Рішення

від 07.10.2020 по справі 912/1768/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 рокуСправа № 912/1768/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Фермерського господарства ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники :

від позивача - Ляшенко О.В., адвокат, ордер ВА №1005517 від 13.07.2020 (до перерви);

від відповідача - участі не брали.

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3522880900:02:000:7035, загальною площею 19,600 гектарів, в межах згідно з планом, для ведення селянського фермерського господарства, розташовану на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаючись на приписи ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" зазначає, що громадянину ОСОБА_1 надано право постійного користування земельною ділянкою, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КР №0000132, виданим на підставі рішення сесії Компаніївської районної ради народних депутатів Компаніївського району Кіровоградської області від 27.09.2001 № 288, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №132. Розпорядженням голови Компаніївської районної державної адміністрації зареєстровано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 .

Рішенням загальних зборів засновників (членів) фермерського господарства ОСОБА_1 від 27.02.2020 передано права засновника Фермерського господарства ОСОБА_1 до Драгоненко Лілії Сергіївни та обрано її головою господарства.

Позивач також зазначає, що у зв`язку зі смертю засновника Фермерського господарства ОСОБА_1 та відсутність визначеного чинним законодавством порядку переоформлення права постійного користування з особи на ім`я якої видано державний акт на фермерське господарство, створене на підставі цього державного акту, та яке є фактичним користувачем земельної ділянки, на даний час позивач не може оформити своє право користування спірною земельною ділянкою.

Господарський суд враховує, що ухвалою від 28.05.2020 заяву Фермерського господарства ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, а саме:

- заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39767636, 25030, місто Кропивницький, вулиця Академіка Корольова, 26), вчиняти будь-які дії (крім укладення мирової угоди сторонами) та приймати рішення щодо розпорядження (в тому числі, але не виключно: про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах, про здійснення поділу земельної ділянки, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, про передачу у власність, про передачу в оренду чи постійне користування, про продаж прав на земельних торгах, про зміну її конфігурації, про зміну цільового призначення, про зміну складу угідь, про зміну кадастрового номера), земельною ділянкою з кадастровим номером 3522880900:02:000:7035, загальною площею 19,60 га в межах згідно з планом, що розташована на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області для ведення селянського фермерського господарства (державний акт на право постійного користування землею серії КР 0000132 виданий ОСОБА_1 , на підставі рішення сесії Компаніївської районної ради народних депутатів Компаніївського району Кіровоградської області від 27.09.2001 № 288, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №132), окрім прийняття рішень про оформлення та/або переоформлення прав фермерського господарства ОСОБА_1 на дану земельну ділянку;

- заборонено державним кадастровим реєстраторам Відділу Держгеокадастру у Компаніївському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Перемоги, 103-а, смт. Компаніївка, Кіровоградська обл., 28400) здійснювати будь-які дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, зміну кадастрового номеру, поділ чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 3522880900:02:000:7035, загальною площею 19,60 га в межах згідно з планом, що розташована на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області для ведення селянського фермерського господарства (державний акт на право постійного користування землею серії КР 0000132 виданий ОСОБА_1 , на підставі рішення сесії Компаніївської районної ради народних депутатів Компаніївського району Кіровоградської області від 27.09.2001 № 288, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №132). В задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Ухвалою суду від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.07.2020.

02.07.2020 на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду на те, що підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою чинне законодавство не містить; право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у фізичної особи на підставі державного акту на право постійного користування без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, отже перехід до особи права власності на фермерське господарство ОСОБА_1 не звільняє позивача у даній справі від обов`язку щодо належного оформлення права землекористування, в іншому випадку таке користування земельною ділянкою здійснюється незаконно (а.с. 126-130).

10.07.2020 через канцелярію суду надійшла від позивача відповідь на відзив, зазначивши, що після державної реєстрації СФГ у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою на підставі Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", відбувається фактична заміна землекористувача. Позивач вважає, що право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку до 01.01.2002, після набрання чинності ст. 92 Земельного кодексу України не скасовується та не обмежується; постійним користувачем земельної ділянки є фермерське господарство ОСОБА_1 Жодна з наведених обставин на які посилається відповідач не доводить належним чином його вимоги щодо відмови у задоволенні позовних вимог, та вважає мотиви наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та підлягають відхиленню (а.с. 136-139).

Протокольною ухвалою від 13.07.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.08.2020.

24.07.2020 через канцелярію суду надійшло від Фермерського господарства ОСОБА_1 клопотання про долучення додаткових матеріалів по справі, а саме: копію технічного звіту по перенесенню в натуру проекту відведення земельної ділянки та складанню державних актів на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_1 із земель запасу на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області 2001 року (а.с. 155).

05.08.2020 телефонограмою №3947 відповідача повідомлено про те, що протокольною ухвалою у справі від 13.07.2020 господарський суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 06.08.2020.

06.08.2020 через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів по справі, а саме: копію листа-повідомлення головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.07.2020 № Ф-9126/0-156/0/17-20 про заперечення щодо укладення договору оренди земельної ділянки, а також докази направлення зазначених документів (а.с. 182).

У підготовчому засіданні 06.08.2020 представником позивача подано клопотання про поновлення строку для подання доказів та заявлено клопотання про оголошення перерви для викладення письмово причин неподання доказів разом із заявами по суті (а.с. 184-185).

Протокольною ухвалою суду від 06.08.2020, враховуючи клопотання представника позивача, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.08.2020 о 15:30.

Ухвалою від 06.08.2020 клопотання позивача від 06.08.2020 про продовження строку для подання доказів у справі залишено без задоволення; з ініціативи суду продовжено позивачу встановлений судом процесуальний строк для подання доказів у справі до дня фактичного їх подання; закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

08.09.2020 телефонограмою №4024 відповідача повідомлено, що ухвалою від 06.08.2020 постановлено закрити підготовче провадження у справі; справу призначити до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

Протокольною ухвалою від 09.09.2020 господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 07.10.2020.

07.10.2020 до господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника позивача, в якій останній просить провести засідання суду призначене на 07.10.2020 за відсутності представника позивача, а також позовну заяву задовольнити повністю (а.с. 211-212).

У судовому засіданні 07.10.2020 брав участь представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні 07.10.2020 участі не брав, разом з тим, є таким, що належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 68, 210).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З підстав вищенаведеного, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд здійснює розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини спору, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступні обставини.

27.09.2001 рішенням Компаніївської районної ради народних депутатів Компаніївського району Кіровоградської області № 288 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 19, 600 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Виноградівської сільської ради, для ведення селянського фермерського господарства.

21.12.2001 на підставі вказаного рішення громадянину ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею серії КР 0000132, зареєстрований в Книзі записів держаних актів на право постійного користування землею за № 132 (а.с. 79).

28.12.2001 розпорядженням голови Компаніївської районної державної адміністрації № 500-р "Про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 , згідно Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та заяви власника зареєстровано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 за юридичною адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 87).

На підтвердження державної реєстрації фермерського господарства ОСОБА_1 видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 225033 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 430 120 0000 000030, дата проведення державної реєстрації 28.12.2001) (а.с. 88).

13.12.2004 державним реєстратором Компаніївської районної державної адміністрації за № 1 430 120 0000 000030 зареєстровано статут фермерського господарства ОСОБА_1 , згідно п. 1.2 якого, засновником господарства є ОСОБА_1 , який також є головою господарства (а.с. 89-91).

ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Компаніївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградської області від 13.08.2019 (а.с. 80).

Рішенням загальних зборів засновників (членів) фермерського господарства ОСОБА_1 від 27.02.2020 передано права засновника фермерського господарства ОСОБА_1 , в зв`язку зі смертю ОСОБА_1 до Драгоненко Лілії Сергіївни та обрано її головою господарства; затверджено статут фермерського господарства ОСОБА_1 в новій редакції, що підтверджується протоколом №1 загальних зборів засновників (членів) фермерського господарства ОСОБА_1 (а.с. 92-97).

02.03.2020 проведено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу фермерське господарство ОСОБА_1 та внесені відомості до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про керівника фермерського господарства ОСОБА_1 - Драгоненко Лілію Сергіївну, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 86).

З підстав викладеного позивач зазначає, що спірна земельна ділянка є матеріальною основою діяльності Фермерського господарства ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка надавалася саме для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт на право постійного користування виданий на ім`я ОСОБА_1 не скасовувався та не визнавався недійсним, що підтверджується листом-відповіддю №1/323-20 від 14.02.2020 Відділу у Компаніївському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 81).

Як вбачається із Загальних відомостей про земельну ділянку внаслідок проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності 17.10.2013 та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 352288090.0:02:000:7035, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру (а.с. 82).

З підстав наведеного та вважаючи порушеними свої права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3522880900:02:000:7035, Фермерське господарство ОСОБА_1 звернулось до господарського суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001 р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача) (далі - Закон №2009-XII), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей (ст. 47 ЗК України 1990 року).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону №2009-XII, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України у редакції 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону №2009-XII у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Відповідно до ст. 17 Закону №2009-XII володіння, користування та розпорядження майном здійснювалося членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що з метою використання спірної земельної ділянки (державний акт на право постійного користування землею від 21.12.2001 серія КР0000132) за цільовим призначенням - ведення селянського фермерського господарства - зазначена земельна ділянка була передана громадянином ОСОБА_1 до створеного Фермерського господарства ОСОБА_1, що підтверджується відповідними статутними документами Фермерського господарства ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №2009-XII, СФГ в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами.

Статтею 9 Закону №2009-XII встановлені особливості реєстрації СФГ. Відповідно до частини першої цієї статті після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, СФГ підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Частинами другою та третьої цієї статті передбачено, що після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної господарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Отже, законом було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової передумови для набуття СФГ правосуб`єктності. Також одержання земельної ділянки для ведення СФГ вимагало у подальшому здійснити реєстрацію СФГ. Тобто закон не передбачав права використовувати земельну ділянку, надану у користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Разом з тим Державний акт на право постійного користування землею видається на ім`я голови СФГ відповідно до ч.5 ст. 2 Закону №2009-XII. На час видачі акта СФГ як юридична особа ще не існує. Тобто, особливості створення СФГ (ФГ) полягають у тому, що: - обов`язковою передумовою створення СФГ (ФГ) є набуття засновником (майбутнім головою відповідно до Закону про СФГ) права на земельну ділянку, надану для ведення СФГ (ФГ); - коло учасників селянського СФГ) є обмеженим та має родинно-трудову ознаку, відповідно до якої фермерське господарство може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї відповідно до закону, а особи, у тому числі родичі, які працюють за трудовим договором (контрактом? угодою), не є членами СФГ (ФГ) (ч.2 ст. 2 Закону №2009-XII).

В системно-логічному зв`язку з нормами Закону №2009-XII знаходились норми ст. 27 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції від 12.07.2000, чинній на час створення позивача), якими встановлено підстави припинення користування земельною ділянкою. Пунктом 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України встановлено спеціальну підставу - припинення СФГ.

Таким чином, одержання правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельної ділянки для ведення СФГ є необхідною передумовою набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи, а припинення СФГ було підставою для припинення права користування земельною ділянкою. При цьому використання такої земельної ділянки без створення СФГ законом передбачено не було.

Як встановлено судом, 28.12.2001, на підтвердження державної реєстрації Фермерському господарству ОСОБА_1 , видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 225033, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 430 120 0000 000030 (а.с. 88).

27.02.2020 проведено державну реєстрацію змін та доповнень до статуту Фермерського господарства ОСОБА_1 , а саме: п. 1.2. викладено в такій редакції: Засновником фермерського господарства є Драгоненко Лілія Сергіївна , яка також є членом та Головою Господарства (зворотній бік а.с. 92).

02.03.2020 проведено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу фермерське господарство ОСОБА_1 та внесені відомості до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про керівника фермерського господарства ОСОБА_1 - Драгоненко Лілію Сергіївну .

ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Компаніївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградської області від 13.08.2019 (а.с. 80).

Фермерське господарство ОСОБА_1 здійснює свою діяльність до цього часу, що також підтверджується випискою із ЄДР станом на 04.03.2020 (а.с. 86).

Згідно ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції від 12.07.2000, чинній на час створення позивача) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції від 12.07.2000, чинній на час створення позивача) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського фермерського господарства.

Нормами ст. 9 Закону №2009-XII передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 прийнято новий Закон України №937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону №937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону №937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 937-IV).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст. 55 Господарського кодексу України.

Вказані правові висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/989/18 від 23.06.2020.

Також у вище зазначеній постанові Верховним Судом зроблено правовий висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Як встановлено судом у даній справі, спірна земельна ділянка була надана громадянину ОСОБА_1 саме з метою створення фермерського господарства, яке було останнім створено та зареєстровано 28.12.2001, тобто на підставі Закону України №2009-XII, який втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство") та СФГ мало право на постійне користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції на момент смерті голови Фермерського господарства ОСОБА_1 ), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

З наведеного вбачається, що на момент смерті засновника Фермерського господарства ОСОБА_1 , право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 р. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Виходячи з вищенаведеного новий Земельний кодекс України, від 2001, також не містить положень, які б передбачали, що для підтвердження права постійного користування необхідно додатково укласти договір про право користування земельною ділянкою або внести зміни до державного акту на право постійного користування землею.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з метою укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522880900:02:000:7035, загальною площею 19,600 га, в межах згідно з планом, для ведення селянського фермерського господарства, розташованої на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, в порядку переоформлення права постійного користування наданого ОСОБА_1 , згідно державного акту на право постійного користування землею серії КР № 0000132, виданого на підставі рішення сесії Компаніївської районної ради народних депутатів Компаніївського району Кіровоградської області, від 27.09.2001 № 288, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 132. До клопотання додано проект договору оренди земельної ділянки (а.с. 140, 142-144).

Дане клопотання зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Кіровоградській області 01.06.2020 № Ф-9126/0/16-20 (а.с. 145).

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом-повідомленням Ф-9126/0-156/0/17-20 від 15.07.2020 надало відповідь на клопотання позивача щодо укладення договору оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи, що подана заява про укладення договору оренди землі не відповідає державному акту на право постійного користування землею, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , заперечив щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки (а.с. 183).

З наявних у справі доказів вбачається, що після смерті засновника Фермерського господарства ОСОБА_1 у 2019 фермерське господарство продовжувало використовувати спірну земельну ділянку. Фермерське господарство ОСОБА_1 на даний час не припинено.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У п. 7.27 Постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення Фермерського господарства ОСОБА_1 , так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зберігається за Фермерського господарства ОСОБА_1 до часу припинення діяльності фермерського господарства.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства України постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 19,600 га в межах згідно з планом, розташованою на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, право користування на яку оформлено Державним актом на право постійного користування землею від 21.12.2001, на сьогодні є Фермерське господарство ОСОБА_1.

Разом з цим, суд зазначає, що факт перебування спірної земельної ділянки саме у користуванні Фермерського господарства ОСОБА_1 також підтверджується довідкою відділу земельних ресурсів Компаніївського району від 31.10.2001, податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи за 2018, 2019, 2020 роки, статистичними звітами про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018, 2019 роки; відомостями про наявність земельних ділянок 2018-2019, квитанціями про сплату єдиного податку сільськогосподарських виробників 2018-2020 років, що містяться в матеріалах справи (а.с. 101 - 114, 174).

Враховуючи наявність спору щодо належності права постійного користування землею та відсутності правових підстав для невизнання такого права за позивачем, суд дійшов висновку про наявність правоих підстав для задоволення позову щодо визнання за Фермерське господарство ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3522880900:02:000:7035, загальною площею 19,600 га, для ведення селянського фермерського господарства, що розташована на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 , згідно державного акта на право постійного користування землею серії КР № 0000132, виданого на підставі рішення сесії Компаніївської районної ради народних депутатів Компаніївського району Кіровоградської області від 27.09.2001 № 288, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 132.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову та заяви про забезпечення позову покладається на відповідача.

Згідно з ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, які вжито у даній справі згідно ухвали господарського суду від 18.06.2020, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством ОСОБА_1 (28400, смт. Компаніївка, вул. Перемоги, буд. 135, ідентифікаційний код НОМЕР_2) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3522880900:02:000:7035, загальною площею 19,600 гектарів, в межах згідно з планом, для ведення селянського фермерського господарства, розташовану на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка надана на ім`я ОСОБА_1 державним актом на право постійного користування землею серії КР№0000132, виданим на підставі рішення сесії Компаніївської районної ради народних депутатів Компаніївського району Кіровоградської області від 27.09.2001 № 288, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №132.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ідентифікаційний код 39767636) на користь Фермерського господарства ОСОБА_1 (28400, смт. Компаніївка, вул. Перемоги, буд. 135, ідентифікаційний код НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення направити учасникам судового процесу, а саме:

Фермерському господарству ОСОБА_1 на електрону пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області на електрону пошту: kirovohrad@land.gov.ua.

Дата складення повного рішення 19.10.2020.

Суддя Л.С. Вавренюк