-04429 від 07.05.2020.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 437, 51 грн - штрафу відповідно до п. 8.8. договору, 12 596, 75 грн - неустойки за період з 09.05.2020 по 15.07.2020, 926, 25 грн - штрафу відповідно до п.8.12 договору та 404, 00 грн - 3 % річних за період з 21.05.2020 по 15.07.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ПА-04429 від 07.05.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 92 625, 04 грн. згідно виставленого рахунку-фактури № ПА-04429 від 07.05.2020, в якості попередньої оплати на поставку товару, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 07.05.2020.

Відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. договору, постачальник поставляє товар партіями в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного договору. Умови поставки викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс-2010 та зазначаються сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Згідно специфікації № 1 до договору поставки дизельного палива № ПА-04429 від 07.05.2020, сторони погодили товар, що поставляється за договором, а саме: Дизельне паливо Мозирь - Є5 (Білорусь), у кількості 7,5 м3.

Термін поставки: 08.05.2020 (п. 4 специфікації).

Згідно п. 4.1. договору, приймання-передача товару здійснюється в місці поставки, що визначене сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов`язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій ними кількості (п. 4.3. договору).

Тож, відповідач зобов`язаний був поставити товар (Дизельне паливо Мозирь - Є5 (Білорусь) до 08.05.2020 року (включно).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що право власності на товар виникає з моменту підписання покупцем видаткової накладної на товар.

Проте, відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав.

Так, частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача листом № 12 від 14.05.2020, в якому відповідач вимагав повернути перераховані згідно платіжного доручення № 1 від 07.05.2020 кошти у сумі 92 625, 04 грн., що підтверджується копією фіскального чеку від 14.05.2020.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару, а тому останнім безпідставно утримуються грошові кошти у розмірі 92 625, 04 грн, які підлягають поверненню позивачу, тож, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року N 958 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень відповідач вважається таким, що отримав претензію 16.05.2020, починаючи з 26.05.2020 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України) відбулося прострочення виконання зобов`язання з повернення перерахованих коштів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів у повному обсязі, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 92 625, 04 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 437, 51 грн - штрафу відповідно до п. 8.8. договору, 12 596, 75 грн - неустойки за період з 09.05.2020 по 15.07.2020, 926, 25 грн - штрафу відповідно до п.8.12 договору та 404, 00 грн - 3 % річних за період з 21.05.2020 по 15.07.2020.

Відповідно до п. 8.8. договору, у випадку порушення постачальником порядку, строків та інших вимог щодо реєстрації податкових накладних, визначених Податковим кодексом України, він сплачує покупцю штраф у розмірі всієї суми податку на додану вартість, за такою податковою накладною, крім випадків, передбачених даним договором.

У відповідності до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, а саме п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України, не було складено податкову накладну на суму попередньої оплати, яка надійшла від позивача, у зв`язку з чим останній відповідно до п. 8.8. договору набув право на стягнення штрафу у розмірі всієї суми податку на додану вартість, а саме у сумі 15 437, 51 грн, згідно специфікації № 1 до договору, відтак вимога в цій частині також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 596, 75 грн - неустойки за період з 09.05.2020 по 15.07.2020 та 926, 25 грн - штрафу відповідно до п.8.12 договору, суд відзначає наступне.

Згідно п. 8.11. договору, у випадку прострочення строку поставки товару, постачальник виплачує покупцю неустойку у розмірі 0,2 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. Сплата неустойки, визначеної цим пунктом договору здійснюється постачальником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від покупця, направленої в тому числі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у випадку прострочення строку поставки товару, постачальник виплачує покупцю неустойку у розмірі 0,2 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що у даному випадку умовами п. 8.11 договору, сторони погодили вид неустойки - пеню, оскільки остання обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення строку поставки товару - 09.05.2020, тож з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 12 596, 75 грн розрахована за період з 09.05.2020 по 15.07.2020.

За умовами п. 8.12. договору, у випадку прострочення, зазначеного в додатках (специфікаціях) до цього договору, строку поставки товару більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, постачальник, додатково крім неустойки, визначеної в п. 8.11. договору, сплачує покупцю , в разі його письмової вимоги, направленої в тому числі засобами електронного зв`язку, штраф у розмірі 1 % від суми непоставленого в строк товару, при цьому з постачальника не знімається обов`язок здійснити поставку товару, якщо інше не буде узгоджено сторонами.

Так, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 8.12. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 926, 25 грн - штрафу у розмірі 1 % від суми непоставленого в строк товару (92 625, 04 грн).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 404, 00 грн - 3 % річних за період з 21.05.2020 по 15.07.2020, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування та, відповідно, у розмірі нарахування 3 % річних, оскільки, як зазначено судом вище, прострочення виконання відповідачем зобов`язання з повернення перерахованих коштів у розмірі 92 625, 04 грн. відбулося починаючи з 26.05.2020.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 387, 20 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 26.05.2020 по 15.07.2020, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "СТИМУЛ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМО АКТІВУС" (вул. Терьохіна Олексія, буд. 8А, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код - 42353703) на користь Селянського (фермерського) господарства "СТИМУЛ" (вул. Артема, буд. 110/2, м. Богодухів, Харківська область, 62103, ідентифікаційний код - 21227587) 92 625 (дев`яносто дві тисячі шістсот двадцять п`ять) грн 04 коп. - заборгованості, 15 437 (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн 51 коп. - штрафу відповідно до п. 8.8. договору, 12 596 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 75 коп. - пені, 926 (дев`ятсот двадцять шість) грн 25 коп. - штрафу відповідно до п. 8.12 договору, 387 (триста вісімдесят сім) грн 20 коп. - 3 % річних та 2 101 (дві тисячі сто одну) грн - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков